Рішення № 130899439, 10.10.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 жовтня 2025 р. Справа № 120/1972/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ватаманюка Володимира Васильовича до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та скасування протоколу,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ватаманюка Володимира Васильовича до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та скасування протоколу.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.10.2023 року №319 в частині скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою BЛК №155/797 від 19.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачам строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом є недопустимо.

Також вказано, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, представником позивача подано додаткові пояснення у яких вказано, що оскаржуване рішення є невмотивованим та не відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами проходження медичного огляду військовозобов`язаного, 19.04.2022 року Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову у формі довідки №155/797 про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та зняття його з військового обліку на підставі статті 78 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Згодом, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020000000713 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у Вінницькій області 04.10.2023 року в адресу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України направлено лист №10866/24-2023 з вимогою переглянути постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби.

За результатами розгляду наданих документів, Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України 16.10.2023 згідно з протоколом № 319 прийнято рішення про скасування постанови військо-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою військово-лікарської комісії №155/797 щодо непридатності до військової служби ОСОБА_1 та зняття його з військового обліку.

Підставою для прийняття такого рішення відповідачем визначено, що захворювання військовозобов`язаного не підпадає під дію вимог пункту "а" статті 78 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно скасовано постанову військо-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою військово-лікарської комісії №155/797 щодо непридатності його до військової служби та зняття з військового обліку, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного протоколу).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного протоколу).

Положенням № 402 врегульовано процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Так, відповідно до пунктів 1.1-1.3 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (пункт 2.1. Положення).

Згідно з пунктом 2.2 Положення № 402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія та ВЛК регіону.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.3. пункту 2.3. Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України та на неї, окрім іншого, покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти), розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

На виконання підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Положення № 420, ЦВЛК зокрема має право: перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. Положення № 420, ВЛК ТЦК та СП належать до позаштатних постійно діючих ВЛК.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону (підпункт 2.5.3. пункту 2.5.).

Підпунктом 2.8.4. пункту 2.8. Положення № 420 передбачено, що на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК врегульований главою 3 розділу І Положення № 420.

Так, за змістом пункту 3.1. Положення № 420, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Згідно з пунктом 3.3. Положення № 420, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Пунктом 3.4. Положення № 420 встановлено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Як встановлено судом, за результатами проходження медичного огляду військовозобов`язаного, 19.04.2022 року Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову у формі довідки №155/797 про непридатність до військової служби ОСОБА_1 та зняття його з військового обліку на підставі статті 78 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Суд звертає увагу, що 30.08.2023 Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення, яке введено в дію Указом Президента України № 576/2023 від 12.09.2023, згідно з яким, Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити утворення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською державними адміністраціями, до сфери управління яких належать заклади охорони здоров`я, у складі яких функціонують медико-соціальні експертні комісії та військово-лікарські комісії, робочих груп із перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

На виконання цього рішення, у ЦВЛК Збройних Сил України було створено робочу групу, яка здійснює перевірку обґрунтованості постанов позаштатних військово-лікарських комісій щодо непридатності військовозобов`язаних до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

До робочої групи входять військовослужбовці медичної служби ЦВЛК ЗС України та військовослужбовці медичної служби ВЛК регіону. Такі військовослужбовці перебувають у робочій групі з певною черговістю (відбуваються ротації особового складу).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за запитом старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Вінницькій області (вх. 8153 від 10.10.2023) ЦВЛК ЗС України, згідно протоколу засідання військово-лікарської комісії від 16.10.2023 № 319, розглянуто наступні документи:

1) довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 №155/797;

2) картку обстеження та медичного огляду від 19.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 ;

3) висновок лікаря ортопеда-травматолога щодо громадянина ОСОБА_1 .

Зазначено, що відповідно до вимог статті 23-а Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення № 402), до пункту "а" статті 23 Розкладу хвороб належать: такі форми невральної аміотрофії, міастенії, міопатії, пароксизмальної міоплегії, наслідки поліневритів (поліневропатій), плекситів запального та інтоксикаційного походження, що мають несприятливий перебіг та супроводжуються значно вираженими розладами рухів, чутливості й трофіки (виражені гіпотрофії м`язів при однобічному процесі: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, контрактури, хронічні трофічні виразки, пролежні, розлади чутливості, каузалгія тощо). До цього пункту належать також радикулопатії з частими (більше двох разів на рік) рецидивами і тривалим перебігом, що супроводжуються тяжким та стійким больовим синдромом з вираженими руховими та вегетативно-трофічними порушеннями, які вимагають довготривалого лікування, а також плексопатії і тяжкі форми невралгії у разі безуспішного лікування.

Згідно висновку лікаря ортопеда-травматолога щодо громадянина ОСОБА_1 , при рентгенографії лівого гомілково-стопного суглобу: відмічається металоконструкція на лівій м/гомілковій кістці із позиційним гвинтом на дистальному міжгомілковому синдесмозі, встановлено діагноз: "Консолідований перелом лівої малогомілкової кістки синтезований LCP-пластиною та гвинтом на синдесмоз".

Відповідно до вимог статті 78 Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення), до пункту "а" належать наслідки (віддалені наслідки) переломів довгих та інших кісток зі значним порушенням функції кінцівки.

Відповідачем вказано, що враховуючи невідповідність встановленого діагнозу вимогам статті 78-а Пояснення щодо застосування Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення № 402), ВЛК ЦВЛК ЗС України було встановлено наявність підстав для скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою ВЛК №155/797 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Таким чином, за результатами розгляду запиту старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Вінницькій області щодо перегляду прийнятої стосовно позивача постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою ВЛК №155/797, ВЛК ЦВЛК ЗС України прийнято постанову у наступному формулюванні:

"Враховуючи, що захворювання військовозобов`язаного не підлягає під дію вимог пункту "а" статті 78 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800), (далі - Положення), постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою військово-лікарської комісії №155/797 (дата не вказана), на підставі статті 78 графи ІІ Розкладу хвороб, щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1985 року народження, "непридатний до військової служби із зняттям з обліку" - скасувати.

Підлягає медичному огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно вимог Положення."

Надаючи оцінку таким діям та прийнятому протоколу відповідача суд зазначає, що рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.04.2022, оформлене у формі довідки №155/797, було прийняте на підставі діючої на той момент редакції Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 (у редакції, чинній станом на квітень 2022 року).

Згідно з медичними документами, зокрема рентгенографією та висновком ортопеда-травматолога, у позивача було зафіксовано наслідки перелому довгих кісток нижньої кінцівки із металоконструкцією та значним порушенням функції, що підпадало під дію статті 78 графи ІІ Розкладу хвороб.

На підставі цього, військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 встановила непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

За результатами розгляду запиту правоохоронного органу, військово-лікарською комісією Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України було прийнято постанову про скасування довідки №155/797.

Суд звертає увагу, що долучений до відзиву на позовну заяву лист Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №10866/24-2023 з вимогою переглянути постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність до військової служби не містить інформації стосовно позивача. Інших матеріалів відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Оскільки таких доказів суду не надано, відтак відсутність у зазначеному документі конкретної інформації про позивача свідчить про необґрунтованість та недоведеність позиції відповідача щодо належності підстав для перегляду рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.04.2022.

Крім того, суд зауважує, що пунктом 3.1 Положення №402 визначено, що звернення розглядаються відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" та Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735.

Разом з тим, пунктом 3.2 Положення №402 передбачено, що скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про звернення громадян" скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення підлягає розгляду у строк не більше одного місяця з дня його надходження.

Натомість, за обставинами цієї справи перегляд постанови про непридатність до військової служби позивача відбувся не протягом одного місяця, а майже через 1 рік 06 місяців і оскаржуваний протокол не містить відповідних обґрунтувань можливості застосування відповідних термінів.

Відсутні відповідні мотиви і обґрунтування відповідача також у поданому відзиві на позовну заяву.

При цьому, основною аргументацією було наведено те, що стан здоров`я позивача не відповідає критеріям статті 78 графи ІІ Розкладу хвороб в актуальній на час перевірки редакції, а саме з урахуванням змін, внесених до Положення №402 наказом Міністерства оборони України №490 від 18.08.2023.

Суд звертає увагу, що спірний протокол військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України ґрунтується виключно на новому трактуванні норм законодавства, які набули чинності вже після первинного висновку військово-лікарської комісії, тобто на підставі нової редакції Положення.

При цьому, жодного обґрунтування щодо неврахування Положення у попередній редакції чи помилковості, неповноти, медичної необ`єктивності попереднього висновку відповідачем не наведено при вчиненні дій та прийнятті оскаржуваного протоколу.

Також, необґрунтовано та не наведено мотивів щодо обізнаності позивача про перегляд рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.04.2022, що позбавило останнього можливості відповідного правового реагування.

У протоколі військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України відсутній аналіз стану здоров`я позивача на час ухвалення первинного висновку, а сама оцінка зведена до формального посилання на нові критерії, що суперечить вимогам належної процедури прийняття адміністративних актів.

У такому вигляді рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України не містить мотивів щодо відсутності підстав для непридатності до військової служби у 2022 році, і не надає висновку, що довідка військово-лікарської комісії №155/797 була прийнята без урахування медичних фактів чи у відсутність відповідного захворювання.

Суд вважає, що таке рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України є формальним, немотивованим та необґрунтованим, а отже, не відповідає принципам законності, обґрунтованості та правової визначеності.

Слід звернути увагу, що принцип законності передбачає, що рішення органів влади повинні прийматися виключно на підставі та в межах закону. Принцип обґрунтованості вимагає, щоб рішення містили логічні мотиви, посилалися на фактичні обставини та докази, а висновки були аргументованими. Принцип правової визначеності гарантує, що особа має чітко знати свої права, обов`язки та наслідки дій органів влади. Дотримання цих принципів забезпечує законність, об`єктивність і передбачуваність рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у постанові №280/1155/23 від 19 грудня 2024 року в якій суд касаційної інстанції вказав, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

Необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є самостійною підставою для його скасування, оскільки воно повинно містити конкретні мотиви та ґрунтуватися на фактичних і правових підставах.

Одночасно, суд враховує, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 58 Конституції України).

Таким чином, зміни до Положення, внесені наказом Міністерства оборони України №490 від 18.08.2023 року, не можуть бути правовою підставою для скасування рішення військово-лікарської комісії, прийнятого до їх набуття чинності.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що протокол військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.10.2023 року №319 в частині скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою BЛК №155/797 від 19.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 є протиправним, оскільки не містить належного обґрунтування перегляду через 1,6 років, а також причин скасування попереднього висновку та базується виключно на правовому регулюванні, яке з`явилось після прийняття первинного рішення, що прямо суперечить принципам незворотності дії нормативно-правових актів у часі, обґрунтованості, правової визначеності.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дії військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України стосовно скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою BЛК №155/797 від 19.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 та визнання протиправним і скасування протоколу військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.10.2023 року №319 в частині скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою BЛК №155/797 від 19.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини першої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України стосовно скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою BЛК №155/797 від 19.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати протокол військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.10.2023 року №319 в частині скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою BЛК №155/797 від 19.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 08356179);

Суддя Свентух Віталій Михайлович