Рішення № 130887397, 09.10.2025, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 296/3661/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2025 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судових засідань Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 12 667,10 грн.В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:

05.04.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, з використанням електронного підпису укладено договір про споживчий кредит № 136274. Відповідно до умов договору сума кредиту становить 6 945,00 грн., кредит надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 000,40 грн. на номер рахунку/картки позичальника; у розмірі 1 944,60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Комісія за надання кредиту складає 1 944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії з надання кредиту не може бути змінено. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586% річних та сплачуються відповідно до графіку платежів.

12.09.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу № 12092024, згідно умов якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 136274 від 05.04.2024 року.

Позивач зазначає, що всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 12 667,10 грн, з яких: 6 945 грн заборгованість за основним боргом, 5 321,10 грн заборгованість за процентами, 401 грн заборгованість за комісією, яку ТОВ "ФК "ЄАПБ" просить стягнути з відповідача.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 16.05.2025 справу передано на розгляд Брусилівському районному суду Житомирської області за територіальною підсудністю.

Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 19.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

22.07.2025 винесено окрему ухвалу з приводу необхідності усунення недоліків у діяльності АТ «Укрпошта».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову заявив вимогу про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належними чином в порядку ст. ст. 128-131 ЦПК Українишляхом надсилання ухвали про відкриття провадження та судових повісток на зареєстровану адресу проживання. Про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

На підставі ст. ст.211,223 ЦПК України,суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

08.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомив про оголошення повного судового рішення 09.10.2025.

Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, 05.04.2024 між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 136274 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.3, 2,5 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6 945,00 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 000,40 грн на № рахунку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1 944,60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586% річних. Тип процентної ставки -фіксована. Комісія за надання кредиту складає 1 944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування складає 70 днів. Погашення заборгованості відбувається за графіком платежів за договором.

Згідно картки обліку виконання договору №136274 від 05.04.2024, ОСОБА_1 05.04.2024 надано кредит в сумі 6 945 грн, щоденно нараховувалися проценти за ставкою 586% річних від залишку тіла кредиту з урахуванням погашення обов`язкового платежу за тілом кредиту відповідно до графіку платежів, нараховувалася комісія за управління та обслуговування кредиту.

12.09.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу № 12092024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало (відступило) ТОВ «ФК "ЄАПБ» за плату належне йому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №136274 від 05.04.2024, що підтверджується договором факторингу №12092024 від 12.09.2024, актом прийому-передачі реєстру боржників від 12.09.2024, витягом з реєстру боржників від 12.09.2024.

Інших доказів по суті позову суду не надано.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до пункту першого частини другоїстатті 11 ЦК України,підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою і другоюстатті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно достатті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першійстатті 1048 ЦК Українивизначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порядку, визначеному ч. 2ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями статей512,514 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбаченост. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ст. 517 ЦК України,первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина першастатті 1077 ЦК України).

Згідно ізстаттею 1078 ЦК України,предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У судовому засіданні було встановлено, що 05.04.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі договору про надання фінансового кредиту № 137264, підписаного електронними підписами кредитодавця та позичальника.

Договір передбачав, що кредитні кошти відповідач ОСОБА_1 мав отримати у безготівковій формі шляхом перерахування на його банківський рахунок з використанням реквізитів платіжної банківської картки № НОМЕР_1 .

В матеріалах справи міститься лише картка обліку виконання договору 136274 від 05.04.2024, в якій зазначено в першому рядку: «надання кредиту, 05.04.2025, 6945,00». Довідка підписана ЕЦП директора ТОВ «ФК «Кредіплюс» Македонським О.Є. та не містить жодних банківських реквізитів відправника та отримувача коштів.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогоюналежних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства: суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12,81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як було зазначено вище, кредитні кошти від ТОВ «ФК «Кредіплюс» відповідач мав отримати у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок з використанням реквізитів його платіжної банківської картки.

З наведених норм законодавства вбачається, щодоказом наданнякредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановленіЗаконом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аналогічні за змістом висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останнійповинен передатиновому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобтофакт надання коштів у кредит.

Разом із тим, судом встановлено, що позивачем ТОВ "ФК "ЄАПБ" не наданожодногопервинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем, яким є ТОВ «ФК «Кредіплюс» за договором про надання фінансового кредиту №136274 від 05.04.2024 перераховані грошові кошти на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 в розмірах, передбачених наведеним договором, а відповідач ці кошти отримав.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях, викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів за наведеним вище договором відповідачу, а отже і обставин видачі кредитних коштів з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» необхідно відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст. ст.526,530,610,611,612,625-629,1048,1050,1054 ЦК України, та керуючись ст.ст.10,12,95,141,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Брусилівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення складено 09.10.2025.

Сторони у справі:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя П.В. Миколайчук