Ухвала суду № 130932303, 10.10.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 жовтня 2025 р. справа № 520/26425/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Арбітражного керуючого, ліквідатора ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ" - Мухітдінова Рустама Джурайовича (далі за текстом - позивач, заявник) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, Департамент) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив :

Позивач звернувся до суду з вимогами про: 1) визнання протиправними дій Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4, ЄДРПОУ 40214227) щодо відмови у наданні запитуваних Арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ" Мухітдіновим Р.Д. копій документів, зазначених у його запитах від 01.09.2025 та від 04.09.2025; 2) зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4, ЄДРПОУ 40214227) надати Арбітражному керуючому, ліквідатору ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ" Мухітдінову Р.Д. копії документів, зазначених у його запитах від 01.09.2025 та від 04.09.2025, в порядку, передбаченому ст. 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

У вимірі викладених у позові обставин ініційованого заявником спору суд відмічає, що положення ст.55 Конституції України деталізовані у приписах ч.1 ст.5 КАС України, де указано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, за змістом ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведеними у ч.1 ст.4 КАС України визначеннями: визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п.1 ч.1 ст.4); публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4).

У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020р. у справі №9901/393/19 Велика Палата Верховного Суду вже неодноразова зауважувала стосовно терміну "владні управлінські функції", що зміст поняття "владні" полягає в наявності в суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

За висновком п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025р. у справі №420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 752/8287/18 зазначила, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За висновком п.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025р. у справі №420/12471/22 у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 указано, що з огляду на сутність і правову природу спірних правовідносин приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд зауважує, що згідно з ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025р. у справі №420/12471/22 згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

За вимогами ч.1 ст.Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

За правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025р. у справі №420/12471/22 предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції; а критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Положеннями ст.1 та ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначена юрисдикція та повноваження господарських судів і зазначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За ч.2 ст.4 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Тож, приписи п.8 ч.1 ст.20 ГПК України не містять вичерпного переліку спорів, котрі повинні бути розглянуті господарськими судами у межах справи про банкрутство.

Натомість, згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За викладеними у позові твердженнями, у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/4329/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ" (Код ЄДРПОУ: 39367764, адреса: 661068, Харківська обл., місто Харків, вул.Павлова Академіка, будинок 44/2).

Постановою Господарського суду Харківської області від 25.06.2025 у справі №922/4329/24 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ" (код ЄДРПОУ 39367764) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1759 від 30.03.2016 року, поштова адреса: АДРЕСА_1 ).

У межах виконання повноважень ліквідатора банкрута, 01.09.2025 року Арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д. звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради з запитом щодо надання копій певних документів банкрута ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ", що знаходяться у розпорядженні Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Листом від 03.09.2025 Департаментом реєстрації Харківської міської ради було надано відповідь на даний запит та сповіщено заявника про те, що запитувані документи наявні в матеріалах реєстраційної справи ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ", однак було відмовлено у безоплатному наданні даних документів та повідомлено арбітражного керуючого, що для отримання копій документів у паперовій формі йому необхідно звернутися, за попереднім записом в електронній черзі, до територіальних підрозділів ЦНАП м. Харкова, а також справити плату за кожен документ, що запитується (складає 0,07 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 грн).

04.09.2025 року заявник знов звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради з запитом аналогічного характеру та предмету та відповідними роз`ясненнями.

Листом від 16.09.2025 № 2979/0/50-25 Департаментом реєстрації Харківської міської ради було надано відповідь, якою відмовлено у наданні Арбітражному керуючому запитуваних документів у безоплатному порядку, посилаючись на Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 05.05.2023р. №1692/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.05.2023р. №750/39806.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що предметом позову у даній справі є немайнова вимога позивача - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д., який діє як ліквідатор банкрута - ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОРОСТ", з приводу визнання протиправними дій Департаменту реєстрації Харківської міської ради, пов`язаних із відмовою у наданні копій документів з реєстраційної справи боржника, та зобов`язання відповідача надати зазначені документи у межах провадження у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що згідно із ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

При цьому, за правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом приписів ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства правило концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20).

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду в межах справи про банкрутство спір, стороною в якій є боржник, відносяться також умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Суд зауважує, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме зі здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: - одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; - друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч.1-3 ст.121 Кодексу України з процедур банкрутства запит арбітражного керуючого - це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, а також членів сім`ї боржника - фізичних осіб, визначених абзацом другим частини п`ятої статті 116 цього Кодексу, стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією.

До запиту арбітражного керуючого додається посвідчена арбітражним керуючим копія судового рішення про призначення його у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією або керуючим реалізацією. Вимагати від арбітражного керуючого надання разом із запитом арбітражного керуючого інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким направлено запит арбітражного керуючого, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів.

Задоволення запиту арбітражного керуючого може бути здійснено шляхом надання відповідної інформації, копій документів у формі електронного документа.

У разі якщо задоволення запиту арбітражного керуючого передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, арбітражний керуючий зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничних норм витрат на копіювання та друк, встановлених відповідно до законодавства.

Відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Абзацом 2 частини 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про інформацію" будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно з ч.1, 3 ст.21 Закону України "Про інформацію" інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно з ч.2 ст.1, п.2 ч.1 ст.5, п.1 ч.1 ст.6, п.1 ч.3, ч.5 ст.10, ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації": публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що статті 12, 12?, 61 Кодексу України з процедур банкрутства прямо передбачають, що арбітражний керуючий має право запитувати й отримувати інформацію та копії документів від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у межах виконання своїх повноважень.

Однак, такі дії не є адміністративно-правовими у сенсі КАС України, а належать до господарсько-процесуальних.

Отже, враховуючи зміст правовідносин щодо розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства під час здійснення ліквідатором, в порядку ст.ст.12, 121, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, своїх повноважень, розгляд відповідного звернення ліквідатора має відбуватись Господарським судом у межах справи про банкрутство, а не в порядку адміністративного судочинства, як помилково вважає заявник.

Застосоване окружним адміністративним судом у межах даної справи тлумачення змісту належних норм права є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2025р. у справі №925/1398/22 (925/676/24), яка згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За змістом висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2025р. у справі №925/1398/22 (925/676/24) подібні до поданих у межах спірних правовідносин запитів заявника запити арбітражного керуючого здійснюються не у сфері публічно-правових відносин, а в межах спеціальної процедури банкрутства, врегульованої нормами господарського законодавства. Їх метою є забезпечення повного та об`єктивного здійснення ліквідаційної процедури, а не реалізація загального права на доступ до публічної інформації.

Тож, спір між арбітражним керуючим під час виконання повноважень ліквідатора банкрута у спосіб подання запитів про отримання документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, і органом місцевого самоврядування з приводу відмови у наданні документів на запит арбітражного керуючого за своєю правовою природою є господарським і підлягає розгляду господарським судом у межах відповідної справи про банкрутство, а не в порядку адміністративного судочинства, позаяк в окресленому випадку лише господарський суд у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є "встановленим законом судом", який має компетенцію на вирішення питання про кваліфікацію конкретних документів у якості або необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, або таких, що не є необхідними арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що ініційований заявником спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже має характер господарського спору та причину виникнення у площині провадження у справі про банкрутство.

При цьому, з огляду на приписи ч.2 ст.124 Конституції України та правові висновки постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2025р. у справі №925/1398/22 (925/676/24) окружний адміністративний суд позбавлений правових підстав для роз"яснення заявнику того чи містить поданий у межах справи №520/26425/25 процесуальний документ у вигляді адміністративного позову склад юридичного спору (як публічно-правового спору чи господарського спору) взагалі, чи навпаки - сформульована заявником вимога підлягає розгляду господарським судом у якості відповідного клопотання.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Окремо суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

З огляду на викладені вище міркування, окружному адміністративному суду належить ухвалити рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.2-12, 169, 170, 241-243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

1. Відмовити у відкритті провадження у справі №520/26425/25.

2. Роз`яснити заявникові, що розгляд сформульованого у позові по справі №520/26425/25 питання віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та має здійснюватися в порядку господарського судочинства.

3. Роз`яснити заявникові, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. Копію ухвали надіслати заявникові.

5. Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко