Рішення № 130906800, 10.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2025 року Справа№200/4703/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (далі відповідач, Інспекція), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у формуванні і направленні подання до Державної казначейської служби України для повернення помилково сплачених коштів;

- зобов`язати сформувати і направити до Державної казначейської служби України подання щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів за постановою про накладення адміністративного стягнення від 12.02.2024 серія 1ДІ № 00480774 у сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп, сплачених згідно платіжної інструкції від 16.09.2024 № 0.0.3886520949.1 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.0З,2024 cepiя 1ДІ № 00488390 у сумі 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп, сплачених згідно платіжної інструкції від 02.12.2024 № 0.0.4042151179.1.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на безпідставну відмову в поверненні помилково сплачених коштів за постановами про накладення адміністративного стягнення. Зазначає у встановленому порядку його винним у вчиненні адміністративного правопорушення не визнано, у зв`язку з чим, він не повинен був сплачувати штрафи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, якими просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що кошти не можуть вважатися такими, що були помилково зараховані, оскільки вони були добровільно сплачені за адміністративні штрафи, які були накладені на відповідальну особу, відповідно до статті 142 КУпАП та зараховані до відповідного бюджету. Кошти від власника (відповідальної особи) на розрахунковий рахунок інспекції не поступали. Тому і інспекції відсутні законні підстави для повернення позивачу помилково сплачених коштів за постановами про накладення адміністративного стягнення. Також зазначає, що відповідно до статті 528 Цивільного кодексу України, виконання обов`язку боржника (сплата штрафу) може бути здійснене іншою особою, і таке виконання приймається кредитором (державою) як належне.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач невірно трактує законодавство і своє небажання розглядати справу відносно позивача намагається обґрунтувати нібито пропущенням термінів на звернення. Вважає, що відповідач помилково і безпідставно відмовив йому в розгляді справи про можливе адміністративне правопорушення відносно нього і внесенні змін до постанов. Відповідач підміняє поняття добровільної сплати і виконання імперативної норми статті 279-3 КУпАП. Відповідач помилково вважає, що позивач добровільно сплатив штраф за власника транспортного засобу, а це не так. Позивач лише намагався довести що ані позивач, який керував транспортним засобом, ані тим більш власник транспортного засобу не допускали жодних порушень, а відтак не мали обов`язку платити штраф. А єдиною законодавчою можливістю для того щоб позивач мав змогу довести свою невинуватість під час розгляду справи або під час оскарження протиправного рішення було сплата наперед штрафу і подання відповідної заяви.

Водночас позивач зазначає, що він не погоджувався і не погоджується з тим, що він вчинив правопорушення, тому в своїх заявах зазначав: При цьому звертаю увагу, що я вважаю, що в моїх діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Проте, на виконання вимог статті 279-3 КУпАП не заперечую проти розгляду справи щодо наявності в моїх діях складу адміністративного правопорушення та у разі встановлення вини надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності та надаю копію платіжної інструкції від 02.12.2024 на підтвердження про сплату штрафу. Вважає, що позивач не добровільно сплачував штраф, а лише виконував вимоги законодавства для того щоб мати змогу довести що ним не було вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху. Адже в іншому випадку заява б не розглядалась. Також позивач не погоджується з посиланням відповідача на ст. 528 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що позивач помилково вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.02.2024 серії 1ДІ № 00480774 до повідомлення від 10.02.2024 серії ІД №01327035 року та постанова про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2024 серії 1ДІ № 004888390 до повідомлення від 29.02.2024 серії ІД № 01335852 набрали законної сили після набрання чинності ухвали та постанови Третього апеляційного адміністративного суду. У відповіді на відзив Інспекція акцентувала увагу на тому, що позивачем пропущені всі передбачені строки та він звернувся до Інспекції вже після розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.

У наступному позивач надав додаткові пояснення за змістом яких вважає, що постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №00480774 від 12.02.2024 та серії 1ДІ №00488390 від 05.03.2024 не набрали законної сили (на момент виникнення спірних правовідносин). Позивач звертає увагу на те, що він звертався до відповідача із заявами від 12.02.2024 і від 01.03.2024, в яких він повідомляв що саме він був за кермом транспортного засобу в момент можливого вчинення адміністративних правопорушень, але наводив підстави чого саме він вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення і просив розглядати справу відносно позивача, а не власника транспортного засобу, проте і в цьому йому було відмовлено.

Відповідач надав відповідь на додаткові пояснення, в якій зазначив, що посилання позивача на ч. 3 ст. 300-1 КУпАП є нерелевантним для визначення моменту набрання постановою законної сили. Сам факт не направлення постанови до державної виконавчої служби не змінює правового статусу постанови, оскільки КУпАП не містить норми, яка б пов`язувала це із втратою чинності постанови чи звільненням особи від відповідальності.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що постанова не може набрати законної сили у разі якщо вона оскаржується в суді. Саме для цього законодавець передбачив, що вразі оскарження постанови в суді перебіг строків утому числі набрання законної сили зупиняється. Вважає, що відповідач не вірно розуміє предмет спору. Предметом спору є відмова формуванні і направленні подання до Державної казначейської служби України для повернення помилково сплачених коштів ОСОБА_1 . Відповідач помилково вважає, що позивач добровільно заплатив штраф за власника транспортного засобу, але це не так, і позивач неодноразово зазначав про те, що він сплатив суму коштів помилково вважаючи що відносно нього буде розглянута справа про можливе адміністративне правопорушення, у чому позивачу було відмовлено.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом установлено, що рішенням Баглійського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.06.2024 у справі № 209/1311/24 задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії 1ДІ № 00480774 від 12.02.2024 року та закриття провадження у справі. Визнати протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серія 1ДІ № 00480774 від 12.02.2024, якою ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360 гривень 00 копійок. Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 у справі № 209/1311/24 задоволено апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 6 червня 2024 року в адміністративній справі №209/1311/24 задовольнити. Скасовано рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №209/1311/24. Прийнято нову постанову. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання дій незаконними та скасування постанови.

У мотивувальній частині постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 зазначено, що 12.02.2024 року відносно позивача ( ОСОБА_3 ) уповноваженими особами Інспекції з питань контролю за паркування Дніпровської міської ради складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00480774 та визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП. Відповідно до зазначеної постанови, 10.02.2024 року о 11:32 год., транспортним засобом FORD FOCUS д.н.з. НОМЕР_1 здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Д1008 вул. Воскресенська в районі буд. №3-13, з не оплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин, чим порушено вимоги абз. 2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342 та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Разом з тим, батько позивача ОСОБА_1 надіслав клопотання від 12.02.2024 року до начальника інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в якому вказав, що ним 10.02.2024 року о 11:32 год. було здійснено паркову автомобіля FORD FOCUS д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування за адресою: м. Дніпро, Д1008 вул. Воскресенська в районі буд. №3-13 та просив викликати його на розгляд справи про можливе адміністративне правопорушення.

Листом від 15.02.2024 року № 4/10-576 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що за вказаним адміністративним правопорушенням винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ № 00480774 від 12.02.2024 року відносно власника транспортного засобу.

Також рішенням Баглійського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.07.2024 у справі № 207/1966/24 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

У справі № 207/1966/24 ОСОБА_2 просила суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ІД №00488390 від 05.03.2024, якою ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

У мотивувальній частині рішення Баглійського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.07.2024 зазначено, що спеціалістом інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспеції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачено частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме: зупинка транспортного засобу Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», за адресою м. Дніпро, Воскресенська, буд. 10, чим порушено вимоги п. 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху. Фотознімки транспортного засобу Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», за адресою м. Дніпро, Воскресенська, буд. 10, повністю відповідають вимогам ст. 14-2 КУпАП, доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов спростовують твердження позивача щодо протиправності винесеної відповідачем постанови.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 липня 2024 року в адміністративній справі №207/1966/24 повернуто заявнику.

Суд звертає увагу на те, що, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 5 березня 2024 року справу № 209/1311/24 передано на розгляд до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за підсудністю. Також провадження у справі № 207/1966/24 відкрито ухвалою суду від 28 березня 2024 року.

У заяві від 16.09.2024 позивач просить відповідача про дату час і місце розгляду заяви повідомити письмово за адресою для листування з метою реалізації права на користування послугами адвоката під час розгляду заяви та винесення постанови і внести зміни у постанову серії 1ДІ №00488390 від 05.03.2024 щодо визначення його суб`єктом правопорушення як особи, яка фактично керувала транспортним засобом.

У вказаній заяві позивач зазначив, що з метою недопущення притягнення невинуватої особи до адміністративної відповідальності, та на виконання вимог статті 279-3 КУпАП він визнає, що саме він 29.02.2024 керував транспортним засобом, та саме він зупинив автомобіль Ford реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на узбіччі по вул. Воскресенській. При цьому звертає увагу, що він діяв в стані крайньої необхідності, а саме зупиняв автомобіль під час отримання сигналу Повітряна тривога. Він вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Проте, на виконання вимог статті 279-3 КУпАП не заперечує проти розгляду справи щодо наявності в моїх діях складу адміністративного правопорушення та у разі встановлення вини надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності та надає копію платіжної інструкції від 16.09.2024 на підтвердження про сплату штрафу.

Листом від 25.09.2024 № 4/6-2771 відповідач повідомив позивача про те, що інспектором з паркування інспекції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2024 серії ЇДІ № 00488390 до повідомлення від 29.02.2024 серії ІД № 01335852, згідно з якою власника транспортного засобу Ford Focus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП. Ураховуючи, що позивач звернувся після спливу терміну, визначеного частиною 1 статті 279-3 КУпАП, у інспекції відсутні підстави для зміни суб`єкта правопорушень.

У заяві від 02.12.2024 позивач просить Інспекцію про дату час і місце розгляду заяви повідомити письмово за адресою для листування з метою реалізації права на користування послугами адвоката під час розгляду заяви та винесення постанови. Також просить внести зміни у постанову серії 1ДІ №00480774 від 12.02.2024 щодо визначення його суб`єктом правопорушення як особи, яка фактично керувала транспортним засобом.

У вказаній заяві позивач зазначив, що з метою недопущення притягнення невинуватої особи до адміністративної відповідальності, та на виконання вимог статті 279-3 КУпАП він визнає, що саме він 10.02.2024 керував транспортним засобом, та саме він зупинив автомобіль Ford реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Воскресенській. При цьому звертає увагу, що він вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Проте, на виконання вимог статті 279-3 КУпАП він не заперечує проти розгляду справи щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та у разі встановлення вини надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності та надає копію платіжної інструкції від 02.12.2024 на підтвердження про сплату штрафу.

Листом від 12.12.2024 № 4/6-3429 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки він звернувся після спливу терміну, визначеного частиною першою статті 279-3 КУпАП, у інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради відсутні підстави для зміни суб`єкту правопорушення по постанові від 12.02.2024 серії 1ДІ № 00480774 до повідомлення від 10.02.2024 серії ІД № 01327035.

У заяві від 17.02.2025 позивач просить повернути помилково сплачені кошти за постановою про накладення адміністративного стягнення від 12.02.2024 серія 1ДІ № 00480774 у сумі 340,00 грн, сплачених згідно з платіжною інструкцією від 16.09.2024 № 0.0.3886520949.1, у зв`язку з тим, що він не є порушником і не зобов`язаний був сплачувати штраф. Також просить повернути помилково сплачені кошти за постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.03.2024 серія 1ДІ № 00488390 у сумі 360,00 грн, сплачених згідно з платіжною інструкцією від 02.12.2024 № 0.0.4042151179.1, у зв`язку з тим, що він не є порушником і не зобов`язаний був сплачувати штраф. Кошти просить повернути на розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_2 .

Листом від 28.02.2025 № 4/6-544 Інспекція повідомила позивача про те, що кошти не можуть вважатися такими, що були помилково зараховані, оскільки вони були добровільно сплачені за адміністративні штрафи, які були накладені на відповідальну особу, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та зараховані до відповідного бюджету.

Кошти від власника (відповідальної особи) транспортного засобу Ford Focus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на розрахунковий рахунок інспекції не поступали.

Після надходження коштів у сумі 360,00 грн по постанові про накладення адміністративного стягнення від 12.02.2024 серії ЇДІ № 00480774 до повідомлення від 10.02.2024 серії ІД № 01327035 та 340,00 грн по постанові від 05.03.2024 серії ЇДІ № 00488390 до повідомлення від 29.02.2024 серії ІД № 01335852, постанови вважаються виконаними належним чином та не підлягають примусовому виконанню.

Зазначено, що у відповідача відсутні законні підстави для повернення позивачу помилково сплачених коштів по зазначеним постановам.

Також до суду надані платіжні інструкції:

- № 0.0.3886520949.1від 16.09.2024 щодо сплати позивачем 340,00 грн на рахунок в UA588999980314090542000004569 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з призначенням платежу «*;21081100;1ДІ;00488390;* ОСОБА_1 ».

- № 0.0.4042151179.1 від 02.12.2024 щодо сплати позивачем 360,00 грн на рахунок в UA588999980314090542000004569 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з призначенням платежу «*;21081100;1ДІ;00480774;* ОСОБА_1 ».

Крім того, до суду надані заяви позивача до Інспекції:

- від 12.02.2024, в якій позивач зазначив, що десятого лютого 2024 року він припарковав автомобіль Ford реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в районі пам`ятнику Тарасу Григоровичу Шевченко по вул. Воскресенській. Після повернення до автомобілю він помітив під двірниками повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія ІД 01327035 відповідно до змісту якого у відношенні власника (належного користувача) транспортного засобу буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360 гривень. Позивач вважає, що він не порушував Правил дорожнього руху та правил паркування на паркувальних майданчиках, через що просив: 1.Викликати його на розгляд справи і можливого винесення постанови. 2 Надати йому можливість надати свої пояснення під час винесення постанови. 3. Надати йому можливість скористатись послугами адвоката під час винесення постанови. 4. Про дату час і місце розгляду справи повідомити письмово за адресою для листування. 5. Про результати розгляду повідомити за адресою для листування.

- від 01.03.2024, в якій позивач зазначив, що двадцять дев`ятого лютого 2024 року він рухався вул. Воскресенською, о 12 год. 27 хвилин надійшло оповіщення про передачу сигналу «Повітряна тривога». Він зупинив автомобіль Ford реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на узбіччі по вул. Воскресенській і попрямував в найближче укриття. Після отримання сигналу «Відбій повітряної тривоги» він вийшов з укриття і повернувся до місця зупинки автомобілю. Підійшовши до автомобілю він помітив під двірниками повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія ІД 01335852 відповідно до змісту якого у відношенні власника (належного користувача) транспортного засобу буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Позивач просив розглянути цю заяву та надати йому інформацію чи необхідно сплачувати штраф ОСОБА_1 в сумі 340 гривень. 2.Не притягати до адміністративної відповідальності власника транспортного засобу так як він не був за кермом 29.02.2024 та не здійснював зупинку транспортного засобу. 3.У випадку необхідності сплати штрафу надати йому можливість надати свої пояснення особисто під час винесення постанови. 4. Надати йому можливість скористатись послугами адвоката під час винесення постанови. 5. Про дату час і місце розгляду справи повідомити письмово за адресою для листування. 6 Про результати розгляду повідомити за адресою для листування.

Спірні правовідносини виникли з приводу наявності у відповідача підстав для повернення сплачених позивачем коштів.

Водночас суд у цій справі не надає оцінку питанням щодо правомірності притягнення певної особи до адміністративної відповідальності. Тому аргументи сторін, у тому числі позивача, у цій частині суд не враховує.

Відповідно до ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення установлено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Відтак, є підстави вважати, що станом на момент звернення ОСОБА_3 до суду постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне № 00480774 від 12.02.2024 та №00488390 від 05.03.2024 набрали законної сили.

Статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що в разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Посилання позивача на ст. 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із зазначенням того, що перебіг термінів щодо набрання законної сили зупинився до розгляду скарги є помилковим, оскільки ця стаття не визначає строків набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення. Статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зупиняються строки щодо виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду відповідної скарги.

Статтю 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:

- абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;

- абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу третього частини першої статті 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення заява особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення має містити:

- визнання факту адміністративного правопорушення;

- надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності;

- до заяви має бути додано документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Крім того, вказана заява може бути подана у встановлений абзацом першим частини першої статті 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення строк, а саме протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили.

Судом установлено, що заяви позивача від 16.09.2024 і від 02.12.2024 подані після 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення та після 20 календарних днів з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили.

З урахуванням того, що донька позивача ОСОБА_3 оскаржила відповідні постанови в судовому порядку, і судами підтверджено правомірність притягнення саме ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, не було жодних підстав для застосування приписів статті 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, заяви позивача від 16.09.2024 і від 02.12.2024 не відповідають вимогам абзацу третього частини першої статті 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за змістом якою заява особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, не повинна містити жодних умов (застережень) щодо притягнення такої особи до відповідальності або заперечень щодо факту адміністративного правопорушення.

Проте у вказаних заявах позивач звертає увагу на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, позивач надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності в разі встановлення вини.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що іншої законної можливості для того щоб «довести свою невинуватість» і не допустити притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи у нього не було. Також позивач зазначає, що «Єдиною метою Позивача було виконати вимоги закону для того щоб не було притягнуто до адміністративної відповідальності невинувату особу, а Позивач, як особа яка фактично керувала транспортним засобом мав змогу оскаржити це рішення і довести що ним не було скоєно жодного правопорушення».

Отже, незважаючи на посилання позивача в заявах від 16.09.2024 і від 02.12.2024 на статтю 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ці заяви подані не з метою притягнення належної особи до адміністративної відповідальності, а з метою перегляду висновків Інспекції про наявність складу адміністративного правопорушення, правомірність яких підтверджено в судовому порядку, що не відповідає меті цієї статті.

Посилання відповідача на приписи ст. 528 Цивільного кодексу України є помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли не щодо виконання зобов`язань у цивільних правовідносинах.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 1 розділу І Порядку № 787 визначено, що надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання;

Також помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Згідно з п. 2 розділу І Порядку № 787 цей Порядок визначає процедури: повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі); перерахування платежів, помилково або надміру зарахованих до відповідних бюджетів (крім коштів, зарахованих через єдиний рахунок), у рахунок сплати інших платежів незалежно від виду бюджету на відповідні бюджетні рахунки для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями); перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок.

Пунктами 3 і 5 розділу І Порядку № 787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Суд зазначає, що сплачені позивачем 340,00 грн і 360 грн суми штрафів не підпадають під визначення «помилково зараховані кошти» або «надміру зараховані кошти» в розумінні Порядку № 787.

З установлених судом обставин випливає наступне.

Відповідач або інший суб`єкт владних повноважень не вимагав, не просив і не пропонував позивачу сплатити суми штрафів, які застосовані до його доньки ОСОБА_3 .

Позивач добровільно, на власний розсуд сплатив суми штрафів, які застосовані до його доньки ОСОБА_3 .

У платіжних інструкціях позивач сам вказав номери відповідних постанов, суми штрафів за якими він здійснює сплату. Водночас те, що позивач у призначенні платежу вказав також себе жодним чином не впливає на те, що він був чудово обізнаний про особу, яку притягнули до адміністративної відповідальності (його доньку).

Позивач сплатив суми штрафів лише після того, як правомірність притягнення його доньки до адміністративної відповідальності була підтверджена в судовому порядку.

До ухвалення остаточних судових рішень у справах № 207/1966/24 і № 209/1311/24 позивач не звертався до Інспекції в порядку ст. 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, за висновками суду в цій справі, заяви від 16.09.2024 і від 02.12.2024 також не відповідають вимогам ст. 279-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення як у частині строку їх подання, так і в частині змісту і мети цих заяв. Тому доводи позивача про те, що він був вимушений сплатити відповідні суми штрафів є необґрунтованими.

З повідомлених сторонами обставин випливає, що донька позивача ОСОБА_3 не сплачувала суми застосованих до неї штрафів.

Також позивач постійно посилається на те, що він керував автомобілем у відповідні дні. Тобто позивач, фактично, визначає себе як особу, яка керувала транспортним засобом, у розумінні наведених приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Діюче законодавство України, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення, не забороняє особам оплачувати суми застосованих до їх близьких родичів штрафів.

Також Діюче законодавство України, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення, не забороняє особі, яка керувала транспортним засобом (у розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення), оплачувати суми штрафів, застосованих до належного користувача (власника) транспортного засобу.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що добровільна сплата батьком ОСОБА_1 (особа, яка керувала транспортним засобом (за твердженням самого позивача)) суми штрафів (340,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 16.09.2024 № 0.0.3886520949.1 і 360,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 02.12.2024 № 0.0.4042151179.1.), які застосовані Інспекцією до його доньки ОСОБА_3 , може бути визначено як помилкова сплата коштів.

Тому у відповідача відсутні підстави для складення і направлення до Державної казначейської служби України подання щодо повернення ОСОБА_1 вказаних коштів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 42403446; 49000, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок, 75) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Повне рішення суду складено 10 жовтня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Куденков