Ухвала суду № 131004941, 09.10.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2025 Справа №607/20885/25 Провадження №1-кс/607/5944/2025

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання заступника начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025212050000049 від 01.08.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, Чернівецького району Чернівецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має на утримані одну малолітню дитину, офіційно не працюючого, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.332 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2025 заступник начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №42025212050000049 від 01.08.2025 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Клопотання вмотивоване тим, що групою слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025212050000049 від 01.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено по даний час.

Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно ч.8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці липня 2025 року, точної дати та часу не встановлено, невстановлена досудовим розслідування особа, діючи умисно, спільно, за попередньою змовою групою осіб, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_8 організували незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних осіб шляхом наданням порад, вказівок, наданням засобів, з корисливих мотивів.

В період серпня-вересня, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у вказаної вище групи осіб, виник злочинний намір на незаконне переправлення через державний кордон України жителя м. Тернополя ОСОБА_9 , з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , в період серпня-вересня 2025 року, за допомогою месенджера для обміну повідомленнями WhatsApp, та в телефонному режимі надавав ОСОБА_9 , інформацію та деталі щодо незаконного перетину державного кордону України поза межами пропуску, за що останній після виконання вказівок ОСОБА_4 , та незаконного перетину кордону України повинен надати грошові кошти в розмірі 11 тисяч євро.

В подальшому, 27.08.2025 у обідню пору доби ОСОБА_9 зателефонував до ОСОБА_4 , який використовував номер мобільного зв`язку НОМЕР_1 та повідомив йому про те, що він телефонує на рахунок незаконного перетину кордону України, після чого ОСОБА_4 , використовуючи месенджер для обміну повідомленнями WhatsApp, повідомив останнього, що йому потрібно надіслати свої анкетні дані, фото обличчя та надіслати скриншот військово-облікового документу в застосунку «Резерв» вказав, що вказана інформація потрібна для подальшої організації його незаконного переправлення через державний кордон України.

29.08.2025 ОСОБА_9 у застосунок для обміну повідомленнями WhatsApp надійшло повідомлення від ОСОБА_4 , який використовував номер мобільного зв`язку НОМЕР_1 , про способи незаконного перетину кордону, перший з яких пішою ходою, поза межами пунктів пропуску вартістю якого становить 11 000 євро, а інша пропозиція за допомогою автомобілів, через пункт пропуску державного кордону України вартістю 13 000 євро.

ОСОБА_9 погодився на пропозицію перетнути кордон пішою ходою, поза межами пунктів пропуску за 11 000 євро.

Окрім цього ОСОБА_4 повідомив про те, що ОСОБА_9 необхідно оплатити йому 250 євро за перевезення його до прикордонного міста Чернівці та безперешкодного проїзду через поліцейські/прикордонні пости, 8 000 євро за його незаконне перевезення через державний кордон України, а решту суми надати коли він буде в прикордонні смузі і дійсно переконається, що має змогу незаконно перетнути державний кордон України.

06.09.2025 до ОСОБА_9 , о 10 годині 58 хвилин написав у месенджер WhatsApp ОСОБА_4 та повідомив про те, що цього дня він прибуде в м. Тернопіль для подальшого перевезення ОСОБА_9 в прикордонне місто Чернівці.

Того ж дня, о 15 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки Citroen, моделі С-ЕLYSEE із державним номером НОМЕР_2 , прибув до м. Тернопіль, та забравши з місця проживання ОСОБА_9 , направився на АЗС «UPG», що знаходиться по вулиці Об`їзна, 33 в с. Великі Гаї, Тернопільського району Тернопільської області, де сказав ОСОБА_9 надати йому грошові кошти в розмірі 250 євро, на що останній погодився та передав йому вказану суму коштів, після чого почали рух до готелю Gold Georg Palace, що знаходиться у м. Чернівці на вул. Ентузіастів, 3 Г.

До готелю Gold Georg Palace, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 прибули приблизно о 18:45 год, де вже було забезпечене місце безоплатного проживання ОСОБА_9 у приміщенні кімнати № 207 із 06.09.2025 по 12.09.2025.

Після чого вони разом зайшли в кімнату № 207 вказаного готелю та приблизно о 18:48 год. ОСОБА_4 наказав ОСОБА_9 передати йому 8 000 євро за майбутній незаконний перетин державного кордону України, що ОСОБА_9 і зробив.

Перебуваючи в готелі Gold Georg Palace в період часу з 06.09.2025 по 12.09.2025 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 як особисто так в телефонному режимі спосіб перетину кордону України, зокрема що він за допомогою автомобіля перевезе до прикордонної зони, де їх зустрінуть особи, які пішою ходою, поза межами пунктів пропуску, переведуть до межі кордону між Україною та Румунією та вкажуть, у якому напрямку перетнути кордон, та дав вказівку ОСОБА_9 очікувати «коридор».

Надалі, 12.09.2025, близько 12 години до готелю Gold Georg Palace прибув ОСОБА_4 повідомив збирати речі для подальшого переїзду, в інший готель з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться по АДРЕСА_3 в якому забезпечив безоплатне проживання з 12.09.- 19.09.2025.

15.09.2025 ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_8 прибули до готелю «Венеція», де проживав ОСОБА_9 в ході розмови ОСОБА_8 повідомив спосіб перетину кордону України, зокрема надав ОСОБА_9 змінне взуття оскільки потрібно буде йти гірською дорогою. Так близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_8 віддав ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 700 євро з тієї суми коштів, які ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_9 06.09.2025, як гарантію того, що останній незаконно перетне державний кордон України.

Також ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_9 що затримка у його переправленні через кордон пов`язана із затриманням правоохоронними органами групи осіб, які сприяли у незаконному перетині державного кордону України, але в подальшому запевнили ОСОБА_9 , про новий механізм, що роблять все можливе, щодо його незаконного перетину державного кордону України.

Однак ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , надавши достатньо вказівок та порад ОСОБА_9 , спрямованих на досягнення мети незаконного переправлення його через державний кордон України, тобто вчинивши всі необхідні дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, не змогли його завершити, з причин, які не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_9 не виконав їх вказівки залишатися у готелі і покинув його територію, поїхавши в м. Тернопіль до місця свого проживання.31.01.2024 о 23:40 ОСОБА_10 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

07.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено пропідозру увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.15,ч.3ст.332КК України, тобто в закінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому з корисливих мотивів

Слідчий вказує, що оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з організацію незаконного перетину особами державного кордону України в умовах воєнного стану, розмір отриманих грошових коштів за організацію незаконного перетину однією особою державного кордону України, його суспільну небезпечність, а тому, з урахуванням вищенаведених ризиків, тяжкості злочину, санкції, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, розмір застави, який забезпечить його належну поведінку та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, повинен становити 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає 605?600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень.

З урахуваннямнаведеного слідчийпросить клопотаннязадовольнити тазастосувати допідозрюваного ОСОБА_4 запобіжний західу виглядітримання підвартою,терміном на60днів ізвизначенням заставиу розмірі200(двісті)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що вгрошовому еквівалентіскладає 605?600(шістсотп`ять тисячшістсот)гривень,а уразі сплативизначеного ухвалоюслідчого суддірозміру застави,покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого. На думку захисника, підозра є необґрунтована, а ризики зазначені у клопотанні є недоведеними належними доказами. Просив звернути увагу на те, що ОСОБА_4 не чинив супротиву під час затримання, а у клопотанні слідчого не наведено підстав чому неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Захисник зауважив, що ОСОБА_4 працює таксистом, тому кошти отримав у сумі 250 (двіста п`ядесят) євро, як оплату за перевезення пасажира з м. Тернополя до м. Чернівці. Просив суд звернути увагу на стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 , наявність у підозрюваного на утримані малолітньої дитини та невеликий матеріальний дохід, також зауважив, що ОСОБА_4 не чинив опору про затримані. З огляду на зазначене просив застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід чи зменшити розмір застави.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників. Повідомив, що має на утримані малолітню дитину, просив звернути увагу на стан здоров`я дитини та наявність у нього боргів.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доч.1ст.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зч.ч.12ст.177КПК Українипідставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому судді,суду вважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити дії,передбачені частиноюпершою цієїстатті,а саме:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1ст. 178 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025212050000049 від 01 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 07.10.2025 о 13 год. 06 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.615 КПК України.

07.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчинення кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

- копія рапорту про виявлення злочину від 31.07.2025;

- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , від 06.08.2025 року;

- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , від 02.09.2025 року;

- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , від 19.09.2025 року;

- копія протоколу огляду грошових коштів, які будуть використані під час НСРД від 05.09.2025;

- копія протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.09.2025 року;

- копія протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 25.09.2025 року;

- копія протоколу про результати візуального спостереження за особою від 26.09.2025 року.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред`явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.

Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.

При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюван ий ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду як на території України так і поза її межами, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування

Крім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Обґрунтовуючи необхідність застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, і правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Ризиком того, що ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідка у даному кримінальному провадженні, є те, що особисті дані свідка ОСОБА_9 підозрюваному відмові, а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідка з метою дачі ним неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ним від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як свідок, ще не був допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту може змінити свої показання, які він надав слідчому, на користь підозрюваного.

Обґрунтованим є також ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як підозрюваний є жителем прикордонної області та йому відомий механізм щодо незаконного перетину осіб через державний кордон України, при цьому останній офіційно не працевлаштований та законного доходу немає, а інкриміноване йому кримінальне правопорушення було вчинене з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, а відтак слідчий суддя вважає, що останній може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, з метою отримання прибутку.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець м. Чернівці, Чернівецького району Чернівецької області, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, має на утримані одну малолітню дитину, офіційно не працює, раніше не судимий.

При прийнятті рішення слідчий суддя враховує, наявність у ОСОБА_4 на утриманні малолітньої дитини, постійного місця проживання, проте враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу не зможе попередити ризики, визначені у ст.177КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжких кримінальних правопорушень.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою не встановлено.

Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

Відповідно вимогам,визначених ч.ч.1,2,3ст.197КПК України,строк діїухвали слідчогосудді,суду протримання підвартою абопродовження строкутримання підвартою неможе перевищуватишістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином строк тримання під вартою обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього не має.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно матеріалів доданих до клопотання вбачається, що в даному кримінальному провадженні 07.10.2025 о 13 год. 06 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.615 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Відтак саме з 07.10.2025 слід виходити при обрахуванні строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42025212050000049 від 01.08.2025. При цьому, обчислення строку тримання під вартою у відповідності до ч. 2 ст. 197 КПК України суд здійснює з моменту затримання, а саме 13 год. 06 хв. 07.10.2025.

У зв`язку із наведеним, клопотання заступника начальника відділення СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Відповідно доч.3ст.183КПК України,слідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою зобов`язанийвизначити розмірзастави,достатньої длязабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим обов`язків,передбачених цимКодексом,крім випадків,передбачених частиноючетвертою цієїстатті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Згідно із п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Стороною обвинувачення не доведено необхідності призначення підозрюваному ОСОБА_4 застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак на думку слідчого судді, визначений п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо підозрюваного ОСОБА_4 зможе запобігти вищевказаним ризикам, а тому з огляду на наявність права визначення застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя приходить до переконання про доцільність визначення застави ОСОБА_4 в межах розміру визначеному п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , встановлений в судовому майновий стан останнього, і те, що застосування абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України є правом слідчого судді, а не обов`язком, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та запобігти вказаним у клопотання ризикам.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальники відділення СВ Тернопільсьго РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу застава за « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » у кримінальному провадженні №42025212050000049 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.10.2025.

У випадку внесення застави, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти та покласти на нього обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 05.12.2025.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 13.10.2025 о 13 год. 40 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1