Ухвала суду № 130921117, 13.10.2025, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.10.2025Справа № 908/3114/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянувши матеріали

за позовом: ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (просп. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (вул. Соборна, 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код юридичної особи 44604267)

про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

08.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ», про стягнення коштів за непоставлений товар в розмірі 448 718,50 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 справу №908/3114/25 передано на розгляд судді Педорича С.І.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про направлення позовної заяви на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності).

У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститься відомості щодо місцезнаходження юридичної особи (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у даному позові визначено Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ».

Судом встановлено, що на час подачі даного позову відповідач за ідентифікаційним кодом юридичної особи 44604267 має зареєстроване місцезнаходження: вул. Соборна, 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Предметом позову є вимога позивача про коштів за непоставлений товар в розмірі 448 718,50 грн.

Позивач посилаючись на приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України та умови договору про закупівлю №02107/2024 від 02.07.2024, звернуся до Господарського суду Запорізької області за місцем виконання договору.

Так, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Правило територіальної підсудності, закріплене у частині п`ятій статті 29 ГПК України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцем проживання/місцезнаходження відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Визначена частиною п`ятою статті 29 ГПК України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання/місцезнаходження, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.

Правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Суд вважає, що виконання зобов`язання повинне оцінюватися у комплексі прав та обов`язків обох сторін, а сам предмет спору повинен бути пов`язаним із відповідним виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.

Як вбачається із змісту договору про закупівлю товарів №02107/2024 від 02.07.2024, укладеного між Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Запорізькій області (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (Постачальник), останній прийняв на себе зобов`язання передати Замовнику у власність нафтопродукти (ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти) надалі Товар, а Покупець зобов`язався сплатити і прийняти вказаний Товар.

Поставка товару здійснюється шляхом передачі Покупцю талонів та/або паливних карток (п.3.1 Договору).

Позивач у позові зазначає, що згідно з п. 3.2 п. 3 Договору поставки місцем поставки є м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166.

Разом з тим, за умовами п. 3.2 п. 3 Договору місце поставки (місце фактичної заправки автотранспорту Покупця) АЗС, зазначені у Додатку №2 до Договору та/або додатково будь-які інші АЗС по території України за умовами цього договору.

Згідно із Додатком №2 до Договору місцезнаходження (адреса) АЗС Постачальника АВІАС/ANP м. Запоріжжя, м. Вінниця, м. Луцьк, м. Дніпро, м. Житомир, м. Ужгород, тощо.

Отже, перевіривши умови договору про закупівлю товарів №02107/2024 від 02.07.2024, судом встановлено, що сторонами в договорі чітко не визначено місце поставки (передачі) пального. Крім того, в договорі відсутня така умова як місце виконання (поставки) саме м. Запоріжжя.

Заправка автотранспортних засобів позивача можлива на АЗС постачальника по всій території України.

Отже, даний спір безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору.

Зобов`язання, про порушення яких стверджує позивач, не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці, зокрема у м. Запоріжжі.

Крім того, також слід зазначити, що предметом позову у даній справі не є зобов`язання відповідача виконати умови договору в натурі (поставити товар), а стягнення коштів за неотриманий товар, що можливе фактично шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів з одного банківського ранку на інший банківський рахунок та не пов`язано з певним місцем виконання.

Отже, сплата коштів, зокрема, повернення передоплати, не містить прив`язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору (в даному випадку місця поставки), оскільки такі кошти, за наявності достатніх правових підстав для їх стягнення, будуть оплачені відповідачем в добровільному порядку шляхом переказу коштів на рахунок позивача, або стягнуті виконавцем (державним чи приватним) у примусовому порядку.

Таким чином, спірні правовідносини не мають особливостей щодо сплати грошових коштів у чітко визначеному місці.

З урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням частин першої і другої ст. 27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як зазначалось вище, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 99.

За таких обставин, дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Дніпропетровської області.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 ГПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки з огляду на положення ст. 27 ГПК України вказана справа непідсудна Господарському суду Запорізької області, суд постановляє передати матеріали позовної заяви у справі №908/3114/25 за підсудністю на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 31, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Передати матеріали позовної заяви у справі №908/3114/25 за позовом ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (просп. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (вул. Соборна, 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код юридичної особи 44604267) про стягнення коштів за територіальною підсудністю Господарському суду Дніпропетровської області.

2. Матеріали позовної заяви у справі №908/3114/25 за позовом ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ», м. Павлоград Дніпропетровської області про стягнення коштів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення, направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання 13.10.2025, та може бути оскаржена протягом десяти днів до Центрального апеляційного господарського суду.

4. Направити ухвалу суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.

СуддяС.І. Педорич