Рішення № 131003891, 15.10.2025, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 947/17275/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання неправомірними дій, протиправним та скасування акту-розрахунку і рішення комісії та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

13 травня 2025 року, представниця ОСОБА_1 звернулася до Київського райсуду м. Одеси з вказаним позовом, в якому просила суд, визнати протиправними дії відповідачів щодо проведення донарахування позивачеві (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) на підставі договору розподілу газу об?єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ за актом-розрахунком № 07091 від 17.04.2025 р. нарахувань в розмірі 4311,59 куб.м на суму 32634,35 грн. ; визнати протиправним та скасувати рішення комісії № 4781 аб/1 від 17.04.2025 р. та акт-розрахунок № 07091 від 17.04.2025 р., на підставі якого позивач зобов?язаний сплатити за граничними об?ємами споживання природного газу населення, з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача за вартість закупівлі ВТВ за період виконаного розрахунку витрати та нарахування в розмірі 4311,59 куб.м на суму 32634,35 грн. та зобов?язати відповідачів провести позивачеві перерахунок вартості природного газу, скасувавши донарахований обсяг природного газу у вказаних об?ємах та сумі, мотивуючи це протиправністю дій відповідачів по перевірці його лічильника, складанню оспорюваного акту-розрахунку та безпідставної суми донарахування обсягу спожитого ним газу.

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 30.05.2025 р. вказані матеріали цивільної справи в порядку ст. 30-32 ЦПК України були направлені за територіальною підсудністю до Овідіопольського райсуду Одеської області за місцем знаходження нерухомого майна на території юрисдикції вказаного суду, отримані судом 27.06.2025 р. з автоматизованим розподілом справи в провадження судді Гандзій Д.М., ухвалою якого від 27.06.2025 р. прийняті до свого провадження з відкриттям провадження у справі і призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 50-56).

У визначений ухвалою суду від 27.06.2025 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідачів надіслав на електронну адрес суду відзив на позов, в якому заперечував проти його задоволення з підстав його безпідставності та необґрунтованості з посиланням на повну оплату позивачем нарахування врозмірі 4311,59куб.мна суму32634,35грн.,що підтверджуєтьсядоданими довідзиву документальнимидоказами,а томупросив суд,відмовити узадоволенні позову(а.с.58-82).

Дослідивши письмові матеріали та додатково надані суду докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа,яка порушилазобов?язання,несе відповідальністьза наявностіїї вини(умислуабо необережності),якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Особає невинуватою,якщо вонадоведе,що вжилавсіх залежнихвід неїзаходів щодоналежного виконаннязобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Правовідносини між споживачем (позивачем) та постачальником газу (відповідачем) врегульовані Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕ від 30 вересня 2015 року № 2494, положеннями ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2 глави 1 Розділу 6 Кодексу передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної мережі (далі ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498.

Згідно пункту 4 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу. В пункті 7 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем зазначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до пунктів 1-4 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб?єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави.

Суд встановив, що 21.11.2024 р. працівниками відповідачів АТ «Одесагаз» було проведено перевірку об`єкта споживача, за результатами перевірки було виявлено порушення Кодексу газорозподільних систем та складено Акт про порушення № 07091 яким було зафіксовано несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (а.с. 11).

В цей же день, 21.11.2024 р. протоколом щодо направлення ЗВТ на експертизу, лічильник позивача «Elster BKT - G4» заводський №10663472 був знятий і опломбований та направлений на експертизу, дата проведення експертизи 29.11.2024р. о 10:40 год. за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1 (а.с. 12,76).

29.11.2024 р. було проведено експертизу та складено Акт № 503 експертизи ЗВТ та пломб, яким встановлено наступне: «Лічильник газу типу Elster BKT - G4 заводський №10663472; Виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: відбитки тавра встановленої пломби не відповідають відбиткам заводу виробника. Навколо аверсу та реверсу пломби підколи та подряпини» (а.с. 13 оборот аркуша,14,77).

05.12.2024р. при проведенні метрологічного дослідження лічильника ВП ПП «Науково виробничий центр оцінки відповідності «Юг» складено довідку № 020544 про непридатність засобу вимірювальної техніки лічильник газу Elster BKT - G4 заводський №10663472, встановлено непридатність лічильника газу. Зокрема, визначено, що лічильник обліковує природний газ частково, оскільки відносна похибка його вимірювання перевищує допустимі значення (а.с. 78).

18.12.2024р. відбулось засідання комісії та прийнято рішення за № 4781аб яким засідання комісії було перенесено.

17.04.2025р. відбулось засідання комісії та прийнято рішення за № 4781/1аб яким акт про порушення № 07091від 21.11.2024р., булозадоволено та здійснено споживачу ОСОБА_1 нарахування вартості необлікованого об`єму споживання природного газу за граничними об`ємами споживання відповідно до вимог пункту 1 розділу 3 глави XI Кодексу газорозподільних систем у сумі 32634,35 грн. (а.с. 67).

Суд звертає увагу на той фак, що в подальшому позивач ОСОБА_1 - здійснив оплати 26.04.2025р. в сумі 3000 грн., 06.05.2025р. в сумі 2000 грн., 09.05.2025р. в сумі 27634,35 грн. та в повному обсязі сплатив вартість необлікованого обсягу за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ згідно рішення комісії № 4781/1аб від 17.04.2025р. у розмірі 32634,35 грн., що підтверджується відповідними документальними доказами, наданими відповідачами (а.с. 68-74).

А отже, враховуючи повну оплату позивачем суму боргу у сумі 32634,35 грн., суд дійшов висновку про визнання позивачем як факту втручання ЗВТ, так і його згодою з сумою боргу, що підтверджується документальними доказами (квитанціями) про оплату вищевказаної суми, на яких мається клопотання позивача про надання йому розстрочки.

Щодо наявності доказів несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та викривлення даних обліку ЗВТ, суд виходить з того, що аявність втручання в роботу ЗВТ озивача - підтверджуються висновком Акта №503 експертизи ЗВТ та пломб, яким встановлено наступне: «Лічильник газу типу Elster BKT - G4 заводський №10663472; Виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: відбитки тавра встановленої пломби не відповідають відбиткам заводу виробника. Навколо аверсу та реверсу пломби підколи та подряпини».

А доказами того, що спірний лічильник позивача обліковував витрати газу частково (з порушенням законодавства) витрати (споживання) природного газу - є висновок метрологічного дослідження ВП ПП «Науково-Виробничийцентр оцінкивідповідності «Юг» № 020544 від 05.12.2024р. «Про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки», за результатами якої лічильник був визнаний непридатним до подальшого використання, відносна похибка перевищує допустимі значення. Даним доказом підтверджується факт викривлення даних обліку природного газу.

З матеріалів, нданих представником відповідачів вбачається, що несанкціоноване втручання (акт експертизи №503 від 29.11.2024р.) призвело до невірного (викривлення) обліку газу, що підтверджується довідкою № 020544 від 05.12.2024р.

На думку суду, ОСОБА_1 , в порушення п. 1 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС - не забезпечив належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема засіб вимірювальної техніки) лічильника газу Elster BKT - G4 заводський №10663472.

Згідно з пунктом 4 глави 6 розділу X Кодексу ГРС за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр)відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Діюче законодавство зобов?язує відповідачів АТ «Одесагаз» після проведення експертизи, направити лічильник на позачергову повірку, що і було зроблено представниками відповідачів з підстав, описаних вище.

Відповідно до п.10 розділу 10 Глави Х Кодексу ГРС, після проведення експертизи ЗВТ, проводиться його позачергова повірка відповідно доПорядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за № 278/28408.

Абзацом 6 пункту 6 глави 9 розділу X Кодексу ГРС передбачено, якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об?єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеномурозділом XIцього Кодексу - зі складанням акта про порушення.

Пунктом17розділу ІІ«Порядку проведенняповірки №193...»передбачено,що позачергова повіркаЗВТ виконавцямивідповідно дописьмового зверненнязаявника проводиться: за потреби заявника пересвідчитися у придатності ЗВТ до застосування.

Результати вимірювання та інші дані, отримані під час проведення повірки, повинні бути задокументовані відповідно до методики повірки, що встановлено п.1 розділу IV Порядку № 193.

Одночасно зцим,п.3 розділуIV«Порядку проведенняповірки №193...»передбачає,що оформленнярезультатів періодичної,позачергової повірокта повіркипісля ремонтуздійснюється такимчином: 1) позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту ЗВТ засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ за формою згідно здодатком 2до цього Порядку. 16) у разі якщо відбиток повірочного тавра або пломбу пошкоджено чи свідоцтво про повірку втрачено, ЗВТ вважається неповіреним;17) у разі якщо за результатами повірки ЗВТ визнають таким, що не відповідає встановленим вимогам, персонал, який виконував роботи з повірки, анулює свідоцтво про повірку ЗВТ та (або) гасить попередній відбиток повірочного тавра чи робить відповідний запис в експлуатаційних документах протягом одного робочого дня; 18) для ЗВТ, які визнані за результатами повірки такими, що не відповідають установленим вимогам, оформлюють довідку про непридатність ЗВТ за формою згідно з дадатком 4 до цього Порядку.

На думку суду, вищевказана повірка ЗВТ проводилася з додержанням вимог «Порядку проведення повірки №193...», а тому даний доказ отриманий у відповідності з діючим законодавством.

Згідно з пп. 5.6.6.,5.6.7 Національного стандарту України ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення», якщо в результаті повірки засіб вимірювальної техніки визнають не придатним до застосування, то вчений зберігач еталону або державний повірник (повірник), анулює свідоцтво про повірку і (або) гасить попередній відбиток повірочного тавра чи робить відповідний запис в експлуатаційних документах. На засоби вимірювальної техніки, що визнані непридатними до застосування за результатами повірки, оформлюють довідку про непридатність, яку видають заявнику на його вимогу. Форми довідок про непридатність наведено у додатку Б ДСТУ 2708:2006.

Також, спеціальними положеннями нормативно-технічних документів, якими регламентуються спірні правовідносини сторін, прямо передбачено оформлення придатності або непридатності приладу обліку певними документами встановленої форми, а саме: 1) у випадку придатності засобу вимірювальної техніки до експлуатації - або відбитком повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки і (або) свідоцтвом про повірку чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів (за формою додатку А ДСТУ 2708:2006); 2) у випадку непридатності засобу вимірювальної техніки до експлуатації - довідка про непридатність (за формою додатку Б ДСТУ 2708:2006).

Таким чином, приписами нормативно-технічних документів - встановлюються документальне закріплення лише фактів придатності чи непридатності приладу обліку. Інших документів, що засвідчували б проміжний стан приладу обліку між його придатністю чи непридатністю до застосування (наприклад, пропуск строку повірки, тощо) чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством та нормативно-технічними документами не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року № 329-УІІІ, державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

НКРЕКП приймає рішення, у формі постанов і розпоряджень.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень обов?язкові до виконання суб?єктами природних монополій.

Так, 26.11.2016 року набрав чинності Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», прийнятий 22 вересня 2016 року № 1540-УІІІ, відповідно до ст. 1 якого, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно зі ст. 14 Закону про НКРЕКП, Регулятор на своїх засіданнях, зокрема: розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.

Пряд з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було затверджено Кодекс газорозподільних систем від 30.09.2015 № 2494, розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону, права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами (ч.І ст. 40 Закону).

Згідно зі ст. 59 Закону - суб`єкти ринку природного газу (зокрема, оператор газорозподільної системи, споживач), які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень (зокрема, НКРЕКП) на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів.

Відповідно до вищенаведеного, у ситуаціях пов`язаних зі складанням актів про порушення та з подальшими діями з розгляду, винесенням рішень та донарахуваннями по актам про порушення Оператор ГРМ зобов`язаний керуватися та керується Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494.

Так, між АТ «Одесагаз» та позивачем укладено типовий договір розподілу природного газу, який є договором приєднання з урахуванням вимог ст.ст. 633,634,641,642 ЦК України на невизначений строк.

Фактом приєднання споживача (позивача) до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення останнім - будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документальне підтвердження споживання природного газу.

Відповідно до п. 2.1. договору, Оператор ГРМ зобов?язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов?язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п.2.3 договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов?язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Згідно п. 7.2 договору, Оператор ГРМ має право : перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об?єкті споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем, та нші права, передбачені цим договором та Кодексом газорозподільних систем, а відповідно до п. 7.4. договору, споживач зобов?язується, зокрема, дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов?язань за цим договором - сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до термінів Кодексу газорозподільних систем, об`єм природного газу - кількість газу (м куб.), виміряна вузлом обліку природного газу або визначена в результаті інших регламентних процедур, передбачених цим Кодексом.

У Главі 2 зазначені види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна її режиму нарахування, розділу XI Кодексу надає вичерпний перелік порушень. В даному випадку це п.п. З п. 1 гл. 2 р. XI Кодексу, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу відноситься несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Приписами п. 1, гл. 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, встановлено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 до Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Відповідно до п. 1, гл. 5, Розділу XI Кодексу у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до Кодексу.

Згідно з п. 8. гл. 5, Розділу XI Кодексу, акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів, про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Відповідно до п.1 гл. 10, Розділу X Кодексу, якщо під час перевірки (обстеження) комерційного ВОГ або при контрольному огляді вузла обліку за домовленістю сторін або ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб?єкта ринку природного газу) буде ініційована експертиза щодо перевірки пошкодження пломб/ЗВТ чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, вони мають діяти з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до п.2, гл. 10, розділу X Кодексу, після зняття ЗВТ та/або пломби, пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу, чи гвинта, на якому закріплено пломбувальний матеріал (далі - пломба), у присутності сторін пломба або ЗВТ пакується в пакет з поліетилену чи з іншого цупкого матеріалу (або в транспортну тару, що передбачена заводом-виробником та зазначена в паспорті на ЗВТ), який опломбовується пломбою Оператора ГРМ з унікальним номером та, за бажанням, пломбою споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу). При цьому представник Оператора ГРМ складає протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу (по одному екземпляру для кожної сторони). Під час складання протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу сторона, яка ініціювала експертизу, визначає, ким буде здійснюватися така експертиза (комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом Оператора ГРМ, або суб`єктом судово-експертної діяльності, діяльність якого регулюється Законом України «Про судову експертизу»).

Згідно п. 2, гл.10, роздіду X Кодексу сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби, визначається за домовленістю сторін (в іншому разі - Оператором ГРМ). Сторона, відповідальна за доставку ЗВТ та/або пломби на експертизу, персонально відповідає за цілісність пломби, встановленої на пакеті (тарі).

Відповідно до п.11 гл. 5 р. XI Кодексу, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок не облікованого (донарахованого) об?єму та обсягу природного газу і його вартості.

Так, в постанові ВС КЦС від 10.11.2021 р. по справі № 725/2119/17 суд зазначив, що судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16.02.2017 р. проведена експертиза лічильника газу. Згідно з актом експертизи лічильник газу від 16.02.2017 р. № 81 виявлені такі порушення: ознаки зняття свинцевої пломби, порушена пломба дає вільний доступ до лічильникового механізму, тріщина на кришці лічильника механізму. Зазначені порушення стали підставою для висновку комісії, відповідно до якого встановлено факт втручання в роботу лічильника газу. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши наведені обставини, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, дійшов правильного висновку про те, що АТ «Чернівцігаз» дотрималося вимог Кодексу ГРС щодо складання акту про порушення, процедури зняття та направлення на експертизу лічильника газу, проведення експертизи, а також здійснення розрахунку необлікованого природнього газу».

В постанові ВСУ по справі № 922/4735/16 від 27.06.2019 р. суд зазначив, якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акта про порушення».

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеної у постанові від 03.08.2021 р. у справі № 910/5998/20, суд зауважує, що сам по собі дефект акта про порушення - не може спростовувати факт порушення, якщо цей факт відображено у сукупності інших доказів.

В постанові ВС КГС в справі № 903/160/21 від 18.11.2021 р. суд зазначив, що суди попередніх судових інстанцій не взяли до уваги те, що сама можливість викривлення даних обліку газу, яка була для цього підготовлена або створена через несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу (ЗВТ) вже є порушенням, яке кваліфікується як несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу та відповідно є підставою для нарахування необлікованого спожитого газу».

Верховний суд у справі № 920/1217/16 від 12.03.2020 р., дійшов висновку, що невідповідність відносної похибки допустимим значенням є факт викривлення даних обліку газу (газ обліковується частково) : ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» ... При проведенні зовнішнього огляду була виявлена невідповідність значень контрольної суми значенням, які занесені в формулярі лічильника. Саме ця причина стала підставою для визнання лічильника непридатним з зовнішнього вигляду і видана довідка про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 08.11.2016. Крім того, був проведений контроль відносної похибки при витраті 0,25Qmax. В результаті цього контролю також була підтверджена непридатність лічильника. Довідка від 08.11.2016 щодо непридатності лічильника на час розгляду справи є дійсною, зазначені в ній факти не спростовані належними і допустимими доказами. У той же час, суд апеляційної інстанції не навів доказів на спростування доводів споживача, що висновки акту експертизи щодо пошкодження пломбувального дроту засновані на припущеннях, а проведення експертизи ЗВТ чи пломб, та складення акта який містив би висновок про втручання в газовий лічильник на час засідання постійнодіючої комісії ПАТ «Сумигаз» та складення протоколу від 16.11.2016 не встановлено.

Таким чином суд визнав факт викривлення даних обліку газу але встановив відсутність доказів втручання в роботу ЗВТ на момент прийняття оскаржуваного рішення комісії.

Аналогічна справа № 916/3826/21 була розглянута Верховним судом 05.12.2023 р. за участю АТ «Одесагаз» та рішення суду було прийнято на користь Оператора ГРМ. Обставини справи є схожими.

По вказаній справі проводився акт експертизи відповідно до п.5 гл.10 розділу Х Кодексу ГРС та позачергова повірка відповідно до п.10 розділу 10 Глави Х Кодексу ГРС, та після проведення експертизи ЗВТ проводиться його позачергова повірка відповідно доПорядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за № 278/28408.

Зарезультатами позачерговоїповірки булоотримано довідку№ 014290від 05.08.2021р.про непридатністьзаконодавчо врегульованогозасобу вимірювальноїтехніки з пооміткою «відносна похибка перевищує допустимі значення».

Також, згідно з правовою позицією ВС КГС від 05.12.2023 р. по cправі № 916/3826/21 Верховний Суд зазначає, що положення пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ не передбачають необхідності наводити в акті про порушення деталізації обставин і суті порушення кожного виду (пошкодження пломб; пошкодження ЗВТ (лічильника газу); наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проєктній документації або умовам договору; наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу), передбаченого наведеною нормою. Тобто пунктом 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ передбачено необхідність вказати, яке саме порушення (вид порушення) стало підставою для складання акту про порушення, про що також зазначено в абзаці 3 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРМ.

Оцінюючи вищезазначені норми Законів та судової практики у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд, погодившись з доводами представника відповідачів, дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість позову, в задоволенні якого слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.3-7,10-13,18,11,49,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273ЦПК України,ст.614ЦК України,Кодексом газорозподільнихсистем,Законом України«Про житлово-комунальніпослуги»,Законом України«Про метрологіюта метрологічнудіяльність»,Конвенцією прозахист правлюдини іосновоположних свобод,Постановою ВСвід 24.10.2018р.№ 914/2384/17,Законом України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність», суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання неправомірними дій, протиправним та скасування акту-розрахунку і рішення комісії та зобов?язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 15.10.2025 р.

Суддя Гандзій Д.М.