Рішення № 130917560, 30.01.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 367/8993/24

Провадження № 2/369/3962/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Скрипник О.Г.,

при секретарі судових засідань Гребенюк О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 24 681, 53 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. та сплачений судовий збір. Мотивував вимоги тим, що 03.11.2020 року між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 00020112165. Вказав, що кредитодавець свої зобов`язання за Договором позики виконав в повному обсязі, в той час як відповідач не здійснив жодного платежу на погашення наявної заборгованості. В подальшому, 30.06.2021 року ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20210630-Ф/2.

Таким чином, позивач набув статусу кредитора та отримав прав грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 06.09.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 681,53 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2024 справу направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою судді Києво Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечив щодо винесення заочного рішення.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач не надала до суду відзив, не повідомила суд про причини неявки в судове засідання, та те, що представник позивача надав згоду на проведення судового засідання у відсутність відповідача, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2020 року між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 00020112165 про надання споживчого кредиту.

На умовах Кредитного договору Кредитодавець надав Відповідачу кредит у гривні на умовах передбачених Договором про споживчий кредит № 00020112165 від 03.11.2020 року у розмірі 6329,00 грн, який перераховано на карту позичальника № НОМЕР_1 через платіжна система «Fondy»- дата проведення платежу 26.12.2022 року, додано до позовної заяви;

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами з кінцевим терміном погашення не пізніше 26.11.2020 року (п. 5.5.), процентна ставка за користування коштами кредиту становить 1,85 % (процентів) річних, тип процентної ставки - фіксована (п. 5.12.).

30.06.2021 року ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20210630-Ф/2.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 1 від 30.06.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда Ф » набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 139,16 гривень, з яких: 6329,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 2810,16 гривень сума заборгованості за користування позикою.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач, належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 28.06.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 00020112165 від 03.11.2020 року.

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору у випадку порушення чи неналежного виконання Позичальником умов цього Договору, Кредитодавець з дотриманням вимог законодавства, має право здійснювати регулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або відступати , передавати свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди Позичальника.

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач не виконав свої зобов`язання та припинив вносити платежі, передбачені умовами Кредитного договору, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом та комісії . У зв`язку із припиненням здійснення платежів на виконання Кредитного договору у Відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Приписами ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підставі викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір про надання споживчого кредиту від 03.11. 2020 року № 00020112165 підписаний ОСОБА_1 шляхом введення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатору, що свідчить про укладання між сторонами правочину, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по тілу кредиту, та частково відсотків за користування кредитними коштами.

Дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд установив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується договором № 00020112165 від 03.11.2020 року та іншими належними доказами.

Разом з тим, позивачем заявлено вимоги також про стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 2 810,16 грн., заборгованість по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору 14240,25 грн, інфляційне збільшення в розмірі 1302,12 грн. Позивачем не надано належних і допустимих доказів для підтвердження правильності розрахунку відсотків, їх розмір та порядок нарахування не доведено у спосіб, передбачений законом.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором, але нараховані суми мають бути доведені та відповідати принципам розумності та справедливості ( ч.3 ст.3, ч.1, ст..13 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. Ненадання позивачем належних доказів на підтвердження розміру нарахованих відсотків є підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також положення ст. 526, 530, 610, 1048, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем не надано Акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20240829-1 від 29.08.2024, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда Ф» сплатило послуги за надання правничої допомоги адвокату в розмірі 7000,00 грн.

Таким чином матеріалами справи не підтверджено, що представником позивача були надані належні та допустимі докази на підтвердження заявленого розміру витрат, пов`язаних з правовою допомогою, співмірності обсягу послуг, наданих адвокатом.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Позивачем надано лише розрахунок суми судових витрат за позовом позивача до ОСОБА_1 за договором позики № 00020112165 від 03..11.2020 року.

Аналогічна позиція висловлена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Згідно ч.5, 6 ст.137ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Між тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.3,4,5 ст.141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. ( правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 873/137/21).

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та об`єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг),суд вважає можливим стягнути 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 896,97 грн., а також витрати щодо надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова комапнія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Договором № 00020112165 від 03.11.2020 року в розмірі 9 139,16 (дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять) грн 16 коп, судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 896,97 (вісімсот дев`яносто шість )грн 97 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 (п`ять тисяч) грн, 00 коп.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда -Ф» (код ЄДРПОУ 42655697; юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, буд. 87; офіс 54.)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Паспорт серія: НОМЕР_2 , виданий Києво Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області, 22.12.2004, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справ, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Оксана СКРИПНИК