Рішення № 130928654, 13.10.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. справа № 300/5212/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Хомич Іван Олександрович (далі представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) 23.07.2025 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, орган пенсійного фонду), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 15.04.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 15.04.2022.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу з 01.01.2018 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, а на підставі заяви в 2022 році позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. У зв`язку із цим, позивач вважає, що при призначенні пенсії за віком з 15.09.2022 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідач при розрахунку розміру пенсії зобов`язаний був застосувати показник середньої заробітної плати в економіці України, з якого обчислено страхові внески за 2019-2021 роки.

Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом: - подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску в період з 15.04.2022 по 22.01.2025 (а.с.14-17).

У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто шляхом уточнення позовних вимог, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 23.01.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 23.01.2025 (а.с.9-22).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.26,27). Пунктом 4 цієї ухвали судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином оформлені копії пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в частині призначення та проведених перерахунків його пенсії.

Відповідачем 18.08.2025 подано до суду клопотання про долучення доказів (а.с.31-44).

Далі, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано 21.08.2025 за №0900-0802-7/41059 від 15.08.2025 (а.с.45-47 та зворотна сторона). Представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що нормами статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування установлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України Про пенсійне забезпечення.

Далі, представником відповідача до суду 26.09.2025 подано клопотання про долучення матеріалів справи (а.с.51-123).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 01.01.2018 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, що підтверджується Рішенням 926160828611 від 06.09.2018 (а.с.33).

В подальшому, 15.09.2022 на підставі заяви позивача про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, пенсійним органом призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується Рішенням за №926160828611 від 19.09.2022. При цьому, для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3 764,40 грн (а.с.94).

Позивач через свого представника звернувся із відповідним адвокатським запитом до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, у відповідь на який відповідач листом від 11.07.2025 №0900-0202-8/35542 повідомив, що відповідно до норм статті 45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. При переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У зв`язку із цим, при переводі з пенсії за вислугу років на пенсію за віком немає підстав для врахування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2019-2021 роки, три календарні роки перед зверненням за перерахунком у 2022 році (а.с.7 та зворотна сторона).

Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу щодо не застосування при призначенні пенсії по віку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019-2021 роки, через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 2 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 вищевказаного Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 31.10.2018 по справі №876/5312/17, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Зокрема, у межах вказаної справи №876/5312/17 Верховним Судом встановлено, що позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно та Закону України Про пенсійне забезпечення. У подальшому, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У цій справі Суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від 31.01.2025 по справі №200/1478/24, в якій, враховуючи вже сформовану практику Верховного Суду, суд виходив з того, що: у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII, такий перехід не може вважатися переведенням на інший вид пенсії в розумінні частини третьої статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Це є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.

Таким чином, при зверненні особи у порядку, встановленому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, за призначенням пенсії за віком, після отримання пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII, відбувається призначення нового виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

У зв`язку з цим, для визначення розміру пенсії за віком, що призначається відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якого сплачувалися страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 цього Закону.

Повертаючись до обставин цієї адміністративної справи, судом встановлено, що у даному випадку також мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки позивачу було первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 15.09.2022 відбулося вперше.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач мав призначити позивачу з 15.09.2022 пенсію за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки, тобто за 2019-2021 роки, і відповідно показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 погодилась з висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 15.09.2022 була призначена вперше, а тому відповідач мав керуватися, у даному випадку, положеннями частини другої статті 40, а саме застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а за таких обставин відповідачем при розрахунку пенсії позивача неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з урахуванням уточнених позовних вимог, з 23.01.2025.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №6907-1409-6957-6320 від 23.07.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 969,00 грн (а.с.1).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сума судового збору у розмірі 968,96 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 23.01.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, починаючи з 23.01.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.