Рішення № 130947062, 30.09.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2025 Справа №607/722/25 Провадження №2-о/607/179/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Богуша Володимира Даниловича, заінтересована особа - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Богуш В.Д. звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території росії в м. Волгоград.

Заяву мотивує тим, що мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на початку лютого 2022 року поїхала до родичів в м. Волгоград російської федерації. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла на території росії, про що свідчить копія свідоцтва про смерть, виданого органами відділу ДРАЦ в м. Волгоград. Після повномасштабного вторгнення 24.02.2022 заявник не має можливості отримати оригінал свідоцтва про смерть для вирішення питань реєстрації смерті за законодавством України, припинення нарахування пенсії та вирішення інших питань. Крім того, у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 , виданого на території росії в графі громадянство зазначено російська федерація. Проте, померла ОСОБА_2 ніколи не була громадянкою росії, вона народилась на території України та була паспортизована паспортом громадянина України зразку 1994 року, який виданий 16.07.1998 Бахмутським (Артемівським) МВ УМВС України в Донецькій області. Заявник звернулась до заінтересованої особи, але їй було усно відмовлено у реєстрації смерті та у видачі свідоцтва про смерть. Оригінал лікарського свідоцтва у заявника відсутній, тому вона не може в адміністративному порядку зареєструвати смерть матері. Заявник не має можливості надати запитувані відділом ДРАЦС документи, та немає можливості зареєструвати смерть. Документи видані в країні агресора не приймаються державними органами України. Тим самим заявник фактично позбавлена можливості отримати документ про смерть матері, який буде визнаватись на території України. Метою звернення до суду є отримання свідоцтва про смерть українського зразку.

Ухвалою судді від 16.01.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами окремого провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2025 витребувано ГЦОСІ ДПС України відомості про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 .

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника ОСОБА_3 в судове засідання 25.09.2025 не з`явились. Представник подав заяву про розгляд справи без участі сторони заявника.

Представник заінтересованої особи Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.00 год. 30.09.2025, в яке учасники справи не з`явились.

Розглянувши справу, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим повторно 27.04.2004.

На ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Новолуганське Артемівського району Донецької області 16.07.1998 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно з копією довідки про смерть № С-00691 від 24.02.2022 виданою відділом запису актів цивільного стану Дзержинського району м. Волгограда, російська федерація, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:10 год. у м. Волгоград, Волгоградська область, російська федерація.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданого відділом «ЗАГС» адміністрації Дзержинського району Волгограда, ОСОБА_2 , громадянка російської федерації, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Новолуганське Артемівського району Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:10 год. у м. Волгограді, Волгоградська область, російська федерація.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Ці правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) може видати свідоцтво про смерть, а саме:

- встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦС факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі.

Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, станом на день розгляду справи свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації.

Із матеріалів справи відомо, що факт смерті матері заявника ОСОБА_2 на території російської федерації у м. Волгоград зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. Відділ запису актів громадянського стану адміністрації Дзержинського району Волгограда російської федерації склав актовий запис про смерть ОСОБА_2 № 170229340004000364000 від 24.02.2022 та видав відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 , копія якого є у заявника.

Установивши, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, підстав для встановлення факту смерті немає.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24, від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23.

Щодо доводів заявника про те, що видане органом російської федерації свідоцтво про смерть не засвідчує у встановленому порядку факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , а засвідчує факт смерті громадянина росії ОСОБА_2 , слід зазначити, що вказаним свідоцтвом засвідчено смерть ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новолуганське Артемівського району Донецької області. Цих відомостей достатньо для ідентифікації померлої, як матері заявника.

За наведених обставин, враховуючи, що факт смерті ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим компетентними органами відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 293, 294, 315-317, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 41346948, місцезнаходження - вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2025.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук