Рішення № 13092363, 14.12.2010, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-6620/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Тріфонової І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бояр С.О.,

представника третьої особи Бабіч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві та із отриманням професійним захворюванням на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 25 травня 1979 року він працював гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля». 13 лютого 1990 року працюючи на ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля о 13.20 годині при пересувані по 412 південній виробці пласта L3, спотикнувся, падаючи схопився правою рукою за канат працюючої монорельсової дороги, унаслідок чого, рухомим канатом затягнуло праву кисть у кінцевий шків і травмувало її. Після травмування він був доставлений до Димитровської міської лікарні де йому було ампутовано культю 5 пальця правої кисті на рівні ? основної фаланги. По даному факту було складено акт про нещасний випадок на виробництві № 79 форми Н-1. Після травмування він тривалий час знаходився на лікуванні. 06 червня 1990 року по даній травмі спеціалізована травматологічна МСЕК йому встановила 10% стійкої втрати працездатності.

13 вересня 1994 року МСЕК встановила йому 15 % втрати професійної працездатності.

25 січня 1998 року після проведення розслідування професійного захворювання ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання.

10 лютого 1998 року Донецька міжрайонна МСЕК встановила йому 50% втрати професійної працездатності. В подальшому, при чергових оглядах 23 лютого 1999 року, 24 лютого 2000 року, 18 квітня 2002 року МСЕК підтверджувала 50% втрати професійної працездатності.

07 серпня 2009 року міжрайонна МСЕК м. Красно армійська встановила йому 10% втрати професійної працездатності без строку по травмі від 13 лютого 1990 року та 50% втрати професійної працездатності без строку по профзахворюванню.

Він постійно повинен надглядатися у відповідних медичних фахівців. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у сумі 150 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду у вказану суму, він виходив із тривалості та глибини його душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникли внаслідок травми на виробництві.

23 лютого 2007 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності», яким виключена ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворіння, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон), яка передбачала виплату моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Зараз відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням норм Кодексу законів про працю України. Так, відшкодування моральної шкоди здійснює роботодавець, про що свідчить положення ст. 237-1 КЗпП України «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагань від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля» позовні вимоги визнав частково і запропонував задовольнити позовні вимоги у сумі 50000 ( тисяч шістсот девяносто) грн.

Представник третьої особи запропонував винести рішення на розсуд суду виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позивач з 25 травня 1979 року він працював гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля». (а. с. 7-13).

13 лютого 1990 року працюючи на ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля о 13.20 годині при пересувані по 412 південній виробці пласта L3, спотикнувся, падаючи схопився правою рукою за канат працюючої монорельсової дороги, унаслідок чого, рухомим канатом затягнуло праву кисть у кінцевий шків і травмувало її. Після травмування він був доставлений до Димитровської міської лікарні де йому було ампутовано культю 5 пальця правої кисті на рівні ? основної фаланги. По даному факту було складено акт про нещасний випадок на виробництві № 79 форми Н-1. (а. с. 13-14).

Після травмування він тривалий час знаходився на лікуванні. 06 червня 1990 року по даній травмі спеціалізована травматологічна МСЕК йому встановила 10% стійкої втрати працездатності. (а. с. 25)

13 вересня 1994 року МСЕК встановила йому 15 % втрати професійної працездатності. (а. с. 24)

25 січня 1998 року після проведення розслідування професійного захворювання ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання. (а. с. 15-18)

10 лютого 1998 року Донецька міжрайонна МСЕК встановила йому 50% втрати професійної працездатності. В подальшому, при чергових оглядах 23 лютого 1999 року, 24 лютого 2000 року, 18 квітня 2002 року МСЕК підтверджувала 50% втрати професійної працездатності.

07 серпня 2009 року міжрайонна МСЕК м. Красноармійська встановила йому 10% втрати професійної працездатності без строку по травмі від 13 лютого 1990 року та 50% втрати професійної працездатності без строку по профзахворюванню. (а. с. 19-25).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обовязків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що 18 лютого 2010 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання. 22 січня 2010 року він був направлений до Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань м. Донецька, де йому був встановлений діагноз: хронічна вертеброгенна пояснично-крестцова радікулопатія. Захворювання професійне. П ри цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленного підрозділу «шахта ім. О.Г.Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» , повязаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною професійного захворювання.

Вищезазначене законодавство, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що втрата професійної працездатністі в зв`язку з травмою на виробництві встановлена у розмірі 10% стійкої втрати працездатності та 50% втрати професійної працездатності без строку по профзахворюванню.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (пятдесят тисяч) грн .

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров»я, пов»язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863» ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: