Рішення № 130912033, 10.10.2025, Болградський районний суд Одеської області

10.10.2025

Справа № 497/386/25

Провадження № 2/497/526/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Болградської міської ради Одеської області про скасування права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з цим позовом, який підписано представником позивачів - адвокатом Цоєвою В.В. на підставі електронного ордеру серії ВН №1415307 від 14.02.2025 року (а.с.19) та просять постановити судове рішення, яким скасувати право власності Болградської міської ради Одеської області на земельні ділянки №5121483800:01:002:0755 розміром 15 га і №5121483800:01:002:0759 - розміром 15 га, які є нерозподіленою земельною ділянкою. Вимоги вмотивовані тим, що вони, позивачі, є колишніми членами КСП «Україна», землі якого знаходились на території колишньої Залізничненської сільської ради. Їм було виділено в натурі їх частки (паї) у вигляді ріллі. Однак, в земельному масиві КСП «Україна» ще залишались землі багаторічних насаджень, тобто виноградники і сади. На загальних зборах членів КСП «Україна» від 28 лютого 1996 року було прийняте рішення про включення в розпаювання цих земель з багаторічними насадженнями і розподілити їх між всіма пайщиками. Вони отримали усну згоду Залізничненської сільської ради, але в їх державні акти на земельні ділянки ввійшли тільки ділянки рілля. Масив земель був розподілений на дві частини і відповідно має два кадастрових номера №5121483800:01:002:0755 розміром 15 га і №5121483800:01:002:0759 розміром 15 га. Власником цих земельних ділянок на даний час є Болградська міська рада. На запит позивачів Болградська міська рада повідомила, що масив земель з багаторічними насадженнями є нерозподіленою земельною ділянкою, тобто земельною ділянкою, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не були виділені власникам земельної частки (пая). Тобто реєстрація права власності за відповідачем перешкоджає позивачам отримати в натурі земельні ділянки, які фактично належать їм, тому для захисту своїх порушених прав вони звернулися до суду з цими вимогами.

Ухвалою судді від 21.02.2025 року було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження (а.с.22).

15.09.2025 року позивача надали до суду заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с.37).

26.09.2025 року представник позивачів адвокат Цоєва В.В., яка здійснює свої повноваження на підставі електронного ордеру серії ВН №1415307 від 14.02.2025 року, надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в який просить припинити право власності Болградської міської ради Одеської області на земельні ділянки №5121483800:01:002:0755 розміром 15 га і №5121483800:01:002:0759 розміром 15 га, та скасувати реєстрацію права власності за Болградською міською радою Одеської області на земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер №5121483800:01:002:0759, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2876227591214, номер відомостей про речове право 53625002 та земельну ділянку площею 15 га, кадастровий номер №5121483800:01:002:0755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2878653051214, номер відомостей про речове право 53682589.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заяві від 15.09.2025 року просили розглянути справу у їх відсутність і відсутність їх представника (а.с.37).

Представник відповідача Болградської міської ради Одеської області Арнаутов М.І. через систему «Електронний суд» 05.05.2025 року надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, не заперечував проти задоволення позовної заяви (а.с.30).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок рилля:

- ОСОБА_2 площею 2,37 га з кадастровим №5121483800:01:001:0482, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Залізничненської сільської ради (на даний час це територія Болградської об`єднаної громади), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №472441, виданого 22 грудня 2003 року Болградською районною державною адміністрацією, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4160-т (а.с.9) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №226413679 сформованого 01.19.2020 року (а.с.10);

- ОСОБА_3 площею 2,40 га з кадастровим №5121483800:01:001:0670, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Залізничненської сільської ради (на даний час це територія Болградської об`єднаної громади), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №488835, виданого 25 грудня 2003 року Болградською районною державною адміністрацією, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4586-т (а.с.11) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №37988762 сформованого 25.05.2015 року (а.с.12);

а право на земельні ділянки під багаторічними насадженнями до цього часу залишається не реалізованим.

Так під час розпаювання земель КСП «Україна» під багаторічними насадженнями було вирішено розподіли землю між пайщиками в наступному розмірі, в тому числі: під садами ОСОБА_2 виділено 0,16365 га та ОСОБА_1 0,15235 га, під виноградниками ОСОБА_2 0,16365 га та ОСОБА_1 0,15235 га (а.с.13-15). Дане рішення було прийнято на загальних зборах членів КСП «Україна» від 28.02.1996 року, на якому були присутні 476 членів із 586, що підтверджено витягом з протоколу №1 (а.с.16). Список пайщиків затверджено головою ОСОБА_4 та секретарем Ламбант Р.П.

У 1998 році Українською академією аграрних наук інституту землеустрою було виготовлено схему поділу земель колективної власності на земельні частки (пай) КСП «Україна» (а.с.38-61), але до цього часу пайщиками не реалізовано їх право на земельні ділянки під багаторічними насадженнями, що фактично визнає відповідач.

Так, власником двох земельних ділянок, площею по 15 га кожна з кадастровими номерами №5121483800:01:002:0755 і №5121483800:01:002:0759 є Болградська міська рада Одеської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №437699019 від 31.07.2025 року та №441970498 від 03.09.2025 року (а.с.62, 63). Державна реєстрація права власності була проведена на підставі рішення Болградської міської ради Одеської області №2117-VІІІ, видане 25.01.2024 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ, виданий 28.04.2021 року (а.с.62, 63).

З метою досудового врегулювання спору позивачі зверталися до відповідача, але їм усно було роз`яснено, що скасувати рішення про реєстрацію права власності за земельні ділянки не можливо, тому їм необхідно звернутися в судовому порядку для захисту їх прав та інтересів.

Частиною 2 ст. 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 11 ст. 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Пунктом 17 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі та визначено, що сертифікат є правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Пунктом 21 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено, що з 01 січня 2019 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно зі ст.3 Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Крім того, ст. 13 Закону передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Наразі дія цього строку продовжена.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), в пункті 10.29 зазначає: саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Судом встановлено, що позивачі мають право на земельні частки (пай) на землі під багаторічними насадженнями, які розташовані на території Болградської міської ради Одеської області (територія колишньої Залізничненської сільської ради Болградського району Одеської області).

Згідно Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95, паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення земельної частки (паю) по суті передбачає заміну вже існуючого права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» ч. 1 ст. 81 ЗК України (виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України.

Вказаний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 392/856/22.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Відтак, за змістом зазначених норм, резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України(який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законодавством оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та відповідно єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Щодо заявлених позивачами вимог про скасування права власності відповідача - Болградської міської ради Одеської області, на дві вище зазначені земельні ділянки площею по 15 га кожна, суд зазначає наступне.

Наявність зазначеної державної реєстрації права створює перешкоди позивачам в реалізації їх права на отримання земельного паю на багаторічні насадження в натурі.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають із дня такої реєстрації.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 03.09.2020 у справі №914/1201/19 (п. п. 24, 25, 27, 28, 30-32, 34, 35) за змістом п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Ураховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав позивачів та усунення перешкод у виділі в натурі земельних ділянок, державна реєстрація права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №5121483800:01:002:0755 і №5121483800:01:002:0759 за Болградською міською радою Одеської області підлягає скасуванню.

Частиною 10 ст. 24 цього Закону передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За змістом положень Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом із тим на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим, а договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а за договором оренди земельної ділянки предметом є земельна ділянка. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Формування земельних ділянок із нерозподілених часток (паїв) здійснюється згідно з проєктом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 у справі № 908/1947/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи положення Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 122 від 04.02.2004 року Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

При цьому скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав на неї є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2023 у справі № 483/448/20 вказала, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Учасники цивільних правовідносин мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси іншої сторони, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п. п. 37, 38), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (п. 40), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (п. 52).

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання речових прав на земельну ділянку зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки за відсутності для цього визначених законом перешкод (постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (п. 42). Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору.

З метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року в справі № 906/516/19 та від 20.08.2020 року в справі №916/2464/19.

Таким чином, розглядаючи дану справу в межах заявлених позивачем уточнених позовних вимог, суд доходить висновку, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивачів є припинення права власності Болградської міської ради Одеської області, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 53625002 та 53682589.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.79, 152, 155 ЗК України, ст.ст. ст.ст.12, 16, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доБолградської міськоїради Одеськоїобласті проскасування прававласності наземельну ділянку - задовольнити.

Припинити право власності Болградської міської ради Одеської області на земельні ділянки:

- №5121483800:01:002:0755 розміром 15 га

- №5121483800:01:002:0759 розміром 15 га

Скасувати реєстрацію права власності за Болградською міською радою Одеської області на земельні ділянки:

- площею 15 га, кадастровий номер №5121483800:01:002:0755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2878653051214, номер відомостей про речове право 53682589;

- площею 15 га, кадастровий номер №5121483800:01:002:0759, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2876227951214, номер відомостей про речове право 53625002.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца