Рішення № 131007375, 15.10.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3079/25

2/583/1179/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

14.07.2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1323-4657 від 29.12.2023 р. в розмірі 57500,00 грн., з яких: 11500,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 46000,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованим відсотками. Позовні вимоги мотивує тим, що 29.12.2023 р. ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1323-4657. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в розмірі 10500,00 грн. на строк 300 днів, базовий період 18 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 2,50 % в день (знижена % ставка) та 2,50 % в день (стандартна % ставка). Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, а відповідач порушила умови договору і кредит не повернула, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

15.08.2025 р. від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Кудіна О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом. Свої заперечення мотивує тим, що ОСОБА_1 дійсно оформлювала декілька кредитних ліній (які конкретно, дані не збереглися) і брала кошти на лікування чоловіка після поранення як військовослужбовця ЗСУ. Вказує на те, що якщо позивач доведе належними і допустимими доказами факт трансферу кредитних коштів, то стягненню підлягає тільки тіло кредиту, відповідач заперечує в повному обсязі проти стягнення нарахованих відсотків. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачці ОСОБА_1 як дружині військовослужбовця, згідно із законодавством України не повинні нараховуватися відсотки за користування кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.12.2023 р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1323-4657. Згідно з умовами даного договору відповідач отримала кредит в сумі 10500,00 грн., зобов`язавшись повернути його, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 2,50% за кожен день с користування кредитом. Кредит надається строком на 300 днів, дата повернення кредиту 23.10.2024 р. (а.с. 10-17).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі.

Відповідно до п. 4.6 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

У п. 12 договору «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_1 .

02.01.2024 р. між сторонами підписано додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1323-4657, за умовами якої кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. (а.с. 21 зворот - 22)

Згідно п. 3 Додаткової угоди після укладення додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: сума неповернутого кредиту становить 11500,00 грн., кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї додаткової угоди становить 296 календарних днів.

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором додаток до Додаткової угоди Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с. 22 зворот 23).

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконано свої зобов`язання за договором та додатковою угодою та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, 29.12.2023 р. кредитні кошти в сумі 10500,00 грн., транзакція у системі «LIQ PAY» № 2409537662 та 02.01.2024 р. кредитні кошти в сумі 1000,00 грн., транзакція у системі «LIQ PAY» № 2410581638, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.06.2025 р. та довідкою про перерахування суми кредиту (а.с. 18-20, 24).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 29.12.2023 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 10500,00 грн., фінансовий номер телефону та телефон, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , НОМЕР_3 (а.с. 70-72).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10500,00 грн.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 204ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Абзац 2 ч. 2 ст.639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1323-4657 від 29.12.2023 р., додаткова угода від 02.01.2024 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладені у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора С8767).

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1323-4657 від 29.12.2023 р. ОСОБА_1 станом на 17.06.2025 р. має заборгованість в розмірі 97650,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 11500,00 грн, сума заборгованості за відсотками 86150,00 грн. (а.с. 25-27).

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 40150,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 57500,00 гривень.

За розрахунком позивача за договором № 1323-4657 від 29.12.2023 р. за період з 29.12.2023 по 23.10.2024 включно (300 календарних днів) були нараховані проценти за користування грошовими коштами в сумі 86150,00 грн.

При цьому, з вищезазначених розрахунків заборгованості вбачається, що за період з 29.12.2023 по 23.10.2024 включно проценти нараховувалися за ставкою 2,50% в день.

Вирішуючи питання щодо законності нарахування процентів, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Умовами укладеного між сторонами договору, а саме п. 4.10, визначена стандартна процентна ставка, що становить 2,50% в день.

Разом з цим, Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а договір про відкриття кредитної лінії № 1323-4657 було укладено 29.12.2023, тобто після набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем до споживчого кредиту денної процентної ставки у 2,5%, яка, відповідно до закону, не може перевищувати 1%.

За таких обставин, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 4.10 договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 2,50% у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Крім того, суд не приймає твердження відповідачки про те, що на неї починаючи із дня укладення поширюється дія п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого позивач не повинен нараховувати їй відсоток за користування кредитом за таким договором, виходячи з наступного.

Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Вказані зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули чинності 18.05.2024, а на час видачі товариством відповідачці кредиту 29.12.2023 та здійснення відповідних нарахувань процентів у період з 29.12.2023 по 17.05.2024, правовідносини, які виникли між сторонами, регулювалися іншими нормами матеріального права, якими не передбачалося звільнення дружин військовослужбовців від сплати процентів за кредитом.

Крім того, з документів, наданих відповідачкою на підтвердження наявності правових підстав для звільнення її від сплати процентів за користування кредитом, вбачається, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.01.2020 року призваний на військову службу по контракту до в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 по теперішній час (а.с. 57).

Як зазначено в довідці військово-лікарської комісії № 1803 від 24.07.2024 р.: молодшому лейтенанту ОСОБА_2 встановлено діагноз захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, підстава: довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 13.06.2024 № 13970, видана начальником штабу заступником командира в/ч НОМЕР_4 (а.с. 55).

Згідно довідки виданої 12.12.2019 командиром в/ч НОМЕР_5 сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в періоди зазначені у довідці починаючи із 27.05.2018 р. по 12.12.2019 р. брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо у районах здійснення зазначених заходів.

Таким чином, стягненню підлягають проценти, нараховані за період з 29.12.2023 по 17.05.2024 включно у розмірі 1% в день, у сумі 16165,00 грн. ((10500,00 грн. х 1% х 5 днів (29.12.2023 - 02.01.2024) + (11500,00 грн. х 1% х 136 дні (03.01.2024 17.05.2024)).

З огляду на вищевикладене за період починаючи із 18.05.2024 р. відсотки стягненню не підлягають.

Доводи представника відповідачки про те, що зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які набули чинності 18.05.2024, мають зворотну дію в часі, так як розширюють права особи, а тому з відповідачки не підлягають стягненню нараховані відсотки в повному обсязі, - суд не бере до уваги з наступних підстав.

На момент укладення сторонами кредитного договору та до 18.05.2024 р. дружини військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини 1статті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змістустатті 58 Конституції України, викладеними урішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; діязаконута іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цимзакономабо іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізньогозаконучи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Відповідно до частини 2статті 5 ЦПК Україниакт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність.

Як встановлено з умов договору № 1323-4657 від 29.12.2023 року, проценти не є цивільною відповідальністю боржника за невиконання зобов`язань за цим договором, а є процентами за користування кредитними коштами, тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної силизаконуу часі.

Крім того, конструкція частини 15статті 14 Закону № 2011-ХІІне передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної діїзаконув часі до спірних правовідносин не вбачається.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1323-4657 від 29.12.2023 р. у розмірі 27665,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, з позивача та відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с. 8).

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 1162,75 грн. (2422,40 грн. х 48 %).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідача надані: договір про надання правничої допомоги від 12.04.2025 р. про надання правничої допомоги; квитанцію до прибуткового касового ордера № 15/08 від 15.08.2025 р. про сплату 20000,00 грн. по договору про надання правничої допомоги; акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.08.2025 р.; ордер від 15.08.2025 р. (а.с. 58-61).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу направлялися докази понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 15.08.2025 р. ОСОБА_1 сплачено адвокату Кудіну О.М. гонорар в сумі 20000,00 грн. за надані послуги з необхідності подання заперечення проти позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитом, обґрунтування правої позиції по справі, перевірка змін в діючому законодавстві та судової практики, узгодження правової позиції по справі та обговорення об`єму письмових доказів для подання до суду, складання, оформлення та подання заперечення проти позовних вимог, участь адвокату в судових засіданнях по справі, висловлювання доводів, міркувань та заперечень, участь у судовому розгляді, складання та оформлення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, договору про надання правничої допомоги, ордеру, акту виконаних робіт, представництво інтересів відповідача у всіх інстанціях та виступи як представника при допиті сторін, надання пояснень, дослідженні доказів.

Враховуючи обставини справи, надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною відповідача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 20000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (48%), на користь відповідача підлягає стягненню з позивача в рахунок відшкодування судових витрат 1560,00 грн. (2000,00 грн. х 52 %).

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1323-4657 від 29.12.2023 р. в сумі 27665,00 грн. та 1162,75 грн. судових витрат, всього 28827,75 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) судові витрати в сумі 1560,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова