Постанова № 130892505, 10.10.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/811/25

провадження № 3/631/450/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко Ірина Олександрівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Відділенняполіції №3Харківського РУП№ 1ГУ НПв Харківськійобласті надійшов адміністративний матеріал щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний адміністративний матеріал з єдиним унікальним № 631/811/25 (провадження № 3/631/450/25) відповідно до Контрольного журналу судових справ і матеріалів, передано на розгляд судді Пархоменко І. О.

Судова повістка направлялась особі, стосовно якої ставиться питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, засобами поштового зв`язку, на адресу, зазначену у протоколі Серії ЕПР1 № 395936 від 19 липня 2025 року, який не має заперечень чи зауважень ОСОБА_1 , і який містить зазначення місця розгляду справи, а саме, Нововодолазький районний суд Харківської області.

Окрім того, повістка неодноразово направлялась ОСОБА_1 шляхом SMS повідомлення на номер мобільного телефону, що зазначено у заяві на отримання електронних повісток від 19 липня 2025 року, у тому числі й на 10 жовтня 2025 року, та була отримана адресатом.

Проте ОСОБА_1 протягом тривалогочасу до суду не з`являвся, натомість, неодноразово до суду надходили заяви відкладення розгляду справи, хоча доказів на підтвердження підстав відкладення, зазначених у заявах, жодного раз надано не було.

05 серпня 2025 року через канцелярію суду за вхідним № 4588/25-вх від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з пошуком адвоката для належного захисту своїх прав та інтересів.

Розгляд адміністративного матеріалу було відкладено на 13 годину 00 хвилин 23 вересня 2025 року.

22 вересня 2025 року через електронну пошту суду за вхідним № ЕП-1242/25-вх від ОСОБА_1 знов надійшло клопотання відкладення розгляду справи, оскільки він буде перебувати у відрядженні по роботі. Довідок або інших доказів на підтвердження відрядження не надав.

Розгляд адміністративного матеріалу було відкладено на 08 годину 30 хвилин 10 жовтня 2025 року.

09 жовтня 2025 року через електронну пошту суду за вхідним № ЕП-1348/25-вх від ОСОБА_1 вкотре надійшло клопотання відкладення розгляду справи, оскільки у зазначений день він не може з`явитись до суду у зв`язку з раптовим погіршенням здоров`я та необхідністю медичного нагляду. Будь-яких доказів зазначеного не долучив.

10 жовтня 2025 року правопорушник до суду не з`явився.

Ураховуючи викладене, суддя розцінює такі дії ОСОБА_1 як зловживання учасником справи своїми процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 13 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов`язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді(Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року вказав, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»), заява № 18986/06, § 71).

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

У свою чергу, ст. 277 КУпАП встановлено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема справа про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 № 395936 від 19 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 надійшов на адресу суду для розгляду по суті 31 липня 2025 року. Розгляд справи призначався 3 рази, 2 з яких судові засідання відкладалися за клопотанням ОСОБА_1 .

Підсумовуючи зазначене, суддя розцінює поведінку ОСОБА_1 як затягування судового розгляду даної справи, задля уникнення притягнення до адміністративної відповідальності.

Також суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 до заявлених клопотань про відкладення розгляду справи, будь яких доказів поважності причин не з`явлення у судове засідання жодного разу надано не було.

Отже, суддя дійшов висновку що ОСОБА_1 не виявив належної зацікавленості у розгляді справи, що свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду.

При цьому суддя зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституції,законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 мав більш ніж достатньо часу для надання пояснень, у тому числі письмових, та залучення адвоката, проте не скористався своїм процесуальним правом, що свідчить про умисне затягування судового розгляду, суддя доходить висновку про можливість розглянути справу за відсутності особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки учасник справи зловживає процесуальними правами.

Суддя, ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 № 395936 від 19 липня 2025 року вбачається, що 19 липня 2025 року о 00 годині 12 хвилин в Харківській області, Харківському район, с. Рокитне, вул. Центральна, поблизу буд. 70 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп?яніння, що підтверджує результат тесту № 654 (результат 0,89 проміле), з яким водій згоден. Огляд на стан алкогольного сп?яніння проводився в установленому законодавством порядку за допомогою Алкотестеру DRAGER 6820 під відеозапис на місці зупинки. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений, чим порушив п.2.9.а. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух»№ 3353-XIIвід 30червня 1993року встановлені обов`язки учасників дорожнього руху, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що ці Правила відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9.ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIIIвід 2липня 2015року (зі змінами та доповненнями) визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247,280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Вимогами ст.251,252 КУпАПзакріплено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

За протоколом Серії ЕПР1 № 395936 від 19 липня 2025 року ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За п. 2.9А Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, визначено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується доказами, дослідженими суддею, а саме:

-відомостями,що містятьсяу протоколіпро адміністративнеправопорушення Серії ЕПР1 № 395936 від 19 липня 2025 року, а саме, що 19 липня 2025 року о 00 годині 12 хвилин в Харківській області, Харківському район, с. Рокитне, вул. Центральна, поблизу буд. 70 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп?яніння, що підтверджує результат тесту № 654 (результат 0,89 проміле), з яким водій згоден. Огляд на стан алкогольного сп?яніння проводився в установленому законодавством порядку за допомогою Алкотестеру DRAGER 6820 під відеозапис на місці зупинки. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений, чим порушив п.2.9.а. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначений протоколвідповідає вимогамприписів ст.256КУпАП,містить підписособи,яка притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності тауповноваженої посадовоїособи,яка йогосклала,відомості пророз`яснення ОСОБА_1 змісту ст.63Конституції Українита йогоправ,передбачених ст.268КУпАП.Незгоди зпротоколом правопорушник не висловлював, жодних заперечень, або зауважень не зазначав, зокрема у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив «згоден»;

- рапортами інспектора СРПП відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Д. Білоусова від 19 липня 2025 року;

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку із виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, за допомогою газоаналізатору Alcotest «Drager» 6820. Результат огляду склав 0,89 ‰;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого 19 липня 2025 року огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі «Нововодолазька ЦЛ» не проводився у зв`язку зі згодою водія з тестом № 654;

- даними тестування на алкоголь, проведеного 19 липня 2025 року о 01 годині 20 хвилин за допомогою газоаналізатора «DragerАlcotest 6820», прилад № ARJL 0261, принтер № ARJК 0468, тест № 654, де вказано результат тесту 0,89 ‰. Даний результат підписаний ОСОБА_1 , зауважень або заперечень не містить;

- фототаблицею до протоколу;

- відеозаписами щодо факту проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «DragerАlcotest 6820». Результат огляду склав 0,89 ‰.

Досліджені суддею докази є об`єктивними, відповідають вимогамст. 251 КУпАП, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Дії уповноважених посадових осіб, що складали адміністративний матеріал, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Окрім того,суддя зазначає,що придослідженні доказівпо справіне встановлено,що цідокази,отримані внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини,гарантованих Конституцієютазаконами України,міжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,а такожздобуті завдякиінформації,отриманій внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини,а томувідсутні підстави визнавати досліджені докази недопустими.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуально рішення, суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зауважив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суддя враховує приписи ст. 23 КУпАП, якими визначено, що адміністративне стягнення застосовується не тільки з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, й бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, з урахуванням положень ст. 34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, суддею не встановлено.

Ураховуючи викладене, з метою запобігання вчиненню у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до вимог ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 33 - 35, 40-1, 130, 245, 251, 252, 266, 279, 280, 283 - 285, 287, 291 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», Інструкцією з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (Номер рахунку (IBAN) : UA 168999980313020149000020001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Отримувач: ГУК Харківської області- код -21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947; Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 605 гривень 60 копійок судового збору (Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); Номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106, Отримувач -ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або направити особі, щодо якої її винесено.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області протягом десяти днів з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І. О. Пархоменко