Рішення № 130864842, 09.10.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3280/25

09 жовтня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача кошти в сумі 16797,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно довідки від 17.09.2024 року № 19 про взаємозалік грошових коштів за речове майно за рядовим ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки яких не закінчились, у розмірі 17865 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 47 копійок.

При звільненні з військової служби рядовому ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення в сумі 1068 гривень 20 копійок, яке було утримано в рахунок погашення збитків нанесених державі. Подальше стягнення не можливе у зв`язку з виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , залишок до утримання складає 16797 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 27 копійок.

У зв`язку з невідшкодуванням вказаної заборгованості державі заподіяна шкода в розмірі заборгованості - 16797 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 27 копійок.

Ухвалою судді від 18.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана 24.06.2025.

Відзиву у встановлений судом строк до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2016 №172 солдата за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира на посаду номера обслуги 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону з 10 серпня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до картки обліку військового майна особистого користування від 16.08.2016 №1418/1632/2665 рядовому ОСОБА_1 Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 , було видано речове майно згідно визначених чинним законодавством норм.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 №1608 було призначено службове розслідування за фактом завдання майнової шкоди державі рядовим ОСОБА_1 .

В ході проведення службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування від 10.10.2024 вх. №334 було встановлено, що відповідно до наказу командира (по стройовій частині) від 01 грудня 2017 року №219 рядовий ОСОБА_1 вважається відсутнім з невідомих причин та відповідно до наказу командира (по стройовій частині) від 11 грудня 2017 року № 267 знятий з усіх видів забезпечення, як таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 липня 2024 року у справі № 154/665/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачено частиною четвертою статті 407 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно довідки про взаємозалік грошових коштів за речове майно рядовому ОСОБА_1 від 17.09.2024 №19 вартість речового майна становить 17865 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 47 копійок.

За результатами службового розслідування командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 10.10.2024 року № 1627, рядового ОСОБА_1 за неналежне збереження особистого майна речової служби, нездійснення контролю за його наявністю, що призвело до втрати особового майна речової служби, порушення вимог статей 1, 16, Статуту притягнуто до дисциплінарної відповідальності не притягувати у зв`язку з призупиненням військовослужбовцю військової служби у Збройних Силах України з 27 серпня 2024 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 серпня 2024 року № 247.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2024 №341 рядового за контрактом ОСОБА_1 , якому призупинена військова служба, звільненого наказом командира (по особовому складу) від 17 вересня 2024 року №400-РС з військової служби у запас згідно підпункту "в" пункту 3 частини 5 статті Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання), з 29 листопада 2024 року виключити із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, згідно довідки від 17.09.2024 №19 про взаємозалік грошових коштів за речове майно за рядовим ОСОБА_1 залишилась заборгованість за видані військовослужбовцю предмети речового майна особистого користування, строки яких не закінчились, у розмірі 17865 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 47 копійок.

При звільненні з військової служби рядовому ОСОБА_1 було нараховано грошове забезпечення в сумі 1068 гривень 20 копійок, яке було утримано в рахунок погашення збитків нанесених державі. Подальше стягнення не можливе у зв`язку з виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , залишок до утримання складає 16797 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 27 копійок.

У зв`язку з невідшкодуванням вказаної заборгованості державі заподіяна шкода в розмірі заборгованості - 16797 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 27 копійок.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV (далі Закон №1075-XIV) військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-ХІV (далі Статут).

Згідно із статтею 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.

Суд встановив, що відповідач проходив службу в Збройних Силах України, був забезпечений речовим майном згідно з нормами забезпечення та інвентарним майном, що підтверджується матеріалами справи.

Наказом Міноборони від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція), якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори.

Відповідно до пункту 4 розділу III Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Згідно з пунктом 29 розділу V Інструкції під час звільнення з військової служби в особливий період у запас або відставку військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них у носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон №160-ІХ.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків (пункт 5статті 1 Закону №160-ІХ).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Наявними у справі доказами підтверджується, що загальна сума прямої дійсної шкоди, завданої державівідповідачем внаслідок невідшкодування вартості виданих військовослужбовцю предметів речового майна становить 16797,27 грн.

При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не надав належних доказів, які б спростували позицію позивача, що станом на дату звільнення відповідача зі служби, як і станом на дату розгляду справи кошти за відшкодування вартості речового майна, строк експлуатації яких не закінчився, та втраченого речового майна ним не відшкодовані, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та до задоволення їх в повному обсязі.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз змісту, частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі №826/16473/15)

Отже, оскільки у цій справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 3028,00 грн з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти у сумі 16797,27 (шістнадцять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 27 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 09 жовтня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 );

відповідач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Головуючий суддяМартиць О.І.