Рішення № 130965950, 13.10.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4526/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №796-XII); зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем проживання) зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити і виплачувати пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з дня звернення до органу Пенсійного фонду.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та 02 квітня 2025 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Однак ГУ ПФУ у Львівській області їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років. Підставою для відмови слугувала та обставина, що у період з 01 вересня 1987 року по 30 червня 1992 року вона навчалася у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки.

Позивач вважає такі дії відповідача 1 протиправними та зазначила, що у селі Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області вона фактично проживала з липня 1989 року (до 23 серпня 1990 року без реєстрації). Вказала, що період канікул, який становить більше трьох місяців, проживала у селі Раків Ліс (в сім`ї нареченого), яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. ОСОБА_1 покликаючись на норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, вважає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, є посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Наголосила, що видане їй посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії є дійсним, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечило та у їх задоволенні просило відмовити (а.с.40-43). В обґрунтування цієї позиції відповідач 2 вказав, що після реєстрації поданої до ГУ ПФУ у Волинській області заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 10 квітня 2025 року №032950011919 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення. Документами, які були надані позивачем до заяви, підтверджено факт проживання останньої у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року лише 02 роки 4 місяці 3 дні, що є недостатнім для набуття права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Відповідач 2 також вважає, що оскільки предметом спору є рішення саме ГУ ПФУ у Львівській області, то безпідставними є позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Відповідач 1 позовні вимоги також заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.51-54), зазначивши, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області визначене уповноваженим органом на розгляд заяви позивача від 02 квітня 2025 року. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, було встановлено, що строк проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 2 роки 4 місяці 3 дні, тобто менше трьох років. До періоду проживання не зараховано період з 01 вересня 1987 року по 28 серпня 1990 року у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки в цей період ОСОБА_1 навчалася у Волинському національному університеті імені Лесі Українки згідно з довідкою від 20 березня 2025 року №03-25/01/825. Також зауважив, що наявність у позивача посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи не є достатньою підставою для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Відповідач 1 вважає, що його рішення від 10 квітня 2025 року №032950011919 є законним, а підстави для його скасування відсутні.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

02 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII (а.с.45).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого від 10 квітня 2025 року №032950011919 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, у зв`язку з відсутністю 3 років проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення (а.с.30). Тут же зазначено, що вік заявника 54 роки 7 місяців 20 днів, страховий стаж становить 36 років 11 місяців 20 дні. Період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 02 роки 04 місяці 3 дні. До періоду проживання не зараховано період з 01 вересня 1987 року по 28 серпня 1990 року у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки в цей період заявниця навчалася у Волинському національному університеті імені Лесі Українки згідно з довідкою від 20 березня 2025 року №03-25/01/825.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною першою статті 9 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Наведені положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986року.

Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Постанова №106).

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1, зі змінами), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Пунктом 2.22 розділу II Порядку №22-1 установлено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 06 червня 1995 року (а.с.16), ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.

Варто зауважити, що за приписами підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23).

Верховний Суд (постанови від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 10 квітня 2025 року №032950011919 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ є непідтвердження права на зменшення пенсійного віку: позивач фактично проживала на території гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років.

Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.

Для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ позивач пенсійному органу надала довідку Раковоліського старостинського округу №14 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської від 02 квітня 2025 року №473, з якої слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була прописана і постійно проживає з 21 вересня 1990 року по даний час в селі Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області (а.с.17).

Згідно з додатком 1 до Постанови №106 село Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах для визначення права позивача на застосування положень статті 55 Закону №796-XII період постійного проживання (праці) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня1993 року слід обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.

Позивач у період з 26 квітня 1986 року (з моменту аварії на ЧАЕС) по 31 липня 1986 року в зоні гарантованого добровільного відселення не проживала та не працювала, а тому не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки. За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку на 1 рік за 2 повних років проживання/роботи.

За змістом оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 10 квітня 2025 року №032950011919 підтверджений період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 02 роки 04 місяці 3 дні, (фактично відповідно до довідки Раковоліського старостинського округу №14 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської від 02 квітня 2025 року №473).

З відомостей диплому серії НОМЕР_2 слідує, що позивач ОСОБА_1 у 1987 році вступила до Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки і в 1992 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю математика (а.с.21). При цьому, архівною довідкою від 20 березня 2025 року №03-25/01/125, виданою Волинським національним університетом імені Лесі Українки, підтверджено що ОСОБА_2 наказом ректора Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки від 24 серпня 1987 року №59-С та рішенням приймальної комісії зараховано до складу студентів першого курсу денної форми навчання фізико-математичного факультету на спеціальність Математика і фізика. Наказом ректора Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки від 28 серпня 1990 року №63-С ОСОБА_3 , студентці третього курсу денної форми навчання фізико-математичного факультету, надано академічну відпустку по стану здоров`я до 01 вересня 1991 року. Наказом ректора Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки від 30 вересня 19910 року №63-С ОСОБА_4 , студентку четвертого курсу денної форми навчання фізико-математичного факультету, переведено на четвертий курс цього ж факультету за спеціальністю Математика заочної форми навчання у зв`язку із сімейними обставинами. Наказом ректора Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки від 01 липня 1992 року №53-С та рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_2 , студентці-заочниці присвоєно кваліфікацію і звання вчителя математики та видано диплом встановленого зразка. Тут же зазначено, що під час навчання на денній формі у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки ОСОБА_2 канікули тривали: перший курс перший семестр (зимові): протягом двох тижнів (1988рік), другий семестр (літні): три тижні (липень) та один місяць (серпень) 1988 рік; другий курс третій семестр (зимові): протягом двох тижнів (1989 рік), четвертий семестр (літні): три тижні (липень) та один місяць (серпень) 1989 рік; третій курс п`ятий семестр (зимові): протягом двох тижнів (1990 рік), шостий семестр (літні): один тиждень (липень), три тижні (серпень) 1990 рік.

Не є спірною та обставина, що вище зазначений навчальний заклад, в якому позивач навчалася, розташований у місті Луцьку, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

В той же час позивач вказує, що період не зайнятий навчанням вона проживала у селі Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 вказував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

Суд наголошує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання нерозривно пов`язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача на денній формі у навчальному закладі (з 01 вересня 1987 року по 28 серпня 1990 року), розташованому у місті Луцьк Волинської області (не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Посилання позивача на те, що зимові та літні канікуливона проводила у нареченого в селі Раків Ліс, суд не бере до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивач ні до заяви від 02 квітня 2025 року про призначення пенсії, ні до матеріалів справи не надала.

Суд погоджується із відповідачем, що за наданими до заяви про призначення пенсії доказами (як і наявними у справі) підтверджено фактичне постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.

Верховний Суд у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (постанови від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22).

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ у Львівській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за її заявою від 02 квітня 2025 року, оскільки за наявними доказами станом на 01 січня 1993 року період фактичного постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Відтак рішення відповідача 1 від 10 квітня 2025 року №032950011919 про відмову у призначенні пенсії є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та похідної позовної вимоги щодо зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ із зменшенням пенсійного віку з часу звернення (02 квітня 2025 року) належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк