Рішення № 1309538, 21.01.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.08 р. Справа № 19/303

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі судового засідання Бойчук А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бугаєнко С.О., за довіреністю

Від відповідача 1: Ляшкевич І.С., за дорученням

Від відповідача 2: без участі представника

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк

до відповідача 1: Центрально-міського об’єднаного районного військового комісаріату м. Донецька

до відповідача 2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України м. Луганськ

про стягнення основної заборгованості у сумі 20853,44 грн., пені у сумі 1092,30 грн., 3% річних у сумі 224,23 грн., інфляційних у сумі 987,43 грн.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Центрально–міського об’єднаного районного військового комісаріату м. Донецька про стягнення основної заборгованості у сумі 13 719,94 грн., пені у сумі 1092,30 грн., 3% річних у сумі 224,23 грн., інфляційних у сумі 987,43 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на договір на постачання теплової енергії № 489 від 01.07.2005р., укладений між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” та Центрально-міським об’єднаним районним військовим комісаріатом м. Донецька, відповідно до п. 1.1. якого Позивач постачає відповідачу теплову енергію, яку відповідач згідно п. 1.2 договору зобов’язався оплатити з урахуванням діючих тарифів; невиконання відповідачем своїх обов’язків за договором, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 13719,94 грн., на яку за прострочення оплати нарахована пеня у сумі 1092,30 грн., 3% річних у сумі 224,23 грн., інфляційні у сумі 987,43 грн.

Ухвалою суду від 22.11.07 р. в якості другого відповідача залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська Міністерства оборони України (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, код 07652214 УДК в Луганській області, МФО 804013, р/р 35216002002781).

Позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 02-41/46659 від 19.12.2007 року), відповідно до якої, у зв’язку із залученням у якості другого відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України, просить суд стягнути з Центрально-міського об’єднаного районного військового комісаріату м. Донецька та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська Міністерства оборони України м. Луганськ заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 13719,94 грн., пеню у сумі 1092,30 грн., 3% річних у сумі 224,23 грн., інфляційні у сумі 987,43 грн.

Заявою про збільшення позовних вимог (вх. № 02-41/930 від 15.01.2007 року) позивач, збільшив суму основного боргу враховуючи постачання теплової енергії в період з 15 жовтня 2007 року по 19 грудня 2007 року, та просить суд стягнути з Центрально-міського об’єднаного районного військового комісаріату м. Донецька та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України м. Луганськ основну заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 20853,44 грн., пеню у сумі 1092,30 грн., 3% річних у сумі 224,23 грн., інфляційні у сумі 987,43 грн.

Відповідач-1, Центрально-міський об’єднаний районний військовий комісаріат м. Донецька, згідно з відзивом на позовну заяву (вх. № 02-41/43060 від 20.11.2007 року) проти позову заперечив, посилаючись на те, що Центрально-міський ОРВК є бюджетною організацією Міністерства оборони України, що немає власної господарської діяльності та власних надходжень; на початку 2006 року відповідно до директив Міністра оборони України від 20.01.2005 року № Д-332/1/03, від 20.04.2005 року № Д-332/1/010, від 30.06.2005 року № Д-332/1/014, розпоряджень директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.12.2005 року № 248/1/1837, начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.12.2005 року № 303/18/2050, військові комісаріати Донецької області та міста Донецька уклали додаткові угоди з постачальниками комунальних послуг, в яких платником виступає Луганський квартирно-експлуатаційний відділ. Отже, як зазначає відповідач-1, відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.01.2006 року до договору на постачання теплової енергії від 01.07.2005 року № 489, платником по зазначеному договору виступає відповідач-2.

Відповідачем пояснено, що у 2006 році всі фінансові обов’язки згідно додаткової угоди КЄВ м. Луганська були здійснені та на 1 січня 2007 року між позивачем та відповідачем-1 виникла дебіторська заборгованість у сумі 2092,76 грн., у період з січня 2007 року по листопад 2007 року відповідач-2 не сплачував рахунки за постачання теплової енергії, що і спричинило борг у розмірі 13719,94 грн.

Стосовно збільшених позовних вимог, від відповідача 1 надішли пояснення ( лист № 36 від 21.01.08 р.), в яких повідомлено, що у зв”язку з постачанням теплової енергії для опалення не житлового приміщення з боку ККП “Донецькміськтепломережа” у жовтні – грудні 2007 р. ЦМ ОРВК м. Донецька не заперечує проти заяви про збільшення позовних вимог на суму 7 133,50 грн.

Відповідач-2, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська Міністерства оборони України м. Луганськ, згідно з відзивом на позовну заяву (вх. № 02-41/44945 від 05.12.2007 року), проти позову заперечив, посилаючись на п. 4 ст. 43 Закону України від 04.04.2006 року № 3597-ІV „Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, відповідно до якого Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць), здійснюють поточний і капітальний ремонти цих будинків та приміщень, здійснюють оплату районним (міським) військовим комісаріатам комунально-побутових послуг (освітлення, водопостачання, опалення тощо) за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідачем-2 зазначено, що згідно листа Міністерства фінансів України 28.08.2006р. № 31-16010-106-8/17763 якщо військові комісаріати розміщені в приміщеннях, які належать місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, то поточні та капітальні ремонти, оплата комунально-побутових послуг мають здійснюватися з місцевого бюджету.

На заяву про збільшення позовних вимог відповідачем письмово позиція не викладена.

Розгляд справи відкладався.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом

В с т а н о в л е н о.

01.07.2005 року між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (постачальником) та Центрально-міським об’єднаним районним військовим комісаріатом м. Донецька (споживачем) був укладений договір № 489 на постачання теплової енергії об’єкту – Центрально-міський ОРВК вул. Челюскінців, 293 - від котельної „Іонина”, згідно якого постачальник зобов’язався поставити споживачу теплову енергію у кількості - на опалення 140000 ккал/час (п. 1.1. договору), а споживач зобов’язався оплатити в повному обсязі отриману теплову енергію за встановленими тарифами та у строки, визначені даним договором (п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 2.1 договору на постачання теплової енергії сторони домовились про те, що при виконанні договірних умов будуть керуватися діючим законодавством України.

Пунктом 3.2.2. встановлено обов’язок споживача здійснювати оплату наданих йому послуг протягом 7-ми днів з дня пред’явлення постачальником платіжного доручення-вимоги в банк споживача, щоквартально здійснювати звіряння розрахунків за поставлену теплову енергію зі складанням двостороннього акту.

Розділом 6 договору на постачання теплової енергії встановлений порядок розрахунків. Так, п. 6.1 договору передбачає, що постачання теплової енергії здійснюється абоненту за умови 100% передплати виключно у грошовій формі.

Відповідно з п. 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється у відповідності з діючими тарифами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими органами.

При наявності приладів обліку вартість з ПДВ 1 Гкал – 101,90 грн. (п. 6.5. договору); при виході приладів обліку зі строю кількість спожитої теплової енергії визначається умовами договору: за опалення 1180,5 кв.м. – тариф 3,36 грн. (п. 6.7. договору).

Відповідно до п. 6.9. договору кінцева плата за теплову енергію здійснюється згідно платіжного доручення-вимоги, пред’явленої постачальником в банк споживача у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно рішення Донецької міської ради від 11.09.06р. № 4/2 ”Про приведення тарифів на комунальні послуги відповідно до вимог енергопостачальних організацій” з 01.10.06р. затверджені тарифи на опалення для всіх споживачів (крім населення) у розмірі 5,81грн. за 1 кв.м (без ПДВ), а при наявності приладів обліку споживання теплової енергії - 197,56грн. за 1 Гкал (без ПДВ), на гаряче водопостачання – у розмірі 11,83грн. за 1 куб.м (без ПДВ).

Пунктом 7.3. договору сторони визначили, що в разі прострочення платежу у відповідності з вимогами Закону України № 543 від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, у відповідності до вимог ст.ст. 611, 612, 614, 625 ГК України споживач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожний день прострочення.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства ( п. 7.4. договору).

За умови пункту 10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом 2-х років.

Умови договору можуть бути змінені чи доповнені за згодою сторін та в письмовій формі (п. 10.2. договору).

Договір вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляд (п. 10.3. договору).

01.01.2006р. між Споживачем, Центрально-міським об’єднаним районним військовим комісаріатом м. Донецька, Постачальником - Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” та Платником, КЕВ м. Луганськ, було укладено трьохсторонню додаткову угоду до договору про постачання теплової енергії від 01.08.2005 року № 489.

Відповідно до вказаної додаткової угоди п. 1 додатку до Договору „Порядок розрахунків” викладено у наступній редакції:

„1. Розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої теплової енергії приймається місяць з 30 (31) числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

При розрахунках за фактично спожиту теплову енергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважати прирівняними.

Рахунки за спожиту Споживачем теплову енергію отримує сам споживач. Оплата рахунків Споживача здійснюється Платником, який надає копії платіжних доручень Споживачу.

Розрахунки за теплову енергію проводяться виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника теплової енергії.

Відповідальність щодо здійснення своєчасності оплати за теплову енергію та інші платежі несе Споживач.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника теплової енергії”.

Із досліджених судом документів, наданих відповідачем 2, на підтвердження його статусу та функцій платника комунальних послуг, у тому числі й за отриману комісаріатом теплову енергію за договором про постачання теплової енергії від 01.08.2005 року № 489 та додатковою угодою від 01.01.2006р., судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ, згідно Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ є бюджетною установою, юридичною особою та підпорядковується Південно територіальному КЕУ.

Згідно п. 1.8. зазначеного Положення на КЕВ м. Луганська покладається: облік комунальних споруд закріплених за міністерством оборони України; проведення розрахунків за спожиті комунальні послуги військовими частинами, організаціями та установами Міністерства оборони України.

Відповідач-1, Центрально-міський об’єднаний районний військовий комісаріат м. Донецька, відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України № 544/06 є юридичною особою, видом діяльності є діяльність у сфері оборони.

Положенням про військові комісаріати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1235 встановлено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління.

Пунктом 14 Положення встановлено, що фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов’язаних з виконанням загального військового обов’язку, які проводяться військовими комісаріатами, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в установленому законом порядку.

З огляду на викладене Центрально-міський об’єднаний районний військовий комісаріат м. Донецька належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 5 ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на національну оборону належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Тобто фінансування видатків на національну оборону має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки це обумовлено їх правовою природою.

Докази надання послуг відповідачу надані позивачем до матеріалів справи, а саме, в підтвердження виконання договору з боку позивача надано акти про включення опалення від 15.10.2006 року та від 15.10.2007 року.

Відповідно до акту № 489 звірки розрахунків між постачальником, Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа”, Споживачем, Центрально-міським об’єднаним районним військовим комісаріатом м. Донецька, та Платником, КЕВ м. Луганськ, підписаним з боку постачальника та споживача, станом на 01.07.2007 року рахується кредиторська заборгованість за теплову енергію в сумі 13719,94 грн.

Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” для оплати за договором від 01.08.2005 року № 489 відповідачу-1 було виставлено рахунки: від 18.01.2007 року за період 19.12.2006 року – 17.01.2007 року на суму 4373,98 грн., від 19.02.2007 року за період 17.01.2007 року – 16.02.2007 року на суму 4390,57 грн., від 20.03.2007 року за період 16.02.2007 року – 19.03.2007 року на суму 4814,93 грн., від 17.04.2007 року за період 19.03.2007 року – 16.04.2007 року на суму 2233,22 грн., від 19.11.2007 року за період 15.10.2007 року – 19.11.2007 року на суму 3176,76 грн., від 20.12.2007 року за період 19.11.2007 року – 19.12.2007 року на суму 3956,74 грн.

Проте, за виставленими рахунками отримана теплова енергія сплачена не була, в результаті чого утворився борг у сумі 20853,44 грн.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач-1, Центрально-міський об’єднаний районний військовий комісаріат м. Донецька, згідно п. 1.2 договору № 489 від 01.07.2005р. як споживач теплової енергії зобов’язався оплатити в повному обсязі отриману теплову енергію за встановленими тарифами та у строки, визначені даним договором.

Відповідно до додаткової угоди від 01.01.2006р з 2006 року, платником послуг, наданих Споживачу Енергопостачальною організацією, є КЕВ м. Луганська.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання, передбачені договором № 489 від 01.07.2005р. з врахуванням додаткової угоди № 1 від 01.01.06 р., відповідачами виконані не були, в результаті чого борг за отриману теплову енергію становить 20853,44 грн.

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного Кодексу України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Договори на постачання теплової енергії, укладені між сторонами, є різновидом договору постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу, за яким відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно абзацу 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону встановлено, що споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Теплопостачання (поставка теплової енергії) - це сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (абз.13 ст. 1 Закону України “Про теплопостачання”) .

Статтями 24, 25 зазначеного Закону встановлено, що основними обов’язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Згідно приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Господарські зобов’язання припиняються також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду ( ст. 202 Господарського кодексу України).

Наполягання відповідача-2 про здійснення поточних та капітальних ремонтів, оплати комунально-побутових послуг з місцевого бюджету, у разі якщо військові комісаріати розміщені в приміщеннях, які належать місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування судом не приймаються з огляду на наступне.

Між сторонами 01.01.2006 року підписана трьохстороння додаткова угода до договору про постачання теплової енергії від 01.08.2005 року № 489, відповідно до якої відповідач-2 прийняв на себе зобов’язання оплачувати отриману споживачем теплову енергію. Доказів розірвання або визнання недійсною зазначеної угоди відповідачем не надано, тому відповідно до приписів Цільного та Господарського кодексів України зобов’язання повинні виконуватися належним чином.

Листи Міністерства фінансів України від 28.08.2006 року № 31-16010-106-8/17763, від 19.01.2007 року № 31-16010-107-5/783 судом не приймаються, оскільки вони не є нормативним актом або законом, тому не мають обов’язкового характеру, отже, не можуть бути прийняті судом в обґрунтування заперечень відповідача.

Відповідно до матеріалів справи додаткову угоду від 01.01.2006р. до договору про постачання теплової енергії від 01.08.2005 року № 489 розірвано або змінено не було, крім того вона не визнана у встановленому законом порядку недійсною, отже зобов’язання за угодою від 01.01.2006 р. не припинилися.

Відповідачами не надано суду документових доказів про належність приміщення, яке займає відповідач 1.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В порушення умов додаткової угоди від 01.01.2006р. до договору про постачання теплової енергії від 01.08.2005 року № 489, вимог зазначених вище статей Цивільного та Господарського кодексів України, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська Міністерства оборони України обов’язки щодо оплати наданих послуг належним чином не виконані, внаслідок чого утворився борг в сумі 20853,44 грн.

На момент прийняття рішення по справі докази в підтвердження оплати заборгованості за договором № 489 від 01.07.2005р в сумі 20853,44 грн. до матеріалів справи не додані, тому основний борг в сумі 20 853,44 грн. підлягає стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

Як вбачається з додаткової угоди від 01.01.2006р. до договору про постачання теплової енергії № 60, з 2006 року платником послуг, наданих відповідачу-1, виступає відповідач-2. Проте, відповідальність щодо здійснення своєчасності оплати за теплову енергію та інші платежі несе Споживач, тобто відповідач-1.

З огляду на викладене, пеня за прострочення строків виконання зобов’язань за договором про постачання теплової енергії від 01.08.2005 року № 489, 3% річних та інфляційні підлягають стягненню з відповідача-1.

Пунктом 7.3 договору № 489 від 01.07.2005р. встановлено обов’язок споживача в разі прострочення платежу у відповідності з вимогами Закону України № 543 від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, у відповідності до вимог ст.ст. 611, 612, 614, 625 ГК України сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч.3 ст. 549 Цивільного Кодексу України).

Позивачем на підставі п. 7.3. договору, на суму боргу нараховано пені в сумі 1092,30 грн.

Враховуючи невиконання споживачем зобов’язань по оплаті, нарахування пені в сумі 1092,30 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню.

Неналежне виконання платником своїх обов’язків за додатковою угодою від 01.01.2006р. до договору про постачання теплової енергії від 01.08.2005 року № 489 призвело до прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати за поставлену теплову енергію.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків сума збитків від інфляції за період лютий 2007 року – вересень 2007 року складає 987,43 грн., сума трьох відсотків річних за період з 10.02.2007 р. по 10.10.2007 р. складає 224,23 грн.

Нарахування інфляційних у сумі 987,43 грн. та трьох відсотків річних в сумі 224,23 грн. є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судом задовольняються вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-2 основної заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 20853,44 грн., стягнення з відповідача-1 пені у сумі 1092,30 грн., 3% річних у сумі 224,23 грн., інфляційних у сумі 987,43 грн.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України, підлягають віднесенню на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” до Центрально-міського об’єднаного районного військового комісаріату м. Донецька та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України м. Луганськ про стягнення основної заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 20853,44 грн., пені у сумі 1092,30 грн., 3% річних у сумі 224,23 грн., інфляційних у сумі 987,43 грн.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України м. Луганськ на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” 20853,44 грн. основної заборгованості за поставлену теплову енергію, 115,79 грн. витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Центрально-міського об’єднаного районного військового комісаріату м. Донецька на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” 1092,30 грн. пені, 224,23 грн. 3% річних, 987,43 грн. інфляційних, 115,79 грн. витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення оголошене в судовому засіданні 21.01.2008 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Дучал Н.М.

Вик. Вознева Н.В.

Надруковано 4 екземпляри:

1 – позивачу;

2 – відповідачам;

1 – у справу.