Рішення № 130969942, 14.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2025 рокусправа № 380/2104/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (провулок Тихий-1, буд. 11, кв. 21, м. Пустомити, Львівська обл., код ЄДРПОУ 42402050) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024; № UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024; № UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024; № UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024; № UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024;

-визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209140/2024/000681; №UA209140/2024/000690; №UA209140/2024/000692; №UA209140/2024/000752; №UA209140/2024/000780.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронні митні декларації №№ 24UA209140021814U7, 24UA209140021971U4,24UA209140022041U9, 24UA209140023559U6, 24UA209140024058U4. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару. Відповідач прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки надані документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Вважає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Зауважує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування у графах 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, а також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерело, яке використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив. Зокрема зазначив, що порушення, на які посилається відповідач, носять формальний характер та не перешкоджали йому перевірити достовірність зазначеної позивачем інформації. У цих випадках розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Між позивачем, як покупцем, та Ессел Селюлоз ВЕ Кягит Санаї Тіджарет Анонім Шіркеті (Essel Seluloz VE Kagit SAN TIC AS) (Туреччина), як продавцем, укладено Контракт купівлі-продажу № 171122 від 17.11.2022 року (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту протягом терміну дії Контракту Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує товари, відповідно до викладених нижче умов.

У п.п. 2.1, 2.2 Контракту визначено, що ціни на товари встановлені у Доларах США і включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей у країні Продавця. Загальна вартість товарів, що поставляється за контрактом, складається із сум усіх комерційних інвойсів Продавця.

Згідно п. 3.2 Контракту базові умови доставки є наступними: FCA Стамбул, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс у відповідності до ІНКОТЕРМС-2020.

У п. 4.1 Контракту зазначено, що оплата здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Продавця згідно з Специфікацією та Проформою Інвойс на кожну партію Товарів. Валюта платежу долари США.

У комерційній пропозиції № 01/07 від 01.07.2024 року Продавець запропонував позивачу ціни 1330 доларів США за 1 тонну паперу-основи в рулонах.

У специфікації № 47 від 01.07.2024 року сторони визначили попередній перелік товарів, який постачатиметься. Вартість 1 метричної тони становить 1330 дол. США.

01.07.2024 року Продавець сформував рахунок-проформу № 202407011807. Вартість 1 тони товару становить 1330 доларів США. У рахунку-проформі попередньо визначена кількість товару у тонах (ціле число) та вартість товару, який постачатиметься. Умови поставки: FCA ІНКОТЕРМС 2020 - Чайджума/Зонгулдак.

Згідно з рахунком-фактурою від 27.07.2024 року № ESE2024000001341 вартість товарів, які постачаються, вагою 21402 кг становить 28464,66 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023 року. Відповідно до рахунку- фактури № СФ-0000668 від 29.07.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 02.08.2024 року ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140021814U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000681.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

-у проформі зазначено дату відвантаження - 26.07.2024, проте, у ЦМР гр..4 вказано, що товар завантажено 27.07.2024;

-відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23СМР - зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції.

- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгулдак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.24 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму - 57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28464,66. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою;

- у гр. 44 внесено реквізити документу за кодом « 9000» 20/05 від 20.05.2024 - лист роз`яснення щодо умов співпраці із фірмою КАРЕК KAGIT AMBALAJ URETIM ІТН. IHR. LTD. STL. Стосунок документу до даної поставки не з`ясовано.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA408020/2024/024966 від 11.05.2024 року, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140021834U6 та сплатив як гарантію 4194,98 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 29.07.2024 року № ESE2024000001343 вартість товарів, які постачаються, вагою 21511 кг становить 28609,63 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023 року. Відповідно до рахунку- фактури № СФ-0000688 від 30.07.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 05.08.2024 року ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140021971U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000690.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- у проформі зазначено дату відвантаження - 26.07.2024, у заявці на перевезення 22/07/2024-4 вказана дата відвантаження- 29.07.2024, інвойс складений 29.007.2024, проте, у ЦМР гр. 4 вказано, що товар завантажено 27.07.2024;

- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19гравня 1956) у гр. 22 та 23СМР-зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції;

- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгуддак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.24 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму - 57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28609,63. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA408020/2024/024966 від 11.05.2024 року, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140022031U4 та сплатив як гарантію 8019,00 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 30.07.2024 року № ESE2024000001362 вартість товарів, які постачаються, вагою 22105 кг становить 29399,65 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023 року. Відповідно до рахунку- фактури № СФ-0000689 від 31.07.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 06.08.2024 року ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140022041U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000692.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57- V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23СМР-зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції. У гр..З відсутня назва конкретного населеного пункту розвантаження;

-у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгуддак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.24 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму -30330,32 дод. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 29399,65. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою.

- до митного оформлення надано експортну мд задекларована фактурна та митна вартість 28609,63 дол. США, тоді як до митного оформлення надано інвойс на суму 29399,65 дол. США.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала для товару №1 МД № UA408020/2024/024966 від 11.05.24р., де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140022083U5 та сплатив як гарантію 42669,25 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 16.08.2024 року № ESE2024000001447 вартість товарів, які постачаються, вагою 21973 кг становить 29224,09 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023 року. Відповідно до рахунку- фактури № СФ-0000748 від 19.08.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 100000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 21.08.2024 року ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140023559U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000752.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- до гр.44 мд внесено реквізити документу « 0730» - ЦМР-1453 від 17.08.2024р. документ до митного оформлення не надано;

- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгулдак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.24 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ №77 від 31.07.2024 на суму - 30330,32 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 29224,09, або графіку платежів за проформою. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою. Необхідно зазначити, що платіжний документ №77 від 31.07.2024 на суму 30330,32 дол. США був наданий декларантом в якості підтвердження оплати за партію товару під час оформлення мд 24UA209140022083U5 від 06.08.2024.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA500500/2024/28893 від 20.08.24 року, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.67 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140023602U7 та сплатив як гарантію 36242,73 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 21.08.2024 року № ESE2024000001471 вартість товарів, які постачаються, вагою 21856 кг становить 28849,92 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,320 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023 року. Відповідно до рахунку- фактури № СФ-0000758 від 23.08.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 27.08.2024 року ТОВ «Лео Трейдінг» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140024058U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000780.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57- V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23СМР-зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції. У гр..3 відсутня назва конкретного населеного пункту розвантаження;

- рахунок на оплату витрат на транспортування складено 23.08.2024, відповідно відміток у ЦМР вантаж перетнув кордон 25.08.2024 отже на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування не були відомі у повному обсязі, протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.24 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ №84 на суму - 29669.68 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28849.92, або графіку платежів за проформою. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою.

- у наданого до митного оформлення рахунку-проформі 202407011807 від 01.07.24 зазначено вартість товару -1,33 $/кг, проте у інвойсі ESE2024000001471 від 21.08.2024 вартість товару становить 1,32 $/кг;

- у наданій до митного оформлення комерційній пропозиції від 01.07.2024 та специфікації №47 до контракту 171122 від 17.11.22 наведена цінова пропозиція на рівні - 1,33 $/кг. термін відвантаження - 01.07-31.08.2024.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA500500/2024/28893 від 20.08.24 року, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.67 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140024160U3 та сплатив як гарантію 36614,50 грн податку на додану вартість.

Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Суд встановив, що позивачем одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.

Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.

З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналізуючи наведені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів підстави їх винесення, суд зазначає наступне.

Щодо твердження відповідача, викладеного в оскаржуваних рішеннях, що «…відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23СМР - зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції», «У гр. 3 відсутня назва конкретного населеного пункту розвантаження», суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі № 380/1221/20 зробив висновок, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних (СМR), не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено, яким чином відсутність цієї інформації впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Відсутність у графах 22, 23 CMR реквізитів відправника, в тому числі підпису, не свідчить про наявність розбіжностей, ознак підробки та не впливає на розмір вартості товарів, заявлений позивачем.

Крім цього, наведена митним органом підстава для відмови у визнанні задекларованої митної вартості також не знаходить свого належного нормативного та фактичного обґрунтування.

Міжнародна транспортна накладна СMR виписується на виконання Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Чітких вимог до заповнення певних граф дана Конвенція не містить. На рівень митної вартості впливає лише доставка до кордону України, а не по території України. Зазначена обставина, а також норми ст. 19 Конституції України і обумовлюють, що законним є зазначення лише країни доставки вантажу без конкретизації міста.

Жодним нормативно-правовим актом з питань митної справи не визначено яка саме інформація повинна зазначатись в графі 3 СMR. У матеріалах справи наявні достатні докази, зокрема, сама CMR, митна декларація, рахунок-фактура щодо витрат на транспортування, рахунок-проформа, рахунок-фактура (комерційний інвойс), заявка, з яких вбачається, що місто розвантаження м. Пустомити (Україна).

Наведені обставини вказують на те, що поставка товару відбувалась відповідно до умов договору.

Щодо зауваження відповідача про те, що у проформі зазначено дату відвантаження -26.07.2024, проте, у ЦМР гр. 4 вказано, що товар завантажено 27.07.2024, суд зазначає таке.

Рахунок-проформа - це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар, зазначені у ньому відомості щодо дати відвантаження є приблизними.

Водночас, документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, є рахунок-фактура (інвойс).

Таким чином, суд висновує про те, що вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на визначення митної вартості товарів.

Щодо зауваження відповідача про те, що «…у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут Зонгулдак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості», суд зазначає таке.

Згідно з п. 3.2 Контракту у базові умови доставки є наступними: FCA-Istanbul, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс у відповідності до ІНКОТЕРМС-2020.

Відповідно до проформ-інвойсів, долучених до матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FCA Incoterms 2020 CAYCUMA / ZONGULDAK.

У матеріалах справи наявні комерційні інвойси, рахунки-фактури, рахунки на оплату з яких вбачається, що завантаження товару у даному випадку відбувалось саме у м. Зонгулдак (Туреччина), розвантаження м. Пустомити (Україна).

Отже, твердження відповідача щодо маршруту перевезення товару до уваги не беруться та спростовуються матеріалами справи.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про те, що: «…до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.24 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму - 57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28464,66. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою», «…та банківський платіжний документ на суму -57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу- 28609,63.», «…та банківський платіжний документ на суму -30330,32 дод. США, яка не відповідає сумі інвойсу- 29399,65», «…та банківський платіжний документ №77 від 31.07.2024 на суму -30330,32 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу-29224,09, або графіку платежів за проформою.», «…та банківський платіжний документ №84 на суму -29669.68 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу- 28849.92, або графіку платежів за проформою.», суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, рахунок-проформа - це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар, зазначені у ньому відомості щодо дати відвантаження є приблизними. Водночас, документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, є рахунок-фактура (інвойс).

Позивач здійснював передоплату відповідно до попередньо узгодженого рахунку- проформи на загальну партію товару. Відповідно до платіжного доручення № 75 від 29.07.2024 року позивачем сплачено 57040 доларів США на підставі рахунку- проформи № 202407011807 від 01.07.24.

Відповідно до п. 3.3 Контракту точну кількість та остаточну вартість певної партії товару вказано в інвойсах. Як визначено п. 4.2 Контракту умови оплати зазначені у Специфікації та Проформі Інвойс на певну партії товару. У разі переплати вона зараховується в рахунок майбутніх поставок. У разі недоплати, Покупець зобов`язується здійснити доплату не пізніше, ніж за 30 днів з моменту поставки певної партії Товару.

Згідно рахунку-фактури від 27.07.2024 № ESE2024000001341 вартість товарів, які постачаються, вагою 21402 кг становить 28464,66 долари США. Отже, позивач мав переплату перед продавцем на момент поставки товару за рахунком-фактурою (інвойсом) від 27.07.2024 року № ESE2024000001341.

Згідно рахунку-фактури від 29.07.2024 № ESE2024000001343 вартість товарів, які постачаються, вагою 21511 кг становить 28609,63 долари США. Позивач також надав акт звірки згідно з яким на момент поставки цієї частини партії товару у нього була переплата перед продавцем на суму 86473,94 долари США.

Згідно рахунку-фактури від 30.07.2024 № ESE2024000001362 вартість товарів, які постачаються, вагою 22105 кг становить 29399,65 долари США.

Згідно рахунку-фактури від 16.08.2024 № ESE2024000001447 вартість товарів, які постачаються, вагою 21973 кг становить 29224,09 долари США. У акті звірки відображено попередні поставки та оплати. Згідно з актом звірки станом на 19.08.2024 року у позивача була передоплата за товар на суму 30000 доларів США.

Згідно рахунку-фактури від 21.08.2024 № ESE2024000001471 вартість товарів, які постачаються, вагою 21856 кг становить 28849,92 долари США. Згідно з актом звірки у позивача станом на 21.08.2024 року була наявна переплата за товар.

Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23 вказав, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Суд звертає увагу, що взаємовідносини між Продавцем товару та позивачем мають тривалий характер, а тому суд не вбачає порушень ділової мети у взаєморозрахунках між ними не по окремих поставлених партіях товару, а сукупним методом за декілька поставлених партій. Такі взаєморозрахунки не можуть беззаперечно свідчити про те, що заявлена митна вартість товару є помилковою. Натомість, на думку суду, сукупність всієї поданої декларантом документації дає всі підстави визначити вартість товару та перевірити правильність її визначення декларантом.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам ч. 2 ст. 53 МК України.

В оскаржуваному рішенні № UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024 відповідач вказав «до митного оформлення надано експортну мд задекларована фактурна та митна вартість 28609,63 дол. США, тоді як до митного оформлення надано інвойс на суму 29399,65 дол. США...».

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі №140/12559/23.

У рішенні №UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024 відповідач, зокрема, вказав: «до гр.44 мд внесено реквізити документу « 0730» - ЦМР- 1453 від 17.08.2024р. документ до митного оформлення не надано».

Суд зауважує, що у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000752 відповідачем у переліку документів зазначено автотранспортну накладну (Road consignment note) №1453 від 17.08.2024.

Таким чином, твердження відповідача про не надання до митного оформлення ЦМР-1453 від 17.08.2024 є безпідставним.

У рішенні № UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024 відповідач вказав: «…у наданого до митного оформлення рахунку-проформі 202407011807 від 01.07.24 зазначено вартість товару -1,33 $/кг, проте у інвойсі ESE2024000001471 від 21.08.2024 вартість товару становить 1,32 $/кг; у наданій до митного оформлення комерційній пропозиції від 01.07.2024 та специфікації №47 до контракту 171122 від 17.11.22 наведена цінова пропозиція на рівні -1,33 $/кг. термін відвантаження-01.07-31.08.2024».

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.3 Контракту точну кількість та остаточну вартість певної партії товару вказано в інвойсах.

Згідно рахунку-фактури (інвойс) від 21.08.2024 № ESE2024000001471 загальна вартість товарів, які постачаються, вагою 21856 кг становить 28849,92 долари США. Ціна за одиницю товару 1,320 доларів США/кг.

Наведені обставини вказують на те, що вартість товару визначена відповідно до умов Контракту.

Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару, та вартості такого товару.

В графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024; № UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024; № UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024; № UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024; № UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000681; №UA209140/2024/000690; №UA209140/2024/000692; №UA209140/2024/000752; №UA209140/2024/000780, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про падання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Львівську митницю.

У позовній заяві представником позивача зазначено, що попередній розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу становить 19000,00 грн.

У заяві про розподіл судових витрат представник позивача вказав, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 19000,00 грн.

На доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19000,00 грн., до суду подано: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом серії ВС №1333186 від 31.01.2025, договір про надання правової (правничої) допомоги №01/29/11 від 29.11.2023, додаток №23 від 28.01.2025 до договору №01/29/11 від 29.11.2023, Акт наданих послуг від 27.03.2025 на суму 19000,00 грн., рахунок від 27.03.2025 на суму 19000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.2 договору №01/29/11 від 29.11.2023 вартість роботи по оскарженню одного пакета документів в суді першої інстанції за умови розгляду справи без виклику сторін складає 3800 гривень.

Згідно додатку №23 від 28.01.2025 до договору, сторони склали перелік з п`яти пакетів документів щодо оскарження рішень Львівської митниці.

Відповідно до Акту наданих послуг від 27.03.2025, вартість правової допомоги відповідно до п. 3.1.2 договору, додатку №23 від 28.01.2025 становить (5 пакетів х 3800 грн) 19000,00 гривень.

Представником відповідача подано заперечення щодо понесених судових витрат, у якому просить відмовити у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заперечень зазначає, що представником позивача не подано платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу на підтвердження понесених витрат. Крім цього, не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу, а отже документально не підтверджено, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі.

Представник відповідача вважає, що такі послуги, як - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань та їх аналіз - виокремлення адвокатом аналізу матеріалів справи та збір доказів як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки позовної заяви для подання до суду. Крім цього, така послуга, як Моніторинг судової практики і правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ Клієнту не потрібна, це потрібно адвокату з метою надання послуги такої як консультації чи роз`яснення або ж для подальшого формування правової позиції адвокатом інтересів клієнта у судах чи інших державних органах. Клієнт платить гроші за захист адвокатом порушених його прав, а не за навчання та саморозвиток адвоката.

Зауважує, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи для такого високого розміру гонорару. на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді слухалось більше 30-ти справ за аналогічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів . Текст позовної заяви у даній справі містить однакові положення із позовними заявами в частині нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. Тобто, наявність на супроводженні ще однієї справи за позовом того ж самого відповідача значно спрощує процес підготовки позовної заяви. Так, як правова позиція сторони не змінювалася, у відповіді на відзив представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві. Тому не зрозумілим є така сума гонорару. Крім цього, підготовка відповіді на відзив не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача; а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

Щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд зазначає таке.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

У постанові від 20.10.2021 у справі № 757/29103/20-ц Верховний Суд вказав, що відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів фактичної оплати вказаних послуг до моменту розподілу їх між сторонами у справі не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та наведеними висновками Верховного Суду. Аналогічний підхід застосовує і ЄСПЛ. Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені: « 115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin V. Ukraine), n. 97)».

Тож, на основі наведеного, судом не встановлено, що подані представником позивача докази є недостатніми аби встановити обсяг і оплатність наданих адвокатом послуг позивачеві для підготовки та вирішення цієї справи у суді першої інстанції.

Стала практика Верховного Суду констатує, що при вирішенні питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд користується широким розсудом, тобто надає власну оцінку таким недетермінованим поняттям як складність прави, якість процесуальних документів, підготованих адвокатом тощо.

З урахуванням того, що відповідач не надав суду переконливих доказів факту надання неякісних послуг чи неспівмірного розміру їхнього відшкодування, суд не вбачає правових підстав для відмови у задоволенні вимог представника позивача щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Відтак, виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 8000,00 грн. понесених витрат.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: № UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024; № UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024; № UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024; № UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024; № UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209140/2024/000681; №UA209140/2024/000690; №UA209140/2024/000692; №UA209140/2024/000752; №UA209140/2024/000780.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (провулок Тихий-1, буд. 11, кв. 21, м. Пустомити, Львівська обл., код ЄДРПОУ 42402050) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (провулок Тихий-1, буд. 11, кв. 21, м. Пустомити, Львівська обл., код ЄДРПОУ 42402050) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 14.10.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович