Рішення № 130980800, 11.09.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/10840/23

Провадження № 2/204/51/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

11 вересня 2025 року Чечелівськийрайонний суд міста Дніпра складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря Корягіної Р.Р.

позивача/відповідача ОСОБА_1

представника ОСОБА_1 адвоката Коломойця С.В.

відповідача/позивача ОСОБА_2

представника ОСОБА_2 адвоката Іваненкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник Коломоєць Сергій Володимирович (адреса знаходження: АДРЕСА_2 )до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: Відділ опіки та піклування Центральна адміністрація Дніпровської міської ради (адреса знаходження: 49006 м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд. 65) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 ), в інтересах якого діє представник Іваненкова Наталія Миколаївна (адреса місця знаходження: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник Коломоєць Сергій Володимирович (адреса знаходження: АДРЕСА_2 ), третя особа Відділ опіки та піклування Центральна адміністрація Дніпровської міської ради (адреса знаходження: 49006 м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд. 65) про позбавлення батьківських прав, припинення та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якої діє представник КоломоєцьС.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином. В обґрунтування позовник вимог зазначила, що з 12.08.2014 вона перебувала з відповідачем у шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2023 було розірвано. Крім того зазначила, що фактичні шлюбні відносини між подружжям було припинено ще з січні 2019. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 не приймав участі у вихованні дитини, не здійснював матеріальне забезпечення сина. За рішенням суду від 19.12.2019 з відповідача стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , щомісячно у розмірі 10 000,00 грн. У зв`язку з військовою агресією проти держави України та введенням на всій території воєнного стану позивачка разом із своїм малолітнім сином була змушена покинути територію України. В зв`язку із складною адаптацією малолітнього ОСОБА_6 у чужому незнайомому середовищі, мати дбаючи про здоровий психологічний, емоційний та духовний розвиток своєї дитини, була змушена звернутись до відповідача з проханням, щоб дитина проживала з ним, як з батьком дитини, та мав можливість спілкуватись знайомою йому мовою та перебував в знайомому середовищі. Після повернення, дитини до України за місцем проживання відповідача з кінця липня 2022, батько дитини створив перешкоди в спілкуванні з сіном та перешкоджає (фізичному, телекомунікаційному) спілкуванні з дитиною та участі у його вихованні. Відповідач не надав можливості дитині в повному обсязі безперешкодно отримувати увагу та піклування своєї матері. Позивач вважає, що відповідач своєю поведінкою вчиняє перешкоди в прийнятті участі у вихованні та спілкуванні із її сином, чинить перешкоди в нормальному духовному розвитку дитини, в розвитку його особистості, оскільки нормальним розвитком дитини є таким в якому беруть участь не тільки батько, а й матір, тому перешкоди в спілкуванні з сином ОСОБА_6 є порушення прав дитини. У зв`язку з чим, остання вимушена звернутися до суду із відповідними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 05.09.2023 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання (а.с.45).

03.11.2023 відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не порушує прав позивача на безперешкодне особисте спілкування з дитиною. Крім того зазначив, що саме дитина не виявляє бажання спілкуватися зі своєю матір`ю та повертатися до Німеччини не хоче, тому примушувати до цього дитину останній відмовляється. Вважає, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що саме батько дитини чинить перешкоди матері у спілкуванні з сином. На підставі чого, просив суд відмовити у задоволенні позовних ОСОБА_1 в повному обсязі.

03.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_6 , припинення стягнення з нього аліментів з ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі частини від всіх видів її доходу. В обґрунтуваннях позовних вимог зазначив, що з 12.08.2014 він перебував з ОСОБА_1 у шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2023 було розірвано. Крім того зазначив, що фактичні шлюбні відносини між подружжям було припинено з 13.07.2019. Від шлюбу вони мають малолітнього синаОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якогоОСОБА_1 . За рішенням суду від 28.01.2020 з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 10 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 23.09.2019 і до повноліття дитини. У зв`язку з військовою агресією проти держави України та введенням на всій території воєнного стану, 02.03.2022 ОСОБА_1 разом з сином виїхали до Німеччини. Під час перебування за кордоном, ОСОБА_1 маніпулювала батьківськими почуттями та створювала умови, щоб батько з сином не спілкувались. Крім того, зазначив, що його матір - ОСОБА_10 протягом всього часу підтримувала гарний зв`язок із ОСОБА_1 та приділяла багато часу зі своїм внуком ОСОБА_6 . В зв`язку із складною адаптацією та поганою поведінкою малолітнього, працівники школи поросили забрати дитину зі школи, через складнощі які можуть виникнути у майбутньому. Крім того, вважає, що ОСОБА_1 не достатньо доглядала за сином, не турбувалася про його фізичний та психологічний стан, його здоров`я, дитина повернулася до країни запущеною. Постійно кричала та сварила сина, телефонувала йому, та повідомляла, що не може з ним впоратися .Дитина була неохайна та постійно хотіла їсти. Дані обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_10 , його мати, та свідок ОСОБА_12 . Кошти, які він відсилав, як сплату аліментів на дитину, ОСОБА_1 витрачала на свої потреби, не забезпечувала дитині належні умови, не купувала одяг, іграшки, тощо. Залишала сина наодинці. Крім того у неї виникали проблеми із соціальними службами, та у школі, щодо поведінки та виховання ОСОБА_6 . Перебуваючи у Німеччині, його мати ОСОБА_10 спостерігала за цим і тоді вони вирішили разом зі своєю матір`ю повернути сина в Україну. Його мати забрала дитину, згоду на перетин кордону надала саме ОСОБА_1 і вони повернулися до України. З 30.10.2022 син ОСОБА_6 проживає з ним. Після повернення сина до України у ОСОБА_6 було виявлено низку хронічних захворювань, дитина знаходилась на диспансерному обліку стоматолога, хірурга, гастроентеролога, лора, дерматолога, окуліста, психолога. Крім того він не міг читати, був педагогічно запущений, але завдяки його зусиллям та зусиллям бабусі наразі все нормалізувалося. Він намагався встановити спілкування сина з матір`ю, але син сам не хоче з нею спілкуватися. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2023 визначено місце проживання дитини разом із батьком. За весь час перебування дитини з ним, ОСОБА_1 допомоги на утримання сина не надавала, постійно перебуває у Німеччині, на значній відставні, на території іншої держави, не зможе у достатній мірі в подальшому піклуватись про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Вона не зможе надавати допомогу у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування.Вважає, що поведінку ОСОБА_1 неможливо змінити у кращій бік, враховуючи зазначені обставини, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо сина, припинити стягнення з нього аліментів та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина,тому вимушений звернувся до суду із зустрічною позовною заявою.

Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Відділ опіки та піклування Центральна адміністрація Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів. Об`єднано в одне провадження вимоги первісного позову з вимогами зустрічного позову (а.с.153).

Ухвалою суду від 14.02.2025 у задоволенні клопотання представника позивача адвоката КоломоєцьС.В., за первісним позовом, про залучення третіх осіб ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є дідом та бабою дитини ОСОБА_6 залишити без задоволення. Ухвалою суду 16.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача адвоката КоломоєцьС.В. про роз`єднання позовних вимог у різні провадження (Т.2, а.с. 50).

Ухвалою суду від 13.06.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду. У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.Крім того пояснила, щосаме нею було ініційовано подати позовну заяву до суду, оскільки ОСОБА_2 перешкоджав у спілкуванні з сином. Також зазначила, що доводи відповідача за первісним позовом з приводу того, що саме дитина не бажає спілкуватися з матір`ю є лише його припущенням, доказів того що вона має негативний вплив на сина не надано.З приводу зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав заперечувала у повному обсязі, оскільки не ґрунтуються на законі та не підтверджені жодними доказами. Вважає, що у такий спосіб ОСОБА_2 хоче уникнути мобілізації. Саме вона з моменту народження сина займалася його вихованням, розвитком, а батько при першій можливості віддавав сина бабусі. Після припинення шлюбних відносин не лише не приймав участі у вихованні ОСОБА_6 , але і матеріально не забезпечував, що змусило її звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Підстав, які б доводили ухилення її від виконання батьківських обов`язків, її винної поведінки у ході судового розгляду справи не встановлено. Щодо вимог про припинення та стягнення аліментів не заперечує.

Представник ОСОБА_1 адвокат КоломоєцьС.В. заявлений позов ОСОБА_1 підтрима в повному обсязі та пояснив, що безпосереднє звернення ОСОБА_1 до суду про усунення їй перешкод у вихованні свого сина, вказує на дійсне створення батьком дитини ОСОБА_2 , таких перешкод, позбавляючи її законного права та обов`язку у вихованні дитини, що передбачене СК України. Також зазначив, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження того, що дитина не бажає спілкуватись зі своєю матір`ю та що остання не приймала участі у його вихованні. З приводу зустрічної позовної заяви просив суд відмовити в частині позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки позивач за зустрічним позовом не підтвердив факту неналежного викання ОСОБА_1 , як матір`ю своїх батьківських обов`язків.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_2 адвокат Іваненкова Н.М. заявлений первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином не визналата, з обґрунтувань наведених у відзиві, вважає, щов матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди матері у спілкуванні з дитиною. Зустрічний позов просила задовольнити, оскільки ОСОБА_1 проживає в іншій країні, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави не зможе піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя . Ті обставини, що відбувалися у Німеччині, та під час проживання в Україні після припинення фактичних шлюбних відносин дає підстави стверджувати, що мати не піклувалась про сина, про його здоров`я, виховання, світогляд, навчання. Зовсім не займалася дитиною, гроші витрачала на себе та свої забаганки. А звернення до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні із сином є намаганням в очах інших бути «хорошою мамою» . Тому вважає, що досліджені докази, допитані свідки доводять винну поведінку матері щодо неналежного виховання сина. Вважає, що наявні підстави для задоволення зустрічного позову.

Представник третьої особи - Відділ опіки та піклування Центральна адміністрація Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, надав суду лист з проханням розглядати справу без їх участі.

Зі сторони ОСОБА_1 , позивача за первісним позовом, були допитані свідки, а саме ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є батьками ОСОБА_1 , а також була допитана ОСОБА_16 яка є бабусею позивачки за первісним позовом, в судовому засіданні пояснили, що на протязі всього часу з моменту народження дитини, батько дитини ОСОБА_2 фактично не приймав участі у вихованні свого сина, не цікавився його життям та розвитком та навіть при визначенні конкретно часу перебування батька з сином, ОСОБА_2 намагався уникати цього, передаючи дитину своїй матері- ОСОБА_10 або ОСОБА_17 , матері позивача. Свідки також повідомили, що після того, як дитина опинилась у батька ОСОБА_2 , останній вжив заходів унеможливлення в спілкуванні та участі у виховані матері з дитиною, шляхом блокування її номера мобільного зв`язку, а також у мобільних додатків «Вайбер», «Телеграм». Крім того свідки зазначили, що при перебуванні матері в місті Дніпро, не допускав до можливого очного спілкування, створивши перешкоду будь-якого контакту з дитиною, окрім того ОСОБА_2 створив перешкоди у спілкуванні та прийнятті участі у вихованні бабусі ОСОБА_17 , дідусю ОСОБА_18 , прабабусі ОСОБА_16 , шляхом блокування їх номерів, а також мобільних додатків «Вайбер», «Телеграм», та безпосередньої перешкоди у фізичному контакті здитиною.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які є подругами ОСОБА_1 , які підтвердили суду, що ОСОБА_1 , постійно займалася вихованням сина, як підчас шлюбу з відповідачем так і після фактичного припинення шлюбних відносин в 2019. Свідок ОСОБА_20 в своїх поясненнях повідомляла про те, що вона була безпосередньо свідком, тих обставин, як батько відмовлявся та уникав в спілкуванні зі своїм сином. Окремо свідок повідомив, що при неодноразових спробах матері налагодити спілкування батька з сином, той в більшості випадків взагалі блокував зв?язок, але неодноразові спроби виявились марними, контакт батька з дитиною не відбувся, що засмучувало ОСОБА_1 тим, що батько не хоче спілкуватись з сином, що також засмучувало і саму дитину. Також свідок повідомила, про те, що їй відомо про обставини, за яких ОСОБА_10 , вивезла з Німеччина малого ОСОБА_6, без будь-якого дозволу матері хлопчика. Окрім того свідок також підтвердила, що після фактичного перебування ОСОБА_6 в Україні, батько не виходив на зв`язок з матір`ю дитини, а тому свідок перебуваючи в грудні 2022 у місті Дніпро, разом з свідком ОСОБА_19 завітали за місцем проживання дитини, з метою передання новорічного подарунку від матері та привітання з наступаючими новорічними святами, оскільки батько не надавав можливості спілкуватись матері зі своєю дитиною та дитина була дуже задоволена.

Також зі сторони ОСОБА_2 була допитана у якості свідка ОСОБА_10 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснила, що стосунки з ОСОБА_1 у них завжди були гарними. Приблизно у вересні 2022 ОСОБА_1 попрохала її побути з ОСОБА_6 у Німеччині. Після приїзду вони тиждень проживали разом. Під час перебування у Німеччині її вразило ставлення ОСОБА_1 до дитини, які супроводжувалися постійним криками, неприємними ситуаціями, викликами її до школи, з приводу неналежної поведінки онука. ОСОБА_6 часто плакав та нервував, постійно просив їсти. Коли ОСОБА_1 поїхала до України, ОСОБА_6 незрозуміло себе поводив, плакав постійно та весь час хотів їсти. А коли ОСОБА_1 телефонувала ОСОБА_6 ховався, не хотів з нею спілкуватися, дитина перебувала у пригніченому стані. Подруга ОСОБА_1 повідомляля їй що ОСОБА_1 часто залишала ОСОБА_6 одного , У ОСОБА_1 були проблеми із соцслужбами, а у ОСОБА_6 проблеми у школі, оскільки у дитини не було необхідної підготовки.Побачивши все це, зателефонувала сину і прохала про допомогу. Вирішили повернути ОСОБА_6 до України, у той час коли мати також була в Україні.Після повернення додому все змінилося, дитину почали лікувати та водити до психолога. ОСОБА_6 не міг читати, писати, постійно ховався, не хотів спілкуватися із мамою.

Допитана свідок ОСОБА_21 ,за клопотанням ОСОБА_2 , яка є хрещеною матір`ю дитини, та була близькою подругою ОСОБА_1 , в судовому засіданні повідомила, що колишнє подружжя ОСОБА_1 були гарними батьками для ОСОБА_6 . Після від`їзду до Германії у хлопчика були проблеми з адаптацією. У зв`язку з чим, бабуся ОСОБА_10 , матір ОСОБА_2 мала намір забрати дитину до України. Наразі хлопчик ходить до школи. З ОСОБА_1 припинили спілкуватися влітку 2022.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_2 свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснили, що у вересні 2022 ОСОБА_2 приводив хлопчика на зайняття, але дитина не йшла на контакт, була пригнічена. На той час дитина не вміла читати та писати, знав деякі букви. Наразі ситуація покращилась, ОСОБА_6 опанував програму, має високий рівень з математики, читання та логіки. Крім того, свідок ОСОБА_25 заначила, що мати цікавиться досягненнями сина, періодично прохає надсилати фото сина, за згодою батька.Свідок ОСОБА_29 повідомила суд, що вона займалася психоемоційним станом дитини після повернення його з Німеччини. У дитини була слабка працездатність, швидко втомлювався. Навички соціалізації та самообслуговування були на низькому рівні. Також свідок зазначила, що на сьогоднішній день хлопчик є найкращим учнем третього класу. Свідок ОСОБА_26 повідомила, що від народження дитини вона є сімейним лікарем. ОСОБА_6 був алергіком, часто хворів, іноді щеплення не робили. Хлопчика на прийом приводила в цілому матір, питань до неї ніколи не виникало.

Також були допитані свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , які є друзями ОСОБА_2 , в судовому засіданні повідомили, що батько не перешкоджав матері спілкуватися з сином після повернення його в Україну. Крім того пояснили, що саме дитина уникає спілкування зі свою матір`ю ОСОБА_1 з невідомих для них причин.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників, допитавши свідків, ретельно дослідивши матеріали справи, вважає що первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

У судовому засіданні встановлено, що сторони з 12.08.2014перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2023 було розірвано(Т. 1,а.с. 12, 66).

Від вказаних шлюбних відносин сторони мають малолітнього сина- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуєтьсявідповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданого 24.12.2015 ( Т. 1, а.с. 13).

Після припинення сторонами шлюбних відносин у 2019 році дитина проживала разом із матір`ю, ця обставина не заперечувалась ОСОБА_2 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2019з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання його малолітнього сина - ОСОБА_6 , у розмірі 10 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 23.09.2019 та до його повноліття, в особі матері ОСОБА_1 (Т. 1, а.с. 67-68).

Відповідно до характеристики, наданої «Закладом дошкільної освіти (ясла-садок)комбінованого типу «Берізка» Слобожанської селищної ради Дніпровського районуДніпропетровської області» від 22.02.2023 року вих. № 23/01-40, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за час перебування в дитячому садку проявив себе як спритний, ініціативний та рухливий хлопчик. У вихованні дитини основну роль грала мати, приводила до дитячого садка, забирала та відвідували батьківські збори. Дитина завжди була доглянута та охайною. Батька дитини жодного разуне з`являвся до закладу.Інтелектуальний розвиток дитини відповідає віковій нормі (Т.1, а.с.22).

Відповідно до характеристики, виданої директором закладу дошкільної освіти (ясла-садок)комбінованого типу «Дивосвіт» Слобожанської селищної ради Дніпровського районуДніпропетровської області від 27.02.2023 року вих. № 20 вбачається, що ОСОБА_6 є колишнім вихованцем групи молодшого дошкільного віку «Краплинки», який відвідував заклад дошкільної освіти з 30.08.2019 по 19.08.2020. Крім того зазначено, що провідну роль у виховані дитини займала його мати - ОСОБА_1 . Мати приводила дитину до дитячого садка, забирала, відвідувала батьківські збори. Дитина завжди була доглянута, охайна. ОСОБА_6 прив`язаний до мами, яка проводила з сином весь вільний час. Батько, ОСОБА_2 , жодного разу не з`являвся до закладу. Окрім того в характеристиці зазначено, що для матері важливим у вихованні дитини є формування культурно-гігієнічних навичок, піклування про здоров`я сина. Про це свідчить гарне самопочуття дитини, усмішка та позитивний настрій хлопчика щодня. Мати активно співпрацювала з вихователями та вузькими спеціалістами щодо розвитку дитини, як у садочку так і за його межами. ОСОБА_1 любляча, уважна мати, яка надзвичайно відповідально ставилась до своїх батьківських обов`язків та сумлінно їх виконувала (Т.1, а.с.23).

Судом встановлено та сторонами не заперечувався той факт, що у зв`язку з військовою агресією проти держави України та введенням на всій території воєнного стану, ОСОБА_1 разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_6 виїхали за згодою батька до Німеччини.

Із наданих документів вбачається, що мати дитини ОСОБА_1 , надала письмову згоду на повернення в Україну малолітнього сина ОСОБА_6 , у супроводі бабусі ОСОБА_10 , яка посвідчена 24.10.2022державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янковою І.В. (Т. 1 а.с.14).

Як вбачається із матеріалів справ, 30.10.2022 малолітній ОСОБА_6 повернувся до України, де проживає разом із батьком ОСОБА_2 . Мати дитини залишилася за кордоном.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідно до договору №01 від 04 жовтня 2022 ОСОБА_2 орендує квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 38.5 кв. м, загальною площею 38,5 кв.м (т.1а.с.18).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11.01.2023 встановлено, що за адресою по АДРЕСА_8 житло винаймається ОСОБА_2 . Санітарний стан житла задовільний, у квартирі є електро-, водо-, - газопостачання, маються необхідні меблі для проживання, побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створено умови: у дитини є окрема кімната, в якій є диван, шафа-купе, дитячий стіл, багато розвиваючих ігор, сезонний одяг. З 26 жовтня 2022 малолітній ОСОБА_6 проживає разом з батьком. Мати дитини ОСОБА_1 на теперішній час перебуває за межами України. Вихованням дитини та матеріальним забезпеченням займається батько, по догляду за дитиною допомагаю бабуся ОСОБА_10 .

Мати дитини ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 .

Відповідно до висновку психолога Комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» від 11.10.2023 протягом шести місяців сім?я ОСОБА_1 отримувала індивідуальні та групові консультації психолога. ОСОБА_2 отримав рекомендації щодо виховання сина. ОСОБА_6 , не проявляє інтересу до спілкування з мамою. При згадуванні про неї намагається максимально швидко змінити тему бесіди. Настрій при згадуванні про матір змінюється, але швидко нормалізується.

Згідно з характеристикою шахового клубу «Світогляд» від 11.04.2024 ОСОБА_6 відвідував онлайн - уроки з шахів з жовтня 2023 по березень 2024 року. Батько та бабуся підтримують захоплення хлопчика, надають можливість розвиватися.

Відповідно до характеристики Міського комунального закладу культури«Дніпровська дитяча музична школа № 9» від 11.04.2024 ОСОБА_6навчається музики з травня 2023 у класі фортепіано. Батько пильно стежить за навчанням та розвитком сина, внески за навчання сплачує своєчасно в повному обсязі.

З довідки №617 від 22.11.2022, виданої КЗО Середня загальноосвітня школа №6 ДОРОСОБА_2 - батькові дитини - ОСОБА_6 , вбачається, мати дитини ОСОБА_1 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує, на виклики до школи приходить тільки батько.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2023 визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 разом із батьком ОСОБА_2 (т.1, а.с.171-172).

ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відео конференції зазначала, що після проведення засідання комісії управління - служби у справах дітей Центральна адміністрація Дніпровської міської ради та надання згоди матері щодо проживання малолітнього сина з батьком, ОСОБА_2 , розпочав вчиняти перешкоди в спілкуванні матері з дитиною ОСОБА_6 .

З метою досудового врегулювання спору, ОСОБА_1 , в особі представника Коломойця С.В. звернулась до Центральної адміністрація Дніпровської міської ради із заявою від 26.06.2023, щодо усунення перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , шляхом визначення матері способів участі у спілкуванні та вихованні сина (а.с.33-34).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 26.06.2026, начальником Центральної адміністрації Дніпровської міської ради було надано відповідь від 26.06.2023 за № 03/17-1530, відповідно до якої значили, що Управління-служба у справах дітей не приймає рішення щодо участі батьків у виховані дітей, це повноваження суду або органу опіки та піклування (Т.1, а.с.36-37).

В наступній відповіді, головою адміністрації Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 03.07.2023 зазначено, що під час розгляду судом спорів між батьками щодо вихованнядитини, районна, районна у м.Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає до суду письмовийвисновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів які стосуються зазначеноїсправи (Т. 1, а.с.39-40).

Судом було встановлено, що малолітній ОСОБА_6 з 30.10.2022 проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3, частиною другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8статті 7 СК Українита устатті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошується у практиці Європейського суду з прав людини, яка застосовується судами України на підставі частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українита положеньЗакону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року(Рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «NeulingerandShuruk v. Switzerland», п. 135; Рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року «M.S. v. Ukraine», п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine», п. 100).

Відповідно до положень принципу статті 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до положень ч.1 ст.ст.3, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч 1ст.141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК Українипередбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2ст.155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2, 3ст.157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У ч.3ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»зазначено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 15 даного Закону дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

При встановленні способу та порядку спілкування суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались неприязні відносини. Зазначений факт визнаний та підтверджений сторонами в суді.

Сторони не дійшли згоди щодо вирішення питання про визначення способу та порядку участі матері у вихованні сина у позасудовому порядку.

Згідно висновку органу опіки та піклування , затвердженого розпорядження головою адміністрації від 07.05.2024 визначено участі матері у вихованні дитини, шляхом визначення порядку ОСОБА_1 у вихованні сина - ОСОБА_6 , а саме: спілкування з сином за допомогою соціальних мереж, месенджеру Telegram, шляхом обміну повідомлення та аудіо, відеозв`язку кожного понеділка з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за Київським часом та підписано відповідний висновок №217-р від 07.05.2024 (Т. 2, а.с.58-59).

Згідно ч.6ст. 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Проте, ОСОБА_2 факт чинення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином категорично заперечує та зазначає, що саме дитина не має бажання спілкуватися з матір`ю.

Свідки зі сторони позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 були допитані судом в судовому засіданні та надали свої пояснення, що після того як дитина опинилась, у батька ОСОБА_2 , останній вжив заходів унеможливлення в спілкуванні та участі у виховані матері з дитиною, шляхом блокування її номера мобільного зв`язку, а також у мобільних додатків «Вайбер», «Телеграм», при перебуванні матері в місті Дніпро, не допускав до можливого очного спілкування, створивши перешкоду будь-якого контакту з дитиною, окрім того ОСОБА_2 , створив перешкоди у спілкуванні та прийнятті участі у вихованні бабусі ОСОБА_17 , дідусю ОСОБА_14 , прабабусі ОСОБА_16 , шляхом блокування їх номера мобільного зв`язку, а також мобільних додатків «Вайбер», «Телеграм», та безпосередньої перешкоди у фізичному контакті здитиною.

Судом також було встановлено, що ОСОБА_14 та ОСОБА_15 також звертались до судуз позовом щодо усунення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_6 за результатом розгляду судової справи, суд зобов`язав ОСОБА_2 , усунути відповідні перешкоди та станом на 09.09.2025, рішення суду, що набрало законної сили в добровільному порядку батьком дитини не виконувалось, що стало підставою ОСОБА_14 та ОСОБА_40 , звернутись до державної виконавчої служби, з метою примусового виконання рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що саме ОСОБА_2 чинить перешкоди у нормальному спілкуванні матері із сином, оскільки нормальним розвитком дитини є таким в якому беруть участь обоє батьків, якщо інше не встановлено судом, а тому перешкоди в спілкуванні дитини є порушення прав дитини.

Окрім того ОСОБА_2 , порушує права матері дитини, що встановлені чинним законодавством України, рівні права та обов`язки батьків, на безперешкодне особисте спілкування з дитиною.

Так, стаття 16 Закону України «Про охорону дитинства» » гарантує дитині, чиї батьки проживають у різних державах, право на регулярні особисті стосунки та прямі контакти з обома батьками. Також вона та її батьки мають право на вільний виїзд з України для возз`єднання сім`ї, порядок якого встановлюється законозазначено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Статтею 159 СК України визначено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Саме суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання , що матеріали справи не містять доказів того, що мати дитини має негативний вплив на свого сина, а присутність відповідача під час зустрічей позивач з дитиною в подальшому не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки батьків у справі, також матеріали справи не містять доказів того, що окреме спілкування позивачки з дитиною без батька може негативно вплинути на її психологічний та фізичний стан, а тому такі твердження є припущенням відповідача, матеріали справи також не містять доказів про небажання дитини (сина) бачитися та спілкуватись з матір`ю, або проводити разом з нею час.

З урахуванням малолітнього віку та стану здоров`я дитини, конфліктної міжособистісної поведінки батьків, ставлення батька до виконання батьківських обов`язків, бажання та можливість піклування про здоров`я дитини батьків і те, що такий порядок не порушуватиме ніяким чином права хлопчика, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та встановлення можливості надавати вільно спілкуватись матері з дитиною ОСОБА_6 , особисто, а також засобами поштового, електронного та телефонного зв`язку, в період перебування ОСОБА_1 , за межами території держави України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хочапункт1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», (CASEOFSERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Сторони, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам хлопчика.

Щодо заявлених зустрічних вимог ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських праввідносно малолітнього сина ОСОБА_6 , суд вважає в цій частині позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад , в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п. 16 роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не створюють умов отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінюватись, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 30.06.2014 отримала диплом спеціаліста, що підтверджує отримання нею повної вищої освіти за спеціальністю «Історія» та здобула кваліфікацію історика. Вчителя історії та вчителя правознавства (Т. 1, а.с.21).

Матеріали справи місять сертифікат про проходження 20.11.2014 ОСОБА_1, семінару за темою «Базовий компонент діяльності практичного психолога», сертифікат від 12.03.2015 про проходження останньої семінару за темою «Педагогічна психогігієна в освітньому середовищі», сертифікат терапевта від 31.12.2020 про проходженняОСОБА_1 тренінгу з діагностики та терапії посттравматичних та стресових розладів. Сертифікат надає право самостійно проводити терапію осіб з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Далі матеріали справи містять сертифікат, що виданий Українською громадською організацією «Інститут розвитку символдрами та глибинної психології». Наступний сертифікат - виданий 16.01.2022 виданий громадською організацією про проходження ОСОБА_1 семінару-тренінгу «Нейропсихологічні ігри в роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку», наступний сертифікат про участь у семінарі-практикумі «Психотерапевтичні методи роботи з післятравматичними розладами» (Т.1, а.с.26-32).

Із характеристики, виданої директором закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Дивосвіт» Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 27.02.2023 року вих. № 19 вбачається, що ОСОБА_1 є вихователем в даному закладі та в період роботи з 03.09.2019 по 17.08.2020 зарекомендувала себе як відповідальний, обізнаний творчо працьовитий вихователь, який добре володіє методиками виховання дітей молодшого дошкільного віку. Доброзичлива людина, яка завжди знаходила контакт із дітьми. До кожного з батьків дитини мала індивідуальний підхід, допомагала молодим батькам у питаннях виховання та навчання дітей, завжди при розмові з батьками стримана і тактовна (т.1, а.с.24), тобто має досвід роботи з дітьми.

Згідно висновку органу опіки та піклування , затвердженого Головою Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 07.05.2024 визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1у зв`язку з відсутністю доказів щодо систематичного неналежного виконання батьківських обов`язків (т.2, а.с.53-56).

Верховний Суд у постанові від 13.03. 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками .

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти .

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками .

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України) .

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матер, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків .

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо , і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58) .

В судовому засіданні були допитані свідків з боку ОСОБА_2 так і з боку ОСОБА_1 , які на думку суду не доводять здійснення неналежного догляду за своєю дитиною матір`ю, ОСОБА_1 , а навпаки свідок ОСОБА_26 , яка є сімейним лікарем родини ОСОБА_1 , підтвердила, що саме мати займалася вихованням сина, дбала про його здоров`я, приводила на прийом. ОСОБА_6 перебувавна обліку, є алергіком, часто хворіє, тому щеплення відкладалися.

Також свідок ОСОБА_42 повідомила суду , що при неодноразових спробах матері налагодити спілкування із сином, батько блокував зв`язок.Коли вона перебувала у грудні 2022 року ум.Дніпрі разом зі свідком ОСОБА_19 завітали до місця мешкання дитини, з метою передання новорічного подарунка від матері, та при зустрічі із дитиною, яка її обняла, вбачалося, що дитина дуже сумує за мамою.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи . Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін , третіх осіб , їх представників , допитаних як свідків , показань свідків , письмових доказів , речових доказів , зокрема звуко- і відеозаписів , висновків експертів .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Доводи ОСОБА_2 позивача за зустрічним позовом, з приводу тверджень, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться її життям, не піклується про стан здоров`я дитини, не проявляє батьківської турботи, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому суд вважає їх безпідставними.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, та у майбутньому не збирається їх виконувати.

Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 наполягав на тому, що навпаки мати дитини приймає участь у вихованні сина, турбується про його долю та має намір і у майбутньому приймати участь у вихованні дитини, незважаючи на те, що перебуває за кордоном, опікуватись його долею, якаїй не байдужа, про що свідчить саме її звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні із сином.

Отже у судовому засіданні не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що вона має негативну характеристику, чи вчинила будь-які протиправні дії відносно свогосина, тому підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 відсутні.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, суд виходить з того , що під час розгляду справи не було встановлено обставин, отримано належних доказів щодо свідомого ухилення матері від виконання батьківських прав. При цьому суд враховує що позивачка проживає окремо від дитини, а саме у різних країнах, виявляє бажання брати участь у спілкуванні та вихованні сина.

Верховний Суд вже робив висновок з приводу того, що вимушене тимчасове перебування одного з батьків за кордоном унаслідок життєвих обставин (зокрема, запровадження карантинних заходів, уведення воєнного стану на території України) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків з дитиною, проте вказана обставина сама по собі не свідчить про ухилення батька від участі у вихованні та утриманні дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року в справі N? 334/5153/18, провадження №61-586с623).

Рішенням ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine, заява № 39948/06), зроблено висновки про виключність такого заходу, як позбавлення батьківських прав, оскільки право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані на те, щоб перешкодити реалізації вказаного права, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання може здійснюватися «згідно із законом», відповідати законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, і має бути «необхідним у демократичному суспільстві». Національні органи повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися досить переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. З приводу заявленої вимоги ОСОБА_2 про припинення стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2023 визначено місце проживання дитини ОСОБА_6 разом із батьком ОСОБА_2 (т.1, а.с.171-172).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11.01.2023 встановлено, що малолітній ОСОБА_6 проживає разом з батьком ОСОБА_2 з 30.10.2022. Мати дитини ОСОБА_1 на теперішній час перебуває за межами України. Вихованням дитини та матеріальним забезпеченням займається батько, по догляду за дитиною допомагає бабуся ОСОБА_10 .

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила факт сумісного проживання малолітнього сина ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_2 жовтня 2022 та не заперечувала з приводу припинення стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.ст.180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як вбачається із матеріалів справи, малолітній ОСОБА_6 з жовтня 2022 став мешкати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_6 .

Частина 1статті 188 Сімейного кодексу Українизазначає, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право ОСОБА_2 , шляхом припинення примусового стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , які стягуються на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2019.

Аліменти підлягають припиненню з 03.11.2023, саме з дати звернення ОСОБА_2 до суду із вказаним позовом, тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З приводу заявлених вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

Згідност. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Аналіз частини другоїстатті 181 СК Українисвідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Вирішуючи питання про стягнення аліментів, судом встановлено, що дитина проживає з батьком та знаходиться на його утриманні, що підтверджено рішенням суду та не заперечується відповідачкою. Мати дитини має можливість працювати, має задовільний стан здоров`я, тому має реальну можливість надавати матеріальну допомогу. ОСОБА_1 вказані факти визнані, у зв`язку з чим, з останньої на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу/заробітку щомісячно, але неменше ніж50відсотків прожитковогомінімуму длядитини відповідноговіку, до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 191 СК Українипередбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають стягненню з дня надходження позову до суду, а саме з 03.11.2023.

Згідно зі ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином задоволено частково, то з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 1073,60грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , припинення та стягнення аліментів було задоволено частково, то з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 позивача за зустрічним позовом повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст. 19 , 141 , 153 , 157 , 159 , 164 - 166 , 180 , 181, 182, 188, 191, 196 СК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 76 , 81 ЦПК України , суд

У Х В АЛ И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Коломоєць Сергій Володимирович про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення матері ОСОБА_1 наступних способів участі у спілкуванні та вихованні сина:

- надавати можливість вільно спілкуватись з дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, а також засобами поштового, електронного та телефонного зв`язку, з урахуванням режиму дня дитини;

- надавати можливість ОСОБА_1 перебувати зі своїм сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один тиждень (сім днів) на три місяці за адресою: АДРЕСА_9 ;

- зобов?язати ОСОБА_2 , забезпечити спілкування з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою засобів телекомунікаційних систем мобільного та/або стільникового зв?язку та відео-зв?язку, в період перебування ОСОБА_1 , за межами території держави України.

В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Іваненкова Наталія Миколаївна про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , припинення та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Припинити стягнення з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліментів, які стягуються на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2019 (справа №204/6646/19) з дати звернення до суду із позовом, а саме, з 03.11.2023.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 03.11.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 сплачену суму судового збору у розмірі по 2147,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі від всіх видів доходу ОСОБА_1 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку - у межах платежу за 1 (один) місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );

Представник позивача за первісним позовом: адвокат Коломоєць Сергій Володимирович (робоче місце: АДРЕСА_2.);

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ); Представник відповідача за первісним позовом: адвокат Іваненкова Наталія Миколаївна, (адреса місця знаходження: АДРЕСА_10); Третя особа: відділ опіки та піклування Центральна адміністрація Дніпровської міської ради (юридична адреса: 49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 65 ).

Суддя С.В.Чудопалова