Рішення № 130989852, 25.09.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/18151/24

н/п 2/766/8476/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рядчої Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Рожок О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що 26.01.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір №895954457, за умовами якого останній отримав позику у розмірі 21960 грн., строком на 30 календарних днів. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу позику, а останній умови договору не виконує, внаслідок чого заборгованість складає 87825,14грн. Позивач просить стягнути вказану заборгованість, оскільки набув право вимоги відповідно до договору факторингу. Крім того, просить стягнути на свою користь 2422,40 грн сплаченого судового збору та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.03.2025 скасовано заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14.02.2025 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 .

Представник відповідача адвокат Є. Загородній в заяві про перегляд заочного рішення вказав, що позивачем не доведено набуття права вимоги до ОСОБА_1 . Реєстр прав вимог №131 від 27.04.2021 підписаний після укладання кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 26.01.2021. Відповідно допункту 3.1.додаткової угоди№32до договоруфакторингу №28/1118-01від 28.11.2018року взагальному порядкурозмір фінансування,що підлягаєсплаті ФакторомКлієнту (пункт1.6Договору)встановлюється сторонамиу кожномуокремому Реєстріправ вимоги.Строки сплатифінансування погоджуютьсяСторонами укожному відповідномуРеєстрі праввимоги.Відповідно допункту 3.3.додаткової угоди№32до договоруфакторингу №28/1118-01від 28.11.2018року фінансуваннясплачується Факторомна банківськийрахунок Клієнта,зазначений урозділі 13цього Договору.Сума фінансуваннявважається отриманоюпісля їїзарахування нарахунок клієнта.У тойже час,в реєстріправ вимоги№131від 27.04.2021зазначена сумафінансування відносноборжника ОСОБА_1 8783,78грн.Проте матеріалисправи немістять квитанціїпро сплатуфінансування факторомКлієнту.Сума фінансуваннявідносно боржника ОСОБА_1 відповідно дореєстру праввимоги №9від 30.05.2023складає 395,27грн.Проте матеріалисправи немістять квитанціїпро сплатуфінансування факторомКлієнту.Матеріали справине містятьквитанції просплату фінансуванняфактором Клієнтуза договоромфакторингу №0409/24від 04.09.2024року.Крім того,належними тадопустимими доказамивідступлення прававимоги єдокази,які підтверджуютьналежність виконанняправонаступником своїхфінансових зобов`язаньза договоромвідступлення праввимоги,у зв`язкуз чимперехід праві обов`язківдо правонаступникаможуть підтверджувативідповідні первиннідокументи щодоповної оплативідступлення прававимоги (правовапозиція викладенав постановіВерховного Судувід 20лютого 2019року усправі №910/16109/14).Таких доказівщодо повноїоплати відступленняправа вимогидо новогокредитора судуне наданоза жодниміз трьохдоговорів факторингу.Станом начас укладеннядоговору факторингуз ТОВ«Таліон плюс»28.11.2018кредитний договірТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» з ОСОБА_1 укладений небув,у зв`язкуз чимвідступлення неіснуючихстаном на28.11.2018прав вимогита майновихправ ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»суперечить ст.514ЦК України(донового кредиторапереходять правапервісного кредиторау зобов`язаннів обсязіі наумовах,що існувалина моментпереходу цихправ,якщо іншене встановленодоговором абозаконом),тобто правокредитора закредитним договоромвід 26.01.2021до ТОВ«Таліон плюс»,а вподальшому ідо ТОВ«ФК ОнлайнФінанс» тапозивача ТОВ«ЮНІТ КАПІТАЛ»,-не перейшло,у зв`язкуз чимпозивач ненабув правкредитора повідношенню довідповідача поданому договорувід 26.01.2021року.Чинне законодавствоне забороняєвідступлення майбутніхвимог,однак цестосується майбутніхвимог тількиза умовиїх визначеності,тоді якпередача заправочином невизначених,позбавлених конкретногозмісту вимог,у томучислі йна майбутнє,тягне засобою наслідкиу виглядінеукладеності відповідногоправочину,оскільки йогосторонами недосягнуто згодищодо предметаправочину аботакий предметне індивідуалізованоналежним чином.Така правовапозиція викладенау постановахВерховного Судувід 24квітня 2018року усправі №914/868/17,від 18жовтня 2018року усправі №910/11965/16.Просить в позові відмовити в повному обсязі.

Аналогічні пояснення були зазначені представником у відзиві на позов від 23.03.2025. Представник відповідача адвокат Є.Загородній просив відмови в задоволенні позову, а також стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн та судовий збір у розмірі 605,60 грн

Представник позивача - адвокат А.Тараненко - надав до суду відповідь на відзив, в якому позов просив задовольнити. Зазначив, що жодна норма договору факторингу не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладання договору. Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладання кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладання договору факторингу. Крім цього, зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який просить стягнути відповідач, є значно завищеним та не співмірним відносно складності справи.

Представник відповідача - адвокат Є.Загородній - надав до суду додаткові пояснення від 07.05.2025, в яких зазначив, що за умовами Договору продовження строку кредитування за умови сплати позичальником протягом 30 днів від дати отримання кредиту процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. У розрахунку заборгованості зазначено нібито ОСОБА_1 сплатив суму коштів у розмірі 1485 грн 26.02.2021, що є 31-м днем з дня отримання кредиту. Відтак, жодного продовження строку кредиту не було. Крім цього, надав квитанцію про оплату гонорару за правову допомогу відповідачем.

Представник позивача - адвокат А.Тараненко - надав до суду додаткові пояснення від 12.05.2025, в яких зазначив, що нарахування заборгованості, в тому числі процентів, позивачем здійснювалось виключно на підставі кредитного договору. Відповідачем в свою чергу не надано власного розрахунку забогрованості.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

За приписами ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

26.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії №895954457.

Згідно умов цього договору кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 21960 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

04.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №0409/24, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступило право грошової вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до відповідача за кредитним договором.

Статтею 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно дост.512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Устатті 514 ЦК Українипередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За положеннямист.513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.

Згідно з ч.1ст.516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

Відповідно дост.519 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

За таких обставин згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

У розрізі викладеного, враховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов`язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов`язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Враховуючи викладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

За наявними у справі доказами судом встановлено, що кредитний договір із відповідачем ОСОБА_1 від 26 січня 2021 року станом на момент укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу за №28/1118-01 не був укладений, у зв`язку з чим відступлення неіснуючих станом на 28 листопада 2018 року прав вимоги та майнових прав ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за кредитним договором від 246 січня 2021 року на користь ТОВ «Таліон плюс», а в подальшому на користь ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс" та позивача ТОВ "Юніт Капітал", суперечитьст.514 ЦК України, тобто позивач ТОВ "Юніт Капітал" не набув прав кредитора по договору від 26 січня 2021року по відношенню до відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідност. 141 ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

При зверненні до суду із заявою про скасування заочного рішення відповідачем позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн., що підтверджено квитанцією про сплату, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у повному розмірі.

Крім цього, представником відповідача заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 12000 грн (фіксований гонорар), які оплачені відповідно до квитанції №506615717538 від 07.03.2025 та квитанції №510513836752 від 15.04.2025.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункт 2 частини 3 статті 141ЦПК України).

Враховуючи малозначність справи, заперечення представника позивача на завищену вартість витрат на правову допомогу, обсяг написаних представником відповідача заяв по суті справи, суд дійшов висновку про зменшення компенсації до 10000 грн.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Керуючись ст.ст.12,13,19,81,141,247,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн, а також 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ.А, офіс 10, ЄДРПОУ43541163)

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

СуддяТ. І. Рядча