Рішення № 130922235, 13.10.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2025м. СумиСправа № 920/1058/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1058/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «есі Білопілля» (41800, Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Соборна, буд. 87, код 44451905)

до відповідача: фізичної особи підприємця Пустовалова Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 85 363, 12 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи підприємця Пустовалова Андрія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «есі Білопілля» 85 363, 12 грн заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.07.2025 справу № 920/1058/25 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 29.07.2025 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1058/25; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадженнz без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано до суду заяву б/н від 18.08.2025 (вх. №№4505, 4409 від 18.08.2025), в якій просить надати доступ до матеріалів справи в електронному вигляді та встановити додатковий строк для подання відзиву.

Щодо клопотання б/н від 18.08.2025 (вх. №4505 від 18.08.2025) представника відповідача про встановлення додаткового строку для подання відзиву, то суд відмовляє у ньому з огляду на таке.

Відповідно до частин 8-9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Загальний порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано ст. 119 ГПК України.

Положеннями вказаної статті не передбачено встановлення судом додаткового строку для подання заяв по суті справи, зокрема, відзиву, на відміну від положень, наприклад, ст. 80 ГПК України, відповідно до якої у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно ж до ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Однак, відповідачем або його представником не вчинено відповідну процесуальну дію - не подано до суду відзив у даній справі.

При цьому, представником відповідача подано до суду заяву б/н від 21.08.2025 (вх. №4557 від 21.08.2025), в якій просить закрити провадження у справі.

Свої вимоги щодо закриття провадження у справі обґрунтовує тим, що жодних господарських договорів з відповідачем - власником нежитлового приміщення не укладалось, що свідчить про відсутність господарських правовідносин між сторонами. При цьому вказує, що, навіть за умови укладання договору постачання теплової енергії, він би укладався з Пустоваловим А.О. як фізичною особою - власником приміщення.

Отже вважає, що спір між сторонами не пов`язаний із здійсненням господарської діяльності та підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Розглянувши вказану заяву б/н від 21.08.2025 (вх. №4557 від 21.08.2025) про закриття провадження суд відмовляє у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25, 26 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому тзаконом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Отже, надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача.

Суд звертає увагу, що юрисдикція спорів між надавачем комунальних послуг та їх споживачем визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин.

Якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08.05.2018 у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18) та від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Товариство з обмеженою відповідальністю «есі Білопілля» просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії, вважаючи, що між сторонами існують правовідносини з надання та споживання комунальних послуг і в цих правовідносинах Пустовалов А.О. є фізичною особою підприємцем - власником нежитлового приміщення, до якого подається теплова енергія.

Твердження відповідача про те, що в позовній заяві позивачем зазначено, що власником нежитлового приміщення є фізична особа Пустовалов А.О., а не фізична особа підприємець Пустовалов А.О., не є підставою для розгляду даного спору судом в порядку цивільного судочинства, оскільки чинне законодавство не містить норм щодо реєстрації права власності на нерухомі об`єкти за фізичною особою підприємцем. Суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. Правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Нерухоме майно має реєструватися саме за фізичною особою. Зазначене, зокрема, відповідає офіційним роз`ясненням, наданим Міністерством юстиції України від 14.01.2011 щодо статусу фізичної особи-підприємця.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом доступу 33212348005 від 28.07.2025 вбачається, що Пустовалов А.О. зареєстрований фізичною особою підприємцем з 13.01.2019, данних про припинення ним відповідного статусу на час звернення до суду з позовом вказаний Витяг не містить, при цьому право власності на нежитлове приміщення загальною площею 197, 1 кв. м. у житловому будинку за адресою: вул. Соборна, 65, приміщення 4 у м. Білопілля, Сумської області Сумського району, відповідач набув 21.09.2020.

Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Враховуюче викладене, суд вважає, що підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю «есі Білопілля» з 31.01.2022 до 15.04.2025 надавало послуги постачання теплової енергії, та обслуговування, ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить Пустовалову Андрію Олександровичу.

За отримані послуги споживачу нараховано за період з 01.03.2024 по 01.07.2025 85 363, 12 грн, а саме 79 270, 96 грн за постачання теплової енергії та 6 092, 16 грн за обслуговування, внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

Рішенням виконавчого комітету Білопільської міської ради №359 від 16.12.2021 виробником та виконавцем комунальних послуг на території Білопільської міської територіальної громади з постачання теплової енергії визначено з 01.01.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю есі Білопілля, (далі ТОВ «есі Білопілля»).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Пустовалов А.О. є власником нежитлового приміщення на 1-му поверсі загальною площею 197, 1 кв. м, у житловому будинку за адресою: вул. Соборна, 65, приміщення 4 у м.Білопілля, Сумської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «есі Білопілля» у вказаних правовідносинах є виконавцем комунальної послуги постачання теплової енергії (виробництво теплової енергії згідно ліцензії №744-ОД від 30.11.2021, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами згідно ліцензії №745 ОД від 30.11.2021 та постачання теплової енергії згідно ліцензії №746-ОД від 30.11.2021), ФОП Пустовалов А.О. є споживачем даної послуги, яка надається за адресою Сумська обл., Сумський район, м. Білопілля, вул. Соборна, б. 65, приміщення 4.

Відповідно до Розпорядження міського голови від 13.10.2021 №123 АГ опалювальний сезон 2021-2022 розпочато 13.10.2021.

Опалювальний сезон 2022-2023 розпочато з 26.10.2022 відповідно до Розпорядження міського голови від 21.10.2022 №198-ОД. Припинено з 08.04.2023 відповідно до Розпорядження міського голови від 05.04.2023 №73-ОД.

Опалювальний сезон 2023-2024 розпочато з 15.10.2023 відповідно до Розпорядження міського голови від 12.10.2023 №223-ОД. Припинено з 31.03.2024 Розпорядження від 26.03.2024 №95-ОД.

Опалювальний сезон 2024-2025 розпочато з 25.10.2024 відповідно до Розпорядження міського голови від 18.10.2024 №250-ОД.

За вказаний період позивачем нараховано позивачу 85 363, 12 грн за спожиті житлово-комунальні послуги

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 4 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 Закону).

До комунальних послуг належать, в тому числі, послуги постачання теплової енергії (ст. 5 Закону).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Рішенням виконавчого комітету Білопільської міської ради №359 від 26.12.2021 надано дозвіл ТОВ «есі Білопілля» на використання тарифів на теплову енергію, а також тарифів на послуги з постачання теплової енергії з 01.01.2022 згідно затверджених рішень виконавчого комітету від 17.09.2021 №243 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії КП «Теплосервіс Білопілля».

Рішенням виконавчого комітету Білопільської міської ради №188 від 16.09.2022 встановлено тариф на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії для категорії споживачів «інші» 7116,47 грн за 1 Гкал.

Проте, відповідно Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-IX накладено мораторій на підвищення цін (тарифів) на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. У зв`язку з цим ТОВ «есі Білопілля» застосовано тариф для нарахування за спожиті комунальні послуги для категорії споживачів «інші» на рівні 3472,57 грн за 1 Гкал.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруючі організації, які використовують різні технології виробництва теплової енергії, мають рівні права доступу на ринок теплової енергії. Споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до підпунктів 1,5 пункту 45 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила), споживач зобов`язаний укладати договори про надання послуги у порядку і випадках, визначених законом (зокрема, з урахуванням рішення співвласників багатоквартирного будинку щодо обраної моделі договірних відносин у багатоквартирному будинку), оплачувати надану послугу за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Пунктом 8 Правил встановлено, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом міської ради виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Також, пунктами 35, 36, 37 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, ФОП Пустовалов Андрій Олександрович, як споживач послуг ТОВ «есі Білопілля», зобов`язаний вносити плату за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача від оплати відповідних послуг.

З огляду на зазначені вище встановлені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 119, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Пустовалова Андрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «есі Білопілля» (41800, Сумська область, Сумський район, м. Білопілля, вул. Соборна, буд. 87, код 44451905) 85 363, 12 грн (вісімдесят п`ять тисяч триста шістдесят три гривні) заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

СуддяЮ.А. Джепа