Рішення № 130863826, 08.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2025 рокусправа № 380/10201/25Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови.

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (місцезнаходження: 80383, Львівська область, с.Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8, код ЄДРПОУ 39816845), в якому просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 109997 від 29.01.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу (справа №4968);

-стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що контролюючий орган неправомірно не встановив реального перевізника, і притягнув до відповідальності особу, яка не є суб`єктом порушення, тобто позивачку. Позивачка стверджує, що вона є не перевізником , а експедитором. Крім того, позивачка зазначає, що відповідач не повідомиі її належним чином про розгляд справи про правопорушення. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 26.05.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з тих підстав, що у товарно-транспортній накладній перевізником зазначено саме позивачку, а про розгляд справи позивачку повідомлено, докази чого відповідач має. Просить у позові відмовити.

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій вказала, що поштове відправлення, на яке покликається відповідач, було надіслане на інше поштове відділення, аніж те, де зареєстрована позивачка. Тобто, вважає, шо відповідач не виконав свого обов`язку повідомити позивача про розгляд справи. Крім того, позивачка наголошує, що відповідач не заперечує та не спростовує правомірності внесення до товарно-транспортної накладної інформації про Експедитора замість інформації про Перевізника, на що посилалася позивачка у позовній заяві. Просить позов задовльнити.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому вказав, що відповідач у повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування ФОП ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, оскільки поштове відправлення знаходилось у точці видачі 21.01.2025 року. Натомість неотримання ФОП ОСОБА_1 вказаної кореспонденції знаходиться у сфері її відповідальності, яку відповідач не може гарантувати. Також відповідач зазначив, що в наданій водієм під час перевірки ТТН №19/12-2 від 19.02.2024 року автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_2 код за ДРФО НОМЕР_1 , тобто Позивача, натомість в вказаній ТТН наявна графа «водій/експедитор», де зазначено ОСОБА_3 . Просить у позові відмовити.

Позивачка подала до суду письмові пояснення, у яких вказала, що вказівка на ту чи іншу адресу у тексті документа свідчить лише про дотримання форми такого документа та носить інформаційний характер. Натомість, єдиним долученим доказом саме скерування поштою відповідного документа є Список згрупованих поштових відправлень № 792. Інші ж долучені докази направлення поштовим зв`язком стосуються скерування постанови про накладення адміністративно-господарських санкцій, а не скерування повідомлення про дату і час розгляду, що вбачається з порівняння номерів поштових відправлень; у поштовому відправленні не зазначено ані назви вулиці, ані номеру будинку чи квартири, куди має надійти відправлення, попри обов`язковість зазначення таких даних.

Стосовно ТТН, то позивачка наголошує, що графа у ТТН отримав водій/ експедитор не призначена для визначення особи, яка є Водієм, чи особи, яка є Експедитором. Натомість, вона визначає того, хто прийняв товар під свою відповідальність.

Також позивачка переконує, що вона не повинна була довідуватися чи цікавитися про існування справи про правопорушення у сфері перевезення, оскільки вона не є перевізником, а лише експедитором. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення, у яких вказує, що за адресою позивачки, зазначеною в ЄДР, а саме: АДРЕСА_2 . Разом з цим відповідно до Трекінгу відправлень Укрпошта, вбачається, що поштове відправлення за № 7905100061056, прибуло на відділення поштового зв`язку 79057, м. Львів - 21.01.2025, а в подальшому 21.01.2025 року була невдала спроба вручення вказаного відправлення, а 24.01.2025 року поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання. Тому відповідач вважає, що позивачка безпідставно вказує на неповідомлення її в належний спосіб щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Стосовно зазначення позивачки автомобільним перевізником, то відповідач повторно зазначає, вказане у своїх заявах по суті справи.

Суд встановив таке.

18 грудня 2024 року між позивачкою як експедитором та ТОВ Смарт-УА укладено договір-заявку №КТ24-02184 про надання транспортно-експедиційних послуг про перевезення вантажу за маршрутом Львів-Суми транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3

18 грудня 2024 між позивачкою як експедитором та експедитором 1 ФОП ОСОБА_4 укладено договір-заявку №КТ24-02184 про надання транспортно-експедиційних послуг про перевезення вантажу за маршрутом Львів-Суми транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3

18 грудня 2024 між експедитором 1 ФОП ОСОБА_4 та перевізником ФОП ОСОБА_5 укладено договір-заявку №КТ24-02184 про надання транспортно-експедиційних послуг про перевезення вантажу за маршрутом Львів-Суми транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3

19 грудня 2024 року, у на а/д М-06 Київ Чоп км. 267+100м., старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Рівненській області, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , який обладнано цифровим тахографом, під керуванням водія ОСОБА_3 , який здійснював автомобільні перевезення згідно з ТТН №19/12-2 від 19.02.2024 року.

У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 48, 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р., п. 3.3 Наказ МТЗУ №385 від 24.06.2010 р., під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія ТЗ документами, а саме: відсутня інформація на паперовому носії обліку режимів праці та відпочинку ОСОБА_3 за 19.12.2024. Водій використовує картку іншого водія, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону.

За результатами рейдової перевірки складено Акт № АР 049875 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 19.12.2024 року. Водій зі змістом акту № АР 049875 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 19.12.2024 року, ознайомився.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстрована (знаходиться) за адресою: АДРЕСА_1 .

Розгляд справи про порушення ст. 30, 34 Закону України Про автомобільний транспорт, проводився Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за місцезнаходженням позивачки 17.01.2025 року,

Позивачці було скеровано повідомленням № 4178/33/24-25 від 15.01.2025 року про розгляд матеріалів справи (Запрошення на розгляд матеріалів справи), рекомендованим поштовим відправленням № 7905100061056 засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта».

За результатом розгляду справи, було винесено Постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ПШ 109997 від 29.01.2025 року, за ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Копію Постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № ПШ 109997 від 29.01.2025 року відповідач скерував рекомендованим поштовим відправленням № 7905100057172 засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта» на адресу позивачки. 16.02.2025 року вказане відправлення повернулось адресанту з відміткою про закінчення терміну зберігання відправлення.

Позивачка не погоджується із спірною постановою, вважає її протиправною, оскільки відповідач не повідомив її про розгляд справи про правопорушення, а також і тому, що позивачка вважає, що є експедитором, а не перевізником. Тому просить спірну постанову скасувати.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи обставини справи та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

За змістом ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. ч. 17-20 ст. 6 Закону № 2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин далі - Порядок № 1567), який суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

Частинами першою та другою ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, зокрема, документів, які встановлюють право використання транспортного засобу на законних підставах, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Статтею 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Розділом V Закону № 2344-III визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, відповідно до ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що в Акті перевірки від 25.02.2024 № АР № 046906 зазначено, що водій транспортного засобу щодо якого проведена перевірка, не надав посадовим особам відповідача документи, які передбачені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі Акту перевірки від 25.02.2024 № АР № 046906 та за наслідками розгляду Укртрансбезпекою справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач прийняв спірну постанову, якою позивачку притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Суд звертає увагу, що положення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною й неодноразово викладена у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії спорів.

Як встановив суд, для організації перевезення укладено такі договори:

18 грудня 2024 року між позивачкою як експедитором та ТОВ Смарт-УА укладено договір-заявку №КТ24-02184 про надання транспортно-експедиційних послуг про перевезення вантажу за маршрутом Львів-Суми транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3

18 грудня 2024 між позивачкою як експедитором та експедитором 1 ФОП ОСОБА_4 укладено договір-заявку №КТ24-02184 про надання транспортно-експедиційних послуг про перевезення вантажу за маршрутом Львів-Суми транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3

18 грудня 2024 між експедитором 1 ФОП ОСОБА_4 та перевізником ФОП ОСОБА_5 укладено договір-заявку №КТ24-02184 про надання транспортно-експедиційних послуг про перевезення вантажу за маршрутом Львів-Суми транспортним засобом марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .

Разом з тим у товарно-транспортних накладних № 19/12-1, № 19/12-2, № 19/12-3, у графі «Автомобільний перевізник» зазначено ФОП ОСОБА_1 .

Саме інформація з ТТН була взята відповідачем для прийняття спірної постанови.

Однак, суд зауважує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22, вказав:

"…У контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

48. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

49. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

50. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті…".

Таким чином, суд критично оцінює дії відповідача про притягнення позивачки до відповідальності як перевізника, оскільки, як встановив суд на підставі укладених між позивачкою та іншими суб`єктами господарювання договорами, - у спірних правовідносинах позивачка є експедитором, тоді як перевізником є ФОП ОСОБА_5 .

Також суд погоджується з аргументами позивачки стосовно того, що ТТН були складені 19 грудня 2024 року, тобто згідно з положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, які були чинними на час складення таких накладних.

Відповідно до п. 11.1. Правил станом на 19.12.2024 року передбачалося, що товарно- транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже зазначення у ТТН від 19 грудня 2024 ФОП ОСОБА_1 у графі перевізник та/або експедитор як Експедитора перевезення було правомірним, оскільки графа «Експедитор» була відсутня у бланку накладної згідно з формою станом на 19.12.2024 року.

Зміни до пункту 11.1 вказаних Правил, а саме про видалення положення про можливість вказувати Експедитора замість Перевізника було внесено на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій № 1332 від 14.11.2024, котрий опубліковано 03 січня 2025 року, тобто після здійснення автомобільного перевезення у спірних правовідносинах.

Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, зміни до пункту 11.1 вказаних Правил не мають зворотньої дії в часі та не поширюються на спірні правовідносини.

Таким чином, спірна постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки на транспорті ПШ 109997 від 29.01.2025 про застосування адміністративно - господарського штрафу у сумі 17 000, 00 грн прийнята без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Стосовно процедурних порушень під час розгляду справи відповідачем, а саме стосовно повідомлення позивачки, то суд переконаний у правомірності дій відповідача, оскільки відповідач виконав свій обов`язок повідомлення позивачки про розгляд відповідної справи. Так, за адресою позивачки, зазначеною в ЄДР, а саме: м. Львів, вул. Мельника 8А, є поштовий індекс: 79057. Разом з цим, відповідно до Трекінгу відправлень Укрпошта, видно, що поштове відправлення за № 7905100061056, прибуло на відділення поштового зв`язку 79057, м. Львів - 21.01.2025, а в подальшому 21.01.2025 року була невдала спроба вручення вказаного відправлення, а 24.01.2025 року поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Однак цей висновок суду на правомірність спірної постанови не впливає. Однак суд надав йому оцінку, як одній з підстав позову.

Стосовно вимоги про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивачки коштів у розмірі 17 000,00грн, то така є передчасною, а крім того може бути заявлена у порядку, визначеному ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподіляються пропорційно частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (місцезнаходження: 80383, Львівська область, с.Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 109997 від 29.01.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу (справа №4968).

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (місцезнаходження: 80383, Львівська область, с.Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять)грн 68коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2025.

СуддяЛунь З.І.