Рішення № 130989348, 13.10.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1151/25

Провадження №2/135/528/25

РІШЕННЯ

іменем України

13.10.2025 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Нікандрової С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

06.08.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4539938 від 08.04.2024 у розмірі 99997,93 грн, в тому числі: 9999,98 грн заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 49748,01 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 32249,93 грн заборгованість за процентами, нарахована позивачем за умовами кредитного договору, також стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн, витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн, а також в порядку ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України вирішити питання про нарахування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4539938 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 10 000 грн, строк кредиту 361 днів: з 08.04.2024 по 04.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 19 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за договором, що є підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.08.2025 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , та 17.08.2025 вручене відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК Українирозглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.5ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4539938 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.93-105).

Відповідно до п. 1.1. Договору його укладення здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет. Згідно з п. 9.7.1 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефона, повідомленого останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Для підписання Договору позивачу було надано одноразовий ідентифікатор «85300», що підтверджується розділом 10 Договору.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт».

Сторонами погоджені наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту складає 10 000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 361 днів: з 08.04.2024 по 04.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 19 днів.

Згідно п.1.4.1 Договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом, який застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3. Договору.

Також згідно п.1.4.2 Договору на пільговий строк 19 днів погоджено умови пільгового кредитування (знижена відсоткова ставка) 0,01 відсотків за кожен день користування кредитом, за умови, якщо клієнт до 26.04.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідач вказала особисто під час укладання Договору.

Також відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 83006 підписаний Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с.89-91).

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» (а.с.112).

Крім того, на виконання ухвали суду від 11.08.2025 отримано інформацію від АТ «КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250825/95246-БТ від 02.09.2025, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 08.04.2024 здійснено переказ коштів в сумі 10000 грн.

19.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про прощення (анулювання) боргу до Договору №4539938 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.08.2024, за яким відповідачка зобов`язалася погасити частину основного боргу за договором у сумі 4999,99 грн у термін до 22.08.2024, а Товариство звільнити її від обов`язку сплати решти частини основного боргу за договором в сумі 4999,99 грн.

За Розрахунком заборгованості за Договором №4539938 від 08.04.2024 станом на 25.11.2024 первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» було нараховано проценти за користування грошовими коштами за період з 08.04.2024 по 26.04.2024 включно за ставкою 0,01 % в день, з 27.04.2024 по 25.11.2024 за ставкою 2,5% на загальну суму 53266,87 грн, з яких сплачено 3518,86 грн, залишок заборгованості за процентами 49748,01 грн (а.с.107-111).

25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений Договір факторингу №25/11/2024, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступила ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги по кредитному договору №4539938 від 08.04.2024 (а.с.26-34).

За змістом п. 1.2. Договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

25.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 (а.с.35).

Сплата грошових коштів за Договором факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» підтверджується платіжними інструкціями №512 від 06.12.2024, №511 від 05.12.2024, №510 від 05.12.2024 (а.с.49-50).

Згідно Реєстру боржників від 25.11.2024 (Додаток №3 до договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024) ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором №4539938 від 08.04.2024 на суму 64747,99 грн, з якої: 9 999,98 грн - тіло кредиту; 49748,01 грн заборгованість за процентами; 5 000,00 грн - заборгованість по нарахованих штрафах/неустойках (а.с.84-85).

26.11.2024 в Особистих кабінетах боржників, права вимоги яких було передано новому кредитору, розміщено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та передачу персональних даних новому кредитору, також 26.11.2024 об 11:27 год відправлено СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в анкеті боржника, яким повідомлено про необхідністю погашення заборгованості новому кредитору (а.с. 119).

За Розрахунком заборгованості за Договором №4539938 від 08.04.2024 за 129 календарних днів (з 26.11.2024 по 03.04.2025) ТОВ «Українські фінансові операції» було нараховано проценти за користування грошовими коштами за ставкою 2,5% на суму 32 250,00 грн (а.с.86-87).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із договору №4539938 від 08.04.2024, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Як встановлено з матеріалів справи і не спростовано відповідачем жодними доказами, даний кредитний договір було укладено на сайті позикодавця, відповідачка ОСОБА_2 підписала його одноразовим ідентифікатором відправленим на номер мобільного телефону, який був вказаний нею у заявці на отримання грошових коштів. При цьому, без отримання повідомлення із відповідним ідентифікатором і без здійснення входу на сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» такий договір не був би укладений.

Наведене узгоджуєтьсяз правовоюпозицією Верховного Суду, викладеною у численних постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 09.09.2020 у справі №732/670/19; 07.10.2020 у справі №132/1006/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, 28.10.2021 у справі №234/7160/20, від 02.11.2021 у справі №243/6552/20, від 08.08.2022 у справі №234/7298/20.

Таким чином, суд вважає встановленим, що 08.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір №4539938, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було.

У ч. 1 ст. 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а такожправо вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 ст.1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 09.07.2019 у справі №903/849/17, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність договору факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024, укладеному між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», в силу прямого припису статті 204 ЦК України його правомірність презюмується.

Отже, надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так в сукупності належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_3 отримала кредит у ТОВ «Лінеура Україна», а в подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до нового кредитора - ТОВ «Українські фінансові операції».

Станом на день звернення до суду заборгованість за кредитним договором в частині повернення тіла кредиту відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплачена, а тому позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 9999,98 грн підлягають задоволенню.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом суд виходить з такого.

Первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» проведено нарахування процентів за 19 днів починаючи з 08.04.2024 по 26.04.2024 включно за ставкою 0,01 % в день, за 213 днів з 27.04.2024 по 25.11.2024 за ставкою 2,5% на загальну суму 53266,87 грн.

У подальшому ТОВ «Українські фінансові операції» проведено нарахування відсотків за 129 днів з 26.11.2024 по 03.04.2025 за відсотковою ставкою 2,5 %.

Право на таке нарахування, умови, розміри та періоди дії ставок визначено умовами Договору. Як вбачається із розрахунку проценти нараховувалися за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт» за ставкою 2,5 %.

Строк дії Договору №4539938 від 08.04.2024 становить 361 днів: з 08.04.2024 по 04.04.2025.

Підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

З врахуванням цих змін з 25.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, з 23.04.2024 до 19.08.2024 - 1,5 %, з 20.08.2024 - 1%.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4539938 між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 укладено 08.04.2024 на 361 днів, тобто після набрання чинності Законом України №3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а отже умова договору про нарахування відсотків за користування кредитними коштами з використанням процентної ставки в розмірі 2,5 % в день є нікчемною.

Отже, нарахування відсотків у даному договорі має відбуватися наступним чином: з 08.04.2024 по 26.04.2024 розмір денної процентної ставки становив згідно договору становив 0,01% (1000 грн х 0,01% х 19 днів), що дорівнює 19 грн; з 27.04.2024 до 19.08.2024 розмір денної процентної ставки становив 1,5% (9999,98 грн х 1,5% х 116 днів), що дорівнює 17399,97 грн, а з 20.08.2024 по 03.04.2025 - 1% (9999,98 грн х 1% х 226 днів), що дорівнює 22599,95 грн.

Отже, загальна сума процентів за користування кредитом за договором №4539938 від 08.04.2024 повинна складати 40018,92 грн (19 грн +17399,97 грн + 22599,95 грн).

Враховуючи, що відповідачем було сплачено відсотки за користування кредитом в розмірі 3518,86 грн, залишок несплачених відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, складає 36500,06 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вирішення в порядку ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України питання про нарахування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, суд зазначає таке.

Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Отже, нарахування і стягнення інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами відповідно до ст.625 ЦК України у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4539938 від 08.04.2024, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Українськіфінансові операції» про стягнення заборгованості за цим договором підлягають задоволенню частково в розмірі 46500,04 гривень, в тому числі: 9999,98 грн - заборгованість за основним боргом (сумою кредиту); 36500,06 грн заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (46500,04 грн (розмір задоволених вимог) х 100 % : 91997,93 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 50,54% задоволених вимог; 2422,40 грн х 50,54% : 100 % = 1224,28 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем 01.08.2024 був укладений Договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А (а.с.21-22). До позову додано Заявку №4539938 на виконання доручення до Договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024; Детальний опис робіт (наданих послуг) №4539938 від 20.07.2025; Акт №4539938 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 на загальну суму 10 000 грн.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Українські фінансовіоперації»задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2527,00 грн (5000 грн. х 50,54%).

Керуючись ст.ст.263-265,268,273,274-279, 354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.12, приміщ.2) заборгованість за Договором №4539938 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2024 в розмірі 46500 (сорок шість тисяч п`ятсот) гривень 04 копійки, в тому числі: 9999,98 грн - заборгованість за основним боргом (сумою кредиту); 36500,06 грн заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.12, приміщ.2) судовий збір в сумі 1 224,28 грн, витрати за надання правничої допомоги в сумі 2 527,00 грн, а всього - 3 751 (три тисячі сімсот п`ятдесят одна) гривна 28 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова