Рішення № 130906778, 10.10.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2025 року Справа№640/17815/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про ухвалення додаткового рішення адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛЛУР до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП КОНТРАКТ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 640/17815/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛЛУР до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП КОНТРАКТ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

15.09.2025 Донецьким окружним адміністративним судом було винесено рішення в адміністративній справі № 640/17815/22, яким позовні вимоги позивача було задоволено та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДП С у м. Києві № 00250270702 від 04.10.2022.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору через підсистему Електронний суд надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

У відповідності до зазначеної заяви представник з посиланням на ст. 132, 134, 139 КАС України, просив суд першої інстанції ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь третьої особи всі судові витрати, які поніс і які має понесла третя особа у даній справі, у тому числі судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 007,50 грн, згідно акту приймання-передачі наданих послуг, копія якого додається до зазначеної заяви, надавши копію Договору та копії розрахунків.

Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято до провадження (розгляду) заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення у справі. Було вирішено заяву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.10.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідно до якої останній просив суд залишити без задоволення заяву про ухвалення додаткового рішення з питання стягнення судових витрат.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України), що в свою чергу також зроблено не було при визначенні вартості послуг. Просив врахувати висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, згідно яких: …суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Посилався на рішення Європейського суду із прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України, рішення Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №815/4300/17, від 11.04.2018 №814/698/16, справи ЄСПЛ Баришевський проти України, Гімайдуліна й інші проти України та Меріт проти України та ін.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, в тому числі й щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У ч.3 ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно ч. 6 ст.139 КАСУкраїни, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У ч.2, 4 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При цьому положеннями ст.139 КАС України не передбачено стягнення в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб`єктом владних повноважень судового збору у справі.

Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано ч.11 ст.139 КАС України, згідно якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги

Зі змісту цієї норми слідує, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 в справі № 821/410/17, від 22.01.2020 у справі № 808/2832/17, від 19.10.2021 у справі 520/13581/2020 та в подальшому підтримана зокрема в постанові від 09.06.2022 у справі № 120/832/21-а.

Так, у даній справі ТОВ ВІП КОНТРАКТ брав участь у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступав у справі на стороні позивача та не заперечував проти заявлених позовних вимог.

У межах розгляду адміністративної справи за позовом ТОВ СОЛЛУР до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП КОНТРАКТ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Адвокатське бюро «Лесі Дубчак» та ОСОБА_1 було надано наступну правову допомогу:

1. Підготовка пояснень третьої особи щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЛУР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2022 ;

2. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС заяви про участь в судовому засіданні в справі № 640/17815/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;

3. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження в справі №640/17815/22;

4. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС клопотання про приєднання доказів у справі № 640/17815/22;

5. Участь адвоката 22.07.2025 в судовому засіданні в справі №640/17815/22;

6. Участь адвоката 12.08.2025 в судовому засіданні в справі №640/17815/22, тривалість якого перевищує 1 годину;

7. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС заяви щодо розгляду справи № 640/17815/22 в письмовому провадженні та задоволення позовних вимог.

Надання правової (професійної правничої) допомоги Адвокатським бюро Лесі Дубчак в особі засновника бюро адвоката Дубчак Лесі Сергіївни клієнту ТОВ ВІП КОНТРАКТ підтверджується: копією Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023; копією Додаткової угоди від 15.07.2025 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023; поясненнями третьої особи щодо позов (наявні в матеріалах справи); заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (наявна в матеріалах справи); клопотанням про повернення до стадії підготовчого провадження (наявне в матеріалах справи); клопотанням про приєднання доказів (наявне в матеріалах справи); заявою щодо розгляду справи в письмовому провадженні та задоволення позовних вимог (наявна в матеріалах справи); протоколом судового засідання від 22.07.2025 (наявний в матеріалах справи); протоколом судового засідання від 12.08.2025 (наявний в матеріалах справи); копією Рахунку № 1-ВП від 22.07.2025; копією платіжної інструкції від 20.08.2025; копією Акта наданих послуг від 21.08.2025 за Договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023; копією Рахунку № 3-ВП від 12.08.2025; копією платіжної інструкції від 27.08.2025; копією Акта наданих послуг від 28.08.2025 за Договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023.

Дослідивши надані докази, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі "Zubac v. Croatia" (заява № 40160/12, пункти 76- 86).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання"; (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Із аналізу ст. 134 КАС України можна зробити висновок, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Імперативною нормою ч. 2 ст.74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.76 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів ст.59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст.16 КАС України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

У п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такий самий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.01.2023 у справі №280/3242/19, від 30.11.2022 у справі №520/11678/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Оцінюючи співмірність витрат третьої особи на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд вважає, що характер спірних правовідносин не є складним, а обсяг доказів - надмірним.

Окрім того, зазначення в акті такого виду робіт як заява про ухвалення додаткового судового рішення не можуть вважатися наданням правничої допомоги, оскільки не потребують спеціальних знань у галузі права та є суто технічними роботами, а саме участь у в судовому засіданні в справі в режимі відеоконференції та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС клопотань та заяв.

Крім того, третьою стороною не було заявлено самостійних вимог щодо предмета спору, а участь у судових засідання не була визнана судом обов`язковою для третьої особи.

Тобто, суму надання послуг правничої допомоги не можна вважати співмірною зі складністю предмета спору та наданими послугами.

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, суд дійшов висновку, що витрати третьої особи на професійну правничу допомогу мають бути компенсовані у розмірі 7 000 грн.

Таким чином, заяву представника третьої особи про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити частково.

Керуючись статтями ст. 132, 134, 139, 143, 252, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про ухвалення додаткового рішення адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛЛУР до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП КОНТРАКТ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011 на користь третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІП КОНТРАКТ (ЄДРПОУ 34484138) витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн (сім тисяч гривень) 00 копійок.

В іншій частині - відмовити.

Додаткове рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі 10.10.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Шинкарьова