Рішення № 130967106, 14.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2025 року Справа№200/5777/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: Україна, 69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про

визнання неправомірними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2025 №056650011371 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за його заявою від 17.07.2025;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 врахувавши період роботи: 09.06.2003-27.07.2003, 21.01.2004-26.04.2004, 16.08.2004-30.10.2004, 28.01.2025-30.06.2025 - до пільгового стажу позивача за Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 врахувавши період навчання з 01.09.2001 по 29.06.2004 рік в у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 17.07.2025, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.07.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення №056650011371 про відмову в призначенні пенсії позивачу з підстав недостатності пільгового стажу. Страховий стаж особи становить 42 роки 03 місяців 00 днів, з урахуванням додаткових років за Списком №1, стаж роботи на підземних роботах - 19 роки 09 місяців 24 днів.

Позивач вказує, що як вбачається із розрахунку стажу відповідачем безпідставно не зараховано до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.2001 по 29.06.2004 у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин», а також періоди роботи відповідно до записів трудової книжки.

Вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, тому звернувся до суду з позовом.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Вказали, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 17.07.2025 року. Вік позивача на дату звернення 41 рік 04 місяці 28 днів, страховий стаж становить 42 роки 03 місяці 00 днів (з урахуванням в подвійному розмірі за Списком №1), в тому числі пільговий стаж на підземних роботах згідно постанови №202 від 31.03.1994 - 19 років 09 місяців 24 дні. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії відповідно до п.3 ст. 114 Закону №1058 за відсутності необхідного пільгового стажу.

Зазначили, що позивачем не підтверджено належним чином періоди роботи з 09.06.2003-27.07.2003, 21.01.2004-26.04.2004, 16.08.2004-30.10.2004, 28.01.2025-30.06.2025, і відсутні законні підстави зарахування даних періодів до пільгового стажу за Списком №1 і відповідно до Постанови 202.

Також вказали, що період навчання позивача зараховано з 01.09.2001 по 31.12.2003 року. Починаючи з 01.01.2004, період навчання не враховується до страхового стажу у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків та перетином періодів. Починаючи з 21.01.2004 по 26.04.2004, до страхового стажу позивача враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою та сплатою страхових внесків роботодавцем, перерва між днем закінчення навчання позивача та підтвердженим періодом роботи з 23.03.2005 року за Списком №1, ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в перевищує три місяці, тому, на думку відповідача, відсутні законні підстави для зарахування періоду навчання до пільгового стажу позивача та рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Вважають, що підстави для задоволення позову відсутні.

Просили відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 № 4220-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 липня 2025 № 4524-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 28.02.2025 №1250-5003621276.

17.07.2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Рішенням відповідача від 25.07.2025 №056650011371 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вказано, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди

Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 42 роки 03 місяці 00 днів, в тому числі пільговий стаж на підземних роботах згідно постанови №202 - 19 років 09 місяців 24 днів.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 позивач:

09.06.2003-27.07.2003 навчання в учбовому пункті;

21.01.2004 прийнятий учнем підземним машиніста бурових устаткувань з повним робочим днем в шахті (наказ №190к від 21.01.04);

26.04.2004 звільнений за закінченням виробничої практики (наказ №735к від 27.04.04);

16.08.2004-30.10.2004 навчання в учбовому пункті;

28.01.2025 прийнятий на посаду майстра гірничого підземного з повним робочим днем в шахті (наказ 18/1к від 27.01.2025).

Згідно диплому НОМЕР_4 позивач закінчив у 2004 Донецький гірничий технікум і здобув кваліфікацію гірничого техніка. Згідно додатку до диплому про вищу освіту дата вступу позивача до Донецького гірничого технікуму 01 вересня 2001, дата випуску 29 червня 2004 року.

Згідно довідки 01 липня 2025 № 235 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач працював повний робочий день на підземних роботах ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське»:

з 09.06.2003 по 24.06.2003 - навчальний пункт виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля підземним способом за професією, посадою: учень гірника підземний з оплатою підземного робітника;

з 25.06.2003 по 27.07.2003 - виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля підземним способом за професією, посадою: учень гірника підземний дільниці КТ-3 з оплатою за тарифною ставкою підземного робітника;

з 16.08.2004 по 30.08.2004 - навчальний пункт виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля підземним способом за професією, посадою: майстер гірничий з оплатою підземного робітника;

з 01.09.2004 по 30.10.2004 виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля підземним способом за професією, посадою: майстер гірничий дільниці ВТБ.

Відповідно до форми РС-право позивачу період з 01.09.2001 по 31.12.2003 зараховано до стажу як навчання у вищих/середн.НЗ; період з 23.03.2005 по 15.01.2025 зараховано за ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в; відомості про зарахування до стажу періодів роботи з 21.01.2004 по 26.04.2004, з 06.08.2004 по 30.10.2004, з 16.01.2025 по 20.01.2025, з 28.01.2025 по 30.06.2025 відсутні.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за позивача сплачено суми заробітку для нарахування пенсії за звітні роки: 2003 (червень, липень), 2004 (серпень-жовтень), 2005 (березень-грудень), 2006 - 2024 - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПОКРОВСЬКЕ", "ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ "ШАХТА "КРАСНОАРМІЙСЬКА-ЗАХІДНА № 1" (код ЄДРПОУ 13498562); 2004 (січень-квітень) - ДОНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧИЙ ТЕХНІКУМ ІМ. Є.Т. АБАКУМОВА, "ШАХТА ІМ. О.Ф.ЗАСЯДЬКА" (код ЄДРПОУ 00174846).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) та Законом України Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788).

Як вже зазначалось раніше, позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на підземних роботах.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно зі ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об"єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.

Трудовою книжкою позивача підтверджується, що позивач в період з 09.06.2003 по 27.07.2003 та з 16.08.2004 по 30.10.2004 навчався в учбовому пункті, з 21.01.2004 по 26.04.2004 працював учнем підземним машиніста бурових устаткувань з повним робочим днем в шахті; 28.01.2025 прийнятий на посаду майстра гірничого підземного з повним робочим днем в шахті.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання в Донецькому гірничому технікумі з 01.09.2001 по 29.06.2004, суд зазначає наступне.

Відповідно до диплому молодшого спеціаліста НОМЕР_4 та додатку до диплому про вищу освіту позивач закінчив у 2004 Донецький гірничий технікум і здобув кваліфікацію гірничого техніка, дата вступу позивача до Донецького гірничого технікуму 01 вересня 2001, дата випуску 29 червня 2004 року.

Крім того, трудова книжка позивача містить відомості проходження практики позивачем учнем гірничого робітника підземного в період з 25.06.2003 по 27.07.2003 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України Про освіту від 23 травня 1991 року №1060-XII, в редакції, яка була чинна на момент навчання позивача у Донецькому гірничому технікумі, вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Частиною другою цієї статті визначено, що відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації (ч. 3 ст. 43 Закону № 1060-XII).

Враховуючи наведене, період навчання позивача з 01.09.2001 по 29.06.2004 протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31 березня 1994 року.

Щодо вимоги позивача про призначення пенсії, суд зазначає.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Стосовно позовних вимог в частині виплати пенсії, суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки відповідачем не здійснено повторного розгляду заяви позивача.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо не зарахування роботи позивача у зв`язку із не сплатою страхових внесків, суд зазначає, що у випадку несплати підприємством страхових внесків до органу пенсійного фонду відповідальність за таку несплату несе саме підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа, оскільки саме на страхувальника покладено обов`язок здійснювати відрахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи та їх перерахунок до відповідного фонду, а відтак саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку щодо протиправності спірного рішення, та, як наслідок, його скасування.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.07.2025 №056650011371 про відмову у призначенні пенсії позивачу та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 17.07.2025 врахувавши період роботи з 09.06.2003 по 27.07.2003, з 21.01.2004 по 26.04.2004, з 16.08.2004 по 30.10.2004, з 28.01.2025 по 30.06.2025 до пільгового стажу за Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період навчання з 01.09.2001 по 29.06.2004 рік в у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн. згідно квитанції №9350-7878-7181-6859 від 31.07.2025 року.

В зв`язку з частковим задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 484,48 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: Україна, 69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2025 №056650011371 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за його заявою від 17.07.2025; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 врахувавши період роботи: 09.06.2003-27.07.2003, 21.01.2004-26.04.2004, 16.08.2004-30.10.2004, 28.01.2025-30.06.2025 - до пільгового стажу позивача за Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 врахувавши період навчання з 01.09.2001 по 29.06.2004 рік в у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 17.07.2025 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: Україна, 69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) від 25.07.2025 №056650011371 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: Україна, 69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 17.07.2025 врахувавши період роботи з 09.06.2003 по 27.07.2003, з 21.01.2004 по 26.04.2004, з 16.08.2004 по 30.10.2004, з 28.01.2025 по30.06.2025 до пільгового стажу за Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період навчання з 01.09.2001 по 29.06.2004 рік в у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова до пільгового стажу позивача на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: Україна, 69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Аканов