Рішення № 131000035, 15.10.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3539/24 (922/2648/25)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунальне підприємство "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дніпропетровської обласної ради" третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Промислово-страхова компанія" про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" ліквідатор - арбітражний керуючий Слободян Олексій Юрійович без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" на підставі ч. 2 ст. 66 Закону України "Про страхування".

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 для розгляду справи № 922/3539/24 було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято справу №922/3539/24 до провадження. Продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та строки проведення попереднього засідання до 05.07.2025. Призначено засідання суду на 09 червня 2025 р.

Постановою Господарського суду Харківської області від 09.06.2025 по справі №922/3539/24 визнано Приватне акціонерне товариство "Промислово-страхова компанія" (код ЄДРПОУ 24131636) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 09.12.2025.

Призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Промислово страхова компанія" (код ЄДРПОУ 24131636) арбітражного керуючого Слободяна Олексія Юрійовича (свідоцтво на право провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 2130 від 30.04.2024 року).

31.07.2025 в межах справи №922/3539/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Промислово-страхова компанія" надійшла позовна заява КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ" ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" (вх. №2648/25) в якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства Промислово страхова компанія, на користь третьої особи сім`ї загиблого (рідній доньці застрахованої особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 102 000,00 грн страхової виплати,

- стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства Промислово страхова компанія на користь позивача відшкодування судових витрат (сплаченої суми судового збору).

Подання позовної заяви в інтересах третьої особи обґрунтовано укладеним між позивачем та відповідачем Договором №323 від 09.10.2023 (далі - Договір) обов`язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті та ч. 1-2 ст. 636 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі, виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 31.07.2025 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи №922/3539/24 (922/2648/25) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

За приписами ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

При цьому, позовні заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Такого клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження позивачем в своїй позовній заяві не заявлено.

Ухвалою суду від 26.08.2025 відкрито провадження у справі №922/3539/24 (922/2648/25).

Призначено справу до розгляду в межах справи № 922/3539/24 про банкрутство ПрАТ "Промислова страхова компанія" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Правом на подання пояснень щодо позовних вимог, третя особа не скористалася, клопотань про надання додаткового часу на підготовку пояснень або інших заяв по суті справи - третьою особою заявлено не було.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи учасники були повідомлені належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Дніпропетровської обласної ради (далі - позивач, підприємство, страхувальник за договором) та Приватним акціонерним товариством Промислово-страхова компанія (далі -відповідач, страховик за договором) був укладений договір №323 від 09.10.2023 (далі - Договір) обов`язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, предметом якого є особисте страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, майнові інтереси Страхувальника, що пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованих осіб (працівників (водіїв) підприємства), за кодом ЄЗС ДК: 021:2015 66510000-8 Страхові послуги (пункт 1.1. Договору).

Такими застрахованими особами, відповідно до пункту 1.2. Договору, є працівники (водії) страхувальника, у кількості 918 осіб, які виконують свої службові обов`язки на транспортних засобах, перелік яких (водіїв) передбачений у додатку №1 (специфікації) до Договору, що є його невід`ємною частиною (додається).

15.10.2024 о 04:30 з працівником страхувальника (застрахованою особою, згідно переліку (додатку №1) до вищевказаного Договору) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання ним службового (невідкладного) завдання на транспорті, стався нещасний (страховий) випадок дорожньо транспортна пригода, поблизу села Дерезовате Синельниківського району Дніпропетровської області.

Внаслідок ДТП, водій автотранспортних засобів підприємства ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження тяжкого ступеню (згідно підпункту а пункту 2.1.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №6 від 17.01.1995 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України).

ІНФОРМАЦІЯ_3 застрахована особа - ОСОБА_2 помер, та, згідно лікарського свідоцтва про смерть, причиною смерті визначено тупу травму тіла внаслідок неуточнених обставин ДТП.

В подальшому, 31.01.2025 начальником відділення СВ Синельниківського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області - капітаном поліції ОСОБА_3 була винесена постанова про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального Кодексу України.

Таким чином, вбачається настання страхового випадку, відповідно до якого страховик (ПрАТ Промислово-страхова компанія) зобов`язаний здійснити страхову виплату, у розмірі та строки, передбачені умовами Договору (пункти 2.1., 2.2., 2.7., розділи 3 Страхові випадки, 4 Права та обов`язки сторін, 8 Порядок і умови виплати страхових сум. Строк прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхових сум).

КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ" ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ", звертаючись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства Промислово страхова компанія, на її користь 102 000,00 грн страхової виплати, в своїй позовній заяві зазначає, що остання є донькою застрахованої особи.

При цьому, будь-яких доказів, що підтверджували б ці обставини позивачем надано не було.

Жодних пояснень і документів не надійшло до суду і від самої ОСОБА_1 , яку було залучено судом до участі у справі.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. ч. 1 - 3ст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 1ст. 76 ГПК Українивизначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 77 (допустимість доказів)ГПК Україниобставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6ст. 75 ГПК Україниобвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістомст. 79 ГПК Українинаявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначенийст. 79 ГПК Українистандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ст.79 ГПК Українисвідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

В свою чергу, суд зазначає, що договором №323 від 09.10.2023 (далі - Договір) обов`язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті, на який посилається позивач визначено наступне:

п. 1.4 - вигодонабувачем за цим договором є застрахована особа (або спадкоємці),

п. 3.1.1 - страховим випадком є загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті,

п. 4.1.2 - при настанні страхового випадку - здійснити страхову виплату у строк, передбачений цим договором,

п. 8.1.3 - у разі настання страхового випадку виплата страхової суми (її частки) проводиться страховиком:

у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті, сім`ї загиблого або його спадкоємцю виплачується 100% страхової суми,

п. 8.2 - страхова виплата здійснюється за наявності документів:

заява застрахованої особи (її спадкоємця),

документ, що посвідчує особу,

акт про нещасний випадок,

листок непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності,

копія свідоцтва про смерть (у разі загибелі чи смерті застрахованої особи),

документ про правонаступництво (для спадкоємців).

В свою чергу, до матеріалів позовної заяви не було надано документів які б підтверджували звернення до страховика спадкоємців з відповідною заявою про здійснення страхової виплати, як і документів про те хто саме є спадкоємцем застрахованої особи - ОСОБА_2 .

Ст. 636 Цивільного кодексу України, дійсно встановлено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Однак, суд зазначає, що до заяви від 29.05.2025 №09/1935 з якою звертався позивач до відповідача з вимогою про виплату страхової винагороди, не додано будь - яких доказів того, що саме ОСОБА_1 є донькою загиблого, прийняла спадщину або має право на таку спадщину та є належним правонаступником застрахованої особи, й, відповідно має право на страхову виплату. З переліку вкладень вбачається лише про направлення самої вимоги, договору та постанови.

Крім того, в зазначеній вимозі позивач звертався до відповідача з вимогою про здійснення страхової виплати на користь сім`ї застрахованої особи: ОСОБА_4 (дружина) АБО ОСОБА_1 (донька).

Пояснень щодо вимоги про стягнення страхової виплати саме вже лише на користь ОСОБА_1 , позовна заява не містить.

Доказів того, що вказану виплату не було здійснено на користь ОСОБА_4 , як і доказів того, що остання не має більше права на отримання цих коштів, позивачем також надано не було.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не додано будь - яких доказів того, що саме ОСОБА_1 є донькою загиблого, саме вона прийняла спадщину або має право на таку спадщину та є належним спадкоємцем застрахованої особи, в тому числі й у спірних правовідносинах, та відповідно, має право на страхову виплату у зв`язку з загибеллю застрахованої особи - ОСОБА_2 .

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку що позивачем не було доведено право саме тієї особи на користь якої він просить стягнути з відповідача кошти на їх отримання, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, - судові витрати, згідно з нормою п.9 ч.1 ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "15" жовтня 2025 р.

СуддяС.А. Прохоров