Рішення № 130891964, 02.10.2025, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5921/24

Провадження № 2/0182/1781/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.10.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в травні 2016 року він познайомився з ОСОБА_2 , а з вересня 2016 року вони почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина. В 2017 році ОСОБА_2 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3 . 14 лютого 2018 року відповідачка зареєструвала факт народження доньки в Нікопольському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 130, що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , серія НОМЕР_1 . При цьому, запис про батька при реєстрації народження доньки було вчинено, відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, і за вказівкою ОСОБА_2 в графі «батько» було зазначено « ОСОБА_5 ». Після народження дитини позивач, відповідачка по справі та їхня спільна дитина проживали в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з вересня 2024 року вони припинили спільне проживання. Після цього відносини з ОСОБА_2 значно погіршились, вона забороняє йому бачитись та спілкуватись з дитиною. Він вважає себе батьком дитини та бажає нею опікуватись, однак, у зв`язку з тим, що він не є офіційно батьком дитини, змушений звернутись до суду та своє батьківство довести в судовому порядку. На підставі викладеного, просить суд визнати його батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нікополі Дніпропетровської області, а також внести відповідні зміни в актовий запис № 130, вчинений 14 лютого 2018 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_4 , а саме: записати його батьком дитини та змінити прізвище дитини на « ОСОБА_6 ».

Позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує та на їх задоволенні наполягає (а.с.49).

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, в судове засідання не прибула, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала (а.с.27).

ПредставницяНікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в призначене судове засідання на прибула, надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.36).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно вимог ст.121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленого ст.ст. 122 та 125 цього Кодексу.

За змістом ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , про що свідчить актовий запис № 130, складений 14 лютого 2018 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.4). Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народжень, відповідно до ст.ст.126, 133, 135 СК України, відомості про батька в актовий запис про народження дитини було внесено на підставі ч.1 ст.135 СК України (за заявою матері ОСОБА_2 ).

Згідно ч.3 ст.12 та ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025 року по даній справі було призначено судово-генетичну експертизу (а.с.24-25). Згідно висновку експерта № 159-МГ від 05 травня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вірогідність батьківства становить 99,9999 % і це не може бути наслідком випадкового збігу генетичних ознак осіб (а.с.29-32).

Беручи до уваги висновок та подані докази, не викликає сумнівів той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.125, 126, 128, 134 СК України, ст.ст.12, 13, 18, 76, 81, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нікополь Дніпропетровської області.

Зобов`язатиНікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести відповідні зміни в актовий запис № 130, вчинений 14 лютого 2018 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини ОСОБА_4 , вказавши в «Графі батько» - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Нікополя Дніпропетровської області» та змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_7 ».

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал