Рішення № 130961618, 14.10.2025, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1420/25

Провадження №: 2/343/750/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 жовтня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З.

розглянувши увідкритому судовому засiданнiв заліДолинського районногосуду Івано-Франківськоїобласті справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, суд-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , 28.07.2025 звернувся в Долинський районний суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, в якому просить ухвалити рішення, яким:

встановити факт самостійного утримання та виховання ним, ОСОБА_1 , дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не досягла 18 років;

стягнути з ОСОБА_2 на його, ОСОБА_1 , користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з моменту пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у шлюбі та вів спільне господарство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом приблизно дев`яти років. Шлюб було зареєстровано 08 лютого 2016 року виконавчим комітетом Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області.

У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_4 , у них народилася донька - ОСОБА_3 .

22 травня 2023 року Долинський районний суд ухвалив рішення у справі №343/714/23 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, яким задовольнив його позов до ОСОБА_2 та визначив місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 разом з ним, ОСОБА_1 .

Після розірвання шлюбу відповідачка ОСОБА_2 , не виконувала батьківських обов`язків, не цікавилася життям, здоров`ям та розвитком доньки. Він вживав всі заходи для того, щоб відповідачка змінила свою поведінку по відношенню до дитини.

Про те, відповідачка не виконувала та не виконує належним чином батьківські обов`язки.

Так, постановою Долинського районного суду від 03 липня 2025 року у справі №343/1117/25 встановлено, що 02 червня 2025 року ОСОБА_2 ухилялася від виконання обов`язків щодо забезпечення належних умов для життя, навчання та виховання дитини, зокрема вживала алкоголь у присутності малолітньої доньки, ігноруючи її психоемоційний стан. Провина відповідачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджена відповідними доказами та відповідно її притягнуто до адміністративної відповідальності.

На даний час вони з відповідачкою проживають окремо.

Станом на сьогодні малолітня донька повністю перебуває на його утриманні. Відповідачка не проявляє інтересу до життя, навчання та розвитку дитини.

Отже, відповідачка належним чином не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню їх малолітньої дитини. Тому, оскільки відповідачка не утримує їх неповнолітню дочку, йому необхідно встановити факт самостійного виховання та утримання дитини. Даний факт йому необхідний для того , щоб він в подальшому мав докази , що на даний час відповідачка не утримувала дитину та якщо і після того, як судом буде ухвалено рішення в рамках даних позовних вимог, щодо стягнення аліментів, поведінка відповідачки не зміниться він мав би беззаперечний доказ факту невиконання матір`ю батьківського обов`язку, щодо утримання дитини у разі виникнення потреби звернення до суду, щодо позбавлення її батьківських прав (а.с.1-6).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025, цивільна справа № 343/1420/25за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.34).

Ухвалою Долинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/1420/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Призначено підготовче судове засідання на 21 серпня 2025 року.

Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Роз`яснено відповідачу, що згідно ст. 193 ЦПК України, він має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (а.с.36).

Ухвалою Долинськогорайонного судуІвано-Франківськоїобластівід21.08.2025закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини та призначено справу до судового розгляду по суті. В судовезасідання викликано сторони (а.с.42).

Ухвалою Долинського районного судуІвано-Франківськоїобласті від10.09.2025, притягнуто до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Службу у справах дітей Долинської міської ради, якій направлено копію даної ухвали (а.с.48).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кобилинець Т.В. (ордер серії АТ №1108221 а.с.32), в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Просили позов задоволити, не заперечили проти заочного розгляду даної справи та винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 , в судові засіданняна неодноразові виклики не з`явилася, причину своєї неявки суду не повідомила, хоч про дату, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому Законом порядку, про що свідчать оголошення на офіційному веб-сайті Долинського районного суду за веб-адресою : dl.if.court.gov.ua. про виклик в судове засідання (а.с. 44,52) та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39,45,62). Відзиву на позов відповідачкою не подано.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Долинської міської ради Яремій Н.Б. (довіреність №6/05-28/35 від 02.01.2025, а.с. 53) у судовому засіданні зазначила, що орган опіки та піклування не заперечує проти задоволення позову в частині вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, оскільки встановлено, що позивач дійсно

піклується про малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на його утриманні. Щодо вирішення питання про стягнення аліментів представник поклалася на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно доположень ч.1 ст. 293 ЦПК України,окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до вимог ч.2ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого, обов`язково повинно бути зазначено мету встановлення такого факту та причина неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт.

Відповідно до положень ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - встановлено, що відповідно до п. 4 ст. 273 ЦПК в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При цьому обов`язком суду при розгляді таких справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв?язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

В даному випадку, метою встановлення юридичного факту є повна реалізація прав, як батька дитини, а також оформлення додаткової відпустки , як батька, який виховує та утримує дитину самостійно, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду №175/2317/16-ц від 02.10.2019 р.

У ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 року), відзначається, що суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (ст. 1 СК).

Ч.1 ст.121 СК передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2018 по справі № 822/2446/17, дійшов висновку, що поняття «одинокий батько» та «одинока матір» є тотожними, та зазначив, що відповідно до п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9(далі - Постанова Пленуму ВСУ), одинокою матір`ю є жінка, яка не перебуває у шлюбіі у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Позаяк, правовий статус поняття «одинокого батька» не врегульований законодавством, вбачається можливим застосування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого зазначено у Постанові Пленуму ВСУ. Тобто, для набуття статусу «одинока матір», «одинокий батько», необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При розгляді відповідної справи щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, суд оцінює доводи і докази, які підтверджують відповідний факт, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

До категорії чоловіків, які самостійно виховують та утримують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують та утримують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин тощо.

Ст. 51 Конституції України, ч.ч. 2-3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 дійшла висновку, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні.

Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в цій справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Суд також зауважує, що виховання дитини батьками це процес, в якому батьки піклуються про фізичний, емоційний, соціальний та інтелектуальний розвиток дитини від народження до повноліття. Виховання дитини батьками включає: забезпечення фізичного здоров`я та безпеки; емоційна підтримка та любов; формування соціальних навичок (навчання дитини взаємодії з іншими людьми, розвитку навичок спілкування, співпраці та вирішення конфліктів); інтелектуальний розвиток (стимулювання пізнавальної активності, розвиток мислення, пам`яті, уяви та мовлення, підтримка інтересу до навчання та здобуття знань); розвиток моральних якостей (формування поваги до інших, відповідальності, чесності, справедливості та інших моральних цінностей); підготовка до самостійного життя (навчання дитину побутовим навичкам, плануванню часу, відповідальності за свої дії та прийняття рішень); позитивне навчання та моделювання поведінки; забезпечення освіти. Отже, виховання - це комплексний процес, який складається із багатьох дій, які мають вчинятись батьками.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

Основним критерієм для фактичного визначення статусу одинокого батька є виховання та утримання дитини без участі матері. Отже, суду мають бути надані докази, які з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що встановлення факту утримання самостійно позивачем своєї дитини впливає на можливість здійснення ним права на захист прав та інтересів дитини, в тому числі, шляхом отримання додаткової відпустки, як батько, який виховує та утримує дитину самостійно, задля здійснення належним чином особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на нього Сімейним кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі матері дитини.

У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 а.с. 11).

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2023 року у справі №343/714/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 лютого 2016 року виконавчим комітетом Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області (актовий запис №1), розірвано.

Малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишено проживати разом із батьком, позивачем у справі, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1315).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2023/003989857 від 25.05.2023, виданого на підставі відомостей, отриманих від Долинської територіальної громади, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно з актами обстеження умов проживання від 11.07.2024 (а.с. 20) та від 23.09.2025 (а.с. 56) встановлено, що ОСОБА_1 , 1992 року народження, та ОСОБА_3 , 2016 року народження, зареєстровані й фактично проживають за вищезазначеною адресою. Батько - ОСОБА_1 самостійно займається вихованням дочки ОСОБА_3 , а мати дитини ОСОБА_2 участі у її вихованні не бере.

У відповідності до висновку за результатами обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 26.09.2025 , встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 наявне домогосподарство, яке складається з двох житлових будинків та господарських споруд.

Зі слів обстежуваних, в одному з будинків проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - батьки позивача, а в іншому будинку проживає ОСОБА_1 із дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько самостійно здійснює утримання та виховання дитини, тоді як мати ОСОБА_2 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2 , у житлі своїх батьків. Житлово-побутові умови проживання позивача оцінено як задовільні: у помешканні підтримується належний санітарно-гігієнічний стан, дитина має окрему кімнату (а.с. 64).

Згідно з актом обстеження від 12.07.2024 (а.с.19), ОСОБА_2 , 1996 року народження, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з довідок Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області №863/05-18/35в від 19 серпня 2024 року (а.с. 28) та №К/1696 від 03 жовтня 2025 року (а.с. 63), дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на утриманні батька - ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Підберезького старостинського округу Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області №5-73 від 19 липня 2024 року (а.с. 30) , ОСОБА_1 дійсно є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Із зазначеної довідки також убачається, що ОСОБА_1 регулярно приводить свою дочку на заняття аматорських гуртків, які проводяться відповідно до графіка в Народному домі

села Підбережжя. Мати дитини участі в аматорській діяльності села не бере.

Як вбачається з довідок Підберезької гімназії Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області №61 від 08 липня 2024 року (а.с. 29) та №76 від 10 вересня 2025 року (а.с. 57), ОСОБА_1 є батьком учениці Підберезької гімназії ОСОБА_3 . Зазначено, що ОСОБА_1 щодня привозить дитину до закладу освіти та після закінчення занять забирає її додому. Мати учениці - ОСОБА_2 участі у шкільному житті дитини не бере.

Відповідно до довідки №12 Підберезької амбулаторії соціальної підтримки сімейної медицини Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 24 вересня 2025 року (а.с. 55) , ОСОБА_1 піклується про здоров`я своєї дитини, періодично приводить її на профілактичні огляди та вакцинацію, а також звертається за медичною допомогою у разі погіршення стану здоров`я. Мати дитини - ОСОБА_2 за станом здоров`я дитини не слідкує.

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він самостійно виховує та утримує малолітню дочку, звернувся до суду з даним цивільним позовом про встановлення відповідного юридичного факту.

У позовній заяві зазначено, що встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини є важливим для позивача, оскільки від цього залежить виникнення або зміна ряду особистих і майнових прав, а також може впливати на права та інтереси дитини та інших членів сім`ї.

Зокрема, встановлення цього факту має значення для отримання передбачених законодавством соціальних гарантій, пільг, виплат та допомог, визначених, зокрема, Сімейним кодексом України та податковим законодавством.

Крім того, встановлення факту самостійного виховання та утримання дочки необхідне позивачу для реалізації права на додаткову соціальну відпустку як батькові, який виховує дитину без матері.

Інших способів встановлення даного факту діючим законодавством України не передбачено.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт того, що він самостійно виховує та утримує свою малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом не встановлено факту участі відповідачки ОСОБА_2 у вихованні дитини, у тому числі в дистанційній формі.

Докази на підтвердження того, що відповідачка утримує дитину, у добровільному чи примусовому порядку (сплачує аліменти), у матеріалах справи відсутні.

Факт ухилення матері ОСОБА_2 від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов для виховання малолітньої дитини також підтверджується постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області у справі №343/1117/25 від 03 липня 2025 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок),(а.с. 1618).

На думку суду, задоволення вимоги позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини в першу чергу відповідає якнайкращим інтересам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановлення факту утримання самостійно позивачем своєї малолітньої дитини впливає на можливість здійснення ним права на захист прав та інтересів дитини, в тому числі, шляхом отримання додаткової соціальної відпустки як батькові, який виховує дитину без матері, задля здійснення належним чином особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на нього Сімейним кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі матері дитини.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_7 , як роботодавець, відмовила позивачу ОСОБА_1 у наданні додаткової соціальної відпустки тривалістю 10

календарних днів, передбаченої для одинокого батька, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт самостійного виховання та утримання ним дитини, що підтверджується листом-відмовою №2024/08/5 від 08.05.2024 (а.с. 31).

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Позов в частині стягнення аліментів також підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до вимог ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, і (або) у твердій грошовій сумі.

Ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ч.1 ст.79 СК України, передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Позивач увідповідності доч.3ст.181СК Українискористався своїмправом,звернувшись ізпозовом простягнення аліментів,шляхом їхприсудження у частцівід доходу матері.

Крім того, Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Відповідно до положень ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

В судовому засіданні встановлено, що малолітня дочка сторін по справі ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , з яким

рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від в справі №343/714/23 22.05.2023 після розірвання шлюбу залишено проживати малолітню ОСОБА_3 , а мати дитини ОСОБА_2 ухиляється від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов проживання та виховання дитини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскільки утримання неповнолітньої дитини є обов`язком батьків, а відповідачка ОСОБА_2 , добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , хоча може її надавати, позов ОСОБА_1 , в частині вимог , про стягнення аліментів, підлягає до задоволення.

Визначаючи розмір аліментів судом враховується матеріальне становище позивача ОСОБА_1 , матеріальне становище відповідачки ОСОБА_2 , відсутність у неї інших утриманців, яких вона зобов`язана утримувати у відповідності до вимог Закону, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору та приходить до висновку, що з урахуванням положень статті 182 СК України щодо встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»,ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2025рік», з врахуванням того, що на утриманні позивача знаходиться одна дитина , з відповідачки слід стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачки щомісячно,але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому , суд також бере до уваги,що з огляду на положення п. 4 ч. 1ст. 161 ЦПК України, аліменти у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину можуть стягуватися навіть у безспірному порядку (в наказному провадженні).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, з відповідачки в користь позивача підлягають стягненню 1211,20 грн судового збору сплаченого нимза поданняпозову провстановлення факту самостійного виховання та утримання дитини згідно з платіжною інструкцією №0.0.4475209248.1 від 25.07.2025 (а.с. 7).

При цьому, позивач при зверненні до суду з позовом в частині стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідачки в дохід держави підлягає стягненню 1211,20 грн, судового збору.

На пiдставi3,15,19,55,56,141,150,155,180-183,191Сімейногокодексу України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»,керуючись ст.ст. 76-81, 89,141,258, 259, 263-265,273, 280-282, 293, 319, 352,354,355,430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задоволити .

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , самостійно виховує і утримує малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини, дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 28 липня 2025 року і проводити до досягнення дочкою повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , 1211 (одну тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплаченого судового збору за подання позову провстановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 вдохід держави 1211 (одну тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору за подання позову в частині вимог про стягнення аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ,зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Долинської міськоїради, ЄРДПОУ:04054317, місце знаходження: проспект Незалежності,5, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області, 77500.

Суддя В.Тураш