Рішення № 130901723, 07.10.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/37187/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якої діє адвокат Петрик Сергій Анатолійович (далі представник позивача), до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року № 114142-2409-2615 та № 114143-2409-2615.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що відповідач не правильно розрахував розмір податкового зобов`язання позивача, оскільки обрав неналежну ставку податку для земельних ділянок з цільовим призначенням: «Для індивідуального садівництва».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ДПС у м. Києві у червні 2025 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними і скасуванню не підлягають, оскільки прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, на підстав даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629.

У червні 2025 року представник ОСОБА_1 Петрик С. А. подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що для земельних ділянок з кодом цільового призначення 01.05 «Для індивідуального садівництва» рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (у редакції, чинній у 2021 році) встановлено ставку земельного податку у розмірі 0,1 % від їх НГО. Отже, відповідач мав застосувати ставку 0,1 %, а не 1 %. Використання завищеної в 10 разів ставки податку є грубим порушенням норм Податкового кодексу України та відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що само по собі є достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, що розташовані у

АДРЕСА_1 ) площею 0,0498 га, кадастровий номер 80000000000:91:450:0004, цільове призначення: «01.05 Для індивідуального садівництва» (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 грудня 2021 року);

2) площею 0,0441 га, кадастровий номер 80000000000:91:450:0006, цільове призначення: «01.05 Для індивідуального садівництва» (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 грудня 2021 року).

ГУ ДПС у м. Києві були сформовані податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року № 114142-2409-2615 на суму 12998,51 грн і від 28 квітня 2021 року № 114143-2409-2615 на суму 14678,58 грн по земельному податку з фізичних осіб (КБК 18010700).

Згідно наданих відповідачем відомостей розрахунок вказаних податкових повідомлень-рішень здійснено виходячи зі ставки земельного податку 1 %.

Вважаючи протиправним нарахування податкового зобов`язання із застосуванням такої ставки податку, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з наступного.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі ЗК України), а справляння плати за землю розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України (далі ПК України).

За змістом статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктами 14.1.74, 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами, а податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Пунктом 270.1 статті 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За положеннями пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 5.1 до додатку 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві», затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» зі змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974 (далі Положення) ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці № 1 цього Положення.

Відповідно до таблиці № 1 до Положення ставки податку (відсотків нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) для фізичних осіб становить в залежності від виду цільового призначення: для ведення особистого селянського господарства, городництва для сінокосіння і випасання худоби становить 0,3 %; для індивідуального садівництва 1 %; для іншого сільськогосподарського призначення 1 %.

Згідно примітки 1 таблиці № 1 до додатка 3 Положення вид цільового призначення земель зазначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548. Відповідно до прим. 2 до таблиці № 1 додатка 3 до рішення (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974, яке застосовується з 01 січня 2019 року) якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Застосовуючи вищевказані положення до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Спірним у цій справі є ставка податку, яку необхідно застосувати при визначенні позивачу податкових зобов`язань з земельного податку, передусім, чи внесено щодо земельних ділянок позивача до Державного земельного кадастру види цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548.

Відповідач прийняв спірні рішення виходячи зі змісту витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданих разом з відзивом. Згідно цих витягів цільове призначення: Для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. Дата формування витягів 12 лютого 2021 року.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548 відсутня така класифікація видів цільового призначення земель, як для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, містить таку класифікацію як: 01.04. Для ведення підсобного сільського господарства; 01.05. Для індивідуального садівництва; 01.06. Для колективного садівництва; 01.07. Для городництва; 01.08. Для сінокосіння і випасання худоби.

Проте, зазначені види класифікації є окремими підрозділами, та мають окремі коди КВЦПЗ відповідно до зазначеної класифікації. Законодавство не передбачає поєднання декількох видів цільового призначення земельної ділянки.

При цьому вид (код виду) цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, по даних ділянках не внесено до Державного земельного кадастру.

Таким чином, відповідно до примітки 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення, з урахуванням відсутності виду цільового призначення відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, застосовується ставка податку у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки.

Положенням чітко врегульовано, що безпосередньо відсутність виду цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548 має своїм наслідком застосування ставки земельного податку не менше 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тобто, у Державному земельному кадастрі має бути зазначено не тільки вид цільового призначення земельної ділянки для не застосування примітки 2 таблиці № 1 до Положення, а і код такого виду цільового призначення згідно КВЦПЗ, таких як наприклад: 01.01, 01.02, 01.03 тощо.

Таким чином, відповідач обґрунтовано обрав ставку податку у розмірі 1 % для визначення позивачу податкового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що позивач надавав витяг з Державного земельного кадастру, сформовані 09 грудня 2021 року, у той час як оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті 28 квітня 2021 року.

Правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 23 липня 2021 року у справі № 826/17810/18.

Суд звертає увагу позивача, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів і даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відтак, позивач не була позбавлена можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих земельних ділянок для правильного розрахунку земельного податку, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку. Однак, як установлено судом, позивач не вчинили дії щодо звірки даних для обчислення податку відповідно до податкового законодавства.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Верховний Суд неодноразово наголошував на неможливості виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в цьому випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 280/10791/23.

Отже, аргумент позивача судом відхилено, у той час як інші підстави позову відсутні, а судом в свою чергу не встановлено інших підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, при цьому судом з власної ініціативи перевірено усі аспекти процедури визначення позивачу податкових зобов`язань та не встановлено порушень відповідних положень законодавства.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль