Рішення № 130903445, 10.10.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2324/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кітов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Петрушки І.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача Яцишина А.В.,

представника відповідача Деркач О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Яцишин Андрій Володимирович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 79025, м. Львів, вул. Машиністів, 15/1), до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: 04001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) про стягнення коштів,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 199900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що має банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», до якого прив`язані банківські карти № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 . 18.03.2024 року в період часу з 15:20 год. до 15:28 год. із зазначеного рахунку та вказаних карток були списані грошові кошті на загальну суму 199900,00 грн., без відома позивача, через мобільний додаток «Приват24». Так, з картки № НОМЕР_5 було списано 900,00 грн., а з картки № НОМЕР_4 - 199000,00 грн. Зазначені кошти були списані шляхом «взлому» невідомою особою додатку «Приват24» та перерахування вказаних вище коштів на інші рахунки. Після виявлення списання коштів, позивач звернулась відповідача та повідомила про зазначені вище події та просила повернути незаконно списані кошти. Проте, представники відповідача вказали про необхідність звернутись до правоохоронних органів та про неможливість повернути незаконно списані кошти, лише вказавши, що були списані кредитні кошти, які позивачу необхідно повернути. Станом і на даний час, позивач постійно отримує дзвінки від представників відповідача з вимогою повернути кошти, на які нараховують відсотки. У зв`язку із вказаними вище подіями позивач звернулась до правоохоронних органів та за наслідком її заяви, 22.03.2024 року Львівським районним управлінням поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120241411360001103 та станом на даний час в межах даного кримінального провадження здійснюються необхідні слідчі дії. Позивач вчинила усіх необхідний дій щодо негайного повідомлення відповідача про незаконне списання коштів з її рахунків та встановлення винних осіб, проте кошти не повернуті, а навпаки, відповідачем нараховуються відсотки за користування кредитними коштами, які списані без відома позивача. Таким чином, оскільки кошти списано незаконно, без відома позивача, такі підлягають поверненню шляхом зарахування на відповідний рахунок позивача, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

21 квітня 2025 року від представника відповідача Деркач О.Р. до суду надійшла заява про повернення позовної заяви.

25 квітня 2025 шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», Деркач Ольга Романівна, яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивований тим, що АТ КБ «ПриватБанк» встановлено електронну ідентифікацію і електронного платіжного засобу і його користувача, відтак відповідальність за оспорювані позивачем операції залишається за ним, з огляду на наступне. Так, по карті НОМЕР_4 14.03.2024р. відбулось підняття кредитного ліміту до 200000 грн. на підставі заявки № 094713, яка подана ОСОБА_1 12.03.2024р. Наведене підтверджується прінт-скрінами сторінок програмного комлексу банку. По виписці з карток НОМЕР_4 та НОМЕР_5 встановлено, що кошти у розмірі 199000 грн. були переказані за допомогою Приват24 на карту НОМЕР_6 Ощадбанку. Згідно адмінки Приват 24 в проміжку часу з 12.03.2024 по 18.03.2024 зафіксовано численні зміни паролю в Приват24, в тому числі і з типового пристрою ОСОБА_1 SM-A105F|Samsung НОМЕР_8, що підтверджується прінт-скріном сторінки програмного забезпечення програмного комплексу банку. Події, які мали місце 12.03.2024-18.03.2024 відбулись через акаунт Приват24 шляхом проведення відновлення пароля входу (CHANGE_PASSWORD) за допомогою телефону № НОМЕР_7 . Вказаний номер телефону рахується "фінансовим номером" ОСОБА_1 ( в період оспорюваних транзакцій вказаний фінансовий номер був зареєстрований за клієнтом ОСОБА_1 ). Доказів зміни «фінансового номера» в період здійснення оспорюваних транзакцій на інший номер чи втрати вказаного номеру телефону позивачем до суду не надано. Представник відповідача зазначає, що вірне введення Пін-коду картки позивачки, як умова здійснення зміни паролю входу до Приват24 свідчить про розголошення персональних даних саме ОСОБА_1 , адже загальновідомою є та обставина, що користувач картки, і тільки володіє інформацією про обраний ним же пін-код до банківської картки. У підсумку позивачка порушила свої обов`язки як користувача платіжних послуг: розголосила індивідуальну облікову інформацію третім особам; не забезпечила належного зберігання інформації, яка дає змогу ініціювати та виконувати платіжні операції; не повідомила негайно Банк про втрату доступу до фінансового номеру телефону. Таким чином, кошти списані невідомою особою шляхом надання доступу до Приват24 на особистому смартфоні ОСОБА_1 , а не з ініціативи Банку. Докази того, що події, які мали місце 12.03.2024-18.03.2024 відбулися за сприянням зі сторони АТ КБ "ПриватБанк" до позову не надано. Крім цього, зазначає, що представник позивачки не пояснив, яким чином сторонній особі відомі фінансовий номер телефону, дані паролю входу в «Приват24» та ще й ПІН-код картки позивача, які надали змогу успішно увійти в «Приват24», перевипустити нову картку, ініціювати та здійснити перекази коштів, користуватись повністю всім функціоналом «Приват24», в той час коли наведені дані повинні бути відомі лише ОСОБА_2 і знаходитись лише в її памяті. Не повідомила ОСОБА_2 банк про несанкціоноване підняття кредитного ліміту та списання коштів в сумі 199900грн., блокування, припинення/призупинення/збої в роботі фінансового номера телефону. До моменту здійснення банківських платіжних операцій у системі дистанційного обслуговування клієнтів INTERNET BANKING ПРИВАТ24, що мали місце в період 12-18.03.2024 р., від ОСОБА_2 в АТ КБ "ПриватБанк" жодними засобами зв`язку не подавались сигнали блокування карток, доступу до ПРИВАТ24, зупинки чи відміни банківських операцій. Також, ОСОБА_2 не повідомила банк про втрату: - PIN-кодів; - паролів доступу; - контрольної інформації. Звернень ОСОБА_2 в банк на гарячу лінію АТ КБ "ПриватБанк" не виявлено. Запис розмови клієнта на гарячій лінії 3700 відсутній. Звернулась ОСОБА_2 з заявою до Західного МРУ АТ КБ "ПриватБанк" з письмовою заявою лише 25.03.2024р. в якій просила, провести розслідування по шахрайських діях та при зупинити нарахування відсотків по карті "Універсальна".

Ухвалою суду від 22 травня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено. Витребувано з Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області інформацію про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024141360001103 від 22.03.2024, копій наявних у матеріалах даного кримінального провадження протоколів допитів та пояснень ОСОБА_1 .

18 червня 2025 року від Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області до суду надійшли затребувані судом докази.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави та обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, а також визнано сторонами під час судового розгляду, позивачка є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», має свій банківський рахунок НОМЕР_3 , карти № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 .

18.03.2024 з зазначених карток позивачки НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відбулося списання коштів в сумі 199900,00 грн.

По виписці з карток ? НОМЕР_4 та НОМЕР_5 встановлено , що кошти у розмірі 199000грн. були переказані за допомогою Приват24 на карту НОМЕР_6 Ощадбанку. Дана обставина підтверджується прінт-скрінами сторінок програмного комлексу банку.

На підставі заяви ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про відкриття кримінального провадження №12024141360001103 від 22.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно адмінки Приват 24 в проміжку часу з 12.03.2024-18.03.2024 зафіксовано численні зміни паролю входу в Приват 24, в тому числі і з типового пристрою ОСОБА_1 SM-A105F|samsung НОМЕР_8, що підтверджується прінт скріном сторінки програмного комплексу банку.

З наданих стороною відповідача доказів, встановлено, що події, які мали місце 12.03.2024-18.03.2024 відбулись через акаунт Приват24 шляхом проведення відновлення пароля входу (CHANGE_PASSWORD) за допомогою телефону № НОМЕР_7 . Вказаний номер телефону рахується "фінансовим номером" ОСОБА_1 (в період оспорюваних транзакцій вказаний фінансовий номер був зареєстрований за клієнтом ОСОБА_1 ). Доказів зміни «фінансового номера» в період здійснення оспорюваних транзакцій на інший номер чи втрати вказаного номеру телефону позивачем до суду не надано.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Лише наявність обставин, які доводять, що банк своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.

Вірне введення Пін-коду картки позивачки, як умова здійснення зміни паролю входу до Приват24 свідчить про розголошення персональних даних саме ОСОБА_1 , адже загальновідомою є та обставина, що користувач картки, і тільки володіє інформацією про обраний ним же пін-код до банківської картки.

Таким чином, кошти списані невідомою особою не з ініціативи Банку, докази того, що події, які мали місце 12.03.2024-18.03.2024 відбулися за сприянням зі сторони АТ КБ "ПриватБанк" до позову не надано. Позивачем не пояснено, яким чином сторонній особі стали відомі фінансовий номер телефону, дані паролю входу в «Приват24» й ПІН-код картки позивача, які надали змогу успішно увійти в «Приват24», перевипустити нову картку, ініціювати та здійснити перекази коштів, користуватись повністю всім функціоналом «Приват24», в той час коли наведені дані повинні бути відомі лише ОСОБА_2 . Не повідомила ОСОБА_2 банк про несанкціоноване підняття кредитного ліміту та списання коштів в сумі 199900грн., блокування, припинення/призупинення/збої в роботі фінансового номера телефону. До моменту здійснення банківських платіжних операцій у системі дистанційного обслуговування клієнтів INTERNET BANKING ПРИВАТ24, що мали місце в період 12-18.03.2024 р., від ОСОБА_2 в АТ КБ "ПриватБанк" жодними засобами зв`язку не подавались сигнали блокування карток, доступу до ПРИВАТ24, зупинки чи відміни банківських операцій. Не повідомила ОСОБА_2 банк про втрату: - PIN-кодів; - паролів доступу; - контрольної інформації. Звернень ОСОБА_2 в банк на гарячу лінію АТ КБ "ПриватБанк" не виявлено. Запис розмови клієнта на гарячій лінії 3700 відсутній. Звернулась ОСОБА_2 з заявою до Західного МРУ АТ КБ "ПриватБанк" з письмовою заявою лише 25.03.2024р. в якій просила, провести розслідування по шахрайських діях та при зупинити нарахування відсотків по карті "Універсальна". Завіреними примірниками розгорнутих виписок за рахунками доводяться ті обставини, що оспорювані операції ініційовано та виконано (12.03.2024 - 18.03.2024 року) до того, як Банк отримав повідомлення клієнта про їх заперечення (25.03.2024 року), відтак відповідальність за них залишається за користувачем картки. Тому ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

AT КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого розміщує на сайті ПриватБанку за адресою: https://privatbank.ua/terms Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови та/або Договір). Надання банківських послуг здійснюється на підставі заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які розміщуються на офіційному сайті у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.

Умови та Правил надання банківських послуг, є публічно доступними і розміщенні у вільному доступі на інтернет-сайті АТ КБ «ПриватБанк», а саме : www.privatbank.ua.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.

Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Статтею 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі. Банк, зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк. При цьому обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.

Аналогічна інформація, порядок укладення та форма договору про надання послуг передбаченні ст.28 Закону України «Про платіжні послуги». Загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (включаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням визначенні Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 року № 164 (далі - Положення №164).

Пунктом 140 вищевказаного Положення №164 встановлено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.

Аналогічна норма зазначена в пункті 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» (надалі-Закон №1591-IX), а саме, до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

Також відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов до обов`язків клієнта належить: не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству.

Відповідно п. 1.1.10.10 Умов «Відповідальність Сторін»:

- клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту;

- клієнт несе відповідальність за всі платіжні операції (в тому числі операції у сфері електронної комерції та інші), що здійснюються з Платіжними картками, у тому числі наданими Банком його Довіреним особам. У разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення платіжних операцій з Платіжними картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Платіжній картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Платіжної картки в Стоп-лист Платіжною системою;

- клієнт несе відповідальність за всі операції, здійснені в межах лімітів, збільшених за розпорядженням Клієнта (за зверненням до Служби підтримки Банку);

- клієнт несе відповідальність за виконання грошових зобов`язань за операціями, що здійснені з використанням Платіжної картки, до часу отримання Банком заяви Клієнта (Держателя Платіжної картки) або Довіреної особи Клієнта про призупинення здійснення операцій з її застосуванням і постановки платіжної картки в Стоп-лист. При отриманні такої заяви Банк має верифікувати Клієнта (Держателя Платіжної картки) і зафіксувати дату та час його звернення. Клієнт зобов`язаний заблокувати Платіжну картку перед подачею претензії до Банку щодо несанкціонованих операцій по ній;

- у разі втрати Платіжної картки Клієнт (Держатель Платіжної картки) зобов`язаний негайно повідомити про це Банк. В іншому разі Банк не несе відповідальності за здійснення операцій, ініційованих за допомогою цієї Платіжної картки, до отримання такого повідомлення. До моменту повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку про втрату Платіжної картки ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе Клієнт (Держатель картки), а з часу повідомлення Клієнтом (Держателем Платіжної картки) Банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом Держателя несе Банк;

- банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.

Відповідно до Умов і правил (п.2.3.1.2.3.) правила користування системою «Приват24», викладені на сторінці Банку у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/udalenniy-banking/privat24. Система «Приват24», в т.ч. мобільна версія, призначена для управління банківськими рахунками клієнта цілодобово в режимі реального часу через мережу Інтернет. Всі операції здійснюються на підставі Платіжних інструкцій, наданих клієнтом через систему «Приват24». Для доступу в Приват24 використовуються логін та пароль, встановлений особисто клієнтом. Логін входу в Приват24 - це номер мобільного телефону (фінансовий номер) Клієнта, який був використаний при реєстрації в Системі. Пароль - унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту.

Наведене свідчить, що для входу в Приват24 потрібно ввести пароль входу, який відомий лише клієнту.

Для того щоб відновити/змінити пароль, необхідно зайти на сайт Приват24 та обрати «Вхід» та виконати такі дії: 1) ввести номер мобільного телефону; 2) обрати «забули пароль»; 3) обрати спосіб зміни паролю, це може бути або дзвінок банку та після цього натиснути 1, або інший спосіб - тоді на номер телефону прийде смс-повідомлення з кодом, який треба ввести; 4) в подальшому з`явиться віконце, в якому користувач обирає одну зі своїх карток; 5) ввести ПІН-код обраної картки; 6) ввести новий пароль.

Системний аналіз наведених алгоритмів свідчить про те, що особі, яка бажає змінити пароль входу в акаунт Приват24 та здійснювати управління рахунками, необхідно мати доступ не тільки до фінансового номера телефону клієнта Банку, а й до іншої особистої інформації клієнта Банку, а саме: номер хоча б однієї з банківських карток клієнта Приват24, прив`язаних до вказаного номера телефону, ПІН-коду вказаної картки чи саму банківську картку клієнта.

Відповідно до п. 2.3.1.2.9.3. Умов і правил, клієнт зобов`язаний не розголошувати відомості про логін та пароль третім особам.

Також п. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення вказаної інформації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Саме на позивача покладається тягар доведення, що електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, що не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 751/6050/18, щодо розподілу між сторонами тягаря доведення у такій категорії справ.

До зазначеного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2020 року у справі №182/5175/16, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).

За положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Позивачкою не доведено факт списання грошових коштів з її рахунку саме з вини банку, наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024141360001103, де остаточне рішення не прийнято.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження порушення прав позивачки внаслідок незаконних дій відповідача, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76, 77, 80, 81, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, ст. 16, 11, 526, 599, 629, 1071, 1073 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банк «ПриватБанк» про стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

представник позивача - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: 04001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570).

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2025 року.

Суддя Олександр КІТОВ