Рішення № 130928682, 13.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. справа № 300/7819/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач) в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправними щодо відмови в обчислені пенсії ОСОБА_1 з 16.07.2024 без врахування періодів роботи на території російської федерації з 07.08.1997 по 17.08.1998 та з 26.08.1997 по 28.07.2003, а також не врахування при обчисленні пенсії довідки про заробітну плату № 4490-04 від 18.01.2012;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 16.07.2024 відповідно із врахування періодів роботи на території російської федерації з 07.08.1997 по 17.08.1998 та з 26.08.1997 по 28.07.2003, а також врахувати при обчисленні пенсії довідку про заробітну плату від 18.01.2012 №4490-04, та виплачувати пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач при переведені ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком до страхового стажу не зарахував періоди роботи з 07.08.1997 по 17.08.1998 та з 26.08.1997 по 28.07.2003 на території російської федерації з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З цих же підстав, відповідачем не враховано заробітну плату позивача згідно довідки від 18.01.2012 №4490-04 за відсутності можливості проведення перевірки відповідності сум заробітної плати. Заробітна плата позивача за вказаний період розрахована у нульовому варіанті. Разом з тим зазначив про те, що до при призначені пенсії по інвалідності у 2016, період роботи з 26.08.1997 по 28.07.2003 на території російської федерації пенсійним органом був врахований до його страхового стажу, а пенсію по інвалідності було обчислено з урахуванням довідки про заробітну плату від 18.01.2012 №4490-04.Позивач вважає такідії відповідача протиправними.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.10.2024 позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення її недоліків.

Позивач, 24.10.2024 виконав вимоги ухвали суду від 21.10.2024 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.53-56), в якому проти позову заперечує та вказує на відсутність підстав для врахування поданої позивачем довідки про заробітну плату та зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи на території російської федерації, з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також зазначив, що при правовій оцінці наданої позивачем трудової книжки та довідки№ 248 від 19.02.2014, було з`ясовано, що позивач одночасно у період роботи в Івано-Франківській експедиції по геофізичних дослідженнях і свердловинах з 07.08.1997 по 17.08.1998, працював в Західно-Сибірській геофізичній компанії на території російської федерації з 26.08.1997 по 22.07.1999, тобто стаж роботи в Івано-Франківській експедиції по геофізичних дослідженнях і свердловинах співпадає з роботою в Західно-Сибірській геофізичній компанії на території російської федерації. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.

Позивачу, з 19.10.2016 призначено пенсію по інвалідності (а.с.9).

З 15.07.2024 ОСОБА_1 переведенона пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.19-23).

На звернення позивача, відповідач, листом від 10.09.20224 повідомив позивача про розмір пенсійних виплат, а також те, що до страхового стажу не зараховано періодироботи з 26.08.1997 по 22.07.1999, з 23.07.1999 по 28.07.2003, на території російської федерації, а також період роботи з 07.08.1997 по 17.08.1998, оскільки в матеріалах пенсійної справи наявні документи про роботу в Західно-Сибірській геофізичній компанії на території російської федерації.А також, з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 23.03.1992. Також відповідачем не враховано заробітну плату позивача за період згідно довідки від 18.01.2012 №4490-04 (а.с.9-12).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що при переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідачем не враховано до страхового стажу період роботи позивача з 26.08.1997 по 28.07.2003 здобутий на території російської федерації.

Згідно трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , у період з 26.08.1997 по 28.07.2003 (запис №17-21) працював на території російської федерації (а.с.10-16).

Записи про вказаний період роботи позивача зроблені в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Також, вказаний період роботи підтверджується довідкою № 248 від 19.02.2014 (а.с.57).

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Як на підставу неврахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, відповідачем зазначено те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення.

На переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що російська федерація припинила участь в зазначеній Угоді.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 26.08.1997 по 28.07.2003 на території російської федерації, з вказаних підстав, оскільки у період роботи позивача на території російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Щодо правомірності дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 07.08.1997 по 17.08.1998, суд зазначає наступне.

Так, у трудовій книжці позивача, наявні записи(запис № 15-16) про те, що ОСОБА_1 у період з 07.08.1997 по 17.08.1998 працював в Івано-Франківській експедиції по геофізичних дослідженнях і свердловинах.

Також у трудовій книжці позивача наявні записи (запис № 15-16) про те, що ОСОБА_1 у період з 26.08.1997 по 22.07.1999 (запис № 17-19) працював в Західно-Сибірській геофізичній компанії на території російської федерації (а.с.30-31).

Таким чином, судом встановлено,що період роботи позивача в Івано-Франківській експедиції по геофізичних дослідженнях і свердловинах частково співпадає з роботою в Західно-Сибірській геофізичній компанії на території російської федерації,а саме - період з 26.08.1997 по 17.08.1998, що у свою чергу дає підстави уважати, що у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи позивача, та як наслідок виникають сумніви у їх достовірності.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Виходячи з аналізу зазначених норм вбачається, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Подібний підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 29.11.2019 у справі №676/1433/17, від 04.03.2020 у справі №155/1180/17 та від 27.07.2022 у справі №620/3754/18.

Так,період роботи ОСОБА_1 з 26.08.1997 по 22.07.1999, окрім записів трудової книжки підтверджується довідкою № 248 від 19.02.2014 (а.с.57), тобто вказаний період роботи підтверджено додатковими документами.

Водночас, ОСОБА_1 на підтвердження періоду роботи з 07.08.1997 по 17.08.1998 в Івано-Франківській експедиції по геофізичних дослідженнях і свердловинах надав лише трудову книжку в якій містяться записи про його роботу в Івано-Франківській експедиції по геофізичних дослідженнях і свердловинах.

Разом з тим, позивачем не надано жодних інших документів (довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи) які б підтверджували трудовий стаж позивача у спірний період з 07.08.1997 по 17.08.1998.

Окрім того, позивач не скористався правом щодо надання показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявникау спірний період з 07.08.1997 по 17.08.1998.

Таким чином, суд уважає правомірнимидії відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періодуйого роботи з 07.08.1997 по 17.08.1998, оскільки позивачем не доведено достовірність зроблених записів у трудовій книжці іншими додатковими документами чи показаннями свідків, а тому підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача з 07.08.1997 по 17.08.1998до його страхового стажу відсутні.

Щодо неврахування відповідачем заробітної плати позивача згідно довідки про заробітну плату від 18.01.2012 №4490-04, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України № 1788, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Для призначення пенсії позивач надав відповідачу довідку №4490-04, видану ЗАТ "ПГО Тюменьпромгеофизика", яка містить відомості про заробітну плату, яку позивач одержував, працюючи на підприємстві, згідно особових рахунків, в тому числі й за період з 01.07.1999 по 28.07.2003; зазначено про нарахування страхових внесків за вказані виплати. Тобто, дані про заробітну плату і джерело, визнані підприємством (а.с.24).

Також, в матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача, відповідно до якої встановлено факт роботи позивача в ЗАТ "ПГО Тюменьпромгеофизика" (а.с.32).

Згідно з пп. 3 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера у період до 01.01.2016 ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01.07.2000 (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10. Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

За таких обставин, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі втрати - їх відновлення.

Отже, доводи відповідача щодо неможливості урахування заробітної плати позивача згідно довідки №4490-04за період роботи на території російської федерації, з підстав припинення 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, є необґрунтованими, оскільки у період роботи позивача на території російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у неврахуванні при переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком до страхового стажу періоду роботи з 26.08.1997 по 28.07.2003 та заробітної плати згідно довідки №4490-04 за період роботи на території російської федерації з 01.07.1999 по 28.07.2003.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 16.07.2024, зарахувавши до страхового стажу періоду роботи з 26.08.1997 по 28.07.2003 з урахуванням заробітної плати згідно довідки №4490-04 за період роботи на території російської федерації з 01.07.1999 по 28.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підсумовуючи вищенаведене, позов необхідно задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 23.10.2024 №29 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн (а.с.44).

З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в обчислені пенсії ОСОБА_1 з 16.07.2024 без врахування періоду роботи на території російської федерації з 26.08.1997 по 28.07.2003, а також неврахування при обчисленні пенсії довідки про заробітну плату №4490-04 від 18.01.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 16.07.2024 із врахуванням періоду роботи на території російської федерації з 26.08.1997 по 28.07.2003, а також довідки про заробітну плату №4490-04 від 18.01.2012, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.