Рішення № 130928700, 13.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. справа № 640/21522/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного університету оборони України, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 29.11.2017 по 14.08.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснив несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача, оскільки відповідач 14.08.2020 нарахував та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Позивача було звільнено та виключено зі списків особового складу 29.11.2017, тому відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 640/21522/20 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.18, 19).

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судові справи передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

07.04.2025 дана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 39,40).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 витребувано у відповідача додаткові письмові докази, які надійшли на адресу суду 09.10.2025 (а.с. 44, 45, 49-53).

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву згідно якого Національний університет оборони України позовні вимоги не визнав. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з обґрунтувань відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України (а.с. 22-26).

Позивачем надано письмові пояснення, згідно яких вказав, що виплата компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної щорічної відпустки прямо пов`язана зі звільненням військовослужбовця, оскільки на період дії особливого періоду в Україні військовослужбовці, що проходять службу не мають можливості отримати таку компенсацію (а.с. 33-35).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Наказом Начальника Національного університету оборони України від 29.11.2017 №256 полковника ОСОБА_1 - начальника навчальної частини інституту інформаційних технологій, звільненого у запас з військової служби за пунктом "а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 29.11.2017 виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення (а.с.11).

Рішенням Окружного адміністративного суду в м. Києві від 01.06.2020 у справі № 640/17084/19, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (код 07834530), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

На виконання рішення суду відповідачем відповідно до виписки з банківського рахунку позивача АТ КБ "ПриватБанк" 14.08.2020 виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в розмірі 12739,58 грн (а.с.14).

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо невиплати у день звільнення грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання, яке було чинне станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1).

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Суд зазначає, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Оскільки нормами спеціальних законів, які стосуються проходження військової служби, не врегульовані питання строків при розрахунку, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, суд згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначено вище, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено, позивача виключено зі списків особового складу з 29.11.2017, тоді як фактичний розрахунок з виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій було проведено 14.08.2020 в сумі 12738,51 грн. (а.с.14), проте невиплачено позивачу його середній заробіток за весь час затримки з виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем після вирішення спору на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з виплати компенсації за невикористані дні відпустки, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з виплати компенсації за невикористані дні відпустки за весь час затримки розрахунку з 29.11.2017 по 14.08.2020.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).

Згідно довідки-розрахунку від 09.10.2025 №182/3/382 встановлено, що за 2 останні місяці перед звільненням позивачу було нараховане грошове забезпечення в розмірі 29560,00 грн., а саме 14780,00 грн. - за вересень 2017 року та 14780,00 грн. - за жовтень 2017 року, тобто, середньоденний заробіток, з урахуванням кількості робочих днів за повні календарні місяці вересень (30) - жовтень (31) 2017 року становить 484,59 грн. (29560,00 грн. : 61 день).

Кількість днів, впродовж яких затримано виплати при звільненні з 29.11.2017 по 14.08.2020 - 990.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 479744,10 грн. (484,59грн.х990 днів).

Щодо вказаного вище суд зазначає наступне.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-ІХ) текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

Вказана редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року, як наслідок, з цієї дати змінився й підхід до правозастосування норми статті 117 КЗпП України.

Поряд з цим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній її редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, не обмежений шістьма місяцями.

Спірні правовідносини у цій справі виникли фактично з моменту звільнення позивача (листопад 2017 року) та тривали до здійснення відповідачем остаточного розрахунку у серпні 2020 року, тобто під час дії попередньої редакції статті 117 КЗпП України без обмеження шістьма місяцями, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.

Також з огляду на наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 в справі №821/1083/17 мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Таке зменшення повинно відбуватися з врахуванням: розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інших обставин справи, встановлених судом, зокрема, дій працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судом враховується, що розрахований середній заробіток за час затримки виплат, який просить стягнути позивач, є неспівмірним з розміром грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 12738,51 грн., невиплаченої позивачу при звільненні.

Також, суд враховує те, що тривалість періоду затримки виплати позивачу компенсації за невикористані дні відпустки пов`язана з вирішенням спору про її нарахування та виплату у справі № 640/17084/19.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи: розмір простроченої заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту його звернення до суду, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, дії сторін у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача та заявленої позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд вважає, що підлягає до зменшення розмір відшкодування, передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Розрахунок відшкодування позивачу за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 29.11.2017 по 14.08.2020 (кількість днів затримки - 990) виглядає наступним чином:

140163,72 грн. нараховано відповідачем позивачу при звільненні, що підтверджується довідкою Національного університету оборони України від 09.10.2025 №1383;

12738,51 грн. - загальна сума компенсації за грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, що мала бути сплачена 29.11.2017;

152902,23 грн. (140163,72 грн. + 12738,51 грн.) позивач мав отримати при звільненні;

(12738,51 грн./ 152902,23 грн.) х 100 % = 8,33% (відсоткова частка невиплаченої компенсації);

990 днів х 484,59грн. (середньоденне грошове забезпечення) = 479744,10 грн. (грошове забезпечення за 990 днів);

479744,10 грн. х 8,33/100 = 39962,68грн.

Отже, розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні (виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) складає 39962,68 грн.

З огляду на викладені обставини, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 39962,68 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Таке правозастосування відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом в постанові від 30.10.2019 (справа №806/2473/18).

Враховуючи вищенаведене, є протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 29.11.2017 по 14.08.2020 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 29.11.2017 по 14.08.2020 та слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 29.11.2017 по 14.08.2020 в сумі 39962,68 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 29.11.2017 по 14.08.2020.

Зобов`язати Національний університету оборони України (код ЄДРПОУ 07834530, проспект Повітряних Сил, буд. 28, м. Київ, 03049) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 29.11.2017 по 14.08.2020 в розмірі 39962 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят два) грн. 68коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.