Ухвала суду № 130965807, 13.10.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

13 жовтня 2025 р. Справа № 120/12479/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Шаповал Д.І.

позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

представника позивача: Карповича А.П. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача: Хоменчук К.Л.

представника третьої особи : Кудінової О.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про відвід головуючому судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (далі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2025 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 .

Ухвалою від 09.09.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін. Також цією ухвалою суд в порядку статті 49 КАС України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (далі також третя особа). Судове засідання у справі призначено на 06.10.2025.

В судовому засіданні 06.10.2025 представником позивача - Карповичем А.П. в усному порядку заявлено про відвід головуючому судді. При цьому, з метою належної реалізації даного процесуального права та необхідності викладення відводу у письмовій формі у відповідності до вимог статті 39 КАС України, в судовому засіданні за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 13.10.2025.

13.10.2025 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюку М.В. у розгляді даної справи № 120/12479/25. Як на підставу про відвід судді заявник покликається на те, що головуючим в судовому засіданні 06.10.2025 не роз`яснено йому в повному обсязі його процесуальні права та обов`язки, передбачені п. 6 ч. 3, п. 7 ч. 5 ст. 44 КАС України. Як зазначає представник позивача, неможливість роз`яснення йому з боку головуючого судді конкретизованих прав, передбачених міжнародними договорами, як у нього особисто так і в будь-якого іншого стороннього спостерігача викликає сумнів у професійному досвіді судді.

Заявник вважає, що як показало попереднє судове засідання, у нього склалося стійке переконання щодо недовіри даному судді в забезпеченні справедливого розгляду справи та в будь-яких прийнятих ним процесуальних рішень.

Зазначені обставини у їх сукупності на думку представника позивача дають йому підстави вважати, що суддею не буде забезпечено об`єктивний та неупереджений розгляд справи, у зв`язку з чим він заявляє про свою явну недовіру суду під головуванням судді Слободонюка М.В.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовано статтею 40 КАС України.

Зокрема, частинами третьою та четвертою зазначеної норми передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно.

Враховуючи те, що представником позивача заявлено відвід в межах судового засідання, тому суд вважає за можливим здійснювати його невідкладний розгляд в цьому ж судовому засіданні.

У судовому засіданні як представник позивача так і сама позивачка заявлений відвід головуючому судді підтримали та просили його задовольнити, вкотре акцентуючи увагу на сформованій у них недовірі до судді в розгляді цієї справи.

Представник відповідача як і представник третьої особи заперечували щодо можливості задоволення такого відводу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід судді, суд виходить із наступного.

Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка вказує на недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи (частина друга статті 36 КАС України).

Отже, з огляду на нормативний зміст п. 4 ч. 1 статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у інших пунктах цієї статті. При цьому, у будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

В даному випадку як на підставу для відводу судді представник позивачки посилається на стандарти безсторонності та неупередженості суду, а також на власне суб`єктивне сприйняття дій головуючого судді у справі, в тому числі вдаючись до безпідставної оцінки компетентності судді.

Дійсно, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

У рішенні у справі "Бочан проти України" від 3 травня 2007 року Суд нагадує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У зв`язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У рішенні 15 жовтня 2009 року у справі "Мікаллеф проти Мальти", ЄСПЛ вказав, що "будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись" (Micallef v. Malta, заява N 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж "Межнаріч проти Хорватії" ЄСПЛ звернув увагу на те, що "слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною" (Meznaric v. Croatia, заява N 71615/01, § 31).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року) зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Згідно пунктів 10, 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторона стверджує про те, що суддя необ`єктивний, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Разом з тим не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Так, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді у цій справі суд враховує, що викладені представником позивача доводи є безпідставними, оскільки містить тільки припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Покликання заявника на те, що головуючим суддею не роз`яснено його інших прав та обов`язків, передбачених п. 6 ч. 3, п. 7 ч. 5 ст. 44 КАС України не заслуговують на увагу, оскільки судом чітко повідомлено представнику позивача, як учаснику справи, те, що наведені вище правові норми надають йому можливість користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, як і виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. При цьому вжиті в наведеному випадку слова «іншими» чи «інші» вказують на те, що такі права чи обов`язки не є вичерпними, а тому додаткового застереження з посиланням на конкретний нормативно-правовий акт чи міжнародний договір не вимагається. За таких обставин головуючим в повному обсязі виконано вимоги статті 203 КАС України щодо належного роз`яснення учасникам їхніх прав та обов`язків.

Суд вкотре звертає увагу, що для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Проте аргументи, якими представник позивача мотивує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді з погляду "об`єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Поведінка судді в судовому засіданні 06.10.2025 не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що він не є безстороннім або упередженим під час розгляду справи N 120/12479/25.

Однак, суд не може залишити поза увагою ту обставину, що як у представника так і самої позивачки склалося суб`єктивне стійке переконання про необ`єктивність та упередженість судді у даній справі, що може стати причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності майбутнього судового рішення, незалежно від результатів розгляду справи.

Так, в судовому засіданні на додаткове питання головуючого про те, чи є така недовіра до судді категоричною, заявник відповів ствердно та наполягав на відводі судді, ставлячи під сумніви можливий подальший справедливий розгляд цієї справи в такому складі.

Наведена позиція заявника вочевидь дає підстави припускати існування ситуації, при якій суддя у цій справі з точки зору позивача буде вважатися його опонентом, а не "арбітром" у вирішенні спору, а тому будь-які процесуальні дії судді, як і прийняті ним рішення у цій справі, незалежно від їх результатів, сторона позивача сприйматиме в контексті виникнення нових передумов для ініціювання відводів такому складу суду чи іншим чином висловлення заперечень щодо дій судді, що в свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, позаяк головним тут є публічний інтерес.

В даному випадку суд зважає на те, що якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, навіть якщо об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви") наголошує на можливості задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Оскільки об`єктивних проявів упередженості головуючого у справі судді Слободонюка М.В. немає, будь-яка заінтересованість у результаті розгляду справи у головуючого у справі судді відсутня, однак з урахуванням позиції сторони позивача, яка категорично не довіряє судді з огляду на наявну у них суб`єктивну думку про неможливість забезпечення ним справедливого розгляду справи, то задля забезпечення судом серед інших аспектів права сторін на судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, як і забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності та об`єктивності, суд визнає, що письмову заяву представника позивача про відвід головуючому судді необхідно задовольнити лише за суб`єктивним критерієм та з підстав, що викладені вище.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Карповича Андрія Петровича про відвід судді Слободонюка М.В. задовольнити.

Відвести суддю Слободонюка М.В. від розгляду справи № 120/12479/25.

Матеріали адміністративної справи № 120/12479/25 передати для повторного автоматизованого розподілу справ у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 13.10.2025.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович