Ухвала суду № 130894082, 06.10.2025, Личаківський районний суд м.Львова

463/7707/25

2/463/2205/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

06 жовтня 2025 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Білоус Ю. Б., розглянувши скаргу позовну заяву адвоката АЛЕМБЕЦЬ АННИ-МАРІЇ РУСЛАНІВНИ в інтересах ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції адреса (пр-кт В`ячеслава Чорновола, 39, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 35009358) про звільнення майна з-під арешту, -

встановив:

адвокат АЛЕМБЕЦЬ АННА-МАРІЯ РУСЛАНІВНА в інтересах ОСОБА_1 Позивач звернулася до суду із позовом про звільнення майна з-під арешту.

Просить суд: скасувати арешт, накладений постановою № 126-128-10 державного виконавця Личаківського районного відділу Державної виконавчої служби Личаківського районного управління юстиції на все майно ОСОБА_1 , а саме на об`єкта нерухомого майна (квартиру), котрий розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування вказаної позовної заяви зазначає про те, що 25.07.2003 Постановою № 126-128-10 державного виконавця Личаківського районного відділу Державної виконавчої служби Личаківського районного управління юстиції м. Львова Філь Б.М. накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме на об`єкта нерухомого майна (квартиру), котрий розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою для накладення арешту слугувала заборгованість за комунальні послуги в сумі 1013,13 грн. (одна тисяча 13 гривень та 13 копійок), що виникла перед ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Згідно листа Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 13.04.2007 Першою Львівською державною нотаріальною конторою до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено обтяження № 4798041.

Відповідно до довідки ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 08-6377-06/25 від 12.06.2025, підстава дії накладеного арешту майна на даний час відсутня, адже заборгованість в сумі 1013,13 грн. згідно виконавчого листа № 2-3072/02 від 03.02.2003 за комунальні послуги (з постачання теплової енергії та гарячої води) за адресою: АДРЕСА_2 відсутня.

Остання оплата основного боргу здійснена споживачем в 2007 році. Водночас, у відповідності до актуальних відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого, вищевказаний арешт досі чинний та не знятий (скасований).

А саме, у відповідності до Інформаційної довідки № 423141326 від 17.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаного об`єкта нерухомого майна, як підставу накладення арешту помилково внесено виконавчий лист № 2-3072/02 від 03.02.2003 замість Постанови № 126-128-10 від 25.07.2003 державного виконавця Личаківського районного відділу Державної виконавчої служби Личаківського районного управління юстиції м. Львова Філь Б.М.

18.07.2025 скеровано клопотання про зняття арешту з майна до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

06.08.2025 отримано відповідь від Відповідача про відсутність можливості зняття арешту з майна Позивача.

Оглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за справою слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею129 Конституції Українивизначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиноюпершоюстатті4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частинипершоїстатті5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частинапершастатті13 ЦПК України).

Відповідно до частинипершоїстатті15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, посилалася на те, що їй на праві власності належить нерухоме майно, на яке постановою державного виконавця накладений арешт в межах виконавчого провадження про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги. В подальшому зважаючи на погашення боржником заборгованості в повному розмірі в добровільний термін згідно довідки №642 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №8938462. Однак, арешт з майна не знято.

Згідно із частиноюпершоюстатті32 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження"(далі -Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частинитретьоїстатті11 Закону № 606-XIVдержавний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частинпершої-четвертоїстатті57 Закону № 606-XIVарешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення містяться і у статті56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження"(далі -Закон № 1404-VIII).

Так, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частинипершоїстатті59 Закону № 1404-VIIIособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VIIЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України "Про виконавче провадження" (постанова КЦС ВС від 11 березня 2024 року, справа № 932/6245/22, провадження № 61-11086св23; постанова КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21).

Відповідно до положень пункту 1частини першої статті 186ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №8938462, суд вважає, що Хацко О.С. не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VIIЦПК України.

А тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1частини першої статті 186ЦПК України, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Поряд із цим, на виконання вимог ч.5ст.186 ЦПК Українисуддя вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право звернутись за захистом своїх прав із зазначеними вимогами в порядку, передбаченому розділом VIIЦПК України.

Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою адвоката АЛЕМБЕЦЬ АННИ-МАРІЇ РУСЛАНІВНИ в інтересах ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції адреса (пр-кт В`ячеслава Чорновола, 39, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 35009358) про звільнення майна з-під арешту.

Роз`яснити позивачу право звернутись із зазначеними вимогами в порядку передбаченому розділом VIIЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.

Суддя: Білоус Ю. Б.