Рішення № 130934886, 13.10.2025, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11016/25

Провадження № 2-а/750/251/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника командира 2 взводу 1 роти батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кураша Володимира Юрійовича та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

08 серпня 2025 року представник Позивача адвокат Похилько Сергій Миколайович в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до заступника командира 2 взводу 1 роти батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кураша Володимира Юрійовича (далі відповідач 1), Департаменту патрульної поліції (далі відповідач 2) про скасування постанови серії ЕНА № 5353308 від 30.07.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу розміром 425 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у постанові ЕНА № 5353308 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.07.2025 зазначено, що «30.07.2025 року об 17 годині 18 хвилин 24 сек, м. Чернігів вулиця Воздвиженська, 7, водій керував ТЗ, при цьому не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати данні, що містяться в посвідченні водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційному документі на ТЗ, полісі обов`язкового страхування власників наземних ТЗ, чим порушив п.2.4а ПДР керування ТЗ особою, не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа та ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування цив.-прав. власників наземних Т3», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач не погоджується зі спірною постановою, вважає її такою, що винесена незаконно з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому справа про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, повинна бути закрита відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу правопорушення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.08.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач 2 через «Електронний суд» 01.09.2025 надав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши, що під час спілкування із Позивачем поліцейські, у порядку п. 2.4а ПДР, пред`явили йому вимогу надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідач зазначає, що водій проігнорував дану вимогу. Позивача було повідомлено, що за не пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії передбачена адміністративна відповідальність. Крім того, Відповідач звертає увагу, що прямим обов`язком водія мати при собі та на вимогу поліцейського надати вище зазначені документи, що закріплено в статті 16 Закону України «Про дорожній рух». Таким чином Позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 126 КУпАП.

Також Відповідач наголошує, що сама по собі наявність посвідчення водія не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, зокрема, у не пред`явлені відповідного документу на вимогу працівників поліції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 686/15383/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/6677/16-а.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із дослідженого судом відеозапису з нагрудної боді-камери поліцейського, 30.07.2025. о 16 год 44 хв. в м. Чернігові по вулиці Воздвиженській, 7, водій Mitsubishi L200, номерний знак НОМЕР_1 був зупинений та затриманий працівниками Управління патрульної поліції в Чернігівській області. Підставою зупинення стало те, що 30.07.2025 о 16 год. 19 хв. на службу «102» надійшло повідомлення: «що водій в стані алкогольного сп`яніння, який скоїв ДТП поїхав з місця на джипі сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 . Водій у синій мастерці та кепці під`їхав до магазину Хуторок. Пошкоджено Опель д.н.з НОМЕР_2 , відбито дзеркало. Має відео. Просить направити наряд».

Прибувши на місце виклику, екіпажами патрульної поліції було виявлено учасників події.

Заявник на підтвердження вчинення вищевказаного правопорушення, надав відеозапис, який містить інформацію щодо руху транспортного засобу, який скоїв ДТП та поїхав з місця події, при цьому з відеозапису, що зроблений заявником, вбачається, що саме гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Згідно п. 2.4.а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Як вбачається із дослідженого судом відеозапису з з нагрудної боді-камери поліцейського, під час спілкування із водієм ОСОБА_1 поліцейські, у порядку п. 2.4 а ПДР пред`явили позивачу вимогу надати для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на що Позивач запропонував спочатку його відпустити. Позивача було повідомлено, що за відмову від пред`явлення вищезазначених документів передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пункт 2.1 Правил дорожнього руху України, встановлює перелік обов`язкових документів, які водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (або технічний талон), дозвіл на спецсигнали (за наявності), схему маршруту та розклад руху (для маршрутних ТЗ), а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На вимогу працівника поліції Позивач не пред`явив реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, мотивуючи це тим, що руки були в кайданках за спиною і фізично не міг надати документи.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» поліція має право застосувати заходи примусу, у тому числі спеціальні засоби.

Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Пункт 3 частини четвертої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію» констатує, що для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо).

З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що Позивачеві неодноразово було заявлено вимогу щодо надання документів, на що він просив спочатку його відпустити, що суд сприймає як прохання висвободити руки з кайданок.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Кураш Володимир Юрійович є уповноваженим працівником патрульної поліції, проходить службу на посаді заступника командира 2 взводу 1 роти БУПП в Чернігівській області ДПП, має звання лейтенанта поліції, а отже, у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч.1 ст.126 КУпАП.

Поліцейським Курашем В.Ю. на місці зупинки транспортного засобу стосовно Позивача було винесено постанову ЕНА 5353308 від 30.07.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання законної вимоги працівника поліції, а саме: не пред`явлення реєстраційного документа на транспортний засіб, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), з накладенням штрафу в розмірі 425,00 грн (а с. 5-6).

Від підпису постанови та тримання її копії на місці складення, Позивач відмовився.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, шо мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно п. 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, шо грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Змістом адміністративного правопорушення, за вчинення якого притягується до адміністративної відповідальності Відповідач є відмова у пред`явленні поліцейському документів, зазначених в п. 2.1 ПДР, тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Отже склададміністративного правопорушення,передбаченого частиноюпершою статті126Кодексу Українипро адміністративніправопорушення,полягає укеруванні транспортнимзасобом особою,яка немає присобі абоне пред`явиладля перевіркипосвідчення водіявідповідної категорії,реєстраційного документана транспортнийзасіб чиполіса (договору)обов`язкового страхуванняцивільно-правовоївідповідальності.Для наявностіскладу цьогоправопорушення обов`язковоюумовою єоб`єктивна можливістьособи виконатизаконну вимогуполіцейського щодо пред`явленнявідповідних документів.У даномувипадку такаможливість булавідсутня,оскільки Позивачперебував вкайданках іззафіксованими заспиною рукамита фізичноне мігдістати абопред`явити документи. Категоричної відмови надати документи працівникам поліції Позивач не висловлював, інших умов для цього, крім звільнення його від кайданок не висував.

За таких обставин відсутня як об`єктивна, так і суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому дії особи не можуть розцінюватися як порушення вимог цієї норми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Як зазначено у правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 25.06.2020 у справі 520/2261/19, ч. 2 ст. 77 КАС покладено обов`язок доказування відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 3 вказаної статті визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Позивач надав до суду належні та достатні докази на підтвердження своїх доводів.

Натомість зі сторони Відповідача 2 обгрунтовані заперечення проти позову не надані. У матеріалах справи відсутні докази, передбачені ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП, на підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення на Позивача.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою особою Відповідача 2 з порушенням вимог КУпАП, що є підставою для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на встановлені обставини суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у даній справі Позивач у якості Відповідача 2 визначив заступника командира 2 взводу 1 роти батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кураша Володимира Юрійовича.

Суд зазначає, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі №742/2298/17, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Належним відповідачем у даній категорії справ є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, який є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З урахуванням викладеного, заступник командира 2 взводу 1 роти батальйону УПП в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кураш Володимир Юрійович не є належним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови з задоволенні позовних вимог до нього.

На підставі викладеного, керуючись статтями2,6-10,72,77,90,241-246,255,286,292,295 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника командира 2 взводу 1 роти БУПП в Чернігівській області ДПП Кураша Володимира Юрійовича відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5353308 від 30.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 126 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: заступник командира 2 взводу 1 роти БУПП в Чернігівській області ДПП Кураш Володимир Юрійович, 14037, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Громадська, 66.

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Олег КОСЕНКО