Рішення № 130992214, 06.10.2025, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1555/25

2/180/788/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Тананайської Ю.А., при секретарі Павлович Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/1555/25 за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду через свого представника Романенка М.Е., з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 187710 від 12.06.2018 року у загальному розмірі 20737 грн.09 коп., яка складається з: суми заборгованості 15845 грн.,суми інфляційнихвтрат -3464грн.74 коп., суми 3% річних -1427 грн. 35 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

12.06.2018 року, між ТОВ «Авентус Україна» та гр. ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 187710.

Відповідно до індивідуальної частини договору № 187710 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3500 грн.

ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №187710 від 12.06.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» 12.04.2018 року укладено договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року. 15 листопада 2018 року укладено додаткову угоду № 8 та підписано реєстр прав вимоги № 9 від 15.11.2018 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15845 грн., а саме:

сума основного боргу 3500 грн.,

сума боргу за процентами - 1890 грн.

сума боргу за пенею і штрафами 10455 грн.

Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту позичальник погоджується, що кредитор має право передати персональні дані клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.

15.11.2018 року укладено додаткову угоду № 8 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 9 від 15.11.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 187710 від 12.06.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»).

Договір про надання фінансового кредиту № 187710 від 12.06.2018 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 %річних (через калькулятор сайту https://ips.ligazakon.net/calculator/ff)

Основна сума заборгованості за договором: сума боргу з 23.02.2019 до 23.02.2022 в сумі 15845 грн., всього: 15845 грн.

Інфляційні витрати: останній період (23/02/2019 - 23/02/2022) індекс інфляції: березень 2019 - 100,90; квітень 2019 101,00; травень 2019 100,70; червень 2019 99,50; липень 2019 99,40; серпень 2019 99,70; вересень 2019 100,70; жовтень 2019 100,70; листопад 2019 100,10; грудень 2019 99,80; січень 2020 100,20; лютий 2020 99,70; березень 2020 100,80; квітень 2020 100,80; травень 2020 100,30; червень 2020 100,20; липень 2020 99,40; серпень 2020 99,80; вересень 2020 100,50; жовтень 2020 101,00; листопад 2020 101,30; грудень 2020 100,90; січень 2021 101,30; лютий 2021 101,00; березень 2021 101,70; квітень 2021 100,70; травень 2021 101,30; червень 2021 100,20; липень 2021 100,10; серпень 2021 -99,80; вересень 2021 101,20; жовтень 2021 100,90; листопад 2021 100,80; грудень 2021 100,60; січень 2022 101,30; лютий 2022 101,60.

Останній період

IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444

Інфляційне збільшення:

15845 x 1.21866444 - 15845 = 3 464 грн.74 коп. 3% річних

Період прострочення грошового зобов`язання: кількість днів у періоді сума з 23/02/2019 до 31/12/2019: 406 грн33 коп., з 01/01/2020 до 31/12/2020 : 475 грн.35 коп., з 01/01/2021 до 23/02/2022 : 545 грн.68 коп.

Разом заборгованість становить 20737 грн. 09 коп.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2025 року відкрито провадження по справі, з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача у позовній заяві разом з позовними вимогами заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

В судове засідання відповідач двічі поспіль, 5 вересня 2025 року та 6 жовтня 2025 року, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місцем проживання (перебування).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

12.06.2018 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 187710.

Відповідно до індивідуальної частини договору № 187710 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 3500 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,8 % на день. Також передбачена сплата пені за порушення умов договору.

Згідно з п.1.1 Індивідуальної частини договру Товариство зобов`язується передати Клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути та сплатити проценти за користування кредитом.

Невідємною частиною Договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Авенттус Україна», які розміщенні на сайті www.creditplus.ua з якими клієнт ознайомлений , повністю розуміє, погоджується та зобовязується неухильно їх дотримуватись .

12 квітня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» як фактором та ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У пункті 2.2 вказаного договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року сторони обумовили, що відступлення права вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

15 листопада 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено додаткову угоду № 8, на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 9 від 15 листопада 2018 року про те, що що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 187710 від 12 червня 2018 року перейшло до нового кредитора ТОВ «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС» ).

Згідно з розрахунком заборгованості до договору № 187710 від 12 червня 2018 року складеного директором ТОВ «Авентус Україна» на дату відступлення прав вимоги, заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 187710 від 12 червня 2018 року становить 15845 грн., а саме: сума основного боргу за тілом кредиту- 3500,00 грн., сума боргу за процентами 1890 грн., сума боргу за пенею і штрафами 10455 гривень.

З розрахунку заборгованості до договору № 187710 від 12 червня 2018 року встановлено, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» за період з 01 квітня 2022 року по 01 квітня 2025 року до основної суми боргу за кредитним договором було нараховано: 1427 грн.35 коп. суму збитків з урахуванням 3 % річних; 3464 грн. 74 коп. суму збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25 липня 2024 року, було прийнято рішення про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Відповідно до наказом № 55-к від 25 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст.1077 ЦК України).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Так, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, в обґрунтування свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором № 187710 від 12 червня 2018 року посилався на те, що він набув відповідне право вимоги 12 квітня 2018 року на підставі Договору факторингу № 1 укладеним між ним та ТОВ «Авентус Україна», додаткової угоди № 8 від 15 листопада 2019 року та реєстру прав вимоги № 9 від 15 листопада 2019 року.

Натомість, під час розгляду даної справи судом встановлено, що правовідносини за договором позики № 187710 від 12 червня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем виникли 12 червня 2018 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.

Більш того, суд зауважує, що з витягу з Реєстру боржників № 9 (від первісного кредитора), в якому зазначено відповідача, який датується 15 листопада 2018 року, тобто через 7 місяців після укладення договору факторингу, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Авентус Україна», було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище договором позики. Тобто, на момент укладення договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17 вказав на те, що підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Натомість, передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Верховний Суд у своїх постановах від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20 неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

З огляду на викладене, зважаючи на те, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» не довело порушення саме його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за договорами позики № № 187710 від 12 червня 2018 року, який укладений після відступлення ТОВ «Авентус Україна» права вимоги за договорами позики на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні, оскільки ТОВ «Авентус Україна» не мало права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Крім того, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та, постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 та від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, Верховний Суд вказав на те, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Так, у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 та від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 Верховний Суд вказав на те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

Крім того, Верховний суд у своїх постановах від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 та від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 вказав на те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

Зазначене свідчить про те, що позивач не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 187710 від 12 червня 2018 року , а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 15,16,204,512,514,516, 526,625,627,634,638, 640, 641, 1046, 1049, 1054 ЦКта керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК Українизазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . ,

Суддя: Ю. А. Тананайська