Рішення № 130906789, 10.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2025 року Справа№200/7098/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, в якому просить суд:

визнати відмову в призначенні пенсії, оформлену рішенням від 30.07.2025 №262840026288, протиправною та скасувати;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (період роботи, навчання та військової служби:

з 01.09.1982 по 30.06.1988 навчався у Київському інституті народного господарства;

з 26.06.1984 по 18.06.1986 перебував на військовій службі;

з 01.08.1988 по 12.05.1992 період роботи на посаді бухгалтера у Донецькому виробничому взуттєвому об`єднанні;

з 13.05.1992 по 05.11.1993 період роботи на посаді головного бухгалтера у Мале приватне підприємство «Гранд»;

з 17.01.1995 по 22.05.1995 період роботи на посаді фінансового керівника у спільне Американо-Українське підприємство АО «Міжнародна інвестиційна компанія»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Крім вказаного позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача у розмірі 15 000, 00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови вказана недостатня кількість страхового стажу, при цьому до стажу не враховані спірні періоди трудової діяльності з огляду не недоліки в записах трудової книжки.

Вважаючи вказане рішення протиправним щодо не зарахування спірних періодів до страхового стажу позивач звернувся із цим позовом до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідачів, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Відповідачем у встановлений судом строк наданий відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з заявою від 22.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву від 22.07.2025 було опрацьовано за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатом опрацювання заяви про призначення пенсії, страховий стаж позивача склав 26 років 08 місяців 04 дні.

У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 30.07.2025 № 262840026288 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо незарахування спірних періодів роботи, навчання та військової служби з 01.09.1982 по 30.06.1988, з 26.061984 по 18.06.1986, з 01.08.1988 по 12.05.1992, з 13.05.1992 по 05.11.1993, з 17.01.1995 по 22.05.1995, Головне управління зазначає наступне.

До страхового стажу позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1988 не зараховано періоди роботи:

- в Донецькому виробничому взуттєвому об`єднанні з 01.08.1988 по 12.05.1992, оскільки згідно записів трудової книжки прийнятий на роботу в Донецьке виробниче взуттєве об`єднання, натомість запис про звільнення завірений печаткою виробничо-торговельної фірми «Контур», відомості про перейменування підприємства відсутні;

- в малому колективному підприємстві фірмі «Гранд» з 13.05.1992 по 05.11.1993, оскільки в підставі про звільнення відсутній номер наказу та запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи;

- в спільному Українсько-Американському підприємстві Акціонерне Товариство «Міжнародна інвестиційна корпорація» з 17.01.1995 по 22.05.1995, оскільки дата прийому на роботу та наказ про прийом на роботу нечитабельні.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплому НОМЕР_2 від 30.06.1988 та період військової служби з 26.06.1984 по 18.06.1986, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби.

Відповідачем наголошено про обов`язковість надання до заяви про призначення пенсії за віком документів про стаж, передбачених Порядком № 637, якими насамперед є трудова книжка, являється обов`язковим при поданні заяви.

Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства які позивачем не було дотримано, Головне управління ПФУ в Донецькій області вважає, що протиправність в діях та рішенні з боку відповідача відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

22.07.2025 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.

Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням від 30.07.2025 № 262840026288 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1988 не зараховано наступні періоди роботи, які є спірними у даній справі:

- з 01.08.1988 по 12.05.1992 в Донецькому виробничому взуттєвому об`єднанні, оскільки згідно записів трудової книжки прийнятий на роботу в Донецьке виробниче взуттєве об`єднання, натомість запис про звільнення завірений печаткою виробничо-торговельної фірми «Контур», відомості про перейменування підприємства відсутні;

- з 13.05.1992 по 05.11.1993 в малому колективному підприємстві фірмі «Гранд» оскільки в підставі про звільнення відсутній номер наказу та запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи;

- з 17.01.1995 по 22.05.1995 в спільному Українсько-Американському підприємстві Акціонерне Товариство «Міжнародна інвестиційна корпорація» оскільки дата прийому на роботу та наказ про прийом на роботу нечитабельні;

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 30.06.1988 згідно диплому НОМЕР_2 від 30.06.1988 оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби.

Розрахунком РС - право підтверджується факт зарахування періоду військової служби з 26.06.1984 по 18.06.1986 1 рік, 11 місяців, 23 дня.

За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі по тексту Порядок № 22-1).

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2.1.розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних

Згідно пункту 4.3. розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Судом встановлено, що спірні періоди трудової діяльності позивача не враховані через недоліки заповнення відомостей трудової книжки, а період навчання через перетинання з періодом служби в армії.

Суд не погоджує такий висновок відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п. 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162.

Суд вважає доводи відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу безпідставними, оскільки відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Натомість помилки відповідальних осіб за ведення трудових книжок щодо оформлення записів не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

З огляду на вищевказане, суд не бачить підстав для неврахування до страхового стажу спірних періодів до страхового стажу позивача.

Разом із тим, суд наголошує, що доказів повідомлення заявника про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії суду не надано, що передбачено пунктом 4.2 Порядку 22-1, вказане позбавило позивача права надати додаткові документи на підтвердження записів трудової книжки.

Щодо не зарахування згідно диплому серія НОМЕР_2 періоду навчання з 01.09.1982 по 30.06.1988, оскільки навчання перетинається з проходженням військової служби з 26.06.1984 по 18.06.1986, суд зазначає наступне.

Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII.

Пунктами «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За положенням п.8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до копії диплому НОМЕР_2 у період з 01.09.1982 по 30.06.1988 позивач навчався у Київському інституті народного господарства.

Як вбачається з рішення відповідача, підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду навчання є те, що період навчання перетинається з військовою службою.

Проаналізувавши наведені доводи та матеріали справи, суд вважає таку позицію необґрунтованою, оскільки відповідачем не зараховано весь період навчання, тоді як він співпадає з періодом проходження військової служби лише частково.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1982 по 25.06.1984 та з 19.06.1986 по 30.06.1988 до його страхового стажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи з підстав наведених в оскаржуваному рішенні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком, що обумовлює його скасування з зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу спірні періоди трудової діяльності та навчання.

Період проходження військової служби є зарахованим, отже вимога про зобов`язання його зарахувати є безпідставною та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Головним управлінням, у відзиві наголошено на тому, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 15000 гривень, є досить завищеними.

Крім того, відповідач звернув увагу суду, що адміністративна справа № 200/7098/25 розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Бай Сергієм Едуардовичем на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №21/08/25 від 21.08.2025(далі - договір) та ордеру серії АІ № 1985896.

Згідно із п. 3.1. договору сторони домовились про фіксований розмір гонорару у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг №21/08/25 від 29.08.2025 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №21/08/25 адвокатом Бай Сергієм Едуардовичем надані послуги/правову допомогу.

Позивачем сплачено 15 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 21.08.2025 №258977740.

Разом з тим, вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки дана справа є справою незначної складності та не потребує значних витрат часу на здійсненні роботи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд вважає, що дії направленні на підготовку позовної заяви та її супроводження в суді першої інстанції та вартістю таких послуг у розмірі 15 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, враховуючи те, що вказана справа розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності, виходячи з критерію пропорційності, суд висновує, що сума судових витрат на професійну правову допомогу підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності до 10 000,00 грн.

Аналогічна позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №200/4279/25.

Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (ч. 8 ст. 139 КАС України).

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.07.2025 № 262840026288 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву від 22.07.2025 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 01.08.1988 по 12.05.1992, з 13.05.1992 по 05.11.1993, з 17.01.1995 по 22.05.1995 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1988 та період навчання з 01.09.1982 року по 25.06.1984 року та з 19.06.1986 року по 30.06.1988.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 10.10.2025.

Суддя І.В. Буряк