Рішення № 130926882, 13.10.2025, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/2028/25

2/519/1154/25

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РАЇ НИ

13.10.2025 року м.Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Барановської З.І., секретаря Гнатюк Л.М.

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за участю третьої особи Південна державна нотаріальна контора Одеської області,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернуласьдо Південногоміського судуОдеської областіз позовноюзаявою провстановлення додатковогостроку дляприйняття спадщини,мотивуючи своївимоги тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 та після її смерті відрилась спадщина на все її майно, в тому числі на 1/2 частку квартири, розташованої по АДРЕСА_1 . Своєчасно, у встановлений законом шестимісячний строк, в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини позивач не з`явилась і пропустила цей строк, у зв`язку з нервовим станом здоров`я, а також у зв`язку військовим станом позивач вимушено перебувала за межами України до серпня 2025 року. Позивач просить суд визначити додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 29.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано від Південної державної нотаріальної контори Одеської області належним чином засвідчену копію спадкової справи про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в разі її заведення.

На виконанняухвали завідувач Південної державної нотаріальної контори Одеської області повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

У підготовче засідання позивач не з`явилась, надавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі,

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 19. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.15).

Позивач є її донькою, що підтверджується копіями свідоцтва про народження, свідоцтва про одруження, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу (а.с.13, 17, 26-27).

22.01.2003 ОСОБА_3 заповіла належну їй 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частки казаної квартири (а.с.16).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11.08.1998 зазначена квартира належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на праві приватної власності в рівних частках по 1/2 (а.с.18-24).

Згідно листа Південної державної нотаріальної контори Одеської області від 04.09.2025 позивачу роз`яснено, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини та має право звернутися до суду щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з пропущенням встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Згідно листа Південної державної нотаріальної контори Одеської області від 10.10.2025 на виконання ухвали суду, повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась.

Відповідно до ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст.1270ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Зі змісту п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини. При цьому необхідно керуватися тим, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкодавця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі №756/957/18 (провадження №61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, пропустив шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Суд враховує принцип легітимних очікувань, який пов`язаний з розширеним тлумаченням поняття «майно», зокрема якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини» (заява №44912/98, п.52).

Водночас, цивільне законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Судом, як вказано вище, встановлено, що до звернення позивачем спадкова справа після померлої не заводилась, що свідчить про те, що інші спадкоємці, в тому числі відповідач у справі, які б претендували на спадщину, відсутні.

Відповідно до ст.1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом.

Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, заяви про прийняття спадщини, крім позивача, іншими особами подані не були.

Позивач має право на спадщину після смерті матері як спадкоємець першої черги за законом, відповідач не заперечує права позивача на прийняття спадщини після смерті матері.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, обумовленим погіршенням психологічного стану через душевні хвилювання, викликані смертю близької людини, та із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні, що змусило відповідача виїхати за межі України.

При цьому, факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, зважаючи на психоемоційний стан позивача, введення на території України воєнного стану та ведення бойових дій у країні, що змусило відповідача виїхати за межі України, визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяця, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 200, 206, 265 ЦПК України та ст.1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизначення додатковогостроку дляприйняття спадщини,за участютретьої особи Південнадержавна нотаріальнаконтора Одеськоїобласті задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк 2 (два) місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа по справі Південна державна нотаріальна контора Одеської області, місце знаходження: Одеська область, Одеський район, м. Південне, вул. Хіміків, 8, кв.44, ЄДРПОУ 23209607.

Суддя Південного міського суду

Одеської області З.І. Барановська