Рішення № 130928671, 13.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. справа № 300/6261/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Окуневич Михайло Валентинович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ у Харківській області) про скасування рішення від 29.07.2024 №926030147001, зобов`язання зарахувати до стажу державної служби період проходження служби в лавах Радянської армії з 03.05.1977 по 07.05.1979 та період роботи в Галицькій районній раді з 30.04.2002 по 06.04.2006 на посаді заступника голови районної ради, з 06.10.2006 по 16.02.2021 на посадах радника голови районної ради, начальника загального відділу районної ради, начальник організаційного відділу виконавчого апарату районної ради, заступника керуючого справами виконавчого апарату районної ради та перевести на пенсію державного службовця з 21.07.2024, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 21.07.2024 позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Проте, відповідач 2 рішення від 29.07.2024 №926030147001 відмовив у переведенні на інший вид пенсії, з тих підстав, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу державної служби. Однак, представник позивача зазначає, що за змістом частини 1статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які: досягли віку 62 роки; мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку; мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто 35 років. При цьому, період проходження служби в лавах Радянської армії з 03.05.1977 по 07.05.1979 та період роботи в Галицькій районній раді з 30.04.2002 по 06.04.2006 на посаді заступника голови районної ради, з 06.10.2006 по 16.02.2021 на посадах радника голови районної ради, начальника загального відділу районної ради, начальник організаційного відділу виконавчого апарату районної ради, заступника керуючого справами виконавчого апарату районної ради підлягає зарахуванню до стажу державної служби. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.09.2024. Представник відповідача 1 щодо заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши, що №926030147001 від 29.07.2024 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший, у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України - 20 років. Так, до 04.07.2001 - дати набрання чинності Законом № 2493-Ш посадові особи органів місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до 04.07.2001 зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймав посаду державного службовця, а працював в органах місцевого самоврядування, а тому для переведення на пенсію згідно ЗУ Про державну службу необхідно мати 20 років стажу державної служби. Таким чином, позивач не набув достатнього стажу для призначення пенсії державного службовця, відповідно і права на переведення з одного виду пенсії на інший, з огляду на положення пункту 10, 12 Прикінцевих Положень Закону № 889-VIII. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.09.2024 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що розглянувши заяву та додані до неї документи, прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії рішення від 29.07.2024 №926030147001, у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України - 20 років. Так, станом на 01.05.2016 ОСОБА_2 не обіймав посаду державного службовця, а працював в органах місцевого самоврядування, а тому для переведення па пенсію згідно ЗУ Про державну службу необхідно мати 20 років стажу державної служби. Таким чином, позивач не набув достатнього стажу для призначення пенсії державного службовця, відповідно і права на переведення з одного виду пенсії на інший, з огляду на положення пункту 10, 12 Прикінцевих Положень Закону №» 889-VIII. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV. Така обставина визнається та не заперечується сторонами.

Відповідно до записів трудової книжки від 27.06.1976, ОСОБА_1 :

- з 03.05.1977 року по 07.05.1979 року проходив службу в радянській армії;

- з 30.04.2002 року по 06.04.2006 року - обраний заступником голови Галицької районної ради;

- з 06.10.2006 року по 16.02.2021 року - радник голови районної ради, начальник загального відділу районної ради, начальник організаційного відділу виконавчого апарату районної ради,заступник керуючого справами виконавчого апарату Галицької районної ради (а.с.12-22).

Також 30.04.2002 року позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування та йому присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 30.04.2004 року позивачу присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 04.04.2006 року позивачу присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

21.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, що визнається та не заперечується сторонами.

Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідач 2 рішенням від 29.07.2024 року за №926030147001 відмовив позивачу в проведенні переходу на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України - 20 років. В рішенні вказано, що період роботи в Галицькій районній раді з 30.04.2002 по 06.04.2006 на посаді заступника голови Галицької районної ради, з 06.10.2006 по 16.02.2021 на посадах радника голови районної ради, начальника загального відділу районної ради, начальник організаційного відділу виконавчого апарату районної ради, заступника керуючого справами виконавчого апарату районної ради, тобто займав посади в органах місцевого самоврядування, а тому такі не підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Таким чином, станом на 01.05.2016 позивач займав посаду в органах місцевого самоврядування з присвоєнням рангу посадовій особі органу місцевого самоврядування, а тому в позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону УкраїниПро державну службу. (а.с.24-25).

Крім того, період проходження служби в лавах Радянської армії з 03.05.1977 по 07.05.1979 також не зараховано до стажу державної служби (а.с.23).

Вважаючи вищенаведену відмову відповідача 2 протиправною та такою, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частинами першою та другою статті 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з частиною третьоюстатті 46 Конституції Українипередбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про службу в органах місцевого самоврядування«від 07.06.2001 за № 2493-III (далі -Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-III).

Згідно зстаттею 3 Закону № 2493-IIIпосадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини сьомоїстатті 21 Закону № 2493-III(в редакції станом на 01.05.2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Так, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованимЗаконом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 рокуза№ 3723-XII(далі - Закон № 3723 - ХІІ).

Натомість з 01.05.2016 набрав чинностіЗакон України "Про державну службу" від 10.12.2015за№ 889-VIII(даліЗакон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12Прикінцевих положень Закону № 889-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 90Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пунктів 10-12 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни "Про державну службу"в редакціїЗакону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цимЗакономзаймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25 Закону України "Про державну службу"(в редакціїзакону від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу"у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цимЗаконом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цимЗакономмають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25 Закону України "Про державну службу"та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України "Про державну службу"у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року за№ 3723-ХІІвстановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першоїстатті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону №3723-XIIу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,статтею 37 Закону №3723-ХІІпередбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону № 3723-ХІІпісля 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першоюстатті 37 Закону № 3723-ХІІі розділуХІПрикінцеві та перехідні положенняЗакону № 889-VIIIщодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі № 265/3709/17, від 19.03.2019 у справі № 357/1457/17, від 15.08.2019 у справі № 676/6166/17, від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17.

Верховний Суд в постанові від 19.12.2023 у справі № 600/947/23 зазначив:

…24.Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону №1058-IVособі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

25.Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.

26.Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

27.Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно доЗакону № 1058-IVна інший вид - пенсію за віком відповідно доЗакону №3723-XII….

Суд звертає увагу на те, що вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно доЗакону № 3723-ХІІпов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону№ 889-VIII.

В пункті 4 частини другоїстатті 46 Закону України "Про державну службу"в редакціїЗакону № 889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихЗаконом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини другої статті 46Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихЗаконом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинностіЗакономобчислюється відповідно до пункту 8розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIIIстаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цимЗакономобчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в спірному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за № 283(далі - Порядок № 283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихстаттею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 від 27.06.1976, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач, з 03.05.1977 року по 07.05.1979 року проходив службу в радянській армії; - з 30.04.2002 року по 06.04.2006 року - обраний заступником голови Галицької районної ради; 30.04.2002 прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 11 та 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування; з 04.04.2006 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування; з 06.10.2006 прийнятий на посаду радника голови Галицької районної ради; з 07.11.2006 переведений на посаду начальника загального відділу районної ради, з 15.07.2015 переведений на посаду начальника організаційного відділу виконавчого апарату районної ради, з 01.02.2017 заступника керуючого справами виконавчого апарату районної ради, 16.02.2021 звільнено у зв`язку з реорганізацією (а.с.12-22).

Факт перебування позивача в періоди з 30.04.2002 по 06.04.2006 та з 06.10.2006 по 16.02.2021 на посадах в органах місцевого самоврядування підтверджується також розрахунком трудового стажу, який міститься в матеріалах справи (а.с. 23).

Суд звертає увагу на те, що відповідно достатті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"до четвертої категорії - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах:

- в органах місцевого самоврядування, передбаченихстатті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком: зокрема виконавчихкомітетівмісцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Таким чином, посади заступника голови районної ради, радника голови районної ради, начальника загального відділу районної ради, начальник організаційного відділу виконавчого апарату районної ради, заступника керуючого справами виконавчого апарату Галицької районної ради відносяться до посад в органах місцевого самоврядування та відповідно достатті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 2 Порядку № 283 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинностіЗаконом України "Про державну службу" № 889положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно достатті 46 Закону України "Про державну службу" № 889та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихЗаконом України "Про службу в органах місцевого самоврядування"зараховується до стажу державної служби.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 22.05.2024 в справі №500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, де зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачу може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01.05.2016, лише до страхового стажу, а не стажу державної служби. З огляду на це, вимога щодо зарахування періоду роботи до стажу державної служби підлягає задоволенню в частині з 03.05.1977 по 07.05.1979, з 30.04.2002 по 06.04.2006 та з 06.10.2006 по 01.05.2016, оскільки період роботи з 02.05.2016 по 16.02.2021 підлягає зарахуванню до страхового стажу, а не стажу державної служби.

Щодо тверджень пенсійного органу про недостатність стажу державної служби для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", суд зазначає наступне.

Норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Судом встановлено перебування позивача на різних посадах у Галицькій районній з 30.04.2002 по 06.04.2006, з 06.10.2006 по 16.02.2021.

Станом на 01.05.2016, стаж перебування позивача на посаді державної служби становить більше ніж 10 років, тому доводи відповідачів в цій частині суд відхиляє, у зв`язку з їх невідповідністю вимогам законодавства.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів ГУ ПФ України в Харківській області про те, що стаж роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування з 30.04.2002 по 06.04.2006 та з 06.10.2006 по 01.05.2016 не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Суд вважає, що періоди роботи позивача на різних посадах в органах місцевого самоврядування, а саме: з 30.04.2002 по 06.04.2006 та з 06.10.2006 по 01.05.2016 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо вимог про зарахування військової служби з 03.05.1977 року по 07.05.1979 до стажу державної служби, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством

Так, Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, був чинний до 01.05.2016.

У п.3 Порядку КМУ №283 передбачено, що до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу"військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно частини 1статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

військової служби з 03.05.1977 року по 07.05.1979 підлягає до зарахування до стажу державної служби позивача.

Суд зазначає, що віднесення періоду військової служби до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, є певною соціальною гарантією військовослужбовців, а тому повинна застосовуватися поряд із положенням Закону України «Про державну службу».

Як вже встановлено судом вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не зараховано до стажу державної служби позивача період військової служби 03.05.1977 року по 07.05.1979 (а.с.24-25).

Проходження позивачем військової служби у період 03.05.1977 року по 07.05.1979 підтверджується трудовою книжкою від 27.07.1976 (а.с.13).

За таких обставин, вказаний період військової служби позивача зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Таким чином, станом на дату звернення позивача із заявою від 21.07.2024 про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно доЗакону № 1058-IV, на пенсію державного службовця ОСОБА_1 досяг віку 66 років, тобто умова щодо досягнення 60 років дотримана.

Згідно розрахунку стажу позивач також має загальний страховий стаж 46 років 4 місяці 0 днів (а.с. 23), тобто дотримана ОСОБА_1 має право на пенсію державного службовця відповідно достатті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки виконані вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як наслідок, рішення ГУ ПФУ в Харківській області за № 926030147001 від 29.07.2024 про відмову у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України" Про державну службу", не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а період військової служби позивача з 03.05.1977 по 07.05.1979 та періоди роботи з 30.04.2002 по 06.04.2006 та з 06.10.2006 по 01.05.2016 в Галицькій районній раді необхідно зарахувати до стажу державної служби та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Щодо зобов`язання перевести позивача на пенсію державного службовця з 21.07.2024, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, суд зазначає наступне.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно достатті 37 Закону № 3723-ХІІсукупно з пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

Так, за результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок, що він не має права на отримання пенсії за віком відповідно доЗакону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалося.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у цьому провадженні), сформовану у рішенні від 21.01.1999 р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії". Зокрема, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року, тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантованіКонституцією Українита Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3статті 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому закономправо на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених закономумов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у переведенні на пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про державну службу»визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За закономв спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що згідно з частиною 3статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із відповідною заявою та необхідними документами 21.07.2024. Отже, позивача слід перевести на пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про державну службу»з дати звернення із відповідною заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про переведення на інший вид пенсії, а саме з 21.07.2024.

При цьому, відповідно до частини 1статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону №1058-ІV, затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У даній справі, органом призначення пенсії щодо розгляду заяви позивача від 21.07.2024 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про державну службу».

Таким чином, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відтак, враховуючи, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.07.2024 року за №926030147001 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу", то суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заявою від 21.07.2024 та відмовив позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший) перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з часу звернення із заявою, з 21.07.2024.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, таким чином позов підлягає до часткового задоволення.

Решта доводів та аргументів учасниківсправи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 700,00 грн, згідно квитанції №0М75-ММ30-ХР64-8ХХХ від 15.08.2024 (а.с.5).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.07.2024 року за №926030147001 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження служби в лавах радянської армії з 03.05.1977 по 07.05.1979 та період роботи в Галицькій районній раді з 30.04.2002 по 06.04.2006 на посаді заступника голови районної ради, з 06.10.2006 по 01.05.2016 на посадах радника голови районної ради, начальника загального відділу районної ради, начальник організаційного відділу виконавчого апарату районної ради,заступника керуючого справами виконавчого апарату районної ради.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 21.07.2024 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська область, 04053).

Суддя Микитин Н.М.