Ухвала суду № 130969413, 14.10.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

14 жовтня 2025 року 640/35019/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та таким, що не відповідає актам вищої юридичної сили, рішення в частині, визнання протиправними дій, скасування рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просить суд:

- визнати протиправним та таким, що не відповідає актам вищої юридичної сили, положення пункту 3.1 протоколу Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2021 № 68,

- визнати протиправними дії Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо заборони на території міста Києва з 01.11.2021 користуватися послугами громадського транспорту без наявності негативного результату тестування або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації,

- скасувати положення пункту 3.1 протоколу Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.10.2021 № 68.

05 липня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

01 жовтня 2024 року адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Войтовичу І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року адміністративну справи прийнято до провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження одноособово суддею Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позову заяву залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13 червня 2025 року дана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана на розгляд судді Войтовичу І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

24 липня 2025 року відділом діловодства суду зареєстровано заяву подану ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. в адміністративній справі № 640/35019/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 24.07.2025 про відвід головуючого судді у справі; матеріали справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

28 липня 2025 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду суддею Колесніковою І.С. переглянуто заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі, відмовлено в її задоволенні.

31 липня 2025 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду суд ухвалив перейти до розгляду адміністративної справи № 640/35019/21 за правилами загального позовного провадження.

07 жовтня 2025 року відділом діловодства суду зареєстровано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Войтовича І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І. І.. Матеріали адміністративної справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Панченко Н.Д.

Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Тобто із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, ч. 4 ст. 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Оцінюючи заяву позивача про відвід судді Войтовича І. І. суд зазначає наступне.

Як вбачається із заяви про відвід 21.07.2025 позивач заявив відвід судді Войтовичу І.І. на обґрунтування якої вказав про порушення суддею Кодексу суддівської етики, оскільки суддею Войтовичем І. І. була винесена ухвала від 04.12.2024 року, якою позовну заяву залишено без розгляду, яка у подальшому була скасована апеляційним судом. Позивач вказує, що в ухвалі суду не надана оцінка питанню про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача чи його представника, також не наведено, чому саме неявка позивача перешкоджає розгляду справи за наявними в ній доказами, які саме не з`ясовані обставини у справі не дають можливості ухвалити законне судове рішення. Також у заяві про відвід позивач зазначав, що на його думку суддя Войтович І. І., свідомо не розглядає клопотання, викладені у «заяві із процесуальних питань від 27.11.2024».

Як стверджує позивач, станом на дату подання цієї заяви суддя Войтович І.І. продовжує перешкоджати у реалізації його процесуальних прав, оскільки протягом тривалого часу не розглядає заяву позивача про роз`яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024.

На переконання позивача, наведені твердження у заяві у сукупності свідчать про упереджене ставлення судді Войтовича І.І. до позивача та "визиває мою недовіру до суду".

Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії" викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Аналізуючи зміст заяви ОСОБА_1 , судом встановлено, що заявник фактично висловлює незгоду з окремими процесуальними діями та рішеннями суду, вчиненими або ухваленими в межах розгляду даної справи.

Так, Якіменко В.П. у заяві в обґрунтування відводу вказує на:

неналежний, на його думку, розгляд поданих ним заяв та клопотань;

безпідставне, на його переконання, залишення позовної заяви без розгляду;

непоінформованість про прийняття судом окремих процесуальних рішень.

Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про упередженість судді та є підставами для його відводу.

Інших даних, заявником не наведено.

Однак суд зазначає, що відповідно до вимог процесуального закону, незгода учасника справи з процесуальними діями або рішеннями суду, у тому числі з порядком їх ухвалення чи оцінкою доказів, не може сама по собі свідчити про упередженість суду чи бути підставою для його відводу.

Відвід судді може бути задоволений лише у разі наявності об`єктивних даних, які викликають сумнів у його неупередженості, що в даному випадку, не встановлено.

Водночас, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та від 04.10.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та таким, що не відповідає актам вищої юридичної сили, рішення в частині, визнання протиправними дій, скасування рішення в частині відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Панченко Н.Д.