Рішення № 130940970, 13.10.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/20622/24

Провадження № 2/638/1793/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця

в с т а н о в и в:

30 жовтня 2024 року представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - Дубовик Віталій Вікторович звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 06 червня 2011 року та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» «Умовами та правилами, Тарифами надання банківських послуг», складає між ним та банком кредитний договір.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав клієнту кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Однак в порушення вищезазначених вимог закону та умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Представник позивача вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем останнього є ОСОБА_1 .

31 березня 2023 року позивачем направлена претензія кредитора до Десятої Харківської державної нотаріальної контори та 22 травня 2023 року отримана відповідь Сьомої Харківської державної нотаріальної контори.

В свою чергу, 17 квітня 2023 року до спадкоємців ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, в якому позивач пред`явив вимоги, однак які виконано не було.

При цьому станом на дату смерті ОСОБА_2 мав за договором б/н від 06 червня 2011 року заборгованість у розмірі 36498,20 грн, яка складається з 36498,20 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 36498,20 грн за кредитним договором № б/н від 06 червня 2011 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. Разом з тим, на адресу суду надійшла заява представника АТ КБ «Приват Банк», в якій останній просить суд розглянути справу у відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та, просить суд, їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надала.

Поштове повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Відповідач, місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Таким чином, відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак повторно у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 06 червня 2011 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначено, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг (а.с.195-196, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.247, т. 1).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на дату смерті, у ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 36498,20 грн (а.с.86-87, т. 1).

Відповідно до листа завідувача Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Галини Верещаки від 08.112023 за вих. №1138/02-14 претензію було зареєстровано в журналі реєстрації вхідних документів за №788/01-16 та зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №1604 та заведено спадкову справу №637/2023 (а.с.3, т.2).

З копії спадкової справи № 637/2023 щодо майна померлого ОСОБА_2 , наданої в.о. завідувача Сьомої Харківської ДНК на виконання ухвали суду від 16 січня 2025 року про витребування доказів, встановлено наступне.

Згідно з листом державного нотаріуса за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 станом на 16.04.2024 до спадкоємців покійного входять ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 просить видати останній свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/9 частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 , про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/9 частку в праві спільної власності на квартиру. Свідоцтва про право на спадщину на 2/9 частки в праві спільної власності на квартиру не видані (а.с.63-65, т.2).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира, яка належала померлому на праві особистої приватної власності.

Таким чином, єдиним спадкоємцем щодо частини майна померлого, а саме квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 у встановленому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До правовідносин сторін підлягають застосування положення статті 1282 ЦК України.

Згідно статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до ст. 1216, ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України.

Оскільки кредитні зобов`язання не включені до визначеного ст. 1219 ЦК України переліку зобов`язань, які не входять до складу спадщини, тому зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, спадкуються спадкоємцями померлого позичальника - спадкодавця в загальному порядку, встановленому законом. Строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Під час вирішення питання процесуального правонаступництва сторони у справі спадкоємцем померлого спадкодавця суди мають з`ясовувати коло спадкоємців, обсяг матеріального правонаступництва для вирішення спору. При цьому підлягають врахуванню особливості, передбачені правилами статті 1282 ЦК України щодо об`єму успадкованого майна та співмірності вимог кредитора вартості частки в успадкованому майні спадкоємця, який відповідає перед кредитором лише у межах вартості прийнятої спадщини. Спадкоємець успадковує разом з правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 468/2121/14-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: 1) чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; 2) коло спадкоємців, які прийняли спадщину; 3) при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); 4) при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Окрім того, у своїй постанові № 587/381/15-ц від 04 лютого 2021 року, з урахуванням положень ст. 1281, 1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Однак, позивачем не надано жодного доказу щодо вартості спадкового майна, як того вимагає положення статі 1282 ЦК України, так і не заявлено з приводу цього будь-яких клопотань.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази не тільки наявності спадкового майна, а і докази щодо вартості такого майна.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 699/629/16-ц та від 21 серпня 2019 року у цивільній справі № 320/6489/16-ц.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спадкового майна після померлого ОСОБА_2 з метою визначення меж відповідальності спадкоємця за зобов`язанням померлого боржника перед кредитором.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору не скористався.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази вартості спадкового майна, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 699/629/16-ц та від 21 серпня 2019 року у цивільній справі № 320/6489/16-ц.

Враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів складу спадкового майна та його вартості для визначення меж відповідальності спадкоємців, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у поновному обсязі, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 258-259, 263-265, 273-274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Акціонерного товаристваКомерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року.

Суддя В. М. Яковлева