Рішення № 130978332, 10.10.2025, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №706/1110/15-ц

2/705/77/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Христинівського районного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до начальника Христинівського РВ УМВС в Черкаській області та слідчих ХРВ УМВС, прокурора Христинівського району Менчинського С.В. про відшкодування завданої шкоди органом дізнання та прокуратури внаслідок незаконної бездіяльності, в якому просив: витребувати для огляду як докази злочину та нанесення матеріальної, моральної шкоди в/м № 121/пр./05 з прокуратури Христинівського району вул. Флорештська, 11 м. Христинівка Черкаської області; витребувати для огляду кримінальні справи з Христинівського райсуду № 4-116/09, № 4-45/10, № 4-63/10, № 4-24/11, № 4-66/11, № 4-73/11, № 4-84/11, № 4-24/12, № 4-18/12 та № 2-а-15/10 вул. Гагаріна, 27/6 м. Христинівка Черкаської області та адміністративну справу № 2а-40/07р.; витребувати для огляду адміністративну справу № 823/1982/14 з Черкаського окружного адміністративного суду бул. Шевченка, 117, м. Черкаси; витребувати для огляду в/м № 48/0/08 з Христинівського РВ УМВС в Черкаській області вул. Шевченка, 42 м. Христинівка; визнати дії відповідачів незаконними в частині неприйняття законного рішення в строк, визначений КПК за заявами від 23.08.05р., 15.04.08р.; зобов`язати Христинівський РВ УМВС в Черкаській області та прокуратуру Христинівського району закінчити перевірку по в/м № 480/08 з реєстрацією до ЄРДР та прийняти законне рішення згідно вимог КПКУ з визнанням його потерпілим з правом на відшкодування завданої майнової, матеріальної шкоди з визначенням належного відповідача; стягнути на його користь з відповідача солідарно матеріальну шкоду в сумі 20856 грн та моральну шкоду в сумі 10000 грн та судові витрати в сумі 26 грн; судові збори стягнути з відповідачів органу слідства, прокуратури в дохід держави.

В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Жашківського районного суду від 20.01.2003 р. йому було виділено майно. Боржник СВК «Розсішки» виділив йому майно, але воно було розграбоване та нижчої вартості. Він звернувся із письмовою заявою до прокуратури Христинівського району, яка неодноразово виносила постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Вказані постанови суд скасовував після їх оскарження. За 9 років ні прокуратура, ні міліція, ні суд не встановили осіб, події злочину, вартість викраденого майна та право на його відшкодування. Зате з нього стягнуто в кримінальних справах 2869 грн. судових витрат, не враховуючи майнової, матеріальної, моральної шкоди. Всі скарги про незаконні дії прокуратури, міліції в кримінальному судочинстві в 324 справах суд не розглядає. Він змушений сплачувати кошти за виготовлення копій доказів. По даний час не знайдений двигун з автомобіля, не встановлено хто викрав кардан та всі електроприлади. Розграбовано сівалку СПЧ-6, трактор МТЗ-80. Невиконання відповідачами своїх обов`язків, передбачених кримінальним та цивільним процесуальними законами, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини через велику кількість порушень, систематичність їх вчинення та продовжуваний характер, що проявлялись в систематичному невиконанні вказівок суду, обласної та Генеральної прокуратури України про проведення додаткових перевірок стосовно з`ясування певних важливих для захисту його інтересів обставин, через прийняття явно незаконних процесуальних рішень при наявності корпоративного зговору між правоохоронними структурами призвело до порушення конституційних прав та інших немайнових прав. Оскільки в 2001 р. судом було відсуджено земельні ділянки/паї, а майно не видано по даний час, тому це призвело до вимушених змін в житті його сім`ї та всієї родини, які мали працювати та обробляти земельні ділянки. А тому він вже не працює, а шукає захист в судах України та в Генеральній прокуратурі України. Він змушений створювати та шукати додаткові фізичні, психологічні, інтелектуальні зусилля, що призводить до фізичних та психологічних страждань. Вказані наслідки, неможливість їх відновлення, характер дій відповідачів, які постійно глузують, ігнорують всі докази, принижують честь та гідність, що завдає йому душевні страждання, які носять глибокий продовжуваний характер, що свідчить про завдання йому та його сім`ї моральної та матеріальної шкоди. Постановою Христинівського районного суду від 03.05.2012 р. скасовано чергову 18 постанову органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.01.2012 р., але по даний час законного рішення не прийнято про захист його права власності. Завдана матеріальна шкода становить 20009 грн. з врахуванням судових витрат в справі 4-24/12 р. Моральна шкода відповідно до постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з врахуванням тривалості та ступеню душевних, фізичних страждань та тривалості порушених його прав не може бути нижчою від мінімальної заробітної плати. Моральна шкода становить 10000 грн. Хоча відшкодування заподіяної йому моральної шкоди лише частково може зменшити негативний вплив на його здоров`я.

Ухвалою від 15.08.2015 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 23.09.2015 допущено заміну первинного неналежного відповідача Прокуратуру Христинівського району на належного відповідача Обласну Черкаську прокуратуру.

23.09.2015 позивачем ОСОБА_1 надані суду письмові пояснення. У вказаних поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що матеріальна шкода складається з вартості проїзду до суду, прокуратури у справах про скасування постанов і становить 1429 грн. Виготовлення копій постанов, скарг, заяв, доказів становить 687 грн. Поштові послуги за подачу апеляційних та касаційних скарг, доказів у справах становлять 367 грн. Судові витрати у справах про визнання незаконною бездіяльності прокуратури, міліції в 43 справах становлять 6865 грн. Матеріальна шкода в даних справах становить 648 грн. Виготовлення копій доказів у даних справах та копій скарг, заяв, апеляційних та касаційних скарг становить 386 грн. Поштові послуги становлять 287 грн. Загальна сума матеріальної шкоди становить 20669 грн., дана сума підлягає відшкодуванню з рахунків прокуратури та міліції, а не з держави. Подача даного позову обґрунтована явною незаконністю дій відповідачів відносно нього та його сім`ї. Впродовж 2005-2015 років відповідачі, не виконуючи умови ДВС в акті опису й арешту майна від 18.07.2005 р. та вимоги кримінального та кримінального процесуального законів, допустили грубі порушення його особистих майнових прав на майно, стягуване відповідно до рішення Жашківського районного суду від 20.01.2003. Кожен факт, описаний в позовній заяві та поясненнях, це доведений факт фізичного, морального насильства, факт приниження його честі, гідності та навіть ділової репутації органами прокуратури, органами дізнання та органами досудового слідства протягом десяти років. Тому він обраховує моральну шкоду з мінімальної середньої заробітної плати та терміну порушених прав власності. Звідси моральна шкода становить за десять років фізичного, морального насильства 146040 грн (1217х12х10).

Ухвалою від 12.10.2015 призначено справу до судового розгляду.

10.11.2015 позивачем подано до суду заяву про відвід судді Орендарчука М.П.

Ухвалою від 25.11.2015 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29.01.2016 ухвалу від 10.11.2015 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08.06.2016 ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 29.01.2016 та ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 25.11.2015 скасовано в частині відшкодування майнової та моральної шкоди, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині залишено без змін.

Ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області від 24.06.2016 призначено справу до судового розгляду.

21.10.2016 позивачем подано до суду заяву про відвід судді.

Ухвалою від 21.10.2016 відмовлено у задоволенні заяви про відвід.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 21.10.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23.12.2016 рішення від 21.10.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23.12.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням в.о. голови Христинівського районного суду Черкаської області від 27.08.2018 справу передано для здійснення судового розгляду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного до Христинівського районного суду Черкаської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 справу передано для розгляду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребрині К.Г.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.10.2018 прийнято справу до свого провадження.

Позивачем подано до суду: 07.11.2018 заяву про відвід судді; 05.12.2018 пояснення на слухання в справі; 18.12.2018 заяву про забезпечення доказів та відвід судді; 10.01.2019 заяву про розгляд справи без участі позивача та забезпечення заявлених доказів; 14.02.2019 заяву про розгляд справи без участі позивача та витребування, дослідження заявлених доказів у справі; 25.03.2019 заяву про витребування та огляду заявлених доказів в цивільній справі та проведення слухання у справі без його участі внаслідок відсутності коштів на життя; 27.03.2019 заяву про забезпечення заявлених доказів к.п. від 28.12.2012 та заяви направлені до відповідачів; 15.04.2019 заяву про витребування заявлених доказів та огляду в судовому засіданні.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 справа передана на розгляд судді Годік Л.С.

Ухвалою від 25.06.2019 задоволено по справі самовідвід судді Годік Л.С.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019 справа передана на розгляд судді Ковалю А.Б.

Ухвалою від 26.06.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Позивачем подано до суду: 06.02.2020 заяву про розгляд справи без його участі з витребуванням заявлених доказів та дослідження в суді; 07.07.2020 заяву про розгляд справи без його участі внаслідок відсутності коштів на життя для карантину; 11.09.2020 заяву про розгляд справи без його участі та витребування дослідження заявлених доказів та к.п.

Ухвалою від 29.09.2020 закрите підготовчепровадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 справа передана на розгляд судді Корману О.В.

Ухвалою від 04.12.2020 задоволено по справі самовідвід судді Кормана О.В.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020справапередана на розглядсуддіБіликО.В.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Білик Г.О. від 17.12.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Позивачем подано до суду: 05.10.2021 заяву про витребування, дослідження заявлених доказів та видачу копії опису матеріалів справи; 06.10.2021 пояснення на слухання у справі та збільшення позовних вимог з розрахунку завданої майнової, матеріальної, моральної шкоди та судових витрат; 09.02.2022 заяву про надіслання матеріалів зі справи; 03.03.2023 заяву про надіслання рішення в справі та проведення судового розгляду без його участі та видачу копії; 15.11.2023 заяву про надіслання рішення та копій зі справи; 29.11.2023, 07.06.2024 аналогічні заяви.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 справа передана на розгляд судді Єщенко О.І.

Ухвалою від 28.06.2024 прийнято справу до свого провадження суддею ЄщенкоО.І. та призначено судове засідання на 29.07.2024.

У судове засідання 29.07.2024 позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.07.2024.

12.08.2024 позивачем подано до суду заяву про надіслання засвідчених копій зі справи.

Також 12.08.2024 позивачем подано до суду заяву та пояснення на слухання в справі, в яких він просив: витребувати в судовому засіданні докази (однак із поданої заяви суд позбавлений можливості встановити, які саме); слухання у справі провести без його участі.

Ухвалою від 31.10.2024 явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання визнано обов`язковою.

19.11.2024 від позивача до суду надійшло пояснення на слухання справи, в якому він просив: витребувати для огляду в.м. № 121-пр/05 та № 35/08 та 480/08 та к.п. від 28.12.2012 з Христинівського РВ УМВС вул. Шевченка, 42 м. Христинівка Черкаської області; слухання у справі провести без його участі з направленням рішення; позовну заяву просив задовольнити та стягнути з відповідачів солідарно на його користь процесуальні витрати в сумі 20985 грн, майнову шкоду в сумі 16850 грн, моральну шкоду в сумі 168960 грн та судові витрати в сумі 5880 грн.

11.12.2024 від позивача до суду надійшло пояснення, в якому він обґрунтовує розмір майнової, матеріальної та моральної шкоди. Згідно з поданим поясненням (далі дослівно) «майнова шкода складається з вартості викрадених вузлів агрегатів, деталей з стягуваних за рішенням Жашківського районного суду від 20.01.03р., трактора МТЗ-80, автомобіля САЗ-3507, сівалки СПЧ-6 та арештованих ВДВС актом від 18.07.05р. в сумі 16850 грн. Матеріальна шкода у вигляді процесуальних, судових витрат становила на дачу подачі даного позову 20009 грн, яка збільшується внаслідок тривалого розгляду справи на 876 грн. Це сплата за р/л., виготовлення копій доказів, заяв, проїзд до суду та витрачений час. Сума матеріальної шкоди 20985 грн. Моральна шкода органами дізнання, слідчими, с/у та прокурорами на дату подачі позову становила 10000 грн, але внаслідок розгляду справи ці 9 років він змушений збільшувати суму моральної шкоди, так як прокурори як представники відповідачів та держави заперечують проти позову, визнають, що розпаювання пайового фонду в СВК «Росішки» уточнювалось згідно Указу № 62 від 29.01.2001, а техніка розпайована лише яка пройшла технічний огляд та була технічно справна. Також визнають, що під час накладення арешту ВДВС актом від 18.07.05 ВДВС встановила розграбування техніки виділеної СВК на виконання рішення ЖРС від 20.01.03р., що визнають прокурори. А під час ухвалення рішення про передачу виділеної арештованої техніки для забезпечення позову та збереження в інше о/у виявили викрадення двигуна, що визнає прокуратура та с/у у відмовних постановах по в.м. 121-пр/05р. 12 оскаржених та скасованих судами, по в.м. 35/08 р. 8 постановах, які оскаржені та скасовані, та по в.м. 480/08р. 19 постанов, які оскаржені та скасовані та в к.п. від 28.12.2012 на дату подачі позову 2015р. 3 оскаржених та скасованих постанов та в к.п. від 14.03.2014 видано 3 оскаржені скасовані постанови про закриття к.п. на 2015р. Судові витрати понесені мною за 112 місяців «розгляду» даної справи за відведених 90 днів становлять 5714 грн». Просив суд: стягнути з належного відповідача на його користь майнову шкоду в сумі 16850 грн, матеріальну шкоду в сумі 20985 грн, моральну шкоду в сумі 168360 грн та судові витрати в сумі 5714 грн.

20.02.2025 від позивача надійшло пояснення, в якому він просив: залучити до участі у справі співвідповідача ДКС; витребувати та дослідити відмовні матеріали та матеріали кримінального провадження, витребувати та дослідити кримінальні справи; слухання у справі провести без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Листом Відділу поліцейської діяльності № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 31.03.2025, який зареєстрований в суді 01.07.2025, повідомлено суд, що діяльність юридичної особи Христинівський РВ УМВС України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 08676613) відповідно до інформації з ЄДР, припинено 05.12.2018. Також, постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» територіальний орган Міністерства внутрішніх справ України Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ліквідовано. 20.01.2022, відповідно до інформації з ЄДР, припинено діяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. З огляду на вищевикладене, Христинівський РВ УМВС України в Черкаській області та УМВС України в Черкаській області ліквідовано без правонаступництва. Аналогічний за змістом лист надійшов на адресу суду 03.06.2025.

Ухвалою від 06.06.2025 відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про залучення в якості співвідповідача Державної казначейської служби України.

Ухвалою від 06.06.2025, з метою не порушення прав позивача, у судовому засіданні розглянуто всі подані та долучені до справи заяви позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, які задоволено частково та витребувано:

- з Христинівського відділу Уманської окружної прокуратури відмовні матеріали № 121-пр/05;

- з Черкаської обласної прокуратури матеріали кримінального провадження від 14.03.2014 № 12014250260000128 та матеріали перевірки за заявами про незаконні дії слідчих прокурорів № 87-02 та № 25/06/1.

На виконання ухвали суду від 06.06.2025 про витребування доказів Уманською окружною прокуратурою за вх. № 16358 від 20.06.2025 надано до суду матеріали перевірки № 121-2005.

26.06.2025 від представника Черкаської обласної прокуратури до суду надійшло пояснення щодо виконання ухвали від 06.06.2025 про витребування доказів, в якому вона повідомила, що на виконання ухвали суду від 03.06.2025 у справі № 705/1398/17 за позовом ОСОБА_1 до керівника Уманської окружної прокуратури, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди матеріали кримінального провадження № 12014250260000128 скеровано до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Щодо направлення матеріалів перевірки за заявами ОСОБА_1 про незаконні дії слідчих прокурорів № 87-02 та № 25/06/01 повідомила, що прокуратурою Черкаської області починаючи з 2002 року розглядаються численні звернення ОСОБА_1 . Витребувані судом матеріали мають лише індекс структурного підрозділу прокуратури області, разом з цим вихідний номер та рік розгляду звернення не зазначені. Отже, вказані матеріали можливо надати при зазначенні їх вихідного номеру та року розгляду звернення.

Уманським міськрайонним судом Черкаської області від 22.09.2025 у справі № 705/1398/17 ухвалено рішення. У межах розгляду вказаної справи судом було досліджено матеріали кримінального провадження № 12014250260000128 від 14.03.2014. Листом за вих. № 22645 від 24.09.2025 повідомлено Черкаську обласну прокуратуру про повернення на їх адресу вказаного кримінального провадження після розгляду справи № 705/1110/15-ц по суті.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи належним чином, неодноразово подавав до суду заяви про розгляд справи без його участі, суд ухвалив провести розгляд справи без участі позивача за наявними у справі доказами.

У судове засідання представник відповідача Черкаської обласної прокуратури прокурор Бурлака В.П. не з`явилась, 03.10.2025 подала до суду заяву. У заяві вказала, що враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 не зважаючи на визнання судом його явки обов`язковою в судові засідання не з`являється та подає заяви про розгляд справи за наявними доказами, також враховуючи великий обсяг письмових доказів, які необхідно дослідити в судовому засіданні, з метою економії процесуального часу, просила суд проводити розгляд справи за відсутності представника відповідачів. Вказала, що позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх необґрунтованими та просила суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження та матеріали перевірки, суд дійшов такого висновку.

Досліджуючи спір у справі щодо належності відповідачів, суд враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст.2, ч. 1 ст.170 ЦК Українипередбачено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 2ст. 48 ЦПК Українипозивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 викладений висновок, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляє державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зроблено висновок про те, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. У справах про відшкодування шкоди державою, остання бере участь як відповідач через той орган, діями якого заподіяно шкоду.

Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою, до обов`язків якої входить списання коштів з Державного бюджету України, і не несе відповідальність за неправомірні рішення, дії чи бездіяльність державних органів чи їх посадових осіб.

З наведеного суд дійшов висновку, що позивач самостійно визначився з колом відповідачів, та прокуратура Черкаської області, правонаступником якої є Черкаська обласна прокуратура є належним відповідачем у справі за його позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Водночас щодо позовних вимог до начальника Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області суд враховує, що 16.09.2015 № 730 «Про створення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ»утворено як юридичну особу публічного права - Головне управління Національної поліції в Черкаській області та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області області.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

УЗаконі України «Про Національну поліцію»чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

З метою встановлення факту публічного правонаступництва, у даному випадку, визначальним є наявність переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) первісного суб`єкта - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та його структурних підрозділів після його припинення до Головного управління Національної поліції в Черкаській області та його підрозділів

У постанові від 30.09.2020 у справі № 826/6895/17 Верховним Судом вказано, що аналогічність завдань міліції та поліції встановленаст. 3 Закону України «Про міліцію»таст. 2 Закону України «Про Національну поліцію». Ліквідація управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується.

Отже, ліквідація Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області та його структурних підрозділів з одночасним створенням іншого органу ГУНП, який частково виконує повноваження (завдання) органу, що ліквідується, надає суду можливість дійти висновку про те, що ГУНП в Черкаській області, з огляду на правовий статус і обсяг повноважень, є фактичним правонаступником ліквідованого Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області.

Суд враховує, що позов поданий позивачем до ліквідації відповідача Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, та відмова у задоволенні позову з підстав неналежності відповідача, буде суперечити нормам законодавства та порушувати права позивача. При цьому, позивачем ОСОБА_1 до суду не заявлено клопотань про залучення до справи правонаступника Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, тому суд дійшов висновку про виключення з числа відповідачів Христинівського РВ УМВС в Черкаській області.

Водночас суд враховує при розгляді справи та роз`яснює позивачу, який просив суд стягнути матеріальну та моральну шкоду з належного відповідача, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач ОСОБА_1 неодноразово під час розгляду справи в суді різними складами суду конкретизував позовні вимоги. У останній поданій до суду заяві просив суд: стягнути на його користь з належного відповідача майнову шкоду в сумі 16 850 грн, матеріальну шкоду в сумі 20 985 грн, моральну шкоду в сумі 168 360 грн та судові витрати в сумі 5714 грн.

Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 16850 грн, суд враховує, що спір в цій частині вирішений ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 25.11.2016, яка залишена в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24.12.2015, ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.01.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2016.

Позивач ОСОБА_1 у позові та поданих заявах зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок між незаконністю дій та бездіяльністю посадових осіб відповідачів у справі та понесених ним матеріальних і моральних збитків є очевидний. Незаконність відповідних дій та вина відповідачів підтверджена численними доказами у справі, зокрема судовими рішеннями, матеріалами перевірок уповноважених органів, тощо і повторного доведення при розгляді цієї справи не потребує.

Як зазначено у позовній заяві, позивачем пред`явлено до суду цей позов з тих підстав, що ним було подано заяви про вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, він є потерпілим внаслідок кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 55 КПК України) і що внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури йому завдано майнової шкоди у вигляді понесених ним витрат на забезпечення і захист його процесуальних прав потерпілого у досудовому розслідуванні, а також завдано моральної шкоди.

За правилами пунктів 7, 10 частини першоїстатті 56 КПК Українипротягом кримінального провадження потерпілий має право: оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Таким правом позивач скористався і поніс у зв`язку з цим матеріальні витрати. Зокрема: витрати транспортного характеру; витрати на виготовлення копій ОСОБА_1 у зв`язку з оскарженням дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів у цій справі при досудовому розслідуванні.

За правиламистатті 118 КПК Українипроцесуальні витрати (у кримінальному процесі) складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Матеріальні збитки позивача у цій справі мають ознаки процесуальних витрат, понесених у кримінальному процесі, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, тощо ОСОБА_1 проводилося в порядку, передбаченомуКПК України, на стадії досудового розслідування, і ці відповідні дії відносяться саме до кримінального провадження за правилами пункту 10 частини першоїстатті 3 КПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що питання щодо процесуальних витрат у кримінальному процесі вирішується судом у вироку суду або ухвалі (стаття 126 КПК України) в порядку статей124,125 КПК України.

Питання про відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі врегульованостаттею 130 КПК України. Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (статті1167,1176 ЦК України;Закон України від 01.12.1994 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

У цьому випадку положенняЗакону України від 01.12.1994 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»не застосовуються, оскільки статтею 1цього Закону конкретизовано осіб, на які дія цьогоЗаконупоширюється і потерпілого внаслідок кримінального правопорушення до кола цих осіб не включено.

Аналогічний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 705/1110/15-ц, на яку також неодноразово посилається позивач у поданих до суду заявах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 29.08.2023, від 26.04.2024 у справі № 922/1767/22).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині матеріальної шкоди в розмірі 20 985 грн.

Розглядаючи заявлений спір, суд вважає, що до спірних правовідносин в частині вимог позову про стягнення моральної шкоди підлягають застосуванню положення статей1167,1176 ЦК України.

Позивачем у позовній заяві самостійно визначено суму моральної шкоди, яку, на його думку, йому спричинено діями відповідачів, а саме в розмірі 168360 грн.

За заявами позивача під час розгляду справи було витребувано та досліджено матеріали перевірки № 121-2005 за заявою ОСОБА_1 .

Постановою помічника прокурора Христинівського району Орлова В.В. від 01.08.2007 в порушенні кримінальної справи посадових осіб СВК «Розсішки» с. Розсішки Христинівського району за ст.ст. 190, 191, 194, 364 КК України відмовлено за відсутністю в діях ознак вказаних правопорушень.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 13.09.2007 скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену 01.08.2007 помічником Христинівського району Орловою В.В. залишено без задоволення.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не визнаний потерпілим, тому суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди у порядку, передбаченому ст.ст. 1167, 1176 ЦК України.

Також судом досліджено матеріали кримінального провадження, відомості за яким внесені до ЄРДР за № 12014250260000128 за фактом того, що 14.03.2014 до Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області надійшла постанова судді Христинівського районного суду від 18.11.2013 ОСОБА_3 про проведення досудового розслідування по заявам ОСОБА_1 , в яких він просить розпочати провадження за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, щодо невиконання рішення суду працівниками міліції та працівниками прокуратури при проведенні додаткової перевірки. Відомості в ЄРДР внесено за ч. 1 ст. 382 КК України.

Постановою СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 19.05.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014250260000128 від 14.03.2014, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 08.07.2014 скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 19.05.2014.

Постановою СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 01.08.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014250260000128 від 14.03.2014, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою заступника прокурора Черкаської області від 02.09.2014 постанову слідчого від 01.08.2014 про закриття кримінального правопорушення скасовано, кримінальне провадження направлено начальнику слідчого відділу прокуратури області для організації проведення подальшого досудового розслідування в межах розумних строків в порядку, визначеному КПК України. Постанова мотивована тим, що проведення досудового розслідування проведено слідчим СВ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області в порушення вимог ч. 4 ст. 216, ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень КПК України.

Листом від 05.09.2014 кримінальне провадження направлено до прокуратури Черкаської області для організації досудового розслідування та відповідно до повідомлення слідчого СВ прокуратури Черкаської області від 08.09.2014 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014250260000128.

Постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Черкаської області від 27.03.2015 кримінальне провадження № 12014250260000128 від 14.03.2014 закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників прокуратури Христинівського району та Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.05.2016 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Черкаської області та зобов`язання вчинити дії, а саме відмовлено у визнанні незаконної бездіяльності у частині не визнання його потерпілим та зобов`язанні слідства визнати його потерпілим з наданням пам`яток про права та обов`язки з визначенням цивільного відповідача та шкоди.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.11.2016 постанову слідчого від 27.03.2015 про закриття кримінального провадження № 12014250260000128 скасовано, кримінальне провадження повернуто до прокуратури Черкаської області для проведення досудового розслідування. Як на підставу для скасування постанови про закриття кримінального провадження в ухвалі суду зазначено, що суддя не може визнати всебічним та повним досудове розслідування у кримінальному провадженні, оскільки по справі не допитаний сам ОСОБА_4 , який і звернувся до правоохоронних органів із заявою/повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України, а отже може володіти інформацією про обставини, що мають істотне значення для слідства.

13.12.2016 прокурором відділу прокуратури Черкаської області надано доручення від 13.12.2016 про проведення слідчих (розшукових) дій, відповідно до якого доручено прокурорам Савченку В.В. та Козінському В.О. детально опитати ОСОБА_1 з приводу його заяв.

Відповідно до рапорту прокурора Уманської місцевої прокуратури у Христинівському відділі Савченка В. на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій повідомлено, що ним на адресу ОСОБА_1 15.12.2016 рекомендованим листом направлено повістку про виклик ОСОБА_1 на 19.12.2016 для допиту в якості свідка у кримінальному провадженні № 12014250260000128. Для участі у слідчих діях ОСОБА_1 не з`явився. 20.12.2016 ОСОБА_1 до канцелярії Христинівського відділу Уманської місцевої прокуратури подав письмові пояснення та від участі у допиті відмовився у категоричній формі.

Постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Черкаської області від 27.12.2016 кримінальне провадження № 12014250260000128 від 14.03.2014 закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників прокуратури Христинівського району та Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.03.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.02.2017 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 27.12.2016 про закриття кримінального провадження залишено без змін.

Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 Цивільного кодексу України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Статтею 1174 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зістаттею 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістомстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазналау зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Позивач у позові та доданих під час розгляду справи заявах посилається на те, що судовими рішеннями слідчих суддів неодноразово визнавалася незаконною бездіяльність слідчих органів, у тому числі щодо кримінальних проваджень № 12014250260000128 та № 12012250260000091, згідно з яким позивача визнано потерпілим, а тому вважав доведеними обставини наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням матеріального та процесуального права з огляду на таке.

У кримінальному провадженні № 12014250260000128 позивач ОСОБА_1 не визнавався потерпілим.

Матеріали кримінального провадження № 12012250260000091, в якому його було визнано потерпілим, було досліджено в межах розгляду справи № 705/1398/17, та судом при винесенні рішення зроблено висновок про те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимогстатті 1174 ЦК Українипотрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей1167,1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов`язано відповідача вчинити певні процесуальні дії та/або скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів у межах розгляду кримінального провадження № 12012250260000091 від 28.12.2012, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 686/12334/18 та від 20.05.2020 у справі № 337/3375/17.

Суд також при розгляді справи враховує висновок Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 335/12338/18, відповідно до якого Верховний Суд встановив доведеним факт тривалої протиправної бездіяльності правоохоронних органів щодо проведення необхідної перевірки заяви про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою, прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування його доводів, дійшов висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимог виваженості, розумності і справедливості.

У поданому ОСОБА_1 позові та долучених заявах позивач також наполягав на задоволенні позову з підстав факту тривалості перевірок за його заявами та надмірною тривалістю досудового розслідування. При цьому з досліджених у судовому засіданні матеріалів перевірки та кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_1 судом не вбачається ігнорування слідчими, що проводили матеріали перевірки та досудове розслідування, доводів ОСОБА_1 , він сам частково ігнорував виклики слідчих, та рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади не були визнані незаконними.

З огляду на зазначене, суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що на підставістатті 81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком.

Отже, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди, розмір якої також не обґрунтований.

Водночас суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що усі інші аргументи сторін вивчені та досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають.

За правилами ст. 141 ЦПК України в разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 82, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.І.Єщенко