Ухвала суду № 130936356, 09.10.2025, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

285/1806/24

У Х В А Л А

09 жовтня 2025 року смт. Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023060530001154, -

В С Т А Н О В И В :

До Романівськогорайонного судуЖитомирської областіз Житомирськогоапеляційного судунаправлено заяву ОСОБА_3 про відвід судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023060530001154.

Вказана заява мотивована тим, що головуюча у кримінальному провадженні № 12023060530001154 по обвинуваченню ОСОБА_3 за частиною 1 статті 376, частиною 2 статті 345 КК України, працюючи в Баранівському районному суді Житомирської області суміщає свою роботу з роботу в ТУ ДСА в Житомирській області оскільки отримує заробітну плату від зазначеної юридичної особи, що на переконання заявника є підставою для її відводу, передбаченою пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України.

Дослідивши підстави для відводу судді ОСОБА_4 , суддя прийшов до висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) у разі наявності підстав, передбачених статтями 75,76 КПК України, у тому числі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

За цим ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. При цьому, відвід повинен бути вмотивованим.

Правове регулювання підстав відводу судді визначається статтею 75 КПК України, згідно якої суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

- якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

- якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

- якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

- за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

- у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Згідно практики Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Частиною третьою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що Державна судова адміністрація України (далі ДСА України) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів, крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно із частиною четвертою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до пункту 3 Типового положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2023 року № 358/0/15-23 (зі змінами), основним завданням територіального управління ДСА України є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Серед повноважень територіального управління ДСА України, установлених пунктом 4 зазначеного Типового положення, відповідно до покладених на нього завдань є забезпечення дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, ефективне, результативне і цільове використання коштів державного бюджету, законність використання ресурсів та майна, запобігання порушенням та зловживанням.

Заява про відвід не містить відомостей про те, що судді ОСОБА_5 суддівська винагорода виплачується в інший спосіб, ніж визначений законом, також не містить, будь-яких інших доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результатах розгляду даного кримінального провадження, тому суддя приходить до переконання, що у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись статтями 75, 81, 369-372 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023060530001154 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1