Ухвала суду № 131006574, 13.10.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19652/25

Провадження № 2/638/8112/25

УХВАЛА

Іменем України

13 жовтня 2025 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ФЕД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заяваПриватного акціонерного товариства «ФЕД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1ст. 27 ЦПК Україниза загальним правилом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 30 ЦПК Українипередбачає випадкивиключної підсудності, які, враховуючи системний аналіз положеньст. 31 ЦПК України, є пріоритетними перед будь-якими іншими правилами підсудності.

Згідно з ч. 1ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Згідно з положеннямистатті 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право,яке виниклоіз договорунайму жилогоприміщення,оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендноїплати,якщо спірвиник зприводу нерухомогомайна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 зазначила таке: «Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном».

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду навела висновки про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 за договором оренди нежитлового приміщення № 152Ф/21 від 17.06.2021 року орендну плату у розмірі 33000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 19131,88 грн, 3% річних у розмірі 3715,89 грн.

Відповідно до п. 1.1. договору № 151Ф/21 від 17.06.2021 року, який укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «ФЕД», орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 535,6 кв.м виробничої будівлі, що належить на праві власності орендодавцю, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.05.2011 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно пункту 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Постанові від 29 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №369/238/15-ц дійшла правового висновку, що розгляд справи судами з порушенням правил виключної підсудності є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги той факт, що спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться на території Дергачівського району Харківської області, вказана справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Харкова.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 31 ЦПК Українисуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

Керуючись ст.ст. 30,31 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерноготовариства «ФЕД»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задоговором оренди направити за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Щепіхіна В. В.