Ухвала суду № 130929030, 07.10.2025, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

07.10.25

Провадження 1-кп/932/879/25

Справа 932/7141/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

Головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22025050000000566, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України.

У судове засідання обвинувачений ОСОБА_5 не був доставлений конвоєм. Відповідно до наданої захисником адвокатом ОСОБА_4 копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінального провадження, у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_5 .

Захисник адвокат ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та повідомив, що до нього також не зверталися родичі обвинуваченого про продовження розгляду кримінального провадження з метою реабілітації.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), Союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на Російська Федерація) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року №2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року №2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року ШЗ/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус,

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії РФ на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв`язку з чим є фактом загальновідомим і таким, що не потребує доказування.

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно- правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації, стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому, Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам зброї та підрозділам ЗСУ, також військовими формуваннями РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та на теперішній час діє.

Громадянин України ОСОБА_5 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, 05.04.2025 року, об 08.47 год., знаходячись у м. Костянтинівка Донецької області, більш точне місце під час досудового розслідування встановити не вдалося, використовуючи соціально-орієнтовну мережу «Facebook», за допомогою особистої електронної сторінки з ім`ям користувача « ОСОБА_6 », розмістив в відкритій групі мережі «Facebook» допис у вигляді текстового повідомлення поєднаного з графічним зображенням, на якому зображена військова техніка Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Крім того, 05.04.2025 року після 08.47 год., більш точний час під час досудового розслідування встановити не вдалося, але не раніше 08.47 год. ОСОБА_5 , знаходячись у місті Костянтинівка Донецької області, більш точне місце під час досудового розслідування встановити не вдалося, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з особистих мотивів, використовуючи соціально-орієнтовну мережу «Facebook», за допомогою особистої електронної сторонки з ім`ям користувача « ОСОБА_6 » у коментарях під своїм дописом розмістив текстове повідомлення, в якому зазначив адресу розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а саме: АДРЕСА_2 , тим самим вчинив несанкціоноване поширення інформацію про розташування Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , які виразилися у несанкціонованому поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинені в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ч.2 ст. 114-2 КК України.

Відповідно до п. 5 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений. Якщо зазначена обставина виявлена під час підготовчого судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження, якщо на розгляді справи по суті з метою реабілітації померлого не наполягають близькі родичі померлого.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснений відповідний актовий запис № 3483 від 09.09.2025 року.Близькі родичі ОСОБА_5 до суду з приводу розгляду справи з метою його реабілітації не зверталися.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити і закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Витрати, пов`язані з проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.

У відповідності до ст. 100 КПК України, речові докази по справі - мобільний телефон марки «Росо» моделі «X6 5G» імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 з номерами абонента НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «НТС», ноутбук марки «Hewlett Packard», процесор «Intel», жорсткий диск марки «Kingston Technology», системний блок персонального комп`ютера з позначенням на корпусі «Asus» та «Gamemax», процесор «Intel», суд вважає необхідним повернути дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .

Також у відповідності до ст. 174 КПК України, суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 01.05.2025 року на мобільний телефон марки «Росо» моделі «X6 5G» імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 з номерами абонента НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «НТС», ноутбук марки «Hewlett Packard», процесор «Intel», жорсткий диск марки «Kingston Technology», системний блок персонального комп`ютера з позначенням на корпусі «Asus» та «Gamemax», процесор «Intel».

Керуючись ст.ст. 284,318, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22025050000000566, відносно ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України- закрити у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Речові докази - мобільний телефон марки «Росо» моделі «X6 5G» імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 з номерами абонента НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «НТС», ноутбук марки «Hewlett Packard», процесор «Intel», жорсткий диск марки «Kingston Technology», системний блок персонального комп`ютера з позначенням на корпусі «Asus» та «Gamemax», процесор «Intel», які знаходяться на зберіганні у камері речових доказів СУ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, - повернути ОСОБА_7 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 01.05.2025 року на мобільний телефон марки «Росо» моделі «X6 5G» імеі1: НОМЕР_2 , імеі2: НОМЕР_3 з номерами абонента НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «НТС», ноутбук марки «Hewlett Packard», процесор «Intel», жорсткий диск марки «Kingston Technology», системний блок персонального комп`ютера з позначенням на корпусі «Asus» та «Gamemax», процесор «Intel».

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 7 діб з дня її проголошення.

Суддя Шевченківського районного суду

міста Дніпра ОСОБА_1