Рішення № 130906590, 09.10.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/182/25

Провадження №: 2/332/971/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2025 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді БлажкоУ.В. за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Неткал Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Неткала Олександра Олександровича звернувся до суду з позовом, в якому просив звільнити від сплати заборгованості по аліментах за судовим наказом №335/4088/18, виданим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з березня 2022 року по серпень 2024 року включно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2018 у справі №335/4088/18 має зобов`язання зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.04.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Станом на січень 2022 року борг зі сплати аліментів у позивача був відсутній. У зв`язку з повномасштабним вторгнення військ рф на територію України позивачем спільно з колишньою дружиною ОСОБА_2 було прийнято рішення про необхідність вивезення сина з території України. На виконання вказаної домовленості ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 разом з дружиною позивача ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_5 (матір`ю позивача) виїхали евакуаційним потягом з м. Запоріжжя до м. Львова. У подальшому вказані особи були направлені з міста Острава (Республіка Чехія) до м. Карвіна (Республіка Чехія) для подальшого влаштування до гуртожитку та постановки на облік в якості біженців. Пізніше дружиною позивача ОСОБА_4 укладалися договори оренди житла у м. Карвіна, де проживали вона, син позивача ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_5 . Відповідач здійснював утримання сина, надсилаючи кошти, організовуючи відпочинок. Наприкінці серпня 2024 року мати сина ОСОБА_2 приїхала до місця мешкання ОСОБА_6 та забрала останнього. Отже, у період з березня 2022 року по кінець серпня 2024 року син ОСОБА_3 не проживав зі своєю матір`ю, перебував на повному утриманні свого батька ОСОБА_1 та проживав разом з його дружиною ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_5 (своєю бабусею) у Республіці Чехія, у м. Карвіна. Згодом з військової частини, в якій позивач проходить військову службу, позивач отримав повідомлення про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів за період з квітня 2022 року по жовтень 2024 року у розмірі 370869,57 грн. Оскільки у період з 07 березня 2022 року по серпень 2024 року син ОСОБА_7 перебував на повному забезпеченні сина, матір же не приймала участі в його утриманні, проживала від сина окремо, позивач звернувся з позовом до суду, у якому просив звільнити його від сплати заборгованості за вказаний період.

Ухвалою судді від 17.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви ухвалою судді від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що є дружиною ОСОБА_1 . У лютому 2022 року син чоловіка ОСОБА_7 перебував у них вдома за адресою: АДРЕСА_1 . Коли почалося повномасштабне вторгнення військ рф в Україну, чоловік ОСОБА_8 подзвонив колишній дружині ОСОБА_2 , і вони вирішили, що необхідно вивезти сина з території України. Для цього колишня дружина чоловіка ОСОБА_2 відправила фото свідоцтва про народження ОСОБА_3 на телефон свекрові ОСОБА_5 . Свідок з сином позивача ОСОБА_9 та матір`ю позивача ОСОБА_5 05 березня 2022 року виїхали евакуаційним потягом до м. Львова. Надалі вони перетнули кордон та направилися до Чехії, зареєструвалися у центрі для біженців. Потім їх відправили до спеціального кампуса, де вони проживали близько двох місяців. Надалі їм знайшли житло у м. Карвіна. Нею як відповідальним наймачем був укладений договір спочатку з фізичною особою, а потім з юридичною особою. Весь час з березня 2022 року по серпень 2024 року ОСОБА_7 проживав зі свідком і з бабусею у м. Карвіна. Під час проживання у Республіці Чехія свідок опікувалася ОСОБА_6 , чоловік надсилав гроші. ОСОБА_6 під час проживання зі свідком проходив інтегральні мовні курси в школі, відвідував школу карате, кружки, англійську школу, проходив медичне обстеження. Чоловік ОСОБА_8 організовував поїздки. Так, у 2022 році вони їздили до Польщі, у 2023 році чоловік сплатив відпочинок сина, дружини та матері в Італії, у травні 2024 року, коли позивач приїхав у відпустку, вона з ним та ОСОБА_6 відпочивали у Єгипті. За весь час спільного проживання із сином позивача колишня дружина коштів на утримання ОСОБА_6 не надавала, до 24 серпня 2024 року не навідувала сина. Коли свідок 24 серпня 2024 року повернулася з роботи додому, то свекруха ОСОБА_5 повідомила їй, що приїжджала ОСОБА_2 і забрала сина ОСОБА_6 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив позов задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Представник позивача адвокат Неткал О.О. зазначив, що наявні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах, тому просив суд задовольнити позов, стягнути судові витрати з відповідача з оплати судового збору та з оплати послуг з надання професійної правничої допомоги, докази на підтвердження чого будуть надані після винесення рішення суду.

Третя особа, належним чином повідомлена про розгляд справи, свого представника до суду не направила, заяв, клопотань суду не надала.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про час та дату судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, прочини неявки суду не повідомила. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала, у зв`язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів зі згоди представника позивача прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

У судовому засіданні 29.09.2025 вирішено відкласти ухвалення та проголошення судового засіданні на 09 жовтня 2025 року.

У судове засідання 09.10.2025 учасники справи не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про проведення зсідання за його відсутності.

Заслухавши позивача, його представника, свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Згідно з ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.89ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4ст. 12 ЦПК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2019 у справі №332/503/19 (провадження № 2/332/737/19) шлюб між сторонами розірваний (а.с. 17-18).

За судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2018 (справа № 335/4088/18, провадження № 2-н/335/198/2018) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше встановленого законодавством мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2018 року (дня подання заяви), і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем у ВП № 56899443, заборгованість з оплати аліментів за період з вересня 2018 року по січень 2022 року у ОСОБА_1 складала 142,92 грн.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у вказаній військовій частині з 02.03.2022 (а.с. 43).

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем 13.11.2024 у ВП № 56899443, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з квітня 2022 року по жовтень 2024 року становить 370869,57 грн (а.с.15-16).

Разом з тим, судом встановлено, що у період з березня 2022 року по 24 серпня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебував на утриманні ОСОБА_2 .

Так, з показань свідка ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_3 у супроводі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у березні 2022 року покинув територію України, набув статусу біженця у Республіці Чехія та проживав у м. Карвіна до 24 серпня 2024 року разом з дружиною свого батька ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_5 .

Відповідно до медичної довідки, складеної 26.09.2024 доктором медицини ОСОБА_10 у м. Карвіна, ОСОБА_7 під час проживання у Чеській Республіці отримував медичні послуги доктора медицини ОСОБА_11 у період з 03.01.2023 до 27.07.2024, протягом цього періоду його кілька разів обстежували у дитячому центрі у зв`язку з хворобою, а також проводили аналізи крові у супроводі бабусі пані ОСОБА_12 або у супроводі дружини батька пані ОСОБА_13 (а.с. 20-21).

Як вбачається з медичної довідки, складеної 28.08.2024 доктором медицини ОСОБА_10 у м. Карвіна, ОСОБА_7 з 2022-2023 навчального року відвідував початкову школу Прамени у м. Карвіна-Рай, з 01.01.2023 отримував медичні послуги, проходив щеплення, отримував лікування (а.с. 23).

Довідками про навчання, складеними у початковій школі і дитячому садочку Прамени, м. Карвіна, від 25.09.2024 підтверджено, що ОСОБА_7 у 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 навчальних роках є учнем вказаного навчального закладу (а.с. 24-25, 26-27, 28-29).

Відповідно до договору позички, укладеному 06.05.2022 ОСОБА_4 як позичальником з ОСОБА_14 , остання надала у тимчасове безоплатне у користування квартиру у м. Карвіна позичальнику ( ОСОБА_15 ), ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на період з 06.05.2022 по 30.06.2022. У подальшому строк договору продовжений до 30.09.2022 (а.с. 123-128).

У матеріалах справи наявний договір найму квартири, укладений 24.05.2023 між ТОВ «Heimstaden Crech» та ОСОБА_4 про передачу останній у найм квартири у м.Карвіна-Рай для проживання ОСОБА_18 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.35-38).

Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 мав страхові поліси АТ «Загальна медична страхова компанія Чеської Республіки», термін дії яких визначений з 07.03.2022 по 06.03.2023, з 01.01.2023 по 31.03.2024, 01.01.2024 по 31.03.2025 (а.с. 129-134).

Відмітками у паспортах позивача, його дружини ОСОБА_4 , сина ОСОБА_3 , копіями проїзних документів підтверджується спільний відпочинок зазначених осіб у травні 2024 року в Єгипті (а.с. 135-147, 42).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ятастатті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц.

Згідно з частиною третьоюстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 8Закону України«Про охоронудитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150,180Сімейного кодексуУкраїни батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом часини 2 статті 197СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до пункту 22 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни "Прозастосування судамиокремих нормСК Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів"№ 3від 15травня 2006року суд у випадках, передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_2 був вивезений на початку березня 2022 року з території України у Республіку Чехія, де проживав до 24 серпня 2024 року з дружиною позивача ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_5 , перебуваючи на повному забезпеченні позивача та його дружини.

Отже, наявні підстави стверджувати, що заборгованість за аліментами у ОСОБА_1 виникла у період, коли син ОСОБА_3 перебував на утриманні позивача, проживав без своєї матері з нинішньою дружиною батька та своєю бабусею (матір`ю позивача) у Республіці Чехія, що є обставиною, яка має істотне значення у розумінні ст. 197 СК України.

Також суд вважає, що в даному конкретному випадку звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах не буде суперечити інтересам малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не порушить його права на належний рівень матеріального забезпечення.

Згідно з ч. 8ст. 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Ураховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких позивач може бути звільнений від сплати заборгованості за аліментами, а відтак, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимогстатті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 13,81,141,263-265,279,280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Неткал Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення від сплати заборгованості по аліментам задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 56899443 з примусового виконання судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2018 року №335/4088/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з березня 2022 року по серпень 2024 року включно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, пр.Металургів, б. 6, код ЄДРПОУ: 45028225.

Суддя У. В. Блажко