Рішення № 130892447, 10.10.2025, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/831/25

Провадження № 2/630/364/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2025 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду системою «електронний суд» із даним позовом, в якому вказав, що відповідач в електронній формі 25.09.2024 уклав кредитний договір з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». У подальшому, позивач ТОВ «Таліон Плюс» отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу від 26.11.2024, укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17679,00 грн.

Ухвалою від 14 липня 2025р. провадження по справі було відкрито та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 14 липня 2025р. було задоволено клопотання позивача та витребувано докази з Акціонерного товариства «Універсал Банк» про належність відповідачу платіжної карти та зарахування на неї кредитних коштів.

Представник відповідача подав відзив на позов де вказав, що надані позивачем правила надання коштів у позику не підписані відповідачем, отже не доведено, що вони були погоджені із відповідачем. Паспорт споживчого кредиту є лише інформаційною довідкою і зберігає чинність до видачі кредиту до 30.09.2025. До позову не додано жодних первинних банківських документів, що не дає можливості перевірити факт наявності заборгованості та її розмір. Позивачем не надано доказів надання відповідачу грошивих коштів і отримання цих коштів відповідачем. Згідно відповіді «УніверсалБанку» можна зробити висновок, що грошові кошти перераховані через невстановленого посередника, але у кредитному договорі відсутні відомості, що кошти будуть надані через посередника. Відомості про зарахування ОСОБА_1 25.09.2024 року 7100,00 грн не містять інформації, що гроші надійшли саме від «Манівео». Наявність або відсутність заборгованості має бути підтверджена саме первісними бухгалтерськими документами. Зазначила, що за п.3.1 договору кредитування надається у дисконтний період в 30 днів, який може бути продовжено в порядку, передбаченому п.3.2, 3.3 договору. Проте відсутні докази, що позичальник вчинив дії на продовження 30-денного строку кредитування. Позивач не довів переходу до нього права вимоги, оскільки поданий ним доказ витяг з реєстру прав вимоги оформлений неналежним чином його вступна частина, текст та реквізити розміщені на трьох окремих аркушах. Окрім того, позивач не отримав від первісного кредитора доказів виникнення права вимоги до відповідача.

Представник позивача надав відповідь на відзив, де вказав, що ТОВ «Манівео» є небанківською установою, а тому перерахування грошових коштів було здійснено через платіжний сервіс, що не суперечить Закону України «Про платіжні послуги». Згідно до цього Закону, якби інформація про ОСОБА_1 , як про належного отримувача грошових коштів не підтвердилася б, то грошів кошти повернулися би до їх надавача. «Манівео» не є банківською інформацію і не має обов`язку вести первісну бухгалтерську документацію щодо рахунку позичальника. У отриманій банком інформації дата та час операції збігається з інформацією позикодавця про перерахування коштів. Щодо строку дії договору та строку кредитування вказав, що п.7.1 договору передбачено рекомендовану (не обов`язкову) дату дострокового повного повернення усієї суми кредиту у 30 днів до 25.10.2024. Кінцева дата повернення кредиту зазначена у п.7.3 договору 25.10.2029 року, а тому представник відповідача хибно вважає, що позика видавалася з обов`язком повернення у 30 днів. Розірвання договору було ініційоване позивачем 22.02.2025 року. Позивачем надано усі належні та допустимі докази переходу до нього права вимоги.

Представник позивача та представник відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутність.

З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

25 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 було укладено у електронному вигляді договір кредитної лінії №522466715, який позичальник підписав за допомогою одноразового ідентифікатора. За розділом 2 даного договору, сторони погодили кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 7100,00 грн, перший транш надається позичальнику в розмірі 7100,00 грн 25.09.2025. За розділом 3 договору визначено дисконтний період у 30 днів від дати отримання першого траншу. За п.2.4другий та решта траншів надаються протягом дисконтного періоду. За пунктом 3.2 сторони погодили, що строк користування та дисконтний період можуть бути подовжень у разі сплати усіх нарахованих процентів, за умови, якщо позичальник в особистому кабінеті або терміналах самообслуговування активує функцію продовження дисконтного періоду. За п.3.3, для здійснення першої пролонгації, позичальнику слід сплатити за перші 30 днів відсотки у розмірі 2130 грн. За пунктом 5.1. кредит надається на кратку 4441-11ХХ-ХХХХ-1205 протягом 3 днів. Згідно до пункту 7.3 договору, кінцева дата повернення кредиту 25.10.2029. За пунктом 7.2 в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з подій: закінчення строку дії договору за п.11.1 (п`ять років) або ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання договору. Пунктом 8.3 сторони погодили відсотки 1 % в день від суми залишку кредиту. Розділом 12 договору передбачено неустойку за порушення позичальником умов договору. (а.с. 20-31)

ТОВ «Таліон Плюс» сформувало повідомлення ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору із посиланням на заборгованість за відсотками станом на 22.05.2025 у розмірі 14129, 00 грн . (а.с. 37)

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ «ОТП Банк» перерахувало на картку 4441-11ХХ-ХХХХ-1205 кредитні кошти за вказаним договором 25.09.2024 о 20.29 год. у сумі 7100,00 грн. (а.с. 36)

Як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк», отриманої судом у порядку витребування доказів, ОСОБА_1 належить карта № НОМЕР_1 , на яку 25.09.2024 о 20.29 год. було зараховано 7100,00 грн. (а.с. 90-91)

За договором факторингу №МВ-ТП/10 від 26.11.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило до ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками. За пунктом 4.1 договору, право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у договорі. (а.с. 7-15)

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу №МВ-ТП/10 від 26.11.2024, за номером 477 значиться боржник ОСОБА_1 за договором №522466715 від 25.09.2024 із загальною сумою заборгованості у розмірі 15052,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту: 7100 грн, заборгованості по відсоткам: 4402,00 грн. (а.с. 13-14, 131-137)

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у ОСОБА_1 за договором №522466715 від 25.09.2024 наявний борг за кредитом 7100,00 грн та за відсотками 4402,00 грн за період з 25.09.2024 по 25.11.2024. (а.с. 15-16)

За розрахунком ТОВ «Таліон Плюс», зазначено заборгованість за кредитом 7100 грн та за відсотками за період з 26.11.2024 по 21.02.2025 у розмірі 10579 грн. (а.с. 15-17)

Відповідно до ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно частини першої ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих позивачем документів вбачається, що кредитний договір між сторонами укладався в електронній формі. Відповідь АТ КБ «Приватбанк» свідчить про належність вказаної у договорі банківської картки відповідачу та про зарахування на неї кредитних коштів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК Українизазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 25.09.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії №522466715 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі 7100,00 грн відповідачу ОСОБА_1 .

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідачем, згідно до наданих позивачем розрахунків, грошові кошти повернуто не було.

За таких умов, наявні у справі докази, серед яких, виписка з карткового рахунку №НОМЕР_2 ОСОБА_1 (де дата 25.09.2024 та час 20.29год.перерахування позикодавцемкоштів збігаєтьсяіз датоюта часомїх зарахуваннябанком нарахунок відповідача) спростовують доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 кредитний договір не укладав.

Зокрема, представник відповідача, ставлячи під сумнів отримання ОСОБА_1 на картковий рахунок 7100 грн 25.09.2024, не надає доказів про те, що такі грошові кошти надійшли ОСОБА_1 від іншої юридичної або фізичної особи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Таілон Плюс» перейшли всі права ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 522466715. Отже, ТОВ «Таліон Плюс» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .

Доводи представника відповідача про відсутність доказів переходу права вимоги спростовується наявними у справі договором факторингу, повним витягом реєстру прав вимоги (а.с. 131-137), а також платіжним дорученням №864 від 29.11.2024 про оплату ТОВ «Таілон Плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відступлення прав вимоги 2957631,29 грн. (а.с. 10-15)

ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунками заборгованості. Таким чином позивач ТОВ «Таліон Плюс» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача відповідно до умов договору.

Що стосується строку надання кредиту, суд зазначає, що представник відповідача помилково визначає строк повернення кредиту у 30 днів до 25.10.2025 року, оскільки кінцева дата повернення кредиту зазначена у п.7.3 договору: 25.10.2029 року. Пункт 7.1 договору передбачає рекомендовану (не обов`язкову) дату дострокового повного повернення суми кредиту у 30 днів до 25.10.2024. Пункт 7.2 договору встановлює обов`язок повернути кредит не пізніше ніж 30 днів після однієї з обставин: або закінчення дії договору, строк якого є 5 років за п.11.1, або у разі ініціювання кредитором дострокового розірвання договору (аркуш справи 24).

У даному випадку, позивач ініціював дострокове розірвання договору після 22.02.2025 року. (зворотній бік аркуша справи 37)

Відповідачем не надано доказів про сплати для погашення кредиту.

За цих обставин є доведеною заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 17679,00 грн, що складається з 7100,00 грн заборгованості за кредитом та 10579,00 грн заборгованості за процентами.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача зазначено, що він не вважає доведеним факт укладення кредитного договору. При цьому, представник відповідача заперечує проти строку кредитування, більшого за тридцять днів, що можна трактувати як незгоду із розміром нарахованих процентів. Така позиція не дає змоги, чи визнає взагалі відповідач факт отримання грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2ст. 137 ЦПК).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано ордер адвоката Колінько А.В. адвокатського об`єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій», Договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024, додаткову угоду до договору №5 від 02.12.2024, де погоджено надання правової допомоги у справі до ОСОБА_1 , з вартістю послуг у 5000 грн; акт приймання-передачі послуг від 30.12.2024 щодо ОСОБА_1 з витратами часу 16 год та вартістю 5000 грн, а також платіжне доручення про оплату 5000 грн на користь вказаного адвокатського об`єднання.

Відповідно доположень частини3ст.141ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що ціною позову в даному випадку є кредит у розмірі 17679,00 грн. Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. У звіті про надання правової допомоги зазначено, що робота з цією позовною заявою потребувала 16 годин часу, що вочевидь не є пропорційним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

За таких обставин, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, обгрунтованою та пропорційною сумою витрат на правову допомогу, яка була надана у даній справі є 2500 грн.

Статтею 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача понесені сплачений ним судовий збір 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

вирішив :

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Таліон Плюс»до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄРДПОУ 39700642), заборгованість за кредитним договором у розмірі 17679 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄРДПОУ 39700642), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄРДПОУ 39700642, адреса: 14017, м.Чернігів, вул. Жабинського, буд.13;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков