Рішення № 130970056, 13.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року

справа №380/14326/25

провадження № П/380/15555/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Львівської митниці від 12.06.2025 № UA2090002025191 та № UA2090002025192.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень вказано порушення позивачем пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 на суму 9173,40 грн, та підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 на загальну суму 20181,48 грн, оскільки за висновками митного органу при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні транспортного засобу ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні вищевказаного транспортного засобу, за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 занижено митну вартість на загальну суму 91734,00 грн. Позивач не погоджується з таким висновком, покликаючись на те, що для здійснення митного оформлення товару «легковий автомобіль «VOLKSWAGEN» модель «TOURAN», VIN код: НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1896 см. куб., 2010 р.в. позивачем подано передбачені частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують митну вартість товарів, а відтак лист з копією експортної декларації, на які покликається митний орган, не можуть бути доказами іншої вартості транспортного засобу, ніж та яка була задекларована. Вважає, що документ, отриманий від митних органів Республіки Польща, не може підтверджувати вчинення адміністративного правопорушення особою, оскільки належним адресатом такого звернення має бути продавець транспортного засобу, тобто продавець транспортного засобу з дотриманням відповідних процедур. Крім цього, у справі відсутні будь-які дані про встановлення компетентними органами Республіки Польща чи України факту підробки товаросупровідних документів, відсутні пояснення продавця з приводу умови купівлі-продажу транспортного засобу та її справжності. З наведеного випливає, що документи, подані до митного оформлення, не містять жодних ознак внесення до них неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару, тобто відомості у них відповідають дійсності. Позивач також зазначає, що заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу згідно з митною декларацією ІМ40ДЕ №UА204060/2020/020550 погоджена митним органом ще 02 грудня 2020 року та коригування митної вартості митний орган не здійснював. Жоден з документів, які надавалися для митного оформлення товарів за ІМ40ДЕ № UА204060/2020/020550 у встановленому законом порядку недійсним не визнано. Товар за цією митною декларацією був випущений у вільний обіг та під час розмитнення були сплачені усі необхідні збори та податки, право власності на нього не скасовано, транспортний засіб перебуває у вільному обігу. Вважає, що при прийнятті податкових повідомлень рішень суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

23.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні транспортного засобу ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні вищевказаного транспортного засобу, за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 занижено митну вартість на загальну суму 91734,00 гривню, чим порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 52, та пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України. Такий висновок контролюючим органом зроблено за результатами опрацювання відповіді уповноваженого органу Республіки Польща від 25.05.2021 № 0201-IGM.541.508.2021.4.JC, доведеної Державною митною службою України до Поліської митниці листом від 17.06.2021 №20/20-02 01/7.13/1878 та перенаправленої до Львівської митниці листом Рівненської митниці від 09.07.2021 №7.13-1/20/7-40/320 щодо ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів, продавцями яких були громадяни Республіки Польща та перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення товару. Зокрема, встановлено розбіжності щодо фактурної вартості товару, між відомостями, зазначеними в митній декларації від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550, і поданих до митного оформлення митним органам України товаросупровідних документах та копіях документів, надісланих уповноваженим Республіки Польща листом від 25.05.2021 №0201-IGM.541.508.2021.4.JC. При цьому, представник позивача не заперечує щодо достовірності зазначених відомостей у експортній декларації від 28.11.2020 №20PL402010Е1477538, яка до митного оформлення позивачем не подавалася і в якій вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN; кузов № НОМЕР_2 … становить 20500,00 польських злотих (згідно курсу НБУ станом на момент митного оформлення товару 156 712,25 гривень). Враховуючи зазначене, інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, повинна братись до уваги при контролі правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного оформлення, а тому така помилка була виправлена відповідачем Львівською митницею, яка за результатами проведеної перевірки збільшила суму грошових зобов`язань.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Суд, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 24.04.2025 №155 та на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344-1, пункту 1 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), Львівською митницею проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550.

За результатами перевірки складено Акт від 21.05.2025 №67/25/7.4 19/3456510894 (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог:

- пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 на загальну суму 9173,40 гривень;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 на загальну суму 20181,48 гривень.

Зокрема, за висновками акту перевірки за результатами опрацювання відповіді уповноваженого органу Республіки Польща від 25.05.2021 № 0201-IGM.541.508.2021.4.JC, доведеної Державною митною службою України до Поліської митниці листом від 17.06.2021 №20/20-02 01/7.13/1878 та перенаправленої до Львівської митниці листом Рівненської митниці від 09.07.2021 №7.13-1/20/7-40/320 щодо ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів, продавцями яких були громадяни Республіки Польща та перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення товару встановлено наступне.

ОСОБА_1 за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 ввезено товар «Автомобіль легковий, що був у використанні: - марка - VOLKSWAGEN; модель TOURAN ;- кузов № НОМЕР_2 …». Фактурна вартість становить 8500,00 польських злотих або згідно з встановленим НБУ курсом 1 польський злотий = 7,64450000 грн., на день митного оформлення 64 978,25 грн.

Митна вартість визначена за основним методом та становить 68 418,28 грн.

За результатами опрацювання документів, які надіслані уповноваженим органом Республіки Польща листом від 25.05.2021 №0201-IGM.541.508.2021.4.JC, встановлено, що вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN; кузов № НОМЕР_2 … становить 20500,00 польських злотих (згідно курсу НБУ станом на момент митного оформлення товару 156 712,25 грн), що підтверджує експортна декларація від 28.11.2020 №20PL402010Е1477538.

Таким чином, транспортний засіб VOLKSWAGEN TOURAN; кузов № НОМЕР_2 … зазначений в копіях документів, які надійшли з листом уповноваженого органу Республіки Польща від 25.05.2021 №0201 IGM.541.508.2021.4.JC ідентифікується з транспортним засобом оформленим ОСОБА_1 за МД від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550.

Однак, встановлено розбіжності щодо фактурної вартості товару, між відомостями, зазначеними в митній декларації від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550, і поданих до митного оформлення митним органам України в товаросупровідних документах та копіях документів, надісланих уповноваженим Республіки Польща листом від 25.05.2021 №0201-IGM.541.508.2021.4.JC.

За результатами опрацювання вказаних матеріалів, Рівненською митницею 06.09.2021 у відношенні громадянина України ОСОБА_2 , який зазначений як отримувач товару у графі 8 МД від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550, складено протокол про порушення митних правил №000232/UA204000/2021 за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України. ОСОБА_2 06.06.2023 сплачено штраф.

Таким чином, митний орган дійшов висновку, що станом на момент ввезення на митну територію України дійсна вартість товару VOLKSWAGEN TOURAN; кузов № НОМЕР_2 … , тобто вартість товару, за яку було продано при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, відповідала вартості вказаній у вищезгаданій експортній декларації, надісланій уповноваженим органом Республіки Польща.

Враховуючи зазначене, інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, повинна братись до уваги при контролі правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного оформлення.

Отже, встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні транспортного засобу ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні вищевказаного транспортного засобу, за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 занижено митну вартість на загальну суму 91 734,00 грн., чим порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 52, та пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України.

На адресу ОСОБА_1 скеровано лист від 25.04.2025 №7.4-1/19 01/10/10566, в якому, зокрема, зазначено про право суб`єкта ЗЕД відповідно до статті 350 Митного кодексу України надати пояснення та або/документальне підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550. На момент завершення перевірки ОСОБА_1 пояснення не надано.

На підставі висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2025:

- № UA2090002025191, яким визначено грошові зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби на суму 9173,40 грн.;

- № UA2090002025192, яким визначено грошові зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 25 226,85 грн., в тому числі: податкові зобов`язання на суму 20 181,48 грн. та штрафні санкції на суму 5045,37 гривень.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 3 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, де частиною 1 передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК України встановлено, що митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною восьмою статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частинами першою та п`ятою статті 265 МК України визначено, що при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, декларантом має право виступати - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 266 МК України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Частиною 1 статті 270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 276 МК України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 МК України Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Нормами пункту 2 частини другої статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що 02.12.2020 для здійснення митного оформлення товару «легковий автомобіль «VOLKSWAGEN» модель «TOURAN», VIN код: НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1896 см. куб., 2010 р.в., що використовувався» декларантом в особі митного брокера ОСОБА_3 подано до митного оформлення електронну митну декларацію ІМ40ДЕ № UА204060/2020/020550 разом з товаросупровідними документами, зокрема: договір купівлі-продажу від 27.11.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 видане 23.04.2015, компетентними органами республіки Німеччини, Акт митного огляду, висновок експертного дослідження від 30.11.2020 № 3564.

Відповідно до поданих документів, ОСОБА_1 придбав у Республіці Польща транспортний засіб «легковий автомобіль «VOLKSWAGEN» модель «TOURAN», VIN код: НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1896 см. куб., 2010 р.в. року, що використовувався» за 8500 польських злотих, що становило відповідно 68 418,28 грн. Відтак, фактурна вартість становила 8500 польських злотих, заявлена митна вартість 68 418,28 грн., з якої і було сплачено митні платежі.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів визначено статтею 54 МК України. Так відповідно до частини п`ятої вказаної статті митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності; 7) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до пункту 3 статті 345 МК Україниоргани доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 352 МК України митні органи під час проведення перевірок можуть використовувати отримані від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Як з`ясовано судом, відповідно до відомостей, які містяться у відповіді уповноваженого органу Республіки Польща від 25.05.2021 № 0201-IGM.541.508.2021.4.JC, доведеної Державною митною службою України до Поліської митниці листом від 17.06.2021 №20/20-02 01/7.13/1878 та перенаправленої до Львівської митниці листом Рівненської митниці від 09.07.2021 №7.13-1/20/7-40/320 щодо ввезення громадянами на митну територію України транспортних засобів, продавцями яких були громадяни Республіки Польща та перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення, транспортний засіб VOLKSWAGEN TOURAN; кузов № НОМЕР_2 … зазначений в копіях документів, які надійшли з листом уповноваженого органу Республіки Польща від 25.05.2021 №0201 IGM.541.508.2021.4.JC ідентифікується з транспортним засобом оформленим ОСОБА_1 за МД від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550.

Водночас вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN TOURAN; кузов № НОМЕР_2 … становить 20 500,00 польських злотих (згідно курсу НБУ станом на момент митного оформлення товару 156 712,25 гривень), що підтверджує експортна декларація від 28.11.2020 №20PL402010Е1477538.

З наведених документів встановлено розбіжності щодо фактурної вартості товару, між відомостями, зазначеними в митній декларації від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550, і поданих до митного оформлення митним органам України в товаросупровідних документах та копіях документів, надісланих уповноваженим Республіки Польща листом від 25.05.2021 №0201-IGM.541.508.2021.4.JC.

За результатами опрацювання вказаних матеріалів, Рівненською митницею 06.09.2021 у відношенні громадянина України ОСОБА_2 , який зазначений як отримувач товару у графі 8 МД від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 складено протокол про порушення митних правил №000232/UA204000/2021 за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. ОСОБА_2 06.06.2023 сплачено штраф.

Таким чином, з наведеного видно розбіжності між відомостями в документах, що надавались позивачем до митного оформлення товару при імпорті в Україну, та відомостями, що містяться в документах, які надавались до митного оформлення вказаного товару при експорті з території Республіки Польща.

Отже, за результатами аналізу та порівняння документів, які подавалися позивачем до митного оформлення та документів, отриманих від митних органів Республіки Польща, встановлено факт подання до митного оформлення документів, що містять недостовірні відомості щодо митної вартості товару, що призвело до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом та податку на додану вартість, визначеного платником податків за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550.

В свою чергу, позивачем ні під час перевірки, ні суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували наведені в акті перевірки порушення.

Доводи позивача про те, що документ, отриманий від митних органів Республіки Польща, не може підтверджувати вчинення адміністративного правопорушення особою, оскільки належним адресатом такого звернення має бути продавець транспортного засобу, тобто продавець транспортного засобу з дотриманням відповідних процедур, є безпідставним, оскільки частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митних органів проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску та звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

З огляду на вказані положення базпідставними є також доводи позивача щодо розмитнення митним органом ввезеного товару на підставі поданих документів та відсутність рішення про коригування, оскільки рішення про коригування приймається митним органом у випадку наявності розбіжностей у документах, поданих для розмитнення. Водночас експортна декларація від 28.11.2020 №20PL402010Е1477538 позивачем для розмитнення не подавалася.

Щодо доводів позивача про відсутність будь-яких даних про встановлення компетентними органами Республіки Польща чи України факту підробки товаросупровідних документів, відсутність пояснення продавця з приводу умови купівлі-продажу транспортного засобу та її справжності, відсутності жодних ознак внесення до поданих для розмитнення документів неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару, суд оцінює критично, оскільки актом перевірки встановлено саме подання неправдивих відомостей щодо ввезеного товару, а не підробку чи фальсифікацію поданих документів. Водночас позивачем не спростовано заявлення в експортній декларації саме вказаної в ній вартості ввезеного товару та не подано будь-яких пояснень щодо такого факту. При цьому протокол про порушення митних правил за фактами встановлених порушень позивачем (його довіреною особою) не оскаржено та штраф сплачено.

Щодо доводів позивача про випуск товару за цією митною декларацією у вільний обіг та сплату усіх необхідних зборів та податків, не скасування права власності на транспортний засіб, то дані факти жодним чином не впливають на можливість митного органу здійснити донарахування митних платежів у випадку встановлення порушення законодавства при їх визначенні і після завершення митного оформлення.

Згідно із частиною першою статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя статті 351 МК України). Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (частина четверта статті 351 МК України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з підпунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до підпункту в) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію Україну.

Пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з наявністю інформації, отриманої від уповноважених органів іноземних держав, яка повинна братись до уваги при контролі правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного оформлення.

На адресу ОСОБА_1 скеровано лист від 25.04.2025 №7.4-1/19 01/10/10566, в якому зазначено про право суб`єкта ЗЕД відповідно до статті 350 МК України надати пояснення та або/документальне підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550. На момент завершення перевірки ОСОБА_1 пояснення не надано. Такі пояснення не надано і суду.

Суд враховує, що обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку, оскільки згідно з частиною восьмою статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Отже, оскільки відомості про вартість товару та відомості про нарахування митних платежів заповнюються у митній декларації декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.

З наведеного суд приходить до висновку, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні транспортного засобу ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і, як наслідок, при декларуванні вищевказаного транспортного засобу, за митною декларацією від 02.12.2020 №UA204060/2020/020550 занижено митну вартість на загальну суму 91 734,00 грн., чим порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 52, та пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, а також вимоги підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України щодо визначення податку на додану вартість.

Необхідно зазначити й те, що позивачем не наведено обґрунтованих та підтверджених належними доказами про те, що інформація, зазначена у відповідних листах компетентних органів Республіки Польща щодо результатів перевірок декларацій є недостовірною, або такою, що сформована відповідними органами з порушенням вимог законодавства.

Отже, Львівською митницею правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування ОСОБА_1 грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-78, 90 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання частини 2 статті 19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував повно та вичерпно, а оскаржувані рішення відповідають критеріям визначеним в частині 2 статті 2 КАС України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Львівської митниці від 12.06.2025 № UA2090002025191 та № UA2090002025192 відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.