Рішення № 1309560, 11.12.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.07 Справа № 2/541пд

Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Луганськвантажтранс», м. Луганськ

до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

про розгляд розбіжностей при укладенні додаткової угоди до договору

в присутності представників сторін:

від позивача –Каплієнко В.Є., дов. від 27.12.06, № 07/1-01;

від відповідача –не прибув ( явка обов’язкова),

в с т а н о в и в:

Суть спору: про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні додаткової угоди № 1 від 06.08.07 до договору від 28.12.06 № 1з протоколом розбіжностей на подачу та прибирання залізничних вагонів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 08.11.07 № 03/5-519 проти вимог позивача заперечує з посиланням на п.2 ст. 632 Цивільного кодексу України , відповідно до якої передбачено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін а її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до п.3.4 договору від 28.12.06 встановлено підстави зміни ціни, а саме: вартість послуг, які надаються «Транспортом»«Підприємству»договірна та може бути змінена, у зв’язку зі зміною заробітної плати робітників згідно діючому законодавству, вартості ПММ, матеріалів, затрат на виконання ремонтних робіт та інших затрат, цін та тарифів на «Укрзалізниці». Такі докази, на його думку, позивачем надані не були.

Позивачем, у засіданні суду 11.12.07, було подане уточнення, відповідно до якого він просить вважати дату додаткової угоди № 1 - 06.08.07, а не 07.09.07, як було зазначено у позові, внаслідок технічної помилки.

Дослідивши обставини справи, додатково надані матеріали, вислухавши представника позивача, суд прийшов до наступного.

07.09.07, Державним підприємством «Луганськвантажтранс»було передано відповідачеві –Державному підприємству «Луганськвугілля»–додаткову угоду № 1 від 06.08.07 до договору від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжнотсей на подачу та прибирання залізничних вагонів для розгляду у порядку ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України. 26.09.07, листом № 03/5-405 відповідачем було направлено на адресу позивача протокол розбіжностей на дану додаткову угоду.

04.10.07, представниками ДП «Луганськвугілля»та ДП «Луганськвантажтранс»було складено протокол узгодження розбіжностей, відповідно до відповідачем було відмовлено у його підписанні в редакції позивача.

З матеріалів справи та додаткової угоди № 1 від 06.08.07 вбачається, що предметом спору є абз. 1 п. 3.3 розділу 3 договору від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжностей, який викладений позивачем у наступній редакції:

«Попередньо перераховувати на розрахунковий рахунок «Транспорту»плату:

1) за подачу та прибирання завантажених вагонів з розрахунку планової вартості 1 тн. км –0, 84 грн…»далі за текстом договору.

За протоколом розбіжностей відповідач умови даного пункту додаткової угоди № 1 від 06.08.07 виклав у своєї редакції:

«Попередньо перераховувати на розрахунковий рахунок «Транспорту»плату:

2) за подачу та прибирання завантажених вагонів з розрахунку планової вартості 1 тн. км –0, 62 грн…»далі за текстом договору.

В обґрунтування абз. 1 п.3.3 додаткової угоди № 1 від 06.08.07 позивач посилається на те, що:

31.07.07, на адресу підприємства надійшов лист Луганського обласного відділення Антимонопольного комітету України № 05-34/884 , відповідно до якого зазначено припинити дії підприємства про застосуванню різних цін на послуги з подачі та прибирання залізничних вагонів по під’їзним шляхам, які знаходяться у власності підприємства, у відношенні рівнозначних договорів з суб’єктами господарювання без об’єктивно визначених на то причин, які мають ознаки порушення п. 2 ст. 50 та п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

При укладанні договору з відповідачем від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжностей, вартість тарифу 1 тн. км – 0, 62 грн. була узгоджена з Міністерством вугільної промисловості України (згідно листа від 21.02.07 № 171/04/05-01) без врахування рентабельності підприємства (оскільки підприємство ОП «Луганськвантажтранс»входило до складу ДП «Луганськвугілля»), у той час як тариф для інших суб’єктів господарювання складав –0,84 грн. за 1 тн. км з врахуванням рентабельності 35 % .

Крім того, позивач посилається й на те, що він визнаний монополістом на ринку послуг з подачі та прибиранню залізничних вагонів, у зв’язку з чим застосування різних цін та цін з низьким рівнем рентабельності порушує ст. 13 ч. 2 п. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Тому він звернувся з даним позовом до суду та просить врегулювати розбіжності, які виникли при укладанні додаткової угоди від 06.08.07 № 1 до договору від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжностей, який укладений між ним та відповідачем та прийняти ч. 1 п. 3.3 розділу 3 в його редакції.

Відповідач заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до умов ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених законом або договором.

Пунктом 3.4 укладеного договору на подачу та прибирання залізничних вагонів від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжностей, сторонами передбачено, що вартість послуг, які надаються «Транспортом»«Вантажоволодільцу»договірна та може бути збільшена, у зв’язку зі збільшенням заробітної плати працівників згідно діючому законодавству, вартості ПММ, матеріалів, витрат на виконання ремонтних робіт та інших витрат, цін та тарифів на «Укрзалізниці».

В обґрунтування підвищення ціни позивач посилається на те, що при укладенні договору з відповідачем на подачу та прибирання залізничних вагонів від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжностей, вартість 1т/км за послуги, що надавались державними вантажно-транспортними підприємствами з перевезень вантажів у 2007 році для шахт складали 61,5 коп., для інших суб’єктів –83,0 коп. Зазначена ціна була визначена без врахування рентабельності для шахт та ГЗФ ДП "Луганськвугілля", до складу якого на час погодження цін входило підприємство позивача.

Крім того, позивач зазначає, що встановлена раніше ціна 0,62 грн. не дає можливості передбачити окремі витратні статті, підприємство є збитковим, у той час, як працівники ДП "Луганськвантажтранс" переведені на нові умови праці, виходячи з мінімальної заробітної плати 310 грн., збільшеної на 20% на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.05 та п. 9.4.1 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості. У другому півріччі 2007 року заплановано збільшення заробітної плати робітникам підприємства, виходячі з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 400 грн. Листом Міністерства вугільної промисловості України від 10.05.07 № 103/01-04/16-07 зазначено, про обґрунтованість підвищення цін послуги підприємства, у зв’язку з підвищенням цін на електроенергію, паливно-мастильні матеріали, матеріали на ремонт шляхів, ремонти рухомого складу, що випливає у сукупності на формування ціни за 1 т/км. При цьому зазначено про відсутність пільг для підприємств, які входять до сфери управління Мінвуглепрому.

Відповідно до наданих позивачем документів вбачається достатнє документальне обґрунтування розрахунку вартості 1 т/км. А саме: позивачем документально доведено збільшення планових витрат за статтями «матеріали», «Паливо», «електроенергія», «заробітна плата», «нарахування», «Інші грошові витрати», «Амортизація», «витрати на АУП».

У зв’язку з тим, що на ціни на послуги, які надаються позивачем, не розповсюджується державне регулювання цін, позивач обґрунтовано визначив ціну на послуги, яка дасть можливість підприємству розвивати виробництво та ремонтувати обладнання та транспорт. Згідно рекомендацій Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за листом від 23.07.07 № 05-34/884 стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції йдеться не про заборону підвищення цін, а неможливість застосування різних цін на ті ж самі послуги.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні додаткової угоди від 06.08.07 № 1 до договору від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжностей, підлягає задоволенню та ч. 1 п. 3.3 розділу 3 слід визначити у редакції позивача.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Викласти ч.1 п.3.3 розділу 3 додаткової угоди № 1 від 06.08.07 до договору на подачу та прибирання залізничних вагонів від 28.12.06 № 1 з протоколом розбіжностей по ДП «Луганськвугілля»у наступній редакції:

«Попередньо перераховувати на розрахунковий рахунок «Транспорту»плату:

1) за подачу та прибирання завантажених вагонів з рахунку планової вартості 1 тн/км –0,84 грн…»далі за текстом договору від 28.12.06 № 1.

3. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул.. Лермонтова, 1в, код 32473323 на користь Державного підприємства “Луганськвантажтранс”, м. Луганськ, сел. Ювілейний, вул. Алчевське шосе, 6, код 34792034 - 85 грн. витрат по держмиту та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дата підписання рішення –17.12.07.

Суддя О.О. Седляр