Ухвала суду № 131003279, 15.10.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11346/25

2-н/212/3072/25

У ХВ АЛ А

15 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Чайкін І.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мотрук Василь Іванович до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

До Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мотрук Василь Іванович про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів (заробітку), щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 29.09.2025 року, а також просив стягнути з боржника ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 гривень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 року обрано головуючого по справі Чайкіна Ігоря Борисовича.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з наступних підстав.

За правилами ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно дост. 160 ЦПК України судовийнаказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихстаттею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України).

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При цьому у наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і не оспорюваних цивільно-правових відносин.

Згідно із п. 6 ч. 1ст. 168 ЦПК України усудовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судовівитрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

На відмінну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначаєтьсяЗаконом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положеньст. 137 ЦПК України вирішуєтьсяз урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.

Керуючись положеннямистатті 137 ЦПК України, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першоїстатті 42 ЦПК Українисторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій прийнято оскаржуване рішення, розглянута в порядку наказного провадження.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8ст. 141 ЦПК Українита застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положеньст. 167 ЦПК України розглядзаяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких втрат.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 165ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Мотрук В.І., щодо видачі судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей у частині вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями163,165,167 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мотрук Василь Іванович, щодо видачі судового наказу про стягнення зі ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у частині вимог стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогамистатті 261 ЦПК Україниухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою1РозділуV Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її складення.

Ухвала складена 15.10.2025 року.

Суддя І. Б. Чайкін